Глибини водних шляхів залежно від їх категорій, м

Лекція №12 Водний транспорт

Значним водокористувачем є також і водний транспорт. Голов­на умова його роботи — необхідність підтримання на водних шля­хах у навігаційний період певної мінімальної (гарантованої) глибини, ширини і радіусів заокруглень. Останні встановлюються залеж­но від типів і розмірів суден.

Внутрішні водні шляхи поділяються на природні та штучні. До природних належать річки в природному стані й озера, до штуч­них — канали, водосховища та річки, режим яких суттєво змінений внаслідок зведення гідротехнічних споруд. Кількісні показники глибин на водних шляхах різної категорії наведено в табл. 12.1.

Таблиця 12.1.

Глибини водних шляхів залежно від їх категорій, м

Глибина суднового ходу, м	Категорія водного шляху
І (надмагістралі)	II (магістралі)	III (місцевого значення)	IV (на малих річках)
Мінімальна гарантована	>2,0	1,0... 2,0	0,60... 1,4	0,45...0,80
Використовувана флотом у середньому за навігацію	>3,0	1,65...3,0	1,0... 1,65	<1,0

Внутрішній водний транспорт має важливе значення в народно­му господарстві, він здійснює перевезення вантажів і пасажирів, за­безпечує зв'язок між прилягаючими до річкових систем промисло­вими і сільськогосподарськими районами. Цим транспортом в ос­новному перевозяться масові вантажі, які не потребують великої швидкості доставки і рівномірної подачі протягом року (будівельні матеріали, руди, вугілля, нафта і нафтопродукти, сільськогоспо­дарська продукція тощо). Вартість перевезень водним транспортом у 2,5...3,0 рази дешевша за залізничний, і в 10...15 разів — за авто­мобільний.

Інтереси водного транспорту враховуються при вирішенні проб­лем комплексного використання водних ресурсів великих і деяких середніх і малих річок, а інколи гідротехнічне будівництво було зу­мовлене якраз його потребами (наприклад, будівництво Дніпрогесу).

Для підтримання необхідних судноплавних умов здійснюються заходи з організації судноплавного облаштування водних шляхів (встановлення знаків і сигналізації для забезпечення безаварійного судноплавства) і регулюванню габаритів водних шляхів (розчистка і поглиблення русел, спрямлення звивистих ділянок тощо).

Водний транспорт висуває значні вимоги до режиму річкового стоку. Його інтереси мають узгоджуватися із потребами інших во­докористувачів. Регулювання стоку і акумуляція води створюють сприятливі умови для роботи водного транспорту у верхніх б'єфах гідровузлів — поліпшують у них умови судноплавства. Водний транспорт зацікавлений також у забезпеченні гарантованих глибин і в нижніх б'єфах, що досягається навігаційними попусками, особли­во в меженний період. Ці вимоги водного транспорту перебувають у протиріччі з інтересами гідроенергетики, для якої накопичення літніх запасів води має бути максимальним.

При заборах великої кількості води на зрошення можливе також значне зменшення величини попусків і зниження рівнів води, що протирічить інтересам водного транспорту. Якщо необхідні глибини неможливо забезпечувати через нестачу води, особливо в ме­жень, то замість попусків поглиблюють дно і влаштовують спеці­альні прорізи на окремих мілководних ділянках і перекатах.

На річках із гідровузлами вода витрачається не тільки для того, щоб підтримувати потрібні судноплавні глибини, а й на шлюзуван­ня. Необхідний для цього добовий об'єм води визначається розмірами шлюзових камер і числом шлюзувань за добу. Проте во­да, що втрачається на шлюзування суден, складає лише незначну частку об'єму водосховищ. При ньому слід враховувати, що вода, яка йде на шлюзування, за наявності каскаду водосховищ перехо­дить із верхніх водосховищ у нижні та втрачається тільки після са­мого нижнього в каскаді гідровузла.

