Страхове відшкодування

9. Для відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, страхувальник або третя особа (її спадкоємець, правонаступник) звертається із заявою до страховика (страхової організації). У випадках, зазначених у пункті 13 цього Положення, така заява подається до Моторного (транспортного) страхового бюро.

Якщо винуватцями дорожньо-транспортної пригоди є кілька власників транспортних засобів, то відповідні страховики (страхові організації) відшкодовують шкоду третім особам, пропорційно вині страхувальників, визначеної згідно з чинним законодавством. При цьому третя особа має право звернутися до одного з цих страховиків (страхових організацій), який зобов'язаний відшкодувати шкоду відповідно до цього Положення.

Виплата страхового відшкодування третій особі здійснюється страховиком (страховою організацією) на підставі таких документів:

заяви про виплату страхового відшкодування, в якій повинно міститися: найменування страховика, до якого подається заява; найменування (для юридичної особи), прізвище, ім'я, по батькові (для фізичної особи) заявника, його місцезнаходження або місце проживання; зміст майнової вимоги щодо відшкодування завданих збитків, обставини, якими заявник обгрунтовує свою вимогу, та докази, що їх підтверджують відповідно до законодавства; розмір шкоди; підпис заявника і дата подання заяви. Страховик зобов'язаний надавати консультаційну допомогу заявнику в складанні заяви;

(абзац четвертий пункту 9 із змінами, внесеними згідно з

постановою Кабінету Міністрів України від 31.03.99 р. N 494)

довідки органів внутрішніх справ про обставини скоєння дорожньо-транспортної пригоди;

Абзац шостий пункту 9 виключено.

(згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 31.03.99 р. N 494)

довідки медичних закладів про термін тимчасової непрацездатності або довідки спеціалізованих установ про встановлення інвалідності у разі її виникнення;

копії свідоцтва про смерть (для загиблих під час дорожньо-транспортної пригоди або померлих внаслідок цієї пригоди) та документа про правонаступництво для спадкоємців.

Виплата страхового відшкодування здійснюється третій особі або її спадкоємцям протягом 15 робочих днів з дня отримання страховиком (страховою організацією) зазначених документів, крім випадків, коли спори, пов'язані з виплатою страхового відшкодування, розглядаються у судовому порядку.

Для виплати страхового відшкодування страховик складає страховий акт (аварійний сертифікат) за формою, що встановлюється Моторним (транспортним) страховим бюро.

(пункт 9 доповнено абзацом згідно з постановою

Кабінету Міністрів України від 31.03.99 р. N 494)

10. За шкоду, заподіяну здоров'ю третьої особи внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, страховик (страхова організація) здійснює виплату страхового відшкодування в межах страхової суми на підставі документів, зазначених у пункті 9 цього Положення, у разі:

загибелі під час дорожньо-транспортної пригоди або смерті внаслідок цієї пригоди - спадкоємцю третьої особи в розмірі страхової суми;

встановлення третій особі інвалідності I групи - в розмірі 100, II групи - 80, III групи - 60 відсотків страхової суми;

тимчасової втрати третьою особою працездатності за кожну добу - в розмірі 0,2 відсотка, але не більше ніж 50 відсотків страхової суми.

Страховик (страхова організація) виплачує зазначені страхові суми кожній потерпілій третій особі, але в цілому не більше п'яти страхових сум. У разі коли загальний розмір шкоди за одним страховим випадком перевищує п'ятикратний розмір страхової суми, відшкодування кожній потерпілій третій особі пропорційно зменшується.

11. У разі заподіяння шкоди майну третьої особи внаслідок дорожньо-транспортної пригоди для виплати страхового відшкодування може вимагатися висновок експертизи, яка проводиться за рахунок страховика (страхової організації). Якщо така експертиза проводиться суб'єктами підприємництва, які мають спеціальний дозвіл (ліцензію) на судово-експертну діяльність, і суб'єкти, зазначені у пункті 2 цього Положення, не дійшли згоди щодо розміру збитків, додаткова експертиза проводиться за рахунок страхувальника.

(абзац перший пункту 11 в редакції постанови

Кабінету Міністрів України від 27.05.2000 р. N 842)

Розмір франшизи при відшкодуванні збитків, завданих майну третіх осіб, встановлюється до двох відсотків страхової суми.

