Перше інтерв'ю Провідника ОУН, Степана бандери з чужинними журналістами

Дня 31. 3. 1950 р. Провідник ОУН Степан Бандера дав інтерв'ю п'ятьом чужинним журналістам, у якому з'ясував основні постуляти зовнішньої політики українських революційно-визвольних формацій. Зустріч відбулася конспіративно, в малому готелі. Місце зустрічі й доїзд до нього були пильно стережені українською охороною, і назва місцевости в околиці Мюнхену не була відома її учасникам, а в пресі була оголошена, як «ближче неозначена місцевість». Ці особливі за­ходи обережносте були спричинені тим, що Ст. Бандера жив у той час під постійною, настирливою нагінкою ворожої агентури, яка са­ма або при «приятельській прислузі» окремих службовиків західніх розвідок винищувала або насильно вивозила (тобто «репатріювала») до СССР особливо небезпечних для російсько-большевицьких союз­ників політичних діячів. Тому Ст. Бандера жив у відлюдній місце­вості під прибраним чужим прізвищем і під постійною озброєною охо­роною старшини УПА, що був висланий ген. Чупринкою з бойовою групою через ЧССР до Проводу ОУН.

Пресова конференція знайшла широкий відгомін у світовій пресі Европи, Північної Америки й Арґентіни. Щоденники 72 країн подали, як свого роду сенсацію, повідомлення про цю пресконференцію. В ок­ремих газетах (також і в деяких українських) зміст інтерв'ю був невірно поданий або й навмисне тенденційно перекручений. Текст пресових конференцій подаємо на основі звідомлення приявного на ній кореспондента «Шляху Перемоги» (ч. 15 1950 р.).

*

Привітавши журналістів, Степан Бандера заявив, що, йдучи назустріч часто висловлюваним побажанням чужинних журна­лістів, хоче дати їм інформації і вияснення про сучасні визвольні змагання України, щоб вони могли вірно поінформувати про них західні народи.

Питання: Яке Ви займаєте становище?

Відповідь: Голова Проводу Організації Українських Націо­налістів.

Які цілі має ОУН?

Визволення України, повалення стану поневолення України большевицькою Росією, відбудову Самостійної Української Держави на українській етнографічній території, знищення російсь­кого імперіялізму, розподіл СССР на самостійні національні дер­жави всіх поневолених Москвою народів.

До якого державного ладу змагає ОУН?

До народоправства (демократії) і соціяльної справедливости. ОУН бореться проти большевицької диктатури, тоталізму, проти комуністичного суспільного поневолення й визиску. В українській державі український нарід свобідною волею має вирішувати сам про її державний і суспільний устрій. Українська держава запев­нить свобідний розвиток усіх ділянок життя – релігії, культури, господарства, забезпечить всебічну особисту свободу і справедли­вість усім громадянам України, свободу індивідуальної і збірної діяльности громадян на суспільно-політичній, господарській, культурній і на інших ділянках.

Яким способом хочете досягти своїх цілей?

Революційною, збройно-політичною боротьбою цілого україн­ського народу в спільному протибольшевицькому фронті з іншими поневоленими народами.

Чи ОУН є політичною, чи мілітарною організацією?

ОУН є визвольно-революційною організацією, яка єднає в собі елементи організації політичної і мілітарної, відповідно до того, що українська визвольна боротьба є одночасно і суспільно-полі­тичним процесом і збройною мілітарною дією. Діяльність ОУН полягає на унапрямлюванні й організуванні протибольшевицьких і протиросійських процесів і акцій, з українським національним, самостійницьким змістом у всіх ділянках життя. Членські кадри ОУН підготовляються однаково до політичної, як і мілітарної бо­ротьби, та ведуть її в обидвох формах.

Які є сили українського визвольного руху?

Українські визвольні змагання очолює Українська Головна Визвольна Рада, що постала 1944 р., діє в Україні, як революцій­ний найвищий орган українського народу в протиставленні до московської експозитури – т. зв. уряду УССР. УГВР, що має ха­рактер революційного парляменту, і її виконний орган – Гене­ральний Секретаріят – перебувають ввесь час в Україні.

Українська Повстанська Армія – це підпільна революційна військова формація, що веде мілітарну боротьбу в рамцях цілої революційної дії.

Яке є відношення між ОУН і УПА?

