Вестфальський мир. 3 страница

Джеймстаун. 1624 році ліцензія Лондонської Компанії, справи якої прийшли до занепаду,була відкликана, і з того часу Вірджинія стає королівською колонією. Колонієєю управляв губернатор(мав право вето). При ньому діяв братчий орган «Рада». Членів призначали представники акціонерної компанії. Губернатор призначався королем, проте рада колонії зберегла значні повноваження. Своєму процвітанню Вірджинія завдячує тютюну, у 1616 1-ий вел успішний продаж.

1632р.- Карл І подарував лорду Бартілюру хартію на володіння півн част Вірджинії, яку Конвент назвав Сенд-Мері.Ця колонія назив провінцією Існував колективний орган управління збори фріменів. 1681р. Карл ІІ подарував родині Вільяма хартію на землі, які отр назву Пенсільванія. До власницької колонії належала і Пн1653 та Пд.Кароліна1663р.

Корпоративний ти х-рний для пн.-зх частин земель, що парилягали до Фр.Засновниками стали члени реліг.громад, які емігрували в Америкеу і займ землі Анг.1620 група пуритан проиїхали в Америку на кораблі «Травнева квітка» і заснували поселення «Новий клімут». Х-рні ознаки правління: виборність влади(губернаторська рада, аг.збори фріменів, рада з 5-ти представників, які обирали фрімени., сервенти до політ.д-сті не допускались. 1636р – закони «Великі основи». ВИНИКЛИ 8 ПОСЕЛЕНЬ: Рай-Айланд(тут принцип віротерпимості), Мен, НЬЮ-Гемпшир→ці 2 належали власникам, але були слабо заселені, Конектіут. 1641 укладено звіт законів Масучусеса «Звіт свобод». Були аг.збори фріменів.

Меріленд – колонія поділ.на 2 табори: 1)католицька частина-під владою короля. 2)протистанська частина- під владою парламенту.. Власник колонії лод Бартітмор визнав владу Кромбеля..1643р = колонії Нової Англії об’єд. в конфедерації – спільний захист.

В економічному розвитку колонії також суттєво різнилися. Так, південні колонії, де природні умови дозволяли розвивати плантаційне господарство, стали постачальниками тютюну, цукрової тростини, рису, бавовни тощо. У північних колоніях розвивалися фермерське господарство та різні промисли. Економічний розвиток колоній стримувався метрополією.

58. Північноамериканські колонії та метрополія у другій половині 17 ст.

Епоха реставрації: Карл ІІ(1660-85) та Яків ІІ(1685 - 88)→намаг тримати в руках р-к колоній.

Збройний виступ у Вірджинії на чолі з Бекконом 1676 р. Суть протесту: проти авторитарних прав Берклі, який звів до мінімуму парламент. Закони Беккона:

1 – чиновникам заборон викор працю колоністів,

2 – оподаткуванню підлягали привілейовані особи.

Виступ завершився поразкою повстали. Повстання відбулись в Мериленді і Кароліні.

1688-89 – Славетна революція→зміна престолу, до влади прийшли Ганновери.

Америка володіла вел к-стю земель. Існ хороші умови для р-ку с\г вільного підприємництва. Скл новий шлях р-ку с\г – америк шлях р-ку капіталістів. 80% нас – фермери. Остаточно склалась спеціалізація виробництва: на пд. – виробн. тютюну→ плантаційно-рабовласницька сист. На пн. – продукти харчування→ господарство фермерського типу.

Розвивається скватерство – самовільне зайняття колоністами необроблених земель. В Амер утвердився принцип «ВІЛЬНИЙ ФЕРМЕР НА ВІЛЬНІЙ ЗЕМЛІ». 1763 р – ухвалено закон, який заборонявся самовільно селитись на зх. землях. Англ регламентували виробництва колоній: 1) вовняний, 2)капелюшний, 3)шкіряний, 4)було заборонено випускати власні гроші колоніям, 5) введено вел мита на ввезення зерна → ств екон передумови для б-би за незалежність.

59. Північноамериканські колонії та метрополія в першій половині 18 ст.

1636 р. – відкрито Гарвард. університет. 1701 р. – відкрито Єльський коледж (Коннектикут).

сер. 18 ст. – в колоніях виходило понад 40 газет. Формується американ. нація.

