ПИТАННЯ. до курсового заліку з етногеографії України

до курсового заліку з етногеографії України

1. Предмет, об’єкт і завдання етногеографії України.
2. Джерела та методи етногеографії України.
3. Українська етногеографія та суміжні дисципліни.
4. Комплексний географічний підхід до українознавства.
5. Геосистемна концепція етносу.
6. Фронтири на українських етнічних територіях.
7. Систематичне географічне вивчення України (остання чверть XVIII – XX ст.).
8. Радянський період етногеографії України.
9. Проблематика етнографічних досліджень з 90-х рр. ХХ ст.
10. Динаміка чисельності українців у світі в XVIII – XX ст.
11. Етнодемографічна характеристика України в ХХ ст.
12. Сучасні етнодемографічні процеси в Україні і перспективи їх розвитку.
13. Формування етнічного складу населення України.
14. Етногеографічна характеристика росіян України.
15. Етногеографічна характеристика білорусівУкраїни.
16. Етногеографічна характеристика поляків України.
17. Етногеографічна характеристика євреїв України.
18. Етногеографічна характеристика ромів України.
19. Етногеографічна характеристика румунів (молдованів) України.
20. Етногеографічна характеристика болгар України.
21. Етногеографічна характеристика німців України.
22. Етногеографічна характеристика корінних народівУкраїни (кримських татарів, караїмів, кримчаків)
23. Етномовні процеси серед українців на етнічній території, в “дальньому” та “ближньому” зарубіжжі.
24. Шляхи формування західної української діаспори. Сучасний стан етнокультури українців західної діаспори.
25. Історія формування східної української діаспори. Сучасний стан етнокультури українців східної діаспори.
26. Особливості етноконфесійної ситуації в Україні.
27. Етнічна самосвідомість та етнонім як показники етнотворення.
28. Основні тенденції розвитку етномовних процесів в Україні. Роль мовного чинника в процесі етнічної самоідентифікації українців.
29. Регіональне поширення мов в Україні.
30. Походження та етнографічна характеристика лемків України.
31. Походження та етнографічна характеристика бойків України.
32. Походження та етнографічна характеристика гуцулів України.
33. Походження та етнографічна характеристика поліщуків України.
34. “Русинська” проблема в Закарпатті.
35. Типологія історико-етнографічного районування України.
36. Історико-етнографічна характеристика Полісся.
37. Історико-етнографічна характеристика Поділля.
38. Історико-етнографічна характеристика Середньої Наддніпрянщини.
39. Історико-етнографічна характеристика Півдня України.
40. Історико-етнографічна характеристика Слобожанщини.
41. Історико-етнографічна характеристика Карпат.
42. Історико-етнографічна характеристика Волині.

14. КРИТЕРІЇ ОЦІНЮВАННЯ знань СТУДЕНТІВ,

З КУРСУ “ЕТНОГеогРАФІЯ України”

· Ступінь опанування теоретичними знаннями курсу “Етногеографія України”;

· Рівень осмислення студентами здобутих знань;

· Ступінь розвитку в студентів творчого мислення, сформованості власного погляду та критичного ставлення до інформації;

· Опанування вміннями та навичками роботи з картами, схемами, таблицями та різними джерелами інформації.

У ході оцінювання знань студента викладач керується критеріями, розробленими Міністерством освіти і науки України.

Оцінки виставляються за чотирибальною системою

1. КРИТЕРІЇ ОЦІНЮВАННЯ знань СТУДЕНТІВ,

ЯКІ СКЛАДАЮТЬ залік З КУРСУ “ЕТНОГеогРАФІЯ України”

· Ступінь опанування теоретичними знаннями курсу “Етногеографія України”;

· Рівень осмислення студентами здобутих знань;

· Ступінь розвитку в студентів творчого мислення, сформованості власного погляду та критичного ставлення до інформації;

· Опанування вміннями та навичками роботи з картами, схемами, таблицями та різними джерелами інформації.

У ході оцінювання знань студента викладач керується критеріями, розробленими Міністерством освіти і науки України.