Найтісніша співдія. УПА постала із збройних відділів ОУН під час II світової війни, коли мілітарна боротьба розгорнулася у ве­ликих маштабах, на два фронти, проти німців і проти больше-виків. Основою УПА стали військові відділи ОУН, але в УПА входять теж не члени ОУН, всі, хто хоче брати участь у збройній боротьбі проти ворога за волю України. УПА побудована й діє на принципах чисто мілітарних в достосуванні до підпільних умов. УПА веде мілітарні операції в рамцях цілої революційної бороть­би, яку практично організує й провадить ОУН.

Чи ви є комендантом УПА?

Ні. Головним Комендантом УПА є ген. Тарас Чупринка.

Яке його відношення до ОУН?

Він є другим Головою Проводу ОУН.

Які є дії УПА?

Операції УПА, їхні розміри і форми є кожночасно достосо-вані до ситуації. Під час війни і зразу після її закінчення УПА діяла більшими військовими одиницями, переводила мілітарні акції великих розмірів, опановувала повністю великі територіяльні смуги.

В сучасній, стабілізованішій ситуації, форми дії УПА е інші, як під час війни. В роках 1945-1948 большевики кількома наворо-тами провадили масові акції для ліквідації політичного підпілля. Багато дивізій оперували по кілька місяців по цілій території України. Коли дивізії совєтської армії виявились дуже мало на­дійними, від 1946 р. большевики уживають майже виключно військ НКВД. Ані відділів УПА, ані цілого революційного під­пілля ОУН большевикам не вдалося знищити.

Тепер УПА діє меншими, роздрібненими відділами. Головні цілі сучасних мілітарних дій УПА такі: посилення загального суспільно-політичного революційного процесу; захист населення перед винищуючими акціями НКВД, як, напр., масові вивози; паралізування і нищення осередків поліційного й економічного терору; революційно-пропаґандивні рейди до інших підбольшевицьких країн для підсилення тамошніх революційних рухів; роз­виток і удосконалювання методів збройної революційної бороть­би; унагляднення усім народам в СССР, що збройна революційна боротьба можлива й успішна в кожних обставинах, всупереч усім зусиллям большевицького терору; революціонізуючий вплив на совєтську армію; втримування в постійній дії основних кадрів революційної армії, яка у відповідний час буде здібною зорганізу­вати і повести до боротьби маси зреволюціонізованого вояцтва.

Чи з боку большевиків були інші спроби довести до припи­нення боротьби, напр., заклики?

Так. Від 1944 до 1947 р. большевицький уряд кількакратно звертався з офіційними закликами до українських революціоне­рів, щоб вони занехаяли боротьбу, приобіцював «амнестію», го­ворив про українську державу. Українці надто добре знають москалів, і того роду підступні звернення не мали жодного послуху.

В інших країнах, напр., у Польщі, де підпільні сили частинно далися піймати на такі підступні потягнення большевиків і вий­шли з підпілля, це привело не тільки до значного послаблення і демобілізації протибольшевицького підпілля, але також до по­ступового ув'язнення, вивозів і ліквідації всіх виявлених під­пільників.[43]

Який кількісний стан УПА?

Це таємниця.

Чи можете подати орієнтаційні дані з минулого про кількісний стан і про розміри більших операцій УПА?

На переломі 1944 і 1945 рр. наші вороги, німці й больщевики оцінювали в своїх розвідчих звітах стан УПА на приблизно 200 тисяч війська.

В одному з більших кількаденних боїв проти однієї частини УПА з большевицького боку брали участь 3 дивізії (бій в смузі Чорного Лісу на Підкарпатті в 1945 р.). Відділи УПА, завдавши великі удари большевикам, зуміли прорватися з оточення.

Яку зброю має УПА і звідки?

Всю зброю УПА здобуває на ворогові. Зокрема великі запаси зброї походять з часів війни. Головною зброєю є машинові кріси й пістолі, різні Гранатомети, ручна протипанцерна зброя, легкі протипанцерні гарматки.

Чи УПА має танки, літаки, артилерію і чи большевики вжи­вають їх проти УПА?

Большевики, так як і німці, вживають проти УПА і танків, і літаків та артилерію. УПА літаків не має. Танків і Гранатоме­тів уживали відділи УПА тільки деколи, в поодиноких боях, за­хопивши їх від ворога.

Як численна є сила ОУН?

Сила ОУН не міряється кількістю її зорганізованих членів. Вона полягає в тому, що ми мобілізуємо, організуємо і направля­ємо до плянової боротьби самостійницькі стремління і протиболь-шевицьке наставлення цілого українського народу. В боротьбі ОУН бере участь велика частина українського народу в різних формах та підтримує і співчуває їй увесь народ за вийнятком ма­лої жменьки комуністів і їх прислужників.