1743 р., Філадельфія – завдяки Б. Франкліну виникло Американ. філософ. тов.

Франклін – «Шлях до багатства» - відзначав риси людини, яка може стати багатою. Причина багатства – діяльність людини. 1754 р. – запропонував план утв. об’єднання колоній Пн. Ам. на чолі з виборним губернатором.

1765 р. – філадельф. газета вмістила 1-й малюнок Франкліна – 1-ша американ. політ. карикатура: розрубана на 14 частин змін і напис «Об’єднаймося або помремо».

1765 р. – акон про розквартирування в Америці 10 тис. анг. солдат; закон про гербовий збір – податок на печатку на документах.

60. Причини війни північно-американських колоній за незалежність.

Економічна і торгівельно-фінансова політика Англії в першій половині XVIII сторіччя була спрямована на стримання промислового розвитку колоній, перетворити їх в сировинний придаток метрополії, усунути невигідну конкуренцію дешевих американських товарів. На початку XVIII ст. англійський парламент ввів ряд заборон під приводом того, що розвиток мануфактур в Америці зменшує їх залежність від метрополії. Була встановлена заборона на вивіз із колоній залізних виробів, введені податки на цукор, патоку.

В 1763 році Георг III видав указ, який забороняв колоністам займати вільні землі і селитися на захід від Аллеганськіх гір. Цей захід позбавляв рабовласників можливості захоплювати вільні землі і переносити туди плантації з виснажених ділянок в південних колоніях. Крупні земельні спекулянти теж втрачали можливість свого збагачення на захопленні нових земель. Королівський указ зачіпав також інтереси дрібних орендарів, які бажали піти на захід і стати там самостійними фермерами. Орендарям доводилося залишатися на землях, що належали крупним англійським власникам, і продовжувати сплату їм так званих твердих рент. Указ 1763 р. протегував крупній земельній аристократії і хутроторговцям, скуповуючим хутровину у індіанців за Аллеганами, які побоювалися, що масове переселення колоністів на західні землі підірве індіанський хутровий промисел і позбавить крупних землевласників робочої сили в східних районах.

Заключним приводом відкритого протистояння став введений англійським парламентом в лютому 1765 року закон про гербовий збір на більшість товарів побутового споживання, які завозились в Америку. Законодавча асамблея Віргінії прийняла резолюцію про непідкорення закону. Рішення віргінців стало сигналом до загального протесту в колоніях. В результаті об'єднаного руху колоній, більшість податкових законів були відмінені. Був введений постій англійських військ в будинках громадян, організовані самостійні митниці в колоніях.

Травень 1773 р. „чайний закон”- надав Ост-Індійській компанії привілеї на безмитну торгівлю чаєм в Америці. Боротьба проти ввозу чаю вилилась в знамените Бостонське чаювання (грудень 1773 р.). У відповідь англійський парламент видав серію „репресивних актів” (березень 1774 р.), згідно з яким порт оголошувався закритим, Масачусетс позбавлявся колоніальної хартії, закон про розквартирування відновлено, суд міг здійснюватися поза межами колонії (в інших або в Англ).

19 квітня 1775 відбулася перша битва між урядовими військами і партизанами. Королівські війська зазнали великих втрат і змушені були безладно відступити.

Так почалася війна північно-американських колоній за незалежність. Вона звільнила американців від влади короля і англійської аристократії, встановила республіканський устрій.

61. Війна американських колоній Англії за незалежність.

Війну за незалежність колоній, яка по суті була Американською революцією XVIII ст можна поділити на три етапи. І-ий етап - з квітня 1775 року, коли почалися воєнні дії і закінчився проголошенням незалежності США в липні 1776 р. Основною подією другого етапу Американської революції була спроба об’єднання колоній, формування центральної північноамериканської влади і підписання „Статей Конфедерації і вічного союзу”. Третій етап закінчився прийняттям Конституції США в 1787 році і поправок до неї, які носили демократичний характер і були оформлені, як „Білль про права”.

По ініціативі штатів Масачусетса і Віргінії був оголошений розрив торгівельних відносин з Англією, були скликані представники на загальний конгрес колоній. Перший Континентальний конгрес в Філадельфії (5 вересня – 26 жовтня 1774 р.) зібрав 56 представників від 12 колоній, крім Джорджії. Конгрес засудив англійську політику і висунув ідею про державне самовизначення. Конгрес звернувся з петицією про визнання за американськими колоніями їх статусу і прав.

