Свідчення з молитви

• ЯК ДОБРЕ. Максимко має 9 років і з усіх сил намагається подобатися Ісусові. Він кожного дня молиться з батьками, вчиться визнавати свої гріхи і щиро за них жаліти. Ніколи не пропускає Службу Божу, завжди приходить з батьками на спільну молитву. Коли виявиться, що хтось погано вчинив, то Максимко відразу себе контролює, чи часом і він не зробив чогось подібного. Якось на катехизацію хлопці принесли пістолет і сестра це зауважила. Разом з дітьми поговорили про це, що діткам, які хочуть любити Ісуса, такими іграшками краще не бавитися. А Максимко вголос контролював себе: «Мені колись тато подарував був пістолет, але він поламався і від того часу я ним не граюся». А нещодавно Максимко з великою радістю сказав батькам: «Як добре, що я народився, коли ви вже стали правдивими християнами!» І це дійсно дуже добре і дуже важливо, тому що виховання, віра, добрий приклад – це те, що формує дитину і робить з неї християнина та добру людину. (сестри)

• НАЙВАЖЛИВІШЕ ПИТАННЯ. Дам’янчик (5 років) разом з мамою, татом та дідусем брав участь у маніфестації: «За Бога і за Україну!» Хода зупинилася біля пам’ятника жертвам голодомору. Біля підніжжя було багато свічок, вінків. Мабуть поки читали промову, малий учасник маніфестації уважно розглядав пам’ятник, який був досить промовистий. Він був чорного кольору, зроблений у вигляді хреста, на фоні якого виднілися постаті, наче розп’ятих, скатованих батька і матері, а посередині між ними – маленька дитинка. Дам’янчик почав смикати дідуся за куртку і наполегливо запитував: «Діду, діду, скажи мені, а ці люди любили Ісуса?» Дідусь не хотів відповідати під час промови і махнув внукові, що скаже пізніше, але для хлопчика було дуже важливо знати відповідь. Він знову смикнув дідуся: «Ну, діду, діду, скажи мені, чи ці люди любили Ісуса?» Дідусь зігнувся до внучка і був змушений пояснити, що були такі часи, що люди терпіли, що можливо не всі, але напевно любили Ісуса… Хлопчик далі стояв і уважно вдивлявся в чорні контури пам’ятника. Не знаю, які саме думки вирували в тій малій голівці, напевне Дам’янчик помолився до Господа за душі померлих під час голодомору. А можливо просив і для себе в Ісуса вірності, щоб Його любити аж до смерті та ніколи не зрадити. (п. Роман)

• НАЙБІЛЬШЕ.До нас в гості прийшли дві племінниці. Молодша Галинка (7 років) витягнула з свого наплічника чохол на мобільний телефон у вигляді кумедної жабки. Я взяла чохол в руки і поцікавилася ним, а старша Оленка відповіла: «Це Галинчине, бо вона найбільше любить жабки». Галинка стояла поруч і дуже серйозно заперечила: «Я найбільше люблю Бога, а не жабки!» Богу дякувати, що є ще такі діти, які люблять Бога. (п. Марія, 40р.)

• ЗАСВІДЧИВ НА УРОЦІ.На уроці історії вчителька сказала, що існує дві свя-щенні книги: Біблія і Коран. Цього не зміг витримати мій син Богдан. Він встав і сказав: «Це неправда!» Вчителька здивувалася: «Чому ти так кажеш?» Богдан продовжував: «Існує тільки одна Свята Книга – це Біблія!» «Чому ти в цьому такий впевнений?» – цікавилася вчителька. «Бо Коран натхнений людиною, а Біблія – Богом», – відважно свідчив син. «Звідки ти це знаєш?» – не переставала вчителька. «Мене в церкві навчили», – задоволено відповів Богдан. (п. Люба)

Дата добавления: 2015-07-11