Як можна оцінювати протибольшевицький потенціял в Україні?

Половина з коло 45 мільйонів українців візьме безпосередню активну участь в протибольшевицькій визвольній революції. (Решта – нездібні до безпосередньої боротьби).

Як Ви стали провідником ОУН?

Вибраний на голову Проводу ОУН. В 1940 р. вибраний тимча­сово Конференцією, в 1941 р. Великим Збором, найвищою уста­новою ОУН, яка встановлює програму, організаційні закони і по­кликає Провід. Востаннє вибраний по виході з німецького кон­центраційного табору Конференціями ОУН в Україні в 1945 р. і в 1947 за кордоном. (Рішення обидвох конференцій мають силу постанов Великого збору ОУН – прим. Ред.).

Коли, де і чому ув'язнили Вас німці?

В 1941 р. після проголошення відновлення Української Держа­ви проти волі й плянів гітлерівської Німеччини. В'язнили до 1943 р. в тюрмі ґестапо в Берліні, а потім до вересня 1944 в конц­таборі Захсенгавзен в Оранієнбурґу.

Коли і чому звільнили Вас?

Восени 1944, як уже відступали з України, німці звільнили мене й малу частину українських націоналістів, стараючись при­єднати собі прихильність українців. Пропозиції співдії я відкинув, так само як й інші. Німці держали мене під поліційним нагля­дом, зпід якого я втік на початку 1945 р.

Чи німці пропонували українцям співпрацю, обіцюючи дер­жавну самостійність?

Під час війни гітлерівська Німеччина ніколи не ставилась направду позитивно до справи української державної самостійности, тільки намагалася заманити сумнівними обіцянками в далекій перспективі.

Чи український народ не сподівається визволення від війни між Америкою і СССР?

Ми рахуємо тільки на визволення власною боротьбою, протибольшевицькою революцією. Війна може створити пригожі об­ставини, бути помічною. Але на визволення чужими силами Укра­їна не рахує.

Коли буде революція в Україні?

Загальний революційний зрив в Україні і в інших підбольшевицьких країнах прийде у пригожий для того момент. Більше зна­чення матиме дозрівання революційного процесу серед широких народніх мас, зокрема серед інших народів та зріст революційних настроїв у совєтській армії. А в другу чергу ролю відограє приго­жий момент.

Чи Ваш рух діє теж в совєтській армії?

Так. Ведеться успішна пропаґандивна й підготовча акція се­ред вояцтва совєтської армії, українців та інших національностей, щоб вони, замість захищати большевицький режим і московсь­кий імперіялізм, у відповідний час стали проти нього, в боротьбі за свободу, по боці визвольної революції.

Як уявляєте собі пригожий момент для вибуху революції?

Він може мати внутрішній характер – крайньо скрутне поло­ження цілої большевицької системи і режиму, зокрема економіч­не заломлення. Внутрішній розвиток СССР йде по цій лінії про­гресивно. Або друга можливість: криза зовнішнього характеру, війна, чи інша форма великого натиску на СССР ззовні.

Чи народ в Україні не рахує на те, що Америка розпгчне вій­ну зСССР?

Ні. У нас люди знають, яке є відношення і яка політика Аме­рики супроти СССР. Але знають, що війна така прийде невід­хильно. СССР підготовляється до неї і її викличе.

Звідки знаєте і які е познаки, що СССР підготовляється до війни?

Маємо відомості про те, що діється в Україні і на цілому про­сторі СССР. Підготування большевиків до війни іде в різних ді­лянках: а) психологічна мобілізація під прикривкою гасла «за мир»; большевики ведуть пропаганду, що Америка готується до аґресії і СССР мусить її відбити, знищити англо-американський імперіялізм, б) СССР тримає під зброєю багато річників, веде ін­тенсивний військовий вишкіл всієї молоді не тільки в армії, але теж в комсомолі, в різних парамілітарних організаціях, в) ціле го­сподарство СССР і сателітів наставлене виключно на підготуван­ня війни, розбудову воєнного промислу, упослідження всякої про­дукції для мирних потреб, г) інтенсивна розбудова великанських повітряних сил, морської фльоти, зокрема підводних човнів, бу­дова доріг виключно в пляні потреб аґресивної війни, інтенсивне будування летовищ, великих підземних воєнних магазинів, роз­міщення їх на окраїнах території СССР, при шляхах випадів і в країнах сателітів – все це наглядно вказує, що СССР готується до війни поза власними кордонами, до аґресії.