Збройна б-ба почалась навесні 1775 р. 19 квітня – битва при Лексінгтоні і Конкорді поблизу Бостона. Англ. війська були відбиті. Ці битви – сигнал до збройного повстання у всіх колоніях. Травень 1775 р. – загони фермерів із Вермонта вдерлися в Канаду, захопили Монреаль, але облога Квебека стала невдалою.

січень 1776 р. – Т. Пейн «Здоровий глузд» - концепція незалежності і демократ. республіки.

10 травня 1775 року у Філадельфії зібрався Другий континентальний конгрес, який своїм рішенням від 15 червня 1775 року Конгрес затвердив утворення єдиної революційної армії на чолі з Дж. Вашингтоном. Введення своєї американської валюти. У травні 1776 року Конгрес прийняв постанову, у якій рекомендував колоніям розірвати зв'язки з Англією. Вони проголосили себе незалежними державами — штатами.

62. Декларація незалежності США та формування держави.

У травні 1775р у Філадельфії відкрився 2-ий Континентальний конгрес. Б-сть конгресу схилилась до розриву з Англією. Конгрес визнав свою армію – головнокомандуючий – Вашінгтон.

4 липня 1776 Конгрес прийняв Декларацію незалежності. Вона проголошувала, що колоніальний гніт сеперечить невідчужуваним правам людини на свободу, життя, що повсталі колонії об’єднані в США є вільні і незалежні від д-ви.

Головим авторитетом декларації був Джеферсон. Він вніс до Декларації пункт про с касування рабства, що викликало протест плантаторів.. Він у ідеалізував дрібну власність фермерів та ремісників.

Конгрес схвалив проест Джеферсона після того як спеціальна комісія внесла до нього зміни. Пункт в якому засуджувалось рабство було знято..

Декларація була прогресивним і революційним документом. Вонга проголошувала принцип народного верховенства, рівності людей у правах і правол народу скинути тиранію, щоб ств. новий уряд. Вперше в історії представницькі збори в особі конгресу проголосили ці революційні принципи.

Проголошення Декларації піднесло авторитет Конгресу в народі і дало змогу буржуазії і плантаторам зберегти за собою керівну роль у ході північноамериканської революції.

63. Конституція США 1787 р. та Білль про права.

В травні 1787 у Філадельфії відкрилось засідання Конституційного Конвенту, скликаного для перегляду «Статей конфедерації» 1781р. і вироблення нової конституції. Соціальний склад конвенту (всього 55 осіб) – 20 плантатори, 23 банкіри, купці, промисловці, 10 адвокати, 2 лікар і вчитель, і не було жодного фермера, ремісника чи робітника.

За конституцією ств. Союзна або федеральна держава, хоч у штатах зберігалось широке самоврядування. Законодавча влада надавалась конгресові, який склд. З палати представників і сенату. Завдання сенату – впливати на законодавство палати представників у консервативному дусі. Виконавча влада передавалась президентові, якого обирали двоступеневими виборами. Призедент мав призначати міністрів, які мали відповідати тільки перед ним, мав право ВЕТО. За конституцією ств. Верховний суд США із довічно призначеними суддями. Він міг скасувати закони якщо визначав, що вони суперечать конституції.Ця конституція закріплювала вигідні положення для рабовласників і буржуазії. Рабство негрів було узаконене. Рабів утікачів належало повертати господарям. Конс титуція не надала жодних прав жінкамЗ конституцією не погоджувались фермери, міська дрібна буржуазія, дрібні плантатори Виразником їх прагнень стали анти федералісти на чолі з Томасом Джеферсоном. Вони пропонували ввести до конституції поправки.

У 1789 було обрано конгрес, 1-им президентом став Вашінгтон. Конгрес змушений був у 1792р. включити до конституції 10 поправок, в яких проголошувалась свобода слова, друку, право зборів і петицій, недоторканість особи, житла. Ці поправки – «Біль про права»

64. Брабантська революція.

