Для зрошування дощуванням 2 страница

Раніше вказаного в таблиці віку починають плодоношення, як більш стадійно старі, дерева порослевого походження.

Формування квіткових бруньок у дерев обумовлюється, насамперед, нагромадженням достатніх запасів пластичних речовин. Потреба і витрата цих речовин на цвітіння та плодоношення у різних порід не однакова. Ті з них, які мають невеликі за розмірами квітки та плоди і потребують для формування врожаю менше пластичних речовин, плодоносять щорічно або майже щороку, а інші, яким властиве велике за розміром насіння, – через кілька років, виявляючи при цьому певну періодичність. Плодоношення з окремими насіннєвими роками рясного врожаю насіння характерна для більшості деревних рослин. При цьому чіткої періодичності у плодоношенні (насіннєношенні) немає, і насіннєві роки наступають через різні проміжки часу в залежності від метеорологічних умов та інших факторів і чинників живої та неживої природи. У періоди між насіннєвими роками бувають роки з добрим, середнім і слабким врожаєм насіння, а також роки без врожаю. Роки доброго врожаю називають насіннєвими.

Значний вплив на плодоношення має клімат. Чим він сприятливіший, тим частіше наступають насіннєві роки та рясніші урожаї.

З метеорологічних чинників найбільш негативний вплив мають весняні заморозки, які пошкоджують квіти та зав’язі дуба, ялини, сосни, берези, вільхи, ясена та інших порід. Внаслідок суховіїв відбувається опадання зав’язей та зниження показників якості (схожості, життєздатності) насіння. Значних збитків врожаю завдають бурі та град. Затяжні дощі під час цвітіння ускладнюють запилення, особливо перехресне, і тим самим негативно позначаються на плодоношенні як анемофільних, так і ентомофільних деревних рослин.

З біологічних факторів на плодоношення деревних рослин негативно впливають збудники грибних захворювань та ентомологічні шкідники. Іржастий грибок Pucciniastrum padi уражує шишки ялини. Врожай насіння берези може бути знищений грибом Sclerotinia betullae. Жолуді пошкоджуються жолудевим довгоносиком та жолудевою плодожеркою. До зменшення врожаю призводить і пошкодження асимілюючої листової поверхні різними листогризу ими шкідниками – гусеницями непарного шовкопряда, золотогузкою та іншими.

Характерною особливістю плодоношення майже всіх деревних рослин є те, що у врожайні (насіннєві) роки насіння їх більш крупне та повнозернисте і має кращу схожість та енергію проростання.

Плоди та насіння деревних рослин відрізняються великим різноманіттям. Плоди містять в собі одну або декілька насінин, які вкриті оплоднем. За властивостями оплодня їх поділяють на сухі та соковиті. Сухі плоди мають шкірястий, дерев’янистий або перетинчастий оплодень з вмістом в ньому вологи до 15%, який може розтріскуватись і розкриватись чи не розкриватись.

До таких, що розкриваються відносять багатонасіннєві плоди з насінням, яке висипається:

· коробочка (багатогніздий плід), який розкривається по різному (бересклет, бузок та ін.);

· листянка (одногніздий плід), який розкривається по черевному шву (спіреї, півонія);

· біб або стручок (одногніздий чи багатогніздий плід), який розкривається за двома стулками (лушпинками) по черевному і спинному шву (робінія псеодоакація, гледичія, аморфа, леспедеція);

До сухих плодів, що не розкриваються належать:

· горіх (однонасінний плід), утворення якого відбулось за участі двох плодолистиків з кам’янистим або дерев’янистим оплоднем (ліщина, бук, горіхи волоський, чорний, сірий, жолудь);

· горішок – плід схожий з горіхом але менших розмірів (липа, граб, вільха);

· крилатка – плід з жорстким оплоднем, який має шкірясті або перетинчасті вирости у вигляді крилатки, за допомогою якої він поширюється (в’язові, ясени, клени, береза).

Серед соковитих плодів, оплодень яких у фазі дозрівання містить в тканинах 15 – 95 % гігроскопічної вологи, розрізняють такі:

· ягода – багатонасінний плід, в якого ендо – і мезокарпій соковиті, а екзокарпій шкірястий (смородина, виноград, бузина,);

· яблуко - несправжній багатонасінний плід, в утворені якого окрім зав’язі приймають участь основи андроцею і оцвітини (яблуня, груша, горобина, шипшина);

· кістянка – однонасінний, одногніздий плід, що утворився з одного або кількох плодолистиків з диференційованим оплоднем: тонким, шкірястим екзокарпієм, розвиненим, соковитим мезокарпієм і тонким, з кам’янистих клітин ендокарпієм (глід, вишня, черемуха, терен, калина, бархат амурський, бирючина).