Коли, на Вашу думку, СССР викличе війну з Америкою?

Тоді, як вже не зможе більше здобувати в «тихій війні», коли на Заході не буде мати більше успіхів у своїй комуністичній, розкладовій і підривній дії і як наткнеться на твердий спротив у своєму просуванні на схід, в Азії, як це сталося на Близькому Сході. Тепер СССР не потребує одвертої, повної війни, доки при пасивності західніх держав здобуває легше і більше без вели­кого риску.

Чи Ви хочете спровокувати війну між СССР і Америкою?

Ми не маємо змоги цього зробити ані це не лежить в сфері наших завдань. Ми ведемо свою власну боротьбу і дбаємо про спільний визвольний фронт усіх поневолених большевизмом на­родів. А питання війни західніх держав з СССР – це справа захисту їхніх життєвих інтересів.

Коли б дійшло до війни між Америкою і СССР, чи тоді вибухла б революція в Україні?

Якщо б воюючі проти СССР держави виразно й зобов'язуюче задеклярували підтримку українським самостійницьким змаган­ням, визнали українську державність, як одну з цілей війни, і на ділі трактували Україну та її союзників, нашу визвольну бороть­бу за союзника – тоді наша революційна боротьба велась би за таким пляном, щоб якнайбільше причинитися до швидкого і пов­ното повалення спільного ворога і до встановлення миру.

На випадок іншої постави держав, що воюють проти СССР, ми трактували б їх війну як також чужу нам справу і свою влас­ну боротьбу провадили б виключно за власним пляном, як пе для нас було б найкорисніше, не маючи підстав координувати її з воєнними плянами противників СССР.

Чи ОУН дістає допомогу від американців?

Ні.

Чи співпрацює з СІС? [44]

Ні. Натомість знаємо, що різні люди підшивалися під фірму Організації і вводили в блуд американські чинники.

Чи большевики старалися зробити на Вас атентат?

Так. Служба Безпеки викрила трьох аґентів НКВД, які мали таке завдання.

Чи міг би хтось з журналістів піти в Україну і побачити там Вашу боротьбу?

Засадничо так. Передумовою до того є повне обостороннє до­вір'я і вимога взяти на себе ризико. Приблизно половина людей, що виконують завдання зв'язку між краєм і закордоном – гине.

Скільки приблизно з України бійців УПА в рейді до Німеччи­ни? Чи ще прибувають такі відділи?

Перед двома роками до Німеччини й Австрії пробились рей­дом приблизно 300 вояків УПА і членів ОУН з західніх україн­ських окраїн під Польщею. (Не «околиць» – як подали деякі чу­жинні газети – Ред.). Вони дістали наказ перейти сюди тоді, коли після дворічної боротьби з тих теренів виселено все укра­їнське населення.

З матірних українських земель приходили тільки малі групи для зв'язку.

*

Наприкінці Бандера звернув увагу західніх кореспондентів на такі питання:

Дотогочасна політика й тактика західніх держав супроти СССР має багато хиб, які шкодять боротьбі проти большевицького наступу на ввесь світ.

Розмежування большевизму від російського імперіялізму є неправильне. Не можна знищити одого, залишаючи другий, а вже цілком нереальна концепція, мати одного з них за союзника про­ти другого.

Такою хибною концепцією є ставка на російські сили, які ви­ступають проти большевизму, а самі є за втриманням імперії, яка поневолює інші народи.

Рівнож помилковою є ставка на т. зв. тітоїзм, націонал-кому-нізм, з надією, що його вдасться мати союзником проти СССР. Це другий троянський кінь. В світовому змагу комуністи знайдуть спільну мову з СССР. Пактуванням з Тітом і т. п. західній світ позбавляє себе ідейного обличчя в боротьбі з большевизмом.

Багато шкоди в протибольшевицькому фронті накоїла концеп­ція протидіяння большевицькій системі методами легальними, парляментарних виборів і т. п. В країнах новоокупованих Совєт-ською Росією, в т. зв. сателітах спрямування національних і протибольшевицьких змагань на той шлях легальної боротьби принесло великі втрати, демобілізацію і заламання протибольше­вицьких сил. До цього причинилась політика західніх держав, яка штовхала ті народи на такий шлях. Проти большевизму – системи безоглядного терору, безправства, тоталізму – є мож­ливий тільки один спосіб визвольної боротьби для поневоленого народу – безкомпромісова революція.

Західній світ недобачає і недоцінює найпевніших і найтвердших сил в світовому змаганні з большевизмом – революційних визвольних рухів поневолених народів.