Брабантськая революція 1789-1790, буржуазна революція, що почалася в Брабанті; стала спробою звільнення бельгійських провінцій, які входили з 1714 до складу Австрійської імперії. На початку 1787 за широкої участі міської бідноти і селянства в бельгійських провінціях утворився антиавстрійські національний фронт, на чолі якого стали представники буржуазних партій - консервативної, що захищала інтереси католицької церкви, великих землевласників і цехових корпорацій («ноотісти»), і ліберальної, що об'єднувала частина середньої і дрібної міської буржуазії («вонкісти»). Під впливом Великої французької революції антиавстрійський рух посилився; в місті Бреда у вересні 1789 був створений Революційний комітет з представників «ноотистів» і «вонкістів». У жовтні 1789 бельгійська волонтерська армія, перейшовши бельгійсько-голландський кордон, почала військові дії проти австрійських військ на території Брабанта. Народні повстання, що почалися в Брюсселі та інших бельгійських містах, дозволили повстанцям на початку грудня завершити звільнення майже всієї території Бельгії. 7 січня 1790 за ініціативою лідерів «ноотістів» Г. ван дер Ноот і Г. Ейпена в Брюсселі був скликаний Національний конгрес звільнених провінцій, який оголосив про позбавлення влади австрійського імператора Йосифа II і 11 січня 1790 проголосив незалежність Сполучених Штатів Бельгії. Конституція, прийнята Національним конгресом, носила буржуазно-аристократичний характер. Вимоги селянства про скасування ще залишалися феодальних повинностей не були задоволені. Внаслідок цього значна частина селян відійшла від участі в революції. Незабаром «ноотісти» виступили проти «вонкістов», які зажадали розширення виборчих прав, і в ніч з 15 на 16 березня 1790 розгромили їх. Скориставшись важким внутрішньополітичним становищем сполучених штатів Бельгії, Австрія в грудні 1790 знову підпорядкувала собі цю територію.

Брабанська рев завершилась поразкою для бельг пров, але мало вел значення – Бельгія яе федеративна і незалежна держ існувала 10 місяців.

65. «Революція патріотів» у Нідерландах.

Кін 18 ст – рест Нідерландів перестали бути лідерами в торг→ 1і у банківській справі: Амстердам=фінансовий центр континенту. Осн – надання займів. Політ сист: в ній поєдн. Республ та монархічні елементи→поч конфлікти між жирондистами (прих посил влади Вільгельма 5 на посаді статхаудера) – прих тісних контактів з Англ. З одного боку і з 2ого прест торгівлі та фінанси олігархії→за провінційних партикуляризм (проти централізації).

Через те, що Нідерл доп і офіц визнали США загострились відносини з Англ.: груд 1780 - Англ оголосила війну Нідерландам →поразка респ →загострилась внутр.-політ сит.→в пров(сх) Утрехт виникла патрія «Патріоти», центр якої склали промисл буржуазія і провінц дворянство незгадне з політ Вільгельма 5 → за реформи в управл респ, зовн політ→за союз з Фр.

Вересень 1781 – 1а політ програма «До народу Нідерландів». Автори: Іоан Дірк Ван дер Капеллан. Ця програма передбаччала 4 пункти: 1 – обр комісію, яка має зясув причини поразок Нідерл, 2 – ств раду для контролю за д-стю статхаудера, 3 – свобода преси, 4 - створ загонів громадянської міліції

Цей док статхаудер заборонив.

На зх. підтримали партію «Патріотів». Літо 1785 р - док «Зобовязання». Мета руху Нідерл було оголошено становл влади представницьких нар зборів: скинення влади статхаудера. Політ центр револ→пров Утрехт, за нею і Голландія, позбавили звання статхаудера(спадкового) і адмірала респ Вільгельма 5. Голландія скасувала обов’язок носіння оранж кокарди і співу гімну «Вільгельмус».

Але не все в сусп було готове протистояти. До літа 1786 р практ вся пн. Країни була під владою оранжистів → через надання Вільгельмом доп Англ і розкол в рядах «патріотів». Вер 1787 р – на тер обєдн пров увійшла 26 тис пруська армія. Привід: затримання загоном гром міліції дружини Вільгельма, пруської принцеси. Жовтень 1787 – прусько-оранжистські війська увійшли в Амстердам → Вільгельм поновився на посаді статхаудера.

