Читайте также: |
|
Рис 3. Умови залягання артезіанських водоносних горизонтів:
а- 'моноклінальне залягання; б — двоповерхове мульдоподібне розташування артезіанських водоносних горизонтів; 1, 2, 3 — водоносні горизонти; 4, 5,6 – п’єзометричні лінії напірних горизонтів: Н1- Н2. Н3 – напори
Артезіанські води – це напірні води, що залягають на значній глибині між шарами водонепроникних порід. При розкритті буровими свердловинами (артезіанськими колодязями) вони піднімаються вище покрівлі водопроникного водоносного пласта і при достатній висоті напору виливаються на поверхню.
Водоносні пласти можуть бути складені пісками, вапняками, пісковими та іншими породами. Водоносний горизонт АА︱ і ВВ︱ (область живлення) виходить на денну поверхню. Через ці ділянки надходять атмосферні і поверхневі води, які живлять водоносний горизонт.
Рівень до якого вода піднімається у свердловині, що розкрила напірний водоносний горизонт, називається п’єзометричним рівнем.
Лінії, що з’єднують на карті точки з однаковими відмітками п’єзометричного рівня, називається гідроп’єзоізогіпси.
Артезіанські води дістали свою назву від старої латинської назви провінції Артуа у Франції (Артезія), де вони вперше були використані для водопостачання у 12 столітті.Найглибша артезіанська свердловина знаходиться в Австралії. ЇЇ глибина сягає 2 км.
Геологічні структури, де залягають артезіанські водоносні горизонти, називаються артезіанськими басейнами. Площа поширення АБ коливається від кількох десятків до сотень тисяч км2
Дата добавления: 2015-07-12; просмотров: 104 | Нарушение авторских прав
<== предыдущая страница | | | следующая страница ==> |
За умовами залягання | | | Рух підземних вод |