Як організувати роботу

Підготовка дискусії

- Обрати тему для дискусії: вона має бути сформульована проблемно, щоб підходи до її висвітлення були різновекторні.

- Спланувати дискусію. Маючи такий план (його слід оприлюднити заздалегідь), учні можуть підготуватися: опрацювати літературу, підготувати нотатки тощо.

- Залучити до складання плану учнів. У такому разі план обговорення заздалегідь відомої теми складається безпосередньо на початку дискусії.

- Скласти список запитань, які допоможуть привернути увагу класу до проблеми й спрямувати обговорення.

- Потурбуватися про створення в класі атмосфери довіри та взаємоповаги.

Хід дискусії

-Повторити з учнями основні правила участі в дискусії.

- Попередити учнів про те, що вони не можуть виходити за межі обговорюваної проблеми.

- Уважно вислуховувати учнів, стежити за ходом обговорення, настроєм, не давати відхилятися від теми.

- Скеровувати хід дискусії. Щоб повернутися до теми обговорення, можна сказати так: “Схоже, ми відхилилися, давайте повернемося до...».

- Якщо дискусія вщухає, змінити формулювання проблеми.

- Завершуючи обговорення, обов’язково запитати: “Чи хоче хтось щось додати?».

- Сприяти тому, щоб підсумки підбили самі учні за такою схемою:

Які найбільш переконливі аргументи обох сторін? Перерахуйте їх.

Якщо в процесі обговорення виникли додаткові запитання, де можна отримати на них відповіді?

Дискусія у стилі телевізійного ток-шоу

Це технологія структурованої дискусії, у якій беруть участь усі учні класу. Їі мета – набуття школярами навичок публічного виступу, формулювання й захисту власної позиції, формування громадянської активності.

Учитель є ведучим (рідше ведучого обирають серед учнів класу). Він оголошує тему дискусії, пропонує учням коротку розповідь або перегляд кінофрагмента, що стосується досліджуваної проблеми. Після цього запрошує висловитися на запропоновану тему “запрошених” і надає слово тим, хто хоче поставити “запрошеним” запитання або висловити власну думку. “Запрошені” мають відповідати якомога конкретніше й коротше. Ведучий має право й сам ставити запитання або зупиняти того, хто виступає надто довго.

Як організувати роботу

Підготовка

- Тему дискусії заздалегідь повідомити її учасникам.

- Попросити учнів визначити власну позицію щодо дискутованого питання.

- Запросити (чи вибрати з-поміж учнів класу) 2-5 експертів.

- Попросити учнів скласти запитання для експертів.

- Дібрати для ток-шоу промовисту назву.

- Обладнати аудиторію за типом телестудії (учні сідають півколом біля експертів).

Хід дискусії

- Сформулювати тему обговорення.

- Повідомити правила проведення ток-шоу:

o Слово для виступу може надати тільки ведучий.

o Учасники дискусії говорять конкретно й стисло (1-2 хв).

o Ведучий може зупинити виступаючого, який перевищив ліміт часу.

o Експерти можуть ставити запитання один одному.

o Учні можуть ставити запитання експертам чи робити повідомлення (до 1 хв.)

o Підсумки дискусії підбивають і за змістом, і за формою її проведення.

Висновок

Осбистісно орієнтовані технології ставлять сьогодні в центрі усієї шкільної освітньої системи особистість дитини, забезпечення комфортних, безконфліктних умов її розвитку, реалізації природних потенціалів.

Особистісно орієнтовний підхід у навчанні спирається на такі основні положення:

1.Учень завжди є суб’єктом, а не об’єктом навчання.

2.Основна мета навчання, окрім засвоєння учнем необхідних знань, умінь та навичок, - розвиток особистості учня як суб’єкта діяльності і соціальних стосунків.

Виходячи з цього, найважливіші педагогічні прийоми в особистісно орієнтованому навчанні: опора на суб’єктний досвід учня – постійна актуалізація в процесі навчання вже добутого учнем досвіду; тренінг суб’єктної діяльності – така побудова навчання на уроці, в темі, коли будь-яка діяльність учня набуває ознак усвідомленості, повноти, завершеності.

Які засоби допомагають втілити ідею особистісно орієнтованого навчання?

1. Використання різноманітних форм і методів організації навчальної діяльності, що сприяє розкриттю суб’єктного досвіду учнів.

2. Створення атмосфери зацікавленості кожного учня в роботі класу.

3. Стимулювання учнів до висловлювання, використання різних способів виконання завдань, без будь-якого остраху помилитися чи дати неправильну відповідь.