1784 – 87 рр→буржуазна рев патріотів або батарська.

66. Внутрішня і зовнішня політика урядів Людовіка 15.

Людовік 15 (1715-1774) – «Тільки в одній моїй особі перебуває королівська влада».

Устрій абсолютної монархії заважав капіталістичному розвиткові країни. В той час як у Європі розпочався процес ліквідації абсолютистських порядків, то у Франції королі претендували на абсолютну владу. Свавілля королівської влади, привілеї дворянства, феодальні побори і надмірні податки, політична безправність більшості населення, обмеження на купівлю-продаж землі, внутрішні митниці, цехи, викликали глибоке невдоволення серед більшості населення. За королівською владою наприкінці 18 ст. приховувалася глибока криза, яка охопила країну – її соціальну структуру, економіку, фінанси, внутрішню та зовнішню політику. Абсолютистська держава часів Людовіка 15, система і поділ французького суспільства на стани сприяли поглибленню кризи. Для того, щоб втілювати волю короля в життя, було створено величезний урядовий апарат, головним завданням якого було збереження існуючого старого порядку.

Проте Французькій монархії у зовнішній політиці вдалось здобути окремі воєнні і дипломатичні перемоги. У 1735 р. французькі війська захопили Лотарингію. Французький уряд домігся від Генуезької республіки відступлення Корсики, і в 1768 р. її зайняли французькі війська. Але в цілому міжнародний вплив абсолютистської монархії занепав. Феодальна відсталість вела до поразки її в боротьбі з Англією за колонії. В ході Семилітньої війни (1756-1763) Англія захопила Канаду і добилася переважання в Індії. Союз з Австрією не приніс французькій монархії перемоги в цій війні і викликав незадоволення буржуазії. Розгром французької армії військами прусського короля Фрідріха ІІ свідчив про ослаблення воєнної могутності французького абсолютизму.

Проте королівська влада і обидва привілейовані стани – дворянство і духівництво – були проти будь яких реформ. Вони твердо стояли на своїх привілей ах і думали лише про нові можливості оббирати народ.

Доба Людовіка 15 характеризується занепадом абсолютизму.

67. Суспільно-політичне становище Франції напередодні революції.

Франц просвітники представляли інтереси третього стану. Сильна буржуазія була найбільш освіченою верствою третього стану. Вона хотіла добитись влади, а для цього потрібно було реорганізувати державну систему. Несприятливе становище селян: 1788р град, бурі знищ половину посівів. Весною 1789р хвиля селянських повстань. Державні діячі намагалися укріпити королівську владу шляхом деяких реформ. У 1774р генеральний контролер фізіократ Тюрго намагався ввести вільну торгівлю хлібом, відмінити цехову регламентацію. Ці проекти владі здавались небезпечними тому не були втілені. У 1781р було звільнено генерального контролера Неккера, який також намагався провести деякі реформи.

У 1786р уряд підписав торговий договір із Англією. Феодальна власність на землю, пільги дворянства сковували розвиток Франції.

У 1787 ген контролер Калонн скликав нотаблі для вирішення питання про фінансову кризу. Він пропонував поширити дію податків і на привілейований стан. У 1789р в країні склалась революційна ситуація. Король на вимогу буржуазії повернув на посаду генерального контролера банкіра Неккера, який запропонував скликати Генеральні Штати, які не зібрались у 1614р, щоб вирішити питання про фінансову кризу.

68. Початок Великої Французької революції.

Генеральні штати не збирались у Фр з 1614 р. У сит кризи, що охопила країну, всі чекали від них якихось суттєвих змін. Вони розпочали роботу 5 травня 1789 р. у Версалі. 270 депутатів – від двор, 291 – духівництво, 572 – третій стан. Король розрах, що робота штатів обмежиться схваленням його пропозицій щодо податкової реформи, але від самого початку події розгорталася зі ін. сценарієм. Перед виступом короля було оголошено, що голосування відбуватиметься постаново, тобто кожен стан матиме один голос. Депутати третього стану виступили прити цього, бо в такому випадку вони б мали 1 голос, а привілейов стни – 2.

Предст 3 стану запроп провести спільне обровор, щоб 1 деп=1голос→деп привілейов станів (деякі) приєднались →17 червня вони оголосили себе Національними зборами і проголосили, що вони вваж за необхідне ліквідувати абсолютизм у Фр.

