Студопедия
Случайная страница | ТОМ-1 | ТОМ-2 | ТОМ-3
АрхитектураБиологияГеографияДругоеИностранные языки
ИнформатикаИсторияКультураЛитератураМатематика
МедицинаМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогика
ПолитикаПравоПрограммированиеПсихологияРелигия
СоциологияСпортСтроительствоФизикаФилософия
ФинансыХимияЭкологияЭкономикаЭлектроника

Хімічна переробка деревини

Класифікація та властивості нафтопродуктів | Технологічний процес перегонки складаєтьсяз чотирьох операцій: нагрівання суміші, випаровування, конденсації й охолодження отриманих фракцій. | Крекінг нафтопродуктів, термічний і каталітичний | Технологічні процеси одержання коксу | Уловлювання побічних (летючих) продуктів коксування | Шляхи підвищення економічної ефективності коксохімічного виробництва | Загальна характеристика галузі | Лісозаготівельні роботи | Лісопильне виробництво | Виробництво фанери |


Читайте также:
  1. Переробка побутових відходів
  2. Переробка промислових відходів
  3. Робота №6. Біохімічна потреба у кисні.
  4. Утворення та переробка промислових і побутових відходів в Україні
  5. ХІМІЧНА (ХОЛОДНА) СТЕРИЛІЗАЦІЯ

Підприємства хімічної переробки деревини виробляють деревне вугілля, оцтову кислоту, каніфоль, скипидар, ефірну олію, формалін, карбамід, метиловий спирт, кормові дріжджі та ін. продукцію.

Методами хімічної переробки деревини є суха перегонка, гідроліз та каніфольно-скипидарне виробництво. Для переробки використовують дрова і дерев'яні відходи (тирсу, сучки, пні та ін.).

Хімічний склад деревини досить складний і залежить від її породи, елементарний склад для всіх порід майже однаковий. Рослинна тканина деревини складається з целюлози (40...50 %), геміцелюлози (17...30 %), лігніну, барвників, смол, дубильних речовин (3...8 %). Целюлоза (С6Н10О5)n, лігнін — суміш речовин ароматичного характеру, геміцелюлоза (С6Н804)n.

Суха перегонка (піроліз) деревини — це процес розкладання деревини при нагріванні до 450—550 °С без доступу повітря. При сухій переробці деревини утворюється деревне вугілля і леткі продукти, які при охолодженні дають надсмольну воду — розведену оцтову кислоту, метанол, ацетон та дьоготь— складну суміш органічних речовин. Залежно від породи деревини і умов сухої перегонки одержують деревне вугілля потрібної якості. Деревне вугілля — ефективне паливо для виплавляння високоякісних чавунів.

Для сухої перегонки застосовують камерні печі безперервної та періодичної дії. В цих печах можна переробляти до 100 м деревини на добу.

При нагріванні до 100 °С з деревини видаляється волога, при 150—270 °С утворюються СО2 і CO та оцтова кислота. При температурі 400 °С відганяється дьоготь, метанол і гази, які містять близько 40 % вуглеводнів, 5 % водню і до 35 % СО2. Після охолодження леткі продукти розділяють на водний конденсат і дьоготь, які йдуть на дальшу переробку.

Залежно від виду деревини із 1 м3 одержують 140—180 кг вугілля, 280—400 кг рідких продуктів і біля 80 кг горючих газів.

Гідроліз деревини— це виробничий процес хімічної переробки деревини для оцукрення целюлози внаслідок її обробки водою і мінеральними кислотами в умовах підвищеної температури. Процес розщеплення целюлози, що міститься в деревині, внаслідок якого утворюється глюкоза, полягає в тому, що тирсу нагрівають в автоклаві з 0,1 % водним розчином сірчаної кислоти або діють на деревину висококонцентрованою соляною кислотою (41 %). До продуктів гідролізного виробництва належать етиловий (винний) спирт, білкові дріжджі, фурфурол і багато інших продуктів.

Лігнін, який не руйнується при гідролізі, після сушіння використовують як паливо, як наповнювач у виробництві пластмас, а також для виготовлення перев'язувальних матеріалів і лігнітового паперу (серветок). Вуглекислий газ, що виділяється під час бродіння цукру і сульфітних лугів, застосовують для виробництва сухого льоду. Бардні концентрати, що залишаються після випарювання барди, застосовують у ливарному виробництві, у нафтовій промисловості, а також для виготовлення ваніліну.

Гідролізні виробництва створюють на базі комплексного використання всіх цінних речовин, що містяться в сировині, а також відходів лісопилення і деревообробки.

Сировиною для каніфольно-скипидарних виробництв є живиця, яку добувають із сосни, або смола старих пеньків хвойних дерев; вони містять до ЗО % смолистих речовин (пеньковий осмол). Смолу з пенькового осмолу видобувають перегонкою, потім очищають і другою перегонкою розділяють на легкокиплячий скипидар та каніфоль, що залишається в кубі.

Продукти лісохімічної промисловості знаходять найрізноманітніше застосування в народному господарстві. Скипидар застосовують для виготовлення лаків, олійних фарб і синтетичної камфори, він є розчинником смол, лаків, каучуку та ін.

Каніфоль застосовують для виробництва мила, лаків, сургучу, консистентних мастил, а також як добавку при проклеюванні паперу.


Дата добавления: 2015-11-16; просмотров: 161 | Нарушение авторских прав


<== предыдущая страница | следующая страница ==>
Столярно-меблеве виробництво| Технології целюлозно-паперової промисловості. Виробництво паперу та картону

mybiblioteka.su - 2015-2024 год. (0.007 сек.)