Так само як Україна, багато інших народів ведуть свою бо­ротьбу з большевизмом, з російським загарбницьким імперіялізмом. Національна ідея, змагання за свою самостійність і свобідний розвиток, дає тим народам силу витривати в найтяжчому змаган­ні тоді, коли могутні держави пактують з СССР.

Тепер боротьба наших народів не йде осамітнено. Усі самостій­ницькі, революційні сили єднаються в Антибольшевицькому Бльоці Народів, творять спільний фронт визвольної боротьби. В АБН входять визвольні рухи таких народів: азербайджанці, бі­лоруси, болгари, грузини, естонці, ідель-уральці, козаки, литовці, лотиші, мадяри, румуни, серби, словаки, туркестанці, українці, чехи, хорвати.

Чому нема в АБН поляків?

Бо польські політичні чинники за кордоном не погоджуються на принцип самостійних національних держав в етнографічних границях, що його прийняли усі народи АБН. Вони хочуть прилу­чити до Польщі частини земель українських, білоруських, ли­товських і ін. Але на рідних землях існує співдія українського революційного руху з польським протибольшевицьким підпіллям, яке не обстоює імперіялістичних позицій.

Закликом, що протибольшевицькі сили західніх народів по­винні підтримати визвольну боротьбу народів АБН, не тільки в ім'я вселюдських ідеалів, але теж у своєму власному інтересі, закінчилося інтерв'ю С. Бандери з чужинецькими журналістами.

[1] ВФ «Відродження» висловлює щиру подяку Сайту «Про Степана Бандеру» – http://stepanbandera.org/index.htm Особиста подяка її веб-дизайнеру п. Ользі Назаренко за надані матеріали.

[2] На цьому вривається власноручно написаний Степаном Бандерою його життєпис. Дані про дальші роки його життя і праці для української визволь­ної революції подаємо з статті д-ра Григорія Васьковича «Життя і діяльність Степана Бандери» («Українська Кореспонденція», ч. 8 з 1. 10. 1964, Українське В-во в Мюнхені, стор. 3-7).

[3] Ст. Ленкавський очолив Провід ЗЧ ОУН 3 грудня 1950 р.

[4] Популярне серед членів УВО й ОУН окреслення українських земель, головно західніх, для відрізнення від чужини, де перебував Провід Органі­зації.

[5] Умовна назва лінії, яка проходить через місцевості: Ґродно-Ялівку-Немирів-Берестя-Дорогуськ-Устилуг, на схід від Грубешова, через Крилів, на захід від Рави Руської, на схід від Перемишля аж до Карпат, і мала творити східній кордон Польщі, в тому й між Польщею та Україною. Вперше «Керзонову лінію» визначила Найвища Рада Антанти 8-го грудня 1919 р. Ту саму лінію запропонував у липні 1920 р. міністер закордонних справ Великобрітанії Д. Керзон (від нього й пішла назва «лінії»), як кордон Польщі й СССР, під час наступу большевицької армії на Варшаву; «лінію Керзона» з поправ­ками на користь СССР прийнято як німецько-большевицький кордон у дого­ворі між Німеччиною і СССР 28-го вересня 1939 р. Востаннє ця «лінія» прий­нята, уже з поправками в користь Польщі, як польсько-большевицький кор­дон, під час конференції в Ялті, що відбулася в січні 1945 р. Терени на за­хід від тієї лінії були популярно називані українським революційно-виз­вольним підпіллям ОУН-УПА як «Закерзоння».

[6] Т. зв. Договір трьох, підписаний 28-го травня 1947 р. у Варшаві між Польщею, Москвою і Чехо-Словаччиною про спільні військові дії проти УПА. Згідно з цим договором, большевики забльокувалй своїми військами укра­їнсько-польський кордон, чехи вислали в Карпати гірську бриґаду, а поляки дали моторизований корпус (3 дивізії) і відділи поліції, які за наказами мар­шала Ролі-Жимєрського, з допомогою командира ген Моссори і міністра по­ліції Радкевича, виступили проти відділів УПА на Закерзонні, кидаючи до бою танки, гармати й літаки. Акція була спрямована головно проти Лемківщини й Перемищини. Одночасно поляки почали силою виселювати українців з їхньої землі й вивозити одних на схід, інших на понімецькі землі на заході. У висліді тих акцій.після довшого часу українські землі обезлюдніли (в час, коли була писана ця стаття, боротьба ще не була припинена) й відділи УПА, не маючи потрібних харчів та зв'язків з населенням перейшли за Сян, інші рейдами через Чехо-Словаччину до Баварії.