Кор скас це ріш, але деп. дали клятву не розходитись, поки не створ для Фр конституцію. (липня вони оголосили себе Установчими зборами, завд яких було створ у Фр нового держ ладу.

Будь які дії кор. Тепер сприйм з обуренням.Навіть війська поч. підтрим парижан. Створено Паризький комітет – фактично муніципальне управління містом, який в свою чергу організ Національну гвардію. 14 липня вел натовп заволодів арсеналом, і вже озброєний, рушив до держ тюрми-фортеці, військ гарнізон якої підтрим короля. Повсталі увірвались до Бастилії і захопили її. Цілу ніч парижани святкували перемогу. Король був змушений визнати установчі збори і вивести війська з Парижу. Революція швидко поширилась провінціями.

69. Законодавча д-сть Установчих зборів у Франції.

Ніч 4 на 5 серпня 1789р називають ніч див. Тому що було проголошено в принципі повне скасування феод. Ладу. В серпні було скасовано панське право полювання і особисті повинності селян. 26 серпня Установчі збори під тиском народного піднесення прийняли Декларацію прав людини і громадянина. Вона проголошувала принцип національного верховенства, згідно яким нація єдине джерело всякої влади. Природними і невід’ємними правами людини визначалися свобода, власність, безпека. Проголошувалось що люди народжуються і залишаються вільними і рівними в правах. Проголошувалась свобода совісті, віросповідання, слова, друку. Насправді б-сть членів Установчих зборів не хотіла проваджувати в життя принципи повної рівності людей у політичних правах.. Виборчі права вони збиралися надати тільки тим, хто платить податки, права не мали жінки. Приватна власність була оголошена приватною і недоторканною. Вилучення її допускалося лише вразі суспільної потреби. Узаконювалась майнова нерівність. На поч.. 1790р Устоновічі збори передали усе майно і земельну власність церкви у розпорядження нації. Церкві забрали право реєстрацію одружень, народжень і смертей, передавши ці функції державним органам. Було здійснено адміністративну реформу, колишні провінції, бальяжі замінили на 83 рівних департаменти, поділених у свою чергу на дистрикти, кантони і комуни.

Був виданий декрет, що жозволяв застосовувати військову силу для придушення народних виступів. В червні 1791р. Установчі збори прийняли закон, за яким робітникам заборонялося об’єднуватися у спілки і проводити страйки. Це була пропозиція депутата Ле Шапельє. Порушників карали штрафами і увязненями.

Установчі збори виробили конституцію 1791р. яка закріплювала режим конституційної монархії і поділ громадян на активних і пасивних, тобто позбавлених виборчих прав.

70. Політична боротьба в Законодавчих зборах Франції.

1 жовтня 1791р відкрились Законодавчі збори обрані згідно нової Конституції. Депутати зборів розділилися на 4 великі групи. Понад третину зборів (права чатина –помірковані) становили прихильники конституційної монархії – фельяни. Політичний клуб їх утв. в1791 р. внслідок розколу Якубінського клубу. Демократично клуби і газети вимагали скинення Людовіка 16 і скасування корол. влади. Пісял битви на Марсовому полі утворився клуб фельянів -від назви колишнього монастиря ордену фельянів, де відбувалось його засідання. Цей клуб представляв інтереси великих фінансистів, власників суден, вел земельних власників, промисловців. Фельяни вважали революцію закінченою з ухваленням Конституції 1791р та перетворенням Франції у конституційну монархію. До кін березня 1792р король спирався на фельянів, які займали важливі міністерські посади. Лідер клубу – Лафайєт, Барнорв.

Меншість зборів складали якобінці. Назва походить від місця, де проходили збори – бібліотека монастиря св.Якова. Лідери – Бріссо, Верньойо. Їх найчастіше називали жірондитси. Вони виражали прагнення широких кіл вел і сер торговельно промислової буржуазії. Вони були захисниками великої власності і сподоби торгівлі, але їх не задовольняла конституція 1791р. Багато жирондистів було за скасування влади короля, за скасування вето. Були серед них і ті хто хотів посадити на престол Олеанську династію.