Водний транспорт належить до водокористувачів, які не висува­ють вимог до якості води. У разі неправильного використання транспортних засобів водний транспорт може забруднювати воду через скидання відходів. Для розвитку водного транспорту не­обхідні міжбасейнові сполучення, спорудження судноплавних ка­налів і накопичення запасів води, яка витрачається в основному на живлення каналів і шлюзування.

Важливою народногосподарською проблемою є освоєння малих річок, особливо в регіонах, де рідка сітка залізниць і шосейних доріг.

Сучасний технічний прогрес розширює можливості транспорт­ного освоєння водних ресурсів. Створення суден на повітряній по­душці надає можливість долати мілководдя, а судна на підводних крилах ліквідують суттєвий недолік водного транспорту — ти­хохідність.

Розвиток річкового транспорту тісно пов'язаний з водними шляхами. Загальна протяжність судноплавних шляхів України скла­дає близько 4500 км. Найпридатнішими для судноплавства є водні шляхи з гарантованими глибинами суднового ходу. Таких водних шляхів експлуатується понад 3500 км. На основній водній магістралі — Дніпрі — гарантовані глибини (3,65 м) підтримуються від Києва до Херсона. Більше половини всіх судноплавних шляхів складають штучні шляхи — водосховища і канали. По каналах здійснюються підходи до портів, пристаней, навантажувальних пунктів, а також сховищ для відстою суден при виникненні висо­ких хвиль. Відомості про судноплавні шляхи на річках України на­ведено в табл. 12.2.

Таблиця 12.2. Судноплавні шляхи на річках України

Річка	Межі шляху	Загальна протяжність шляху, км	Гарантована глибина, м
Магістральні річки
Дніпро	Кордон Білорусі—Херсон		3,65
Прип'ять	Кордон Білорусі—гирло		1,60...2,65
Десна	Чернігів — гирло		1,40
Південний Буг	Вознесенськ—Миколаїв		2,00
Середні річки
Десна	Біла Берізка—Чернігів		0,60...1,00
Стир	Луцьк — кордон Білорусі		0,70
Горинь	Янова Долина — станція Горинь		0,80
Південний Буг	Олександрівка — Вознесенськ		1,20
Самара	Вільне — гирло		1,60
Сула	Лубни — Липове		0,70...1,20
Сіверський Донець	Паньковка — шлюз № 7		0,65
Ворскла	Кобеляки — Кишеньки		—
Дністер	Делева — Могилів-Подільський		0,65
Тетерів	Пілява — Хохора		—
Інгулець	Дерев'ївка—гирло		1,20

У процесі експлуатації річкового флоту утворюється значна кількість побутових і експлуатаційних відходів. Для запобігання забрудненню водних ресурсів усі судна обладнуються цистернами і ємкостями для збирання стічних вод, побутового сміття та нафтовмісних вод, які забираються спеціальними суднами — «санітара­ми» для передачі на пункти нейтралізації або на міські приймальні пункти. Згідно з нормативами, на суднах встановлюється фільтрувальне обладнання, що має забезпечувати концентрацію нафтовмісних сумішей при передачі із суден не більше 15 мг/л. Це відповідає міжнародним нормативам, а санітарні правила для внутрішнього судноплавства регламентують очистку стічних вод на суднах до концентрації 10 мг/л.

Для потреб водного транспорту водокористування здійснюється без спеціального оформлення дозволу; термін користування не обу­мовлюється.

Економічні та екологічні негаразди останнього десятиріччя призвели до того, що обсяг перевезень скоротився і становить лише десяту частину перевезень 90-х років, коли річковим транспортом перевозилось близько 60 млн т вантажів. Більше ніж у чотири рази знизилась і кількість шлюзувань. Якщо наприкінці 80-х років вона сягала 40 тис. на рік, то в кінці 90-х років стала меншою ніж 10 тис.

Дата добавления: 2015-11-16