[7] Див.: «Постанови Конференції Проводу ОУН на Українських Землях, що відбулася в м. червні 1946 р.» у збірці документів «ОУН у світлі постанов Великих Зборів, Конференцій та інших документів з боротьби 1929-1955 рр.», Бібліотека Українського Підпільника ч. 1, видання ЗЧ ОУН, 1955 р., стор. 143 і далі.

[8] «Залізна заслона», термін, створений брітанським прем'єром Черчілем для окреслення демаркаційної лінії між московсько-большевицькою і захід-ньою сферою впливів у Середній і Східній Европі. Це окреслення характе­ризує замкненість совєтських західніх кордонів як для населення больше-вицької імперії, так і для західніх громадян.

[9] Гітлер у своїх промовах і писаннях обіцював німцям створити таку могутню державу («райх»), що вона протриває тисячоріччя. Та скоро те «тисячоріччя» виявилося справді занадто «куце», звідси й натяк автора статті.

[10] Тур – псевдонім Романа Шухевича, як Голови Проводу ОУН в Україні. Про життя і діяльність Р. Шухевича див. статтю Ст. Бандери в цьому збір­нику «Командир – Провідник (Слідами сл. пам. Романа Шухевича)», у 1954 р.

[11] Ярема – постать з Шевченкової поеми «Гайдамаки», який у жидівсь­ких наймах корився своєму панові, коли ж пішов у гайдамаки, де одержав псевдонім «Галайда», став відважним борцем за волю свого народу.

[12] Тодішнім провідником Крайової Екзекутиви, себто керівного чинника ОУН на західноукраїнських землях, який підлягав Проводові Українських Націоналістів – ПУН, очоленому полк. Є. Коновальцем, що перебував на чу­жині, був Лев Ребет.

[13] Докладніші відомості про ДУН подані в книжці: «Дружини Українських Націоналістів у 1941–1942 роках».– Мюнхен: Вид. «Наша Книгозбірня», 1953.– С. 128.

[14] Лозовський – псевдонім Романа Шухевича як голови Генерального Се­кретаріяту (прем'єра міністрів) Української Головної Визвольної Ради, від 1944 до 1950 рр.

[15] «Двійка», два члени т. зв. «Колегії трьох уповноважених», Лев Ребет і Зиновій Матла, які в лютому 1954 р. визнали себе «Колегією» і «вступили в дію», щоб насильницьким способом перебрати владу над ЗЧ ОУН.

[16] «Український Самостійник», Мюнхен, рік вид. V, ч. 10/216 з неділі, 7-го березня 1954 р., «Рішення Проводу ОУН на Українських Землях в справі Степана Бандери».

[17] «Бийлихо» – псевдонім Ст. Бандери.

[18] Коваль – псевдонім наступника Чупринки, що після його смерти по­чав виконувати обов'язки Голови Проводу ОУН на Українських Землях, але незабаром був заарештований. (С. Л.).

[19] «УС» – «Українського Самостійника», що його захопили «двійкарі».

[20] «Сучасна Україна», орган української визвольної думки, Мюнхен, рік вид. IV, ч. 9/86 з 9. 5. 1954 р., «Заява Закордонного Представництва Україн­ської Головної Визвольної Ради» з квітня 1954 р.

[21] «До зброї», журнал військово-політичної думки українського вояцтва на чужині, місячник, видаваний Військовим Центром, згодом Місією УПА при ЗП УГВР, виявляв опозиційні настрої проти ЗЧ ОУН і Степана Бендери, Друкувався в Мюнхені; з 1946 по 1954 рр. появилося 39 чисел.

[22] Василь Охримович.

[23] КУК – Координаційний Український Комітет у Німеччині.

[24] Реформа німецької валюти, яка відбулася в 1949-1950 рр.

[25] Дивись «Провокатор Петро Яблонь-Яровий і його приятелі!», «Сурма» ч. 29 з березня 1951, стор. 16-19 і ч. ЗО з квітня 1951, стор, 21-23.

[26] Текст цього «Політичного становища Уряду США» був друкований у тижневику «Українець-Час», Париж, ч. 11/375 з 14 березня 1954 року.

[27] Критичний розгляд цього з'їзду поданий в книжці: «XX з'їзд КПСС без маски», Бібліотека українського підпільника», серія друга, ч. 1, вид. ЗЧ ОУН, 1956, 166 сторінок.

[28] Машино-тракторні станції в СССР.

