Порівняльна характеристика якісного та кількісного підходу в соціологічних дослідженнях

Кількісний підхід	Якісний підхід
Сфера застосування
Макросоціологічне дослідження	Мікросоціологічне дослідження
Цілі застосування
Пояснення причин явища, що вивчається	Розуміння явища (процесу, випадку)
Дослідницькі цілі та задачі
Виміряти параметри явища та встановити взаємозв`язок між параметрами	Виявити загальну картину явища, концептуалізувати та інтерпретувати його
Позиція дослідника
«Сторонній» спостерігач	«Співчуваючий» учасник
Гіпотези
Формулюються до початку збору даних	Формулюються по мірі оволодіння даними
Інструментарій
Формалізований, стандартизований, розробляється до початку польового етапу	Неформалізований, відображає досвід дослідника, визначається до та в ході польового етапу
Процедури
Стандартизовані, дублюються	Менш стандартизовані, дублюються рідко
Одиниці аналізу
Факти, події, акти поведінки	Суб'єктивні значення

Логіка аналізу
Дедуктивна: від абстракцій до фактів	Індуктивна: від фактів до концепцій
Способи аналізу
Класифікація, систематизація, математико-статистична обробка	Опис випадків без узагальнення виявлених оцінок
Надійність
Досягається достовірними повтореннями встановлених зв'язків	Досягається достовірними описами випадків та думок, триангуляцією

Слід зауважити, що порівняльний аналіз двох підходів здійснюється не для їх протиставлення та виявлення «кращого», а для окреслення меж і можливостей кожного. Очевидно, що якісний підхід відіграє вирішальну роль на більш низькому емпіричному рівні дослідження, там, де ми маємо справу з вивченням конкретного досвіду, переживань реальних людей, там, де необхідне глибоке розуміння проблеми. Кількісна стратегія виявляється інформативнішою на більш високому рівні агрегованості даних. Наприклад, якщо перед дослідником стоїть задача проаналізувати напередодні виборів до органів влади шанси кандидатів на перемогу, то в рамках кількісного підходу в результаті застосування «жорстких» методів дослідження та формалізованих процедур буде сформований рейтинг кандидатів, який і буде свідчити про шанси кожного кандидата на перемогу. Але при такому кількісному підході залишається неясним, яким же чином конкретний індивід робить свій вибір, як формується його вибір, що впливає на нього, - його біографічна ситуація, виховання, попередній досвід тощо. І такі задачі можна вирішувати лише із застосуванням технологій якісного підходу.

Тобто, у кожному конкретному дослідженні перед соціологом виникає питання про вибір методології, що є вкрай важливим, бо всі методи і техніки дослідження будуть відображатимуть саме цю методологію. А критерієм вибору тут, перш за все, є конкретне завдання та дослідницька ситуація. Вивчення принципово нових соціальних явищ та соціальних процесів вимагає застосування якісного підходу. Якщо ж об'єктом аналізу виступають досить стабільні структури, у вивченні яких напрацьовано досвід та знання, плідним буде кількісний підхід. Масові явища доцільно досліджувати за допомогою кількісних методів. Малопоширені явища, які носять унікальний характер, необхідно вивчати із залученням якісних методів. Також доцільно використовувати якісну методологію у випадку, коли неможливо або важко отримати доступ до носіїв інформації. Наприклад, у вивченні політичних або бізнесових еліт, представників певних субкультур тощо.

Як уже зазначалося, відмінність конкретних технік та процедур дослідження в залежності від обраного підходу простежується з перших його етапів. Але в нашому викладі ми зосередимося лише на методах збору інформації, оскільки в обох стратегіях застосовуються і інтерв’ю, і спостереження, і документальні та текстові джерела, але вони мають свою специфіку і техніку проведення, що відображає особливості обраного підходу.

У кількісному дослідженні збір інформації підпорядкований жорстким вимогам надійності та об'єктивності, тому переважно всі процедури тут стандартизовані, що мінімізує вплив дослідника на респондентів та дає можливість проводити опитування великих груп із подальшим їх порівнянням. Тут процесу збору даних відведене чітке місце, де теоретична частина і висунення гіпотез обов'язково передує збору первинної інформації.