Етногеографію України «зараховано» на підсумкову оцінку Ау разі, якщо:

- студент широко обізнаний з теоретичними та практичними проблемами дисципліни, упевнено оперував обсягом теоретичного матеріалу і застосовував його на семінарах та в ході виконання самостійної роботи;

- самостійно оцінює факти, явища, вільно висловлює власні думки;

- студент розуміє типологію та методику географічних досліджень, особливості географічних та етнографічних джерел, самостійно характеризує факти, явища з етнічної географії;

- студент обізнаний з теоретичними підходами до етнокультурних явищ, добре знає та вміє критично оцінювати джерела та наукову літературу;

- студент може аналізувати історико-етнографічну інформацію; співвідносити події та явища на основі власного життєвого досвіду та загальнотеоретичної підготовки,

- студент вміє узагальнювати та систематизувати матеріал;

- студент обізнаний з етичними проблемами застосування етнографічних методів, свідомо застосовує в навчанні метод емпатії (співчуття, розуміння) - співвідносити події та процеси за періодами на основі наукової періодизації етнографічної та історичної наук;

- знає історіографію розглядуваних проблем;

- студент виявляє творчі здібності, вміє порівнювати, узагальнювати, систематизувати матеріал, наводити чисельні приклади;

- вільно користується тематичними картами, різноманітними схемами, таблицями, наочністю;

- розуміє основні тенденції розвитку сучасних етнічних проблем в Україні;

- крім викладеного вище, студент вміє творчо застосовувати знання з етногеографії України, надаючи повну характеристику етнодемографічним, етнолінгвістичним та етноконфесійним явищам, здатний виявити та проаналізувати причинно-наслідкові зв’язки, використовуючи при цьому методи аналізу, синтезу та абстрагування; надати вичерпні пояснення щодо сучасного стану проблеми, визначити тенденції її розвитку, зробити спробу наукового прогнозу.

- набрав 4,75-5,0 балів (А).

Етногеографію України «зараховано» на підсумкову оцінку Ву разі, якщо:

- студент обізнаний з теоретичними та практичними проблемами етногеографії України, достатньо володіє теоретичним матеріалом і застосовує його на практиці;

- студент має уявлення про типологію та методику етногеорафії України, особливості етнографічних джерел, здатний застосовувати здобуті знання на семінарах та в ході виконання самостійної роботи;

- студент загалом опанував обсяг навчального матеріалу;

- здатний застосовувати вивчений матеріал на рівні стандартних ситуацій, наводити власні приклади;

- вміє порівнювати, узагальнювати, систематизувати основні теоретичні й фактологічні положення, явища, але відповідь може бути недостатньо структурованою і послідовною, містити певні неточності;

- студент робить незначні помилки, користуючись картою, схемами, таблицями, наочністю;

- робить недостатньо обґрунтовані висновки.

- дає загальну характеристику подій (причини, наслідки, значення);

- встановлює послідовність подій, характеризує причинно-наслідкові зв’язки між ними;

- студент обізнаний з теоретичними підходами до етногеографічних явищ, вміє порівнювати, узагальнювати, систематизувати етногеографічні джерела; але його висновки можуть бути не зовсім послідовними;

- студент обізнаний з етичними проблемами етнографічних досліджень і усвідомлює необхідність застосування методу емпатії;

- студент у цілому орієнтується в тенденціїях розвитку етнічних та етнографічних проблем в Україні;

- вміє порівнювати, узагальнювати, систематизувати основні теоретичні й фактологічні положення, явища, але відповідь може бути не зовсім змістовною, цілісною, послідовною, містити деякі фактологічні помилки, неточності;

- студент робить незначні помилки, користуючись картою, схемами, таблицями, наочністю;

- не завжди може вірно зробити висновок, добрати переконливі аргументи;

- дає загальну характеристику подій (причини, наслідки, значення);

- встановлює послідовність подій, характеризує причинно-наслідкові зв’язки між ними;

- відповідь демонструє достатній обсяг знань програмного матеріалу, студент володіє загальнонауковими методами; доречно використовує етнографічні та географічні терміни; може точно і просто описати явища; намагається інтегровано застосовувати знання з дисципліни, співставляти й аналізувати факти та явища;

- набрав 4,25 – 4,74 балів (В).