У шпилькових порід насіння міститься в шишках (сосна, ялина, ялиця, модрина, кипарис) або шишкоягодах (ялівці).

6.1.2. Селекційний відбір деревних рослин і насаджень для заготівлі насіння

Основним методом відбору є селекційний, який базується на проведенні штучного відбору рослин з особин, що сформувались в результаті природного добору внаслідок виживання організмів, генотип яких забезпечив їм максимальну адаптованість до умов оточуючого середовища. Природній добір відбувається без втручання людини під впливом умов зовнішнього середовища (грунтово-кліматичних, міжвидової та видової конкуренції, взаємовідношень з тваринами, комахами, грибними захворюваннями тощо). Чим більша адаптованість властива рослинним організмам, тим вірогіднішим є збереженість, стійкість і відновлюваність їх популяції – обєднання особин одного виду, яка заселяє певну територію, вільно перехрещується між собою і в тій чи іншій мірі ізольована від інших популяцій.

З метою створення нових форм деревних рослин застосовують штучний відбір, який як і природний базується на спадковості та мінливості рослинних організмів. Для штучного відбору, як правило, використовують рослини, що сформувались в результаті природного добору упродовж тисячоліть. В природних популяціях або інших насадженнях за фенотипічними ознаками (декоративністю, продуктивністю, урожайністю, стійкістю і т. п.) відбирають господарсько – цінні особини деревних рослин, які є вихідними для подальших селекційних робіт з підбору пар, схрещування і гібридизації.

Забезпечення насінням відповідного асортименту і якості для робіт з генеративного розмноження деревних рослин можливе за наявності постійної та тимчасової насіннєвої бази.

Організація постійної насіннєвої бази деревних рослин включає:

· проведення селекційної інвентаризації зелених насаджень різного призначення з метою виявлення та виділення найбільш декоративних за фенотипом, стійких деревних рослин і ценозів з високою генеративною здатністю;

· збереження генетичного фонду шляхом створення архівно – маточних плантацій, колекційних ділянок, генетичних банків насіння дерев і насаджень;

· генетичну оцінку місцевих та інтродукованих популяцій в популяційно – екологічних культурах, виділення нових форм і сортів;

· генетичну оцінку клонів і насіннєвого потомства, виділених декоративних форм і сортів деревних рослин;

· створення постійних насіннєвих плантацій різного походження (насіннєвого і вегетативного);

· закладання та формування насіннєвих і колекційних ділянок.

У насінництві існує два напрями переведення на генетико-селекційну основу - популяційний і плантаційний.

Популяційний напрям передбачає використання для заготівлі насіння кращих насаджень, переважно природного походження, які виділені при масовому відборі. Для розмноження в оптимальних умовах місцезростання беруть насіння як безпосередньо з кращих насаджень, так і з попередньо виділених постійних насіннєвих ділянок.

Плантаційний напрям ґрунтується на використанні матеріалу з плюсових дерев, що розмножений вегетативним або насінним способом, а вже із прищеплених саджанців або насінного потомства плюсових дерев створюють насіннєві плантації, які в першому випадку називаються клоновими (5.15, 5.16), а у другому - родинними.

Обидва напрями мають свої переваги і недоліки. Перевага популяційного напряму полягає в тому, що в разі насіннєвого розмноження зберігається генетична різноманітність видів, пристосованих до місцевих умов та зберігається популяційна мінливість майбутніх насаджень.

Плантаційний напрям відкриває широкі можливості для селекції, а їх порівняно невелика генетична різноманітність може бути компенсована шляхом збільшення кількості клонів або насіннєвих потомств на плантації.

Одним з основних чинників, що визначає успішність використання садивного матеріалу, є географічне походження насіння. Використання насіння з інших районів без урахування його спадкових властивостей призводить до формування біологічно нестійких та низькоякісних зелених насаджень.