12. Страховик (страхова організація) не відшкодовує шкоди:

у разі заподіяння шкоди життю та здоров'ю власника транспортного засобу, винного у скоєнні дорожньо-транспортної пригоди;

за пошкоджене або знищене будь-яке майно (вантаж), що містилося у транспортному засобі страхувальника, винного у скоєнні дорожньо-транспортної пригоди;

за пошкоджений або знищений транспортний засіб його власнику, винному в скоєнні дорожньо-транспортної пригоди;

за забруднення або пошкодження внаслідок дорожньо-транспортної пригоди об'єктів навколишнього природного середовища;

за наслідки пожежі, яка виникла внаслідок дорожньо-транспортної пригоди поза краєм проїзної частини та на прилеглій до неї території;

за пошкодження або знищення внаслідок дорожньо-транспортної пригоди антикварних речей, виробів з дорогоцінних металів, дорогоцінного та напівдорогоцінного каміння, предметів релігійного культу, колекцій картин, рукописів, грошових знаків, цінних паперів;

якщо дорожньо-транспортна пригода скоїлася внаслідок навмисних дій або грубої необережності третьої особи, визнаних такими в установленому порядку;

(абзац восьмий пункту 12 із змінами, внесеними згідно з

постановою Кабінету Міністрів України від 31.03.99 р. N 494)

якщо дорожньо-транспортна пригода скоїлася внаслідок масових безпорядків і групових порушень громадського порядку, військових конфліктів, стихійного лиха, вибуху боєприпасів, пожежі транспортного засобу, не пов'язаної з цією пригодою.

Абзац десятий пункту 12 виключено

(пункт 12 доповнено абзацом згідно з постановою

Кабінету Міністрів України від 31.03.99 р. N 494,

виключено згідно з постановою Кабінету

Міністрів України від 27.05.2000 р. N 842)

13. Моторне (транспортне) страхове бюро відшкодовує шкоду, заподіяну тільки життю і здоров'ю третьої особи. Таке відшкодування здійснюється в термін і на умовах, визначених цим Положенням для страховиків (страхових організацій), у разі:

коли дорожньо-транспортна пригода скоїлась внаслідок керування інвалідом-громадянином України мотоколяскою або спеціально обладнаним транспортним засобом з розпізнавальним знаком "Інвалід";

(пункт 13 доповнено абзацом другим згідно з постановою

Кабінету Міністрів України від 11.12.96 р. N 1501)

коли транспортний засіб, який спричинив скоєння дорожньо-транспортної пригоди, не встановлений або коли власник транспортного засобу, який не мав договору обов'язкового страхування цивільної відповідальності, був винний у скоєнні дорожньо-транспортної пригоди і загинув;

(абзац третій пункту 13 із змінами, внесеними згідно з

постановою Кабінету Міністрів України від 31.03.99 р. N 494)

коли дорожньо-транспортна пригода скоїлася внаслідок угону чи викрадення транспортного засобу страхувальника;

надання страхувальником свого транспортного засобу працівникам міліції та охорони здоров'я згідно з чинним законодавством;

неплатоспроможності страховика (страхової організації) - члена Моторного (транспортного) страхового бюро за його зобов'язаннями згідно з договорами обов'язкового страхування цивільної відповідальності.

Моторне (транспортне) страхове бюро забезпечує також відшкодування шкоди, коли страховий випадок спричинений транспортним засобом, власник якого застрахував цивільну відповідальність у державі, з уповноваженою організацією по страхуванню цивільної відповідальності власників транспортних засобів якої Моторне (транспортне) страхове бюро уклало угоду про взаємне врегулювання питань стосовно відшкодування шкоди.

14. Страховик (страхова організація) та Моторне (транспортне) страхове бюро мають право в межах, визначених законодавством України, вимагати компенсацію здійснених страхових виплат від третьої особи, страхувальника або особи, що керувала транспортним засобом, у разі:

навмисного заподіяння шкоди третій особі;

керування транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння, під впливом наркотичних чи токсичних речовин;

відсутності посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії;

коли винуватець залишив місце дорожньо-транспортної пригоди на порушення встановлених правил;

коли страховий випадок скоївся через невідповідність технічного стану та обладнання транспортного засобу вимогам діючих Правил дорожнього руху України;

коли страхувальник не виконав вимог, зазначених в абзаці шостому пункту 18 цього Положення;

коли після виплати страхового відшкодування з'ясується, що страхувальник або третя особа подали невірні відомості, які призвели до підвищення суми страхового відшкодування або безпідставної його виплати.

Якщо в судовому порядку встановлено, що дорожньо-транспортна пригода сталася через незадовільне експлуатаційне утримання автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів або інші перешкоди у здійсненні руху, страховик (страхова організація) виплачує третій особі страхове відшкодування і має право одержати відповідну компенсацію від юридичних та фізичних осіб, винних у створенні таких умов.

Дата добавления: 2015-07-11