Етногеографію України «зараховано» на підсумкову оцінку Су разі, якщо:

- студент частково володіє обсягом навчального матеріалу;

- здатний відтворити вивчений матеріал, наводити окремі приклади;

- часково намагається порівнювати та систематизувати факти та явища, але відповідь може бути не зовсім змістовною, цілісною, послідовною, містити деякі фактологічні помилки, неточності;

- студент робить незначні помилки, користуючись картою, схемами, таблицями, наочністю;

- студент має уявлення про типологію та методику етнографії, особливості джерел етнографічної науки, здатний застосовувати здобуті знання на рівні стандартних ситуацій;

- студент частково обізнаний з теоретичними підходами до етнографії України; його висновки можуть містити певні неточності;

- студент робить незначні помилки аналізуючи історико-етнографічну інформацію;

- студент обізнаний з етичними проблемами етнографічної науки;

- не завжди може зробити логічний висновок, добрати переконливі аргументи;

- дає фрагментарну характеристику подій, явищ (причини, наслідки, значення);

- встановлює послідовність подій, характеризує причинно-наслідкові зв’язки між ними;

- набрав 3,75 – 4,24 балів (С).

Етногеографію України «зараховано» на підсумкову оцінку D у разі, якщо:

- студент володіє навчальним матеріалом на початковому рівні;

- може репродуктивно відтворити незначну частину теоретичного й фактологічного матеріалу;

- виявляє знання і розуміння окремих положень курсу;

- вміє на елементарному рівні аналізувати, робити узагальнення, порівняння, висновки;

- визначає окремі ознаки подій, встановлює їх послідовність;

- може дати стислу характеристику окремого явища;

- слабко орієнтується за картами, таблицями, схемами; не зовсім точно використовує і характеризує наочність.

- студент вміє на елементарному рівні аналізувати історико-етнографічну та географічну інформацію;

- студент має поверхневе уявлення про етичні проблеми;

- набрав 3,25 – 3,74 бали (D).

Етногеографію України «зараховано» на підсумкову оцінку Е у разі, якщо:

- студент дуже слабо володіє навчальним матеріалом, нездатний елементарно розпізнавати і відтворити окремі факти, явища, події;

- впізнає постать чи подію лише за детальним описом;

- не визнає послідовності подій;

- відсутні навички роботи з картами, схемами, таблицями, наочністю;

- відповідь має уривчастий, незакінчений, незмістовний характер;

- відсутня здатність викласти думку на елементарному рівні;

- вибирає правильний варіант відповіді з двох запропонованих (на рівні “так – ні”);

- набрав 35-59 балів (РХ), є можливість повторного перескладання;

- якщо студент набрав 1-34 балів, ставиться оцінка незадовільно з обов'язковим повторним курсом (Р).

Етногеографію України «не зараховано» на підсумкову оцінку FX у разі, якщо:

- студент дуже слабо володіє навчальним матеріалом, нездатний елементарно розпізнавати і відтворити окремі факти, явища, події;

- впізнає мапу чи подію лише за детальним описом;

- не визнає послідовності подій;

- відсутні навички роботи з картами, схемами, таблицями, наочністю;

- відповідь має уривчастий, незакінчений, незмістовний характер;

- відсутня здатність викласти думку на елементарному рівні;

- вибирає правильний варіант відповіді з двох запропонованих (на рівні “так – ні”);

- студент володіє лише уривчастими та неповними знаннями з курсу етногеографії України, недоречно використовує терміни, невпевнено орієнтується в історії науки та монографічній літературі, нездатний орієнтуватися в етнічній карті України, характеризувати процеси;

- набрав 2,5-2,99 балів (FX), є можливість повторного перескладання;

Етногеографію України «не зараховано» на підсумкову оцінку F у разі, якщо:

- студент не відвідував заняття і необізнаний з теоретичними та практичними проблемами дисципліни;

- студент не володіє жодними знаннями з етногеографії України,

- студент проігнорував самостійну роботу;

- якщо студент набрав 2,0-2,49 балів, дисципліна не зараховується з обов’язковим повторним її перескладанням.

15. СПИСОК РЕКОМЕНДОВАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

З КУРСУ етногеографії україни

1. Артюх Л. Українська народна кулінарія. - К., 1977.
2. Бойківщина: Історико-етнографічне дослідження. - К., 1983.
3. Болтарович З. Народна медицина українців. – К., 1990.
4. Болтарович З. Україна в дослідженнях польських етнографів. – К., 1976.
5. Боплан Г.-Л. де. Опис України. - Львів, 1990.
6. Борисенко В. Весільні обряди та звичаї на Україні. – К., 1988.
7. Борисенко В. Традиції і життєдіяльність етносу. – К., 2000.
8. Брайчевський М. Походження українського народу. //Матеріали до української етнології. – 1995. – Вип. 4.
9. Бромлей Ю. В. Этнос и этнография. – М., 1973.
10. Булашев Г. Український народ у своїх легендах, релігійних поглядах та віруваннях. – К., 1992.
11. Вишня О. Українізуємось.Чукрен. Чухраїнці. // Українська література: Хрестоматія. -Харків, 1999.
12. Вовк Ф. Студії з української етнографії та антропології. - К., 1995.
13. Воропай О. Звичаї нашого народу. - У 2-х кн. - К., 1991.
14. Горленко В. Ф. Нариси з історії української етнографії. – К., 1984.
15. Гошко Ю. Гуцульщина. – К., 1979.
16. Гошко Ю. Бойківщина. – К., 1993.

17. Гримич М. Основні напрями вивчення гендерних проблем традиційного українського суспільства. //Історія. Вісник КНУ. Випуск 45. – К., 1999. – С. 4-10.

18. Гримич М. До питання про статус жінки в традиційному українському суспільстві. //Етнічна історія народів Європи. Випуск 7. – К., 2000. – С. 16-22.

1. Грушевський М. Історія України-Руси. – Т. І. - К., 1991
2. Грушевський М. Про українську мову й українську справу. /Великий українець. Матеріали з життя та діяльності М.С.Грушевського. – К., 1992.
3. Гумилев Л.Н. Этногенез и биосфера Земли. – М., 1993.
4. Гуслистий К. До питання про утворення української нації. - К., 1967.

23. Данилюк А. Волинь: пам’ятки народної архітектури. – Луцьк: Надстир’я, 2000.

1. Декоративно-прикладне мистецтво: Навчальний посібник. - Львів, 1992.
2. Донченко О., Романенко Ю. Архетипи соціального життя і політика.- К., 2001.
3. Енциклопедія українознавства. – В 10 т. – НТШ, Нью-Йорк-Париж, 1955-1984.
4. Етнографія України. /За ред. С.Макарчука. – Л., 1994.
5. Жупанський Я. Географія України. – Львів, 1994.
6. Жупанський Я. Історія географії в Україні. – Львів, 1997 (бібліотека КДПУ, 26.89 (4Укр) Ж90).
7. Зарубіжні українці. Довідник. – К., 1991.
8. Заставний Ф. Українська діаспора: Розселення українців у західних країнах. – Львів, 1991.
9. Заставний Ф. Географія України. – Кн. 1-2. – Львів, 1994 (бібліотека КДПУ, 26.89(4 Укр.) З-36).
10. Ідзьо В. Українська діаспора в Росії. – Львів, 2002.
12. Залізняк Л. Нариси стародавньої історії України. - К., 1994.
13. Зеленин Д. Восточнославянская этнография. - М., 1991.
14. Зеленин Д. К. Жилище в обрядах и верования восточных славян. – М., 1987.
15. Итс Р.Ф. Введение в этнографию. – Ленинград, 1974.
16. Історія української культури. / За заг. ред. І. Крип’якевича. – К.: Либідь, 1994. – С. 33-35, 59-62, 79-80, 114.
17. Культура і побут населення України. /За ред. В.Наулка. – К., 1993.
18. Кара-Васильєва Т. Українська сорочка. – К, 1997.
19. Конквест Р. Жнива скорботи. – К., 1993.
20. Костенко Л. Гуманітарна аура нації або Дефект головного дзеркала. – К.,1999.
21. Костомаров М.І. Слов’янська міфологія. – К., 1994.
22. Крысько В. Этническая психология. – М.,2004.
23. Кульчицький О. Український персоналізм. – Париж: УВУ, 1985 (Код. Біб. Ім. Д. Чижевського – РІФ7.231К90).
24. Кульчицький О. Світовідчування українця. // Українська душа. -К., 1992. – С. 57 (Код біб. КДПУ – 63.5 (2ук) К45).

48. Куценко Л. Народу самостійні діти: Українська доля Дикого поля. – Кіровоград, 2005.