Географічне походження та умови місцезростання материнських дерев і насаджень у разі їх достатньо тривалої дії на рослинні організми позначаються на спадкових властивостях насіння. Тому, використовуючи для заготівлі насіння деревних рослин не місцевого походження,

Рис. 5.15. Клонова насіннєва плантація модрини європейської

Рис. 5.16. Насіннєношення модрини на клоновій плантації

слід дотримуватись вимог насіннєвого районування, яке регламентує допустимі напрями та відстані переміщення насіння того чи іншого виду рослин з урахуванням їх географічного та едафічного походження.

Теоретичною основою насіннєвого районування є те, що дерева і наса­дження, вирощені з насіння місцевого походження ростуть краще, ніж насадження, створені з насіння, зібраного у віддалених районах. Тому при заготівлі насіння перевагу слід віддавати насінню, яке заготовлене в межах даної території.

З огляду на це, для забезпечення регулярного отримання насіння з цінними спадковими властивостями та високою посівною якістю створюють насіннєві бази деревних рослин, організація яких передбачає: 1) порайонну селекційну оцінку насаджень і дерев з відбором кращих (плюсових) дерев і насаджень; 2) збереження селекційного фонду шляхом створення колекційних посадок-архівів клонів; 3) створення насіннєвих плантацій насіннєвого та вегетативного походження. Відомі положення щодо мінливості та спадковості видів вказують на потребу віддавати перевагу насінню, яке зібране з дерев кращого росту, більш високої декоративності та біологічної стійкості.

Для створення біологічно стійких декоративних насаджень, як уже зазначалось, необхідно використовувати насіння певного географічного походження з найкращими спадковими властивостями.

Насіння деревних рослин за їх селекційною цінністю з урахуванням спадкових властивостей, походження та посівної якості поділяється на шість категорій: сортове, поліпшене, нормальне, гібридне, елітне і без сортове.

Сортове насіння. До нього відносять насіння, яке пройшло державне сортовипробування та отримало статус сорту (занесене в державний реєстр). Об'єктами для заготівлі сортового насіння є клонові насіннєві плантації І і II покоління, родинні плантації, плюсові насадження, постійні насіннєві ділянки. Сортове насіння у генетичному плані найцінніше, а тому його виробництво та заготівлю слід активно поширювати.

Поліпшене насіння. Його отримують на насіннєвих об'єктах, створених або сформованих на основі відбору за ознаками фенотипу кращих нормальних і плюсових дерев при вільному запиленні (дерева-запильники невідомі). Таке насіння не піддають випробуванню на потомство. До цієї категорії належать насіння, що зібране: а) з кращих (плюсових) дерев; б) в кращих (плю­сових) насадженнях або насіннєвих заказниках; в) на постійних насіннєвих ділянках, закладених у кращих нормальних насадженнях; г) на плантаціях, створених сіянцями або саджанцями, вирощеними зі сортового насіння, а також насінням з плюсових та елітних дерев (бук, дуб, екзоти та ін); д) на клонових насіннєвих плантаціях І покоління і родинних плантаціях.

Нормальне насіння заготовляють у нормальних насадженнях із задовільних за господарською цінністю та санітарним станом дерев. До даної категорії відносять насіння, зібране: а) на постійних (за винятком згаданих вище випадків) і тимчасових насіннєвих ділянках; б) з ростучих нормальних дерев окремих хвойних та листяних порід (сосна кедрова, ялиця, бук, дуб та ін.).

Гібридне насіння отримують шляхом схрещуванням різних видів (сортів) та екотипів порід на спеціальних плантаціях, яке забезпечує гетерозисний ефект.

Елітне насіння отримують на насіннєвих плантаціях шляхом перехресного запилення вегетативного потомства елітних дерев (тобто дерев, що отримали позитивну оцінку за насіннєвим потомством і на комбінаційну здатність) або шляхом контрольо­ваного запилення елітних дерев.

Безсортове насіння. Його збирають в насадженнях невідомого походження і тому не бажано використовувати для створення зелених насаджень.

6.1.3. Достигання насіння, облік врожаю, заготівля, приймання та переробка насіннєвої сировини

Про ступінь стиглості насіння (плодів) найбільш точно свідчать його зовнішні ознаки. Розрізняють дві фази стиглості насіння: фізіологічну зрілість та урожайну (морфологічну) стиглість. Фізіологічна зрілість наступає до завершення процесу формування насіння (розвитку зародку та ендосперму). В той же час фізіологічно зріле насіння здатне проростати. Проте визначення фази фізіологічної зрілості насіння ускладнюється тим, що її ознаки індивідуальні для кожної породи. Здатність фізіологічно зрілого насіння проростати і давати нормальні сходи має неабияке практичне значення, особливо, для насіння з тривалим (глибоким) органічним насіннєвим спокоєм.