[29] Кузбас, Кузнецький вугільний басейн в сибірській частині СССР, в якому видобувають головно вугілля і залізну руду, займає Кемеровську область, на схід від Алтайського краю.

[30] Донбас, Донецький басейн, Донеччина е основною паливною базою і найважливішим промисловим районом України та всієї Східньої Европи, областю потужної кам'яно-вугільної промисловости і металюрґії, лежить у південно-східній частині України, між середньою і долішньою течією Дінця на півночі й південному сході та Приозівською височиною і Приозівською низиною на півдні; займає простір 23.000 квадратних кілометрів. До­неччина є немилосердно експлуатована Москвою.

[31] Заколоти і постання почалися 16-го червня 1953 р. в Східньому Берліні виступом німецьких робітників, які запротестували демонстраціями і страй­ком проти підвищення норм їхньої праці, згодом домаганням відбути вільні вибори й змінити комуністичний уряд; 17-го червня ті виступи прибрали ширший засяг та охопили страйком майже все робітництво, яке почало пов­стання. Большевицькі війська здушили повстання з допомогою танків і гармат і розстрілами провідників робітництва; за даними західньо-німець­кого парляменту (бундестагу), тоді розстріляно 62 особи, а 25.000 ув'язнено.), та в сибірських концтаборах (Про повстання і страйки в сибірських концентраційних таборах, що їх ініціювали й проводили звичайно в'язні-українці з лав ОУН і УПА, і по­чаток яких сягає ще 1946 р., докладніші дані е в книжці: «Московські вбив­ці Бандери перед судом», (Українське В-во в Мюнхені 1965 р.), у розділі «Матеріяли і документи» ч. 5: «Повстання і страйки в большевпцьких кон­центраційних таборах і на засланні в 1946-1959 роках», стор. 455-456

[32] Перша після другої світової війни Женевська конференція міністрів чотирьох великодержав: США, Брітанії, Франції і СССР в справах «відпру­ження та миру» відбулася 16-го квітня 1954 р.

[33] Автор має на думці Українську Революційно-демократичну Партію Іва­на Багряного – УРДП.

[34] Американський Комітет Визволення від Большевизму.

[35] Це гасло висунув у 1933-ті роки український письменник-комуніст Микола Хвильовий.

[36] У Польщі, Чехо-Словаччині, Східній Німеччині, Мадярщині, Болгарії, Румунії, які є сателітами Москви, з накиненими й підтримуваними нею ко­муністичними урядами.

[37] Після цього закінчення Редакція «Визвольного Шляху» пропустила ще такі речення, які мотивують підготову практичної дії в тому часі:

«Так само важливою є підготова в тому напрямі, щоб у кожний момент, коли цього вимагатимуть події в Україні, чи в сусідніх з Україною теренах, з-за кордону вирушили до безпосередньої дії групи організаторів визвольної революції. Такі групи, навіть малочисленні, можуть відограти дуже важ­ливу ролю, коли вони дадуть революційному процесові влучні гасла, доціль­ний плян і добру стратегію боротьби. Це все треба мати на підготові, щоб відповідальний час не застав нас неприготованими!

[38] Рід московсько-большевицької ракетної артилерії, що нею користува­лися большевики під час другої світової війни проти німців, зв. теж «Ста­лінськими органами». Це були з'єднані в цілість стрільна разом вистрілювані.

[39] Армія Крайова, польська підпільна армія, що її поляки почали орга­нізувати зразу після падіння Польщі в 1939 р., за німецької окупації. Після довгих намагань керівництво польського підпілля пов'язалося з польським еміграційним урядом у Лондоні й почало одержувати від нього допомогу. Остаточно АК оформилася аж у 1943 р., а вже в 1946 р. лондонський уряд дав наказ членам цієї армії виходити «з лісу» й виявитися перед московсько-большевицькими «союзниками»- Большевики знищили велику кількість тих, що виявилися, а ще більше заслали до своїх концентраційних таборів або до тюрем. За твердженням польських джерел («Польске сіли збройне», том III, Армія Крайова, вид. Історичного Інституту ім. ген. Сікорського, Лон­дон 1950, сторін 972). у березні 1944 р. кількісний стан АК виносив 6.287 чот (плютонів), кожна по 50 людей, себто понад 300 тисяч вояків, одначе це мо­же бути перебільшенням. Від уряду в Лондоні АК одержала велику кіль­кість зброї та мільйони грошей в американській, польській і німецькій ва­люті, що їх. привозили з польських баз в Англії літаки, які за час існування АК зробили 483 полети до Польщі. Заслугою АК було організування Вар­шавського повстання проти німців у 1944 р. З ініціятиви командування УПА були намагання злагіднити загострені польсько-українські взаємини, тому обидві сторони створили спеціяльні комісії для переговорів у справі коор­динації підпільних дій проти большевицького ворога

