Розвиток капіталістичних відносин зумовив значні зміни в зобов'язальному праві. Цивільний Кодекс Франції не дає загального поняття зобов'язання, але формулює визначення договору: „Договір є угодою, за допомогою котрої одна або кілька осіб зобов'язуються перед іншою особою або перед декількома іншими особами дати щось, зробити щось, чи не робити чогось”. Поняття предмета договору збігається з поняттям предмета зобов'язання. Зміст зобов'язання у французькому праві цілком збігається з цим поняттям у римському праві.
Перелічуючи умови дійсності договорів, Кодекс першою називає згоду сторін, що зобов'язуються. Згоду сторін французька доктрина розглядає як згоду воль (внутрішнього психічного акту). І далі Кодекс називає умови, за яких дійсної згоди немає: згода була дана внаслідок омани або отримана шляхом насильства чи обману.
Велику увагу Кодекс приділяє згоді сторін, виходячи з принципу свободи договору. Французьке право надає приватним особам можливість встановлювати по суті справи будь-які правовідносини, що не суперечать законові. Буржуазне право містить лише нечисленні заборони, які ставлять межу свободі договірних відносин, і найголовнішими з цих заборон є норми кримінального права.
Другий важливий принцип, на якому будуються договірні відносини, сформульований у ЦК Наполеона — це принцип непорушності договору. Таким чином, договір установлює безумовну зв'язаність контрагентів: одностороннє порушення договору викликає відповідальність порушника, який повинен сплатити всі збитки. Разом із тим Кодекс допускає можливість зміни умов договору і встановлення таких обов'язків сторін, що не відбиті в самому тексті договору: суд може доповнити договір „умовами, що є звичайними, хоча б вони й не були виражені в договорі”.
Окрім загальних положень договірного права, в Кодексі передбачалися 8 типових і поширених договорів: продажу, обміну, найму речей, роботи, послуг, товариства, позики, збереження, договір імовірного прибутку, застава. При цьому найбільша кількість статей присвячена купівлі-продажу як договору, що має найважливіше значення в буржуазному праві. Привертає увагу захищеність покупця через визнання такого інституту, як евікція речі, коли за явні недоліки речі, в наявності яких покупець міг переконатися сам, продавець не несе, відповідальності, а за сховані зобов'язаний дати гарантію.
Дата добавления: 2015-07-10; просмотров: 57 | Нарушение авторских прав