Після завершення процесів формування насіння наступає морфологічна (урожайна) стиглість, яка у багатьох деревних рослин збігається з часом відокремлення його від материнської особини (береза, верба, тополя, дуб, бук, жовта акація та ін.). Насіння зібране після досягнення фази морфологічної стиглості краще зберігається, а насіння заготовлене у фазі фізіологічної зрілості дозволяє значно скоротити термін їх стратифікації або взагалі її не проводити.

Велике значення для заготівлі насіннєвої сировини з дерев, чагарників, насіннєвих плантацій та зелених насаджень має прогноз і попередній облік їх плодоношення (насіннєношення) та врожаю.

Прогноз врожаю насіння може бути довгостроковим (за рік – два до заготівлі насіннєвої сировини) і короткостроковим (упродовж вегетаційного періоду). При довгостроковому прогнозуванні враховують періодичність плодоношення, метеорологічні умови, родючість грунту, динаміку розвитку шкідливих комах тощо.

При короткостроковому прогнозі майбутнього врожаю проводять фенологічні спостереження як мінімум упродовж трьох фаз розвитку генеративних органів: цвітіння, утворення зав’язі, формування плодів за три-чотири тижні до їх повного достигання.

В останній фазі фенологічних спостережень майбутній урожай можна прогнозувати візуально за 6-бальною шкалою В.Г.Каппера для дерев і 3-бальною шкалою – для чагарників. За 6 – бальною шкалою для дерев: 5 балів – дуже гарний урожай (рясне плодоношення дерев на просторі, узліссі і в насадженнях); 4 бали – гарний урожай (рясний урожай дерев окремо стоячих і на узліссі та гарний урожай дерев у насадженнях); 3 бали – середній урожай (гарний урожай на вільно ростучих деревах та узліссі і середній у насадженнях); 2 бали – слабкий урожай (середній урожай на вільно ростучих деревах та узліссі і слабкий у насадженнях); 1 бал – дуже слабкий урожай (незначний урожай на вільно ростучих деревах і на узліссі та мізерний у насадженнях); 0 балів – неурожай (урожай, як такий відсутній на деревах як вільно ростучих, так і в насадженнях). За шкалою для чагарників: 3 бали – гарне плодоношення (практично всі кущі плодоносять); 2 бали - середнє плодоношення (плодоносить половина кущів); 1 бал – погане плодоношення (плодоносять лише поодинокі кущі).

Прогнозувати майбутній урожай дуба, липи та інших порід на південному заході України можна за кількістю плодів або насіння на пробних гілках завдовжки 1 м. За цим способом з 10-20 плодоносних дерев зрізують по 7-10 гілок з різних частин крони і на них підраховують кількість плодів або насіння. За середньою кількістю плодів на 1 м гілки за шкалою П. Раца можна передбачити яким буде врожай (табл.6.22).

Таблиця 6.22

Фрагмент шкали П. Раца з оцінки майбутнього врожаю деревних рослин за кількістю плодів (зав’язі) на 1 м гілки

Порода	Оцінка врожаю
дуже поганий	поганий	середній	добрий	дуже добрий
а	б
Дуб	До 1	2-4	5-12	13-25	26-35	36-50 і більше
Липа	До 3	4-8	9-25	26-50	51-75	76-100 і більше
Бруслина	До 1	2-4	5-12	13-25	26-35	36-50 і більше

В практиці лісонасіннєвої справи для обліку врожаю насіння застосовують такі способи: суцільного обліку на пробній площі; модельних дерев; середнього модельного дерева; обліку за опалими плодами та ін. Перші три способи передбачають збір плодів з ростучих або зрубаних дерев на певній за розміром площі, з окремих модельних дерев (середнього або певного числа і габітусу) з наступним переведенням за масою зібраного насіння на врожай на 1 га насіннєвої плантації або іншого об’єкта насіннєвої бази. Спосіб обліку врожаю насіння за опалими плодами базується на визначенні маси опалого насіння в спеціальні приймачі (насіннєміри) або на певну площу і подальшого обчислення врожаю дерев на площі.