4. Використання під час уроку дидактичного матеріалу, який дає змогу учневі вибирати найбільш значущі для нього вид та форму навчального змісту.

5. Оцінювання діяльності учня не тільки за кінцевим результатом, а й за процесом його досягнення.

6. Заохочення прагнень учня знаходити свій спосіб роботи, аналізувати способи роботи інших учнів під час уроку, вибирати й засвоювати більш раціональні.

7. Створення педагогічних ситуацій спілкування на уроці, що дають змогу кожному учневі виявляти ініціативу, самостійність, вибірковість у способах роботи, створення умов для природного самовиявлення учня.

Виділені загальна мета та засоби організації особистісно орієнтованого уроку мають бути конкретизовані вчителем залежно від призначення уроку, його тематичного змісту.

Щоб на уроці виникло співробітництво, діти мають усвідомити й прийняти мету навчальної діяльності. Необхідно чітко й переконливо інформувати учнів стосовно того, що й навіщо вони робитимуть на даному уроці, залучаючи до цього самих учнів. Важливо пояснити учням значення матеріалу, що вивчається, для практичної діяльності, для пізнання інших наук та побудови цілісної системи знань із даного предмета, які будуть необхідні надалі.

Для того, щоб дитина могла краще розкрити свої здібності, свій навчальний потенціал і водночас почуватися комфортно на уроці, доцільно використовувати різнорівневе завдання. Диференційований підхід - основна складова особистісно орієнтованого навчання, тому, готуючись до уроку, вчитель повинен добирати індивідуальні завдання для кожної дитини (завдання підвищеної складності, творчі, випереджувальні вправи, вправи на кмітливість, уважність тощо), планує роботу в парах, у групах.

Заохочування, створення яскравих наочно-образних уявлень, навчально-пізнавальна гра, створення ситуації успіху, проблемної ситуації, спонукання до пошуку альтернативних рішень, виконання творчих завдань, створення ситуації взаємодопомоги – це прийоми психолого-педагогічної підтримки діяльності учнів. Але результативність їх використання залежить від майстерності вчителя. Добираючи завдання до уроку, слід пам’ятати про те, що вони мають бути цікавими, різноманітними, посильними, а головне – у дитини завжди має бути вибір, тому вчитель не „дає” завдання, а „пропонує”. Кожен учень є рівним партнером спілкування на уроці і заслуговує на те, щоб його думку і бажання враховували.

Список використаної літератури
Алексєєв М.О. Особистісно-орієнтоване навчання в школі - Ростов н / Д: Фенікс, 2006.-332 с.
Алексєєв М.О., Якиманська І.С., Газман О.С., Петровський В.А. м ін Нова професія в педагогіці / / Учительська газета. 1994. № 17-18
Асмолов А.Г. Особистість як предмет психологічного дослідження. М.: Изд-во МГУ, 1984. 107 с.
Беспалько В.П. Складові педагогічної технології. - М.: Педагогіка1989. 192 с.
Жук. Н. Особистісно-орієнтований урок: технологія проведення та оцінки / / Директор школи. № 2. 2006. - С. 53-57.
Концепція модернізації російської освіти на період до 2010 року / / Вісник освіти. № 6. 2002.
Кураченко З.В. Особистісно-орієнтований підхід в системі навчання математики / / Початкова школа. № 4. 2004. - С. 60-64.
Колеченко. А.К. Енциклопедія педагогічних технологій: Посібник для викладачів. СПб.: КАРО, 2002. -368 С.
Лежнева Н.В. Урок в особистісно-орієнтованому навчанні / / Завуч початкової школи. № 1. 2002. - С. 14-18.
Лук'янова М.І. Теоретико-методологічні основи організації особистісно-орієнтованого уроку / / Завуч. № 2. 2006. - С. 5-21.
Петровський В.А. Особистість у психології: парадигма суб'єктності. - Ростов н / Д: Вид-воФакел, 1996. 512 с.
Педагогічний досвід: Збірник методичних розробок уроків переможців та лауреатів районних, міських та обласних конкурсів «Учитель року», частина 1, вип.3. / Под ред. І.Г. Остроумова - Саратов
Разіна Н.А. Технологічні характеристики особистісно-орієнтованого уроку / / Завуч. № 3. 2004. - 125-127.
Селевко Г.К. Традиційна педагогічна технологія та її гуманістична модернізація. М.: НДІ шкільних технологій, 2005. - 144 с.
Якиманська І.С. Особистісно-орієнтоване навчання в сучасній школі. - М.: Вересень, 1996. - 96 с.

Дата добавления: 2015-11-14