Інша картина спостерігається в дослідницькій стратегії якісного напрямку - тут не існує чітких меж між етапами збору та аналізу інформації. Збір та аналіз даних мають циклічну природу: в ході дослідження етап збору даних змінюється етапом аналізу, а аналіз - новим етапом збору даних. А основні гіпотези і припущення можуть формулюватися не тільки до етапу збору даних (як в кількісному підході), але й в ході його здійснення. Якісне дослідження вимагає в процесі збору даних тісного контакту між дослідником і об'єктом дослідження, бо основна задача – це при невеликій кількості випадків почути голоси простих людей, учасників того чи іншого соціального процесу і максимально наблизитися до опису їх життєвих реалій без формальних статистичних даних.

Іще одна відмінність між якісним та кількісним підходами полягає у характері взаємовідносин із носіями інформації. В кількісних дослідженнях такі відносини мають крапковий характер (наприклад, це лише контакт під час проведення анкетування). Контакт між дослідником та носієм інформації в якісному дослідженні носить довготривалий характер, характеризується більшою глибиною і інтенсивністю.

Соціологічне опитування (анкетування та інтерв'ю)

Розглянувши методологію соціологічного дослідження, більш докладно зупинимося на основних методах збору соціологічної інформації. Виділяють 2 класи основних методів збору соціологічної інформації: опитувальні методи і не опитувальні методи.

Методи опитування:

• анкетне опитування

• інтерв'ю

Неопитувальні методи соціологічного дослідження:

• аналіз документів

• спостереження

• експеримент

Найпоширенішим методом отримання первинної інформації є опитування. Опитування як метод отримання первинної інформації характеризується оперативністю, простотою і економічністю, що робить його популярним серед підприємців і менеджерів, громадських та політичних організацій. Однак для забезпечення репрезентативності даних опитування важливо правильно сформувати вибіркову сукупність респондентів.

Опитування - незамінний метод отримання інформації про суб'єктивний світ людей, їх прагнення, мотиви діяльності, думки; метод збору первинної інформації за допомогою звернення з питаннями до певної групи людей (респондентів).

Види опитувань:

1. Письмові (анкетування) і усні (інтерв'ю).

2. Очні (за місцем проживання або роботи) та заочні (поштові, телефонні, пресові)

3. Експертні та масові (групові).

4. Вибіркові і суцільні.

5. Загальнонаціональні, регіональні, локальні.

Найбільш поширений метод опитування - анкетування.

Анкетування - це метод опитування, що використовується для складання статичних (одноразове анкетування) або динамічних (при багаторазовому анкетуванні) статистичних уявлень про стан суспільства, громадської думки, стану політичної, соціальної та іншої напруженості з метою прогнозування дій або подій; це письмова форма опитування, що здійснюється, як правило, заочно, тобто без прямого і безпосереднього контакту інтерв'юера з респондентом. Воно доцільно у двох випадках:

а) коли потрібно поставити опитати кількість респондентів за відносно короткий час,

б) респонденти повинні ретельно подумати над своїми відповідями, маючи перед очима віддрукований опитувальник. Анкетування широко використовується за місцем роботи або навчання, де анкети роздаються респондентам. Респондент - учасник соціологічного дослідження, який є джерелом усної або письмової інформації.

У випадку індивідуального анкетування анкети роздаються на робочих місцях, за місцем проживання. Поштове опитування проводиться завдяки розсилці анкет поштою. Його основний недолік - неповне повернення анкет, ключова перевага - відносна дешевизна та отримання доступу до важкодоступних або географічно віддалених респондентів. У разі пресового опитування анкета друкується в газеті, журналі, проте у зв'язку з низькою зацікавленістю читачів частка повернення анкет є невеликою. Телефонне опитування - метод, що застосовується при проведенні кількісних досліджень, і передбачає анкетування респондентів по телефону на основі заздалегідь розробленої анкети. Телефонні опитування застосовуються у разі, коли необхідно відносно швидко і недорого дослідити основні характеристики споживачів того чи іншого товару або послуги, провести дослідження громадської думки, дізнатися ставлення споживачів до нового товару або реклами і т.д. Телефонне опитування проводиться по заздалегідь вибраних або випадково відібраних телефонних номерах спеціально проінструктованими інтерв'юерами. Під час телефонного опитування з респондентом інтерв'юер заповнює спеціальну анкету, яка містить не тільки відповіді респондента, але і його контактну інформацію. Ця інформація використовується для перевірки роботи інтерв'юерів.

Після того, як дослідник визначився з методом збору інформації, необхідно приступити до розробки інструментарію дослідження. Інструментарій соціологічного дослідження - набір спеціальних документів (анкет, бланків інтерв'ю, опитувальних листів, карток спостереження, кодировочних матриць в контент-аналізі і т.д.), за допомогою яких і здійснюється збір емпіричної інформації про досліджуваний об'єкт.