Інше угрупування склад. монтаньяри, які виступили за зміни в с-ві. Лідер – Робесп’єр. Отр таку назву, тому, що сиділи на горішніх лавах у залі засідань. Найчисленніша група складалась із незалежних депутатів, які намагалися примирити монтаньярів та революціонерів.

Перші розбіжності між жирондистами і монтаньярами виникли через питання про війн, яку жирондисти вважали необхідною почати проти Австрії і Пруссії.. У березні 1792. король дав відставку міністрам-фельянів і замість них призначив жирондистів.

З приваду ролі Парижа, ступеня централізації влади, способу обрання уряду почалися нескінченні суперечки між монтаньярами і жирондистами. З осені 1792р загострилась б-ба в питанні про суд над Людовіком 16. Жирондисти твердили, що король не підлягає суду Конвенту. Монтаньри закликали стратити короля як тирана і зрадника.21 січня 1793 короля було страчено. Скорім часі жирондистів дуло усунено з конвенту і заарештовано. Так панування жирондистів закінчилось.

71. Скликання Національного Установчого Конвенту Франції та протистояння головних політичних угруповань. Проголошення республіки.

20 серпня 1792 року почав свою роботу Національний Конвент; 21 вересня – декрет про знищення королів. влади. 22 вересня – Фр. була проголошена республікою. Її конституцію випало виробити Конвенту. З перших кроків його діяльн. в ньому розгорілися жорстока політ. б-ба.

Серед 749 депутатів Конвенту понад 500 було юристами, обличчями вільних професій, службовці. На верхніх лавах 113 депутатів становили його ліве крило – Гора або монтаньяри. Лідери: Робесп’єр, Марат, Дантон. Більшість монтаньярів були членами Якобін. клубу. За якобінцями йшли широкі верстви дрібної буржуазії. Багато якобінців притримувались зрівнюючи ідей, прагнули до демократ. республіки без бідності і багатства – опора з боку народного руху.

1-е крило Конвенту сформ. 136 депутатів-жирондистів. Жирондисти не хотіли подальшого р-тку революції, вважали, що всі її цілі вже досягнуто. Вони з тривогою сприймали ріст соц. і політ. активності низів.

Складовий центр Конвенту, бл. 500 депутатів, які не вхдили в жодну з угрупувань, наз. «рівниною» або «болотом». Вони прагнули до закрпл. буржуаз. ладу, не хотіли повернення старого порядку, остерігались народного тиску.

Військ. успіхи Фр. – укріпл. позицій Жиронди. Жирондисти продовж. політику «революційної війни» як війни, що несла свободу й ін. народам. Її підтримували багато монтаньярів.

В країні все більше розгорталась політ. б-ба. Комуна Парижа, секції, інші комуни і народні товариства вимагали суворого покарання королю. Це підтримали монтаньяри. Більша частина жирондистів і «болота» намагались завадити осудженню Людовіка 16. 21 січня 1793 року від був гільйотований.

72. Встановлення якобінської диктатури.

Якобінці – були прихильниками необмеженої демократії, революц. диктатури. Керівники: Ж. Дантон, Ж. Марат, К. Демулен. Після повстання 31.05. – 2 черв. 1793 р. якобінці прискорили процес виробл. нової конституції.

24 черв. 1793 р. – Конвент прийняв конституцію і Декларацію прав людини і громадянина. Природними правами людини оголош. рівність, свобода, безпека, власність. Свобода друку, загал. освіта, свобода відправи релігії, право ств. народ. товариств.

Їх не було реалізовано, оскільки в умовах інтервенції і громадян. війни потрібний був режим революц. дикатури – ств. революц. уряду.

Комітет громад. безпеки – запровадив панування терору для ств. атмосфери страху й непевності, щоб не виникало думки чинити опір.

Закон про підозрюваних – вимагав виказування кожного, кого можна запідозрити в неприхильному ставленні до влади.

73. Організація влади якобінців. Соціально-економічна політика якобінців.

Верховний орган Конвент здійснював законодавчу, виконавчу та судову влади. Революційний уряд утворив Комітет суспільного порядку, який очолювали Робеспєр, Сен-Жюст, Кутон. Цим комітетам підпорядковувались усі державні органи, його накази підлягали обов’язковому виконанню.

Дата добавления: 2015-07-12