1. Лемківщина. – У 2-х т. – Львів, 2002.
2. Лозинський Й. Українське весілля. – К., 1992.
3. Лозко Г. Українське народознавство. – К., 1995.
4. Люта О. М. Ф. Федоровський (1838 – 1918). – Кіровоград, 1999.(Б-ка КДПУ)
5. Маланюк Є. Нариси з історії нашої культури. - К.: Обереги, 1992.
6. Маланюк Є. Малоросійство. //Невичерпальність. – К.: Веселка,1997.
7. Маркевич М. Обычаи, поверья, кухня и напитки малороссиян. – К., 1992.
8. Налчяджян А. Этнопсихология. – СПб.: Питер, 2004.
9. Наулко В. Хто і відколи живе в Україні. - К., 1998.
10. Наулко В. Культура і побут населення України. – К., 1993, 1997.
11. Нельга О. Теорія етносу. – К., 1997.
12. Ніколаєва Т. Історія українського костюма. - К., 1996.
13. Огієнко І. (митрополит Іларіон). Дохристиянські вірування українського народу. – К., 1991.
14. Павленко Ю. Історія світової цивілізації: Соціокультурний розвиток людства. - К.: Либідь, 2000.
15. Павлов С., Мезенцев К., Любімцева О. Географія релігій. – К., 1999.
16. Півторак Г. Походження українців, росіян, білорусів та їх мов. – К.: Академія, 2001.
17. Поділля: Історико-етнографічне дослідження. - К., 1994.
18. Пономарьов А. Етнічність та етнічна історія України: Курс лекцій. – К., 1997.
19. Пономарьов А. Українська етнографія: Курс лекцій. - К., 1994.

68. Пономарьов А. Розвиток сім’ї і шлюбно-сімейних взаємин в Україні. – К.: Наукова думка, 1989.

1. Попович М. Нарис історії культури України. – К., 1999.
2. Пошивайло О. Етнографія українського гончарства. – К., 1993.
3. Проскурова С. Історіографія чумацтва: Навчальний посібник. – Кіровоград, 1999.
4. Проскурова С. Соціокультурні аспекти освоєння українцями Північного Причорномор’я та Криму в XVI – XVIII ст. – Кіровоград, 2006.
5. Рудницький С. Чому ми хочемо самостійної України. – Львів,1994.
6. Самойлович В. Українське народне житло. – К., 1972.
7. Савчук Б. Українська етнологія. – Івано-Франківськ, 2004.
8. Сергійчук В. Українці за межами імперії. – К., 1992.
9. Січинський В. Чужинці про Україну. – К., 1992.
10. Скуратівський В. Місяцелік. – К., 1993.

79. Сміт Е. Національна ідентичність. – К., 1991.

1. Сумцов М. Слобожане. – К., 2000.
2. Тищенко О. Історія декоративно-прикладного мистецтва України (ХІІІ-XVIII ст.): Навчальний посібник. – К., 1992.
3. Товстуха Є. Українські настоянки. – К., 1992.
4. Топчієв О. Основи суспільної географії. – Одеса, 2001 (бібліотека КДПУ, 65.040 Г58).

1. Українознавство: Хрестоматія-посібник. / За ред. П. Кононенка. – У 2-х кн. – К., 1994, 1996.
2. Українська культура: Лекції за редакцією Дм. Антоновича. – К., 1993.
3. Українська минувшина: Ілюстрований етнографічний довідник. – К., 1994.
4. Українське народознавство. /За ред. С. П. Павлюка та ін. – Львів, 1994. – Передмова, с. 11-24.
5. Фрезер Дж. Золотая ветвь. - М, 2003.
6. Холмщина і Підляшшя: Історико-етнографічне дослідження. – К., 1997.
7. Чорний С. Етнічний склад населення України. – К., 2004.
8. Чубинський П. Мудрість віків. – У 2-х кн. - К., 1995.
9. Щербаківський В. Українське мистецтво. - К., 1995.
10. Яворницький Д. Історія запорізьких козаків. У 3 томах. –Л., 1991.
11. Яковенко Н. Паралельний світ: Дослідження з історії уявлень та ідей в Україні XVI-XVII ст.. - К.: Критика, 2002.
12. Янів В. Нариси до історії української етнопсихології. – Мюнхен: УВУ, 1993 (Код біб. Ім. Д. Чижевського.- Р. 88.58(4=Укр.) Я62.
13. Ярская Е., Романов П. Социальная антропология. – Ростов-на-Дону: Феникс, 2004.

Дата добавления: 2015-07-11