При складанні інструментарію необхідно дотримуватися правил і принципів його конструювання. Наприклад, якщо мова йде про анкету, необхідно знати про особливості різних видів питань, вміти правильно їх формулювати і раціонально розташовувати, щоб отримати більш повну і точну характеристику досліджуваного об'єкта. Поговоримо більш детально про анкету і правила її складання.

Анкета - інструмент збору первинної інформації, ряд питань і висловлювань у формі опитувального листа (опитальника); анкета - структурно організований набір питань, розбитих на блоки, кожен з яких логічно пов'язаний з певним завданням і гіпотезою дослідження.

Анкети будуються в наступній послідовності:

1. Вступна частина - вказується, хто і для кого проводить опитування, як будуть використані дані, гарантії конфіденційності, наводиться інструкція про заповнення анкети. Вказується ступінь анонімності опитування. (В кінці анкети, як правило, висловлюється подяка респонденту за участь в опитуванні). Основне завдання вступної частини - встановити контакт з респондентом, проінформувати про опитування та організацію, яка його проводить, зацікавити респондента взяти участь в опитуванні.

2. Основна частина анкети - містить блоки питань: вступні, основні, завершальні.

3. Соціально-демографіческій блок - питання демографічного характеру, такі як стать, вік, освіта, сімейний стан, район проживання і т.д.

Вимоги до анкети:

Ø текст анкети повинен легко читатися і бути зрозумілий респонденту;

Ø текст самого питання, варіанти відповідей і поточні інструкції слід виділяти різними кеглями, (наприклад, текст питання - великими літерами, інструкції щодо заповнення - курсивом, варіанти відповідей - звичайним шрифтом);

Ø під час друку або набору тексту не слід розривати текст питання (переносити його зі сторінки на сторінку) та перелік альтернатив, оскільки це ускладнює сприйняття респондентом питань;

Ø питання в анкеті розташовуються таким чином, щоб вони комбінувалися в змістовні блоки (це забезпечує занурення в контекст проблеми і полегшує сприйняття наступних один за одним питань). Розмір змістовних блоків не повинен істотно відрізнятися один від одного. Змістовні блоки слід відокремлювати один від одного вступними поясненнями;

Ø слід пам'ятати про те, що одні й ті ж питання, розташовані в різній послідовності, можуть дати різні дані. Так, наприклад, якщо розташувати загальне питання перед приватними, то сам факт відповіді на загальне питання впливатиме на відповіді на приватні питання. Наприклад, "Чи задовольняє Вас якість отримуваних знань?", А далі "Чи задовольняє Вас якість лекцій?", "Чи задовольняє Вас професіоналізм викладачів?" Має місце прагнення респондента психологічно виправдати загальну оцінку тощо. Таким чином, загальні питання повинні слідувати за приватними;

Ø підготовка респондента до найбільш важливих відповідей відбувається за допомогою постановки в початок анкети питань простіших, які поступово ускладнюються. Перехід від простих до складних питань отримав назву правила воронки. У середині анкети розташовуються найбільш важливі з точки зору дослідження і важкі для респондентів питання.

Ø середня тривалість заповнення анкети повинна становити не більше 30-40 хвилин.

Всі питання, які використовуються в анкетах, можна класифікувати таким чином:

- За змістом: про факти поведінки, про особистість людини, ставлення до конкретних процесів і явищ;

- За формою: відкритого та закритого типу;

- За функціями: основні і неосновні (прямі і допоміжні).

Зупинимося детальніше на деяких видах питань анкети.

Питання закрите - питання, що пропонує вибір з даного переліку відповідей.

Приклад закритого питання:

ДЕ ВИ МЕШКАЛИ ДО ВСТУПУ У ВНЗ:

1.	Столиця / обласний центр	позначте один пункт
2.	Районний центр
3.	Місто, селище міського типу
4.	Село

Відкриті питання - не пропонує респонденту варіант відповіді, а дає можливість висловити власну думку у всій повноті.

Приклад відкритого питання:

НАЗВІТЬ ГАЗЕТИ, ЯКІ ВИ РЕГУЛЯРНО ЧИТАЄТЕ ЧИ ПРОДИВЛЯЄТЕСЬ? НАПИШІТЬ:

__________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

Напівзакриті питання - пропонується перелік як основних варіантів відповіді, так і створюється можливість для висловлення власного, іншої думки.

Приклад напівзакритого питання:

Дата добавления: 2015-11-16