Масову заготівлю насіннєвої сировини розпочинають після досягнення насінням фізіологічної зрілості або урожайної стиглості (табл. 6.23). Краще збирати насіння урожайної стиглості, оскільки воно відрізняється більш високою схожістю і краще зберігається. У разі коли насіння по досягненні урожайної стиглості одразу опадає на землю або розлітається (тополі, берези, окремі види клену, верби та ін.) і тим самим ускладнюється його збір, заготівлю насіннєвої сировини проводять у фазі фізіологічної зрілості.

Важливим показником стиглості насіння та орієнтиром для встановлення часу його збору є морфологічні ознаки. Ознакою досягнення зрілості у насіння ялини та сосни є побуріння шишок, берези - ламання сережок під час згинання, у дуба – побуріння жолудів, у липи – сіріння і побуріння зелених горішків, у бруслини бородавчатої, осики і тополь – початок розкриття коробочок, у клена гостролистого – набуття крилатками буро – коричнюватого забарвлення, а у граба – зеленувато – сірого забарвлення насіння тощо.

За часом збору насіннєвої сировини деревні рослини умовно об’єднуються у такі групи:

· породи, насіннєву сировину яких збирають весною (головним чином у травні) - осика, тополі, верби, берест, клен сріблястий та деякі ін.;

· породи, заготівлю насіння яких здійснюють влітку - береза звисла, акація жовта, скумпія, шовковиця, вишня, бузина червона;

· породи з літньо – осіннім терміном збору насіння – ялина та ялиця сибірські, модрина даурська і сибірська, сосна кедрова, черемха;

· породи з осіннім збором насіннєвої сировини - береза пухнаста, дуб звичайний, червоний і скельний, бук, граб, клен гостролистий і явір, ясен звичайний, горобина, крушина, кизил, ліщина, терен, калина, ялівець та багато ін.;

· породи з осінньо – зимовим терміном заготівлі насіння – липа дрібнолиста, сосна і ялина звичайні, модрини європейська та Сукачова.

Час заготівлі насіннєвої сировини необхідно уточнювати і корегувати в залежності від погодних умов, які суттєво впливають на термін дозрівання насіння. Тому перед початком масової заготівлі насіння здійснюють попереднє обстеження об’єктів насіннєвої бази.

Таблиця 6.23

Терміни дозрівання та збору плодів і насіння

Назва порід	Строки достигання	Час збору насіння	Строк зберігання насіння, міс
Абрикос манчжурський	к.VII - п.VIII	VII-VIII
Аморфа кущова	с.Х	X-XI
Аронія чорноплідна	с.VIII - п.ІХ	VIII-IX
Актинідія коломікта	IX	IX-X	-
Барбарис звичайний	П.ІХ	IX-X	-
Барбарис Тунберга	к.ІХ-п.Х	X-XII	-
Бархат амурський	к.ІХ - с.Х	IX-X
Береза повисла	К.VIII	VIII-IX	6-7
Береза пухнаста	X	X	6-7
Бруслина європейська	к.ІХ	IX
Бруслина Маака	к.ІХ	VIII-IX
Бирючина звичайна	п. X	IX-X
Глід сибірский	VIII - п.ІХ	VIII-X	10-12
Глід звичайний	VIII - п.ІХ	VIII-X	10-12
Глід круглолистий	VIII - п.ІХ	VIII-X	10-12
Глід м’якуватий	IX	IX-X	10-12
Бузина звичайна	c.VIII	VIII-IX
Бузина чорна	П.ІХ	IX
Вейгела квітуча	П.Х	X	-
Виноград амурський	к.ІХ	X
Виноград п’ятилисточковий	к.ІХ	X
Вишня звичайна	VII	VII-VIII
Вишня повстиста	VII	VII-VIII
Вишня Бессея	К.VIII -п.ІХ	IX
Вишня японська	к.VIII - п.ІХ	IX
В’яз гладкий	c.V -с.VI	VI	3-4
В’яз приземкуватий	c.V - c.VI	VI	3-4
Груша звичайна	IX	IX-X
Груша усурійська	IX	IX-X