[40] НТС – «Национально Трудовой Союз», біломосковська еміграційна організація, якої історія виникнення сягає ще 1918-их років. Після падіння уряду Керенського, за кордони московської імперії вийшла велика кількість, понад 1,200.000, противників большевицького режиму, яка роз­сіялася великими поселеннями по різних країнах Европи. У 1925 р. біло-москалі в Юґославії створили «Русский Союз Национальной Молодежи» – РСНМ, який у 1931 р. змінив свою назву на «Национальний Союз Нового Поколений» – НСНП. Тому, що в цій організації скоро загніздилася червона аґентура, серед московської еміграції у Франції виникла проти неї опози­ція, що було причиною поновної зміни назви на «Национально Трудовой Союз Нового Поколения» – НТСНП. Новоназвана організація щільно спів­працювала з гітлерівським ґестапом; у 1941 р. осідок Союзу перенесено з Юґославії до Німеччини, ще раз змінивши назву на «Национально Трудо­вой Союз Российских Солидаристов» – НТСПС. Після програної Німеччи­ни, НТС переніс свій осідок до Франкфурту над Майном, де появляється його офіціоз «Посев». НТС пов'язаний з різними розвідками, американською та ін., також не вільний від московсько-большевицької аґентури. В 1950-ті роки він переживав чимало афер, пов'язаних із агентурою в його рядах. НТС уважає себе протибольшевицькою організацією і через це ко­ристується фінансовою допомогою різних західніх кіл. Докладніше про НТС писав Степан Михайлович п. н. «Союзники КПСС», «Шлях Перемоги», Мюнхен, рік вид. V, чч. 10/211 до 13/214, у березні 1958 р.

[41] Справа Берліну виникла разом із падінням гітлерівської Німеччини в 1945 р. Як її територія, так і сам Берлін був поділений між чотирьох пере­можців: американців, англійців, французів і большевиків, хоч покищо ще затримав одностайність міського самоврядування і представництва. Згідно з постановами західніх альянтів, державна відбудова Німеччини повинна була проходити ступнево, протягом відповідного часу. Спершу дано дозвіл на творення німецьких політичних партій, а в 1946, частково і в 1947 рр., відбулися перші вибори по громадах, округах і країнах. Коли ж альянти не могли зговоритися з Москвою щодо дальшої спільної політики в справі Ні­меччини, вони вирішили творити окрему німецьку державу з осідком у Бонні. 7-го червня 1948 р. в Лондоні відбулася конференція західніх союз­ників, на якій вирішено покликати до життя західньонімецьку конституанту з завданнями створити «федеративну форму уряду з відповідно пристосованим центральним управлінням». В дальшому розвитку подій альянти провели в контрольованій ними частині Німеччини грошеву реформу й це привело до ще більшого напруження взаємин між Заходом і Москвою: большевики проголосили бльокаду Берліну, не допускаючи до нього альянтів сухопутніми шляхами, англійці й американці відповіли створенням «пові­тряного мосту» і протягом одного року постачали берлінцям літаками про­дукти, товари, харчі тощо. Большевики відтягнули з чотиричленної альянтської комендантури в Берліні своїх представників, а незабаром комуністи заатакували демонстрацією берлінський міський парлямент, який мав осі­док у східній частині міста. 30-го листопада 1948 р. большевики створили в підсовєтській частині міста власне міське управління; у західній відбулися в той час вибори до міської ради, але їх совєти збойкотували й проголосили недійсними. У травні 1949 р. большевики припинили бльокаду Берліну, а альянти протибльокаду підсовєтської зони Німеччини. З того часу Берлін остаточно поділився на дві частини: східню під московсько-большевицькими впливами, й західню, яка має права однієї із західньонімецьких со­юзних країн. Справа Берліну виринає постійно і спричинює зудари між західніми альянтами та Бонном з одного боку, і з Москвою, з другого. В 1959 р. вона знову загострилася і загрожувала навіть можливістю світової війни.

[42] Промова на Академії для відзначення 25-ліття ОУН у Менчестері, Англія, 1954 р.

[43] Тут мається на думці членів польського підпілля, головно АК – «Армії Крайовей» – Д. Ч.

[44] Американська контррозвідка.

Дата добавления: 2015-07-12