Назва порід	Строки достигання в Ботанічному саду	Час збору насіння	Строк зберігання насіння, міс
Дерен білий	к. VII до заморозків	VIII-X
Дерен червоний	к. VIII	VIII-X
Древогубець круглолистий	п.Х	IX-IV
Дрік красильний	к.ІХ-п.Х	IX-XI
Дуб звичайний	к.ІХ-Х	X	~
Дугласія тисолиста	-	IX
Ялина звичайна	XI	IX-XII
Ялина колюча	Х-ХІ	IX-XII
Жимолость альпійська	VIII	VIII-IX
Жимолость витка	VIII	VIII-IX
Жимолость капріфоль	к.VII - H.VIII	VIII-IX
Жимолость звичайна	VI	VI-VII
Жимолость Рупрехта	VI	VI-VII
Жимолость синя	VI	VI-VII
Жимолость їстівна	VI	VI-VII
Жимолость татарська	VI	VI-VII
Ірга канадська	к.VII - h.VIII	VII-IX
Ірга колосиста	к.VII - с.VIII	VII-IX
Карагана деревовидна (жовта акація)	к.VII - h.VIII	VII-VIII
Калина звичайна	к.ІХ -п.Х	IX-X
Калина Саржента	п.Х	X
Калина городовина	с.ІХ	IX-X
Гіркокаштан звичайний	_	IX-X	_
Кизильник блискучий	к.VIII - п.ІХ	VIII-IX
Кизильник звичайний	к.VII - с.VIII	VIII-IX
Кизильник горизонтальний	к.ІХ-п.Х	IX-X
Клен гостролистий	к.ІХ - п.Х	X-XII
Клен польовий	к.ІХ	X-XII
Клен червоний	к.V –п.VI	V-VI
Клен Гіннала	п.ІХ	IX-X
Клен татарський	с.ІХ	IX-X
Клен даурський	к.VIII - п.ІХ	IX-X
Клен кущовий	к.VIII - п.ІХ	IX-X
Ліщина звичайна	п. IX - с.ІХ	IX-X
Липа серцелиста	п.Х	X-XII
Липа крупнолиста	ІХ-Х	X-XI
Модрина даурська	ІХ	IX-X
Модрина сибірська	IX	IX-X
Модрина японська	X	IX-X
Маслинка срібляста	к.VIII-IX	X
Маслинка вузьколиста	к.ІХ	IX-XI
Магонія падуболиста	к.VII - h.VIII	VIII
Малина запашна	VII-VIII	VIII
Мигдаль низький	IX	IX
Ялівець віргінський	X	XI

Назва порід	Строки достигання в Ботанічному саду	Час збору насіння	Строк зберігання насіння, міс
Ялівець козацький	_	XI
Ялівець звичайний	IX*	XI
Вільха сіра	п.Х	IX-XII	ЗО
Вільха чорна	п.Х	IX-XII	Зо
Горіх маньчжурський	С.ІХ	XI-XII
Горіх сірий	п.ІХ	XI-XII
Ялиця бальзамічна	X	XI-XII
Робінія псевдоакація	к.ІХ - п.Х	IX-XII
Роза собача (шипшина)	IX	X
Шипшина червонолиста	IX	X
Шипшина зморшкувата	VIII	VIII-X
Шипшина корична	VIII	VIII-X
Шипшина колюча	VIII	VIII-X
Шипшина стопелюсткова	VIII	VIII-X
Шипшина біла	IX	X
Зіновать російська	VIII	VII-VIII	24-26
Горобина круглолиста	VIII	IX-X
Горобина звичайна	VIII-IX	IX-X
Горобинник горобинолистий	IX	IX
Бузок амурський (тріскун)	с.Х	IX-X
Бузок угорський	к. IX	IX-XII
Бузок звичайний	ІХ-Х	X-XII
Смородина альпійська	к.VII – H.VIII	VII-VIII	12:
Смородина золотиста	с. VIII	VII-VIII
Скумпія	c.VIII-X	VIII-X
Сніжноягідник	IX	X-XI
Сосна Банкса	XII-II*	X-XI	24-36
Сосна Веймутова	к. IX	IX-X	24-36
Сосна гірська	X**	X-XI	24-36
Сосна звичайна	К.ІХ-Х*	ХІІ-Ш
Таволга Біллярда	X	X-XI
Таволга Бумальда	X	X-XI
Таволга Вангутта	X	X-XI
Таволга повстиста	X	X-XI
Таволга дубравколиста	к.ІХ - п.Х	X
Таволга Дугласа	к.Х	XI
Таволга верболиста	IX – п.Х	X
Таволга Мензіеса	IX	X
Таволга ніппонська	к.Х	XI
Таволга середня	к.VII - H.VIII	VIII-IX
Таволга японська	X	XXI
Терен звичайний	IX	IX
Туя західна	IX – п.Х	IX-X	2-3
Форзиція європейська	X	X-XII	-
Форзиція середня	X	X-XII	-

---

Дата добавления: 2015-11-16