Методи амортизації

1. Прямолінійний метод. За цього методу річна сума аморти­зації визначається шляхом ділення вартості, що амортизується, на очікуваний період часу використання об'єкта основних засобів.

Перевагами методу є простота розрахунку і рівномірність роз­поділу суми амортизації між обліковими періодами, що забезпе­чує зіставність собівартості продукції з доходом від її реалізації. Недоліком вважають те, що метод не враховує морального зносу, відмінності виробничої потужності основних засобів у різні стро­ки експлуатації та необхідність збільшення витрат на ремонт в останні роки служби.

2. Метод зменшення залишкової вартості. За цим методом сума амортизації визначається як добуток залишкової вартості об'єкта на початок звітного року або первісної вартості на дату початку нарахування амортизації та річної норми амортизації.

Річна норма амортизації розраховується за формулою

Річна норма амортизації = ,

де n – кількість періодів корисної експлуатації.

3. Метод прискореного зменшення залишкової вартості. Згід­но з цим методом сума амортизації визначається як добуток за­лишкової вартості об'єкта на початок звітного року та норми амор­тизації, яка обчислюється, виходячи зі строку корисного вико­ристання об'єкта, і подвоюється.

4. Кумулятивний метод. За цим методом сума амортизації ви­значається як добуток вартості, що амортизується, та кумулятив­ного коефіцієнта. Кумулятивний коефіцієнт розраховується шляхом ділення кількості років, що залишаються до кінця очікува­ного строку використання об'єкта, на суму чисел років його корис­ного використання. Сума чисел років — результат сумування порядкових номерів тих років, протягом яких функціонує об'єкт.

Суму чисел років можна також визначити за такою формулою:

,

де n – строк корисного використання об’єкту.

5. Виробничий метод. За цим методом амортизацію нарахову­ють на основі сумарного виробітку об'єкта за весь період його експлуатації у відповідних одиницях виміру (кількість виготов­леної продукції, відпрацьованих годин, кілометрів пробігу).

Сума амортизації визначається як добуток фактичного обсягу продукції за звітний період та виробничої ставки амортизації.

Виробнича ставка амортизації обчислюється шляхом ділен­ня вартості об'єкта, що амортизується, на загальний обсяг про­дукції, який підприємство очікує виробити з використанням цього об'єкта.

Для відображення нарахованої амортизації використовується рахунок 13 "Знос необоротних активів", який має такі субрахун­ки: 131 "Знос основних засобів", 132 "Знос інших оборотних нематеріальних активів".

За кредитом рахунка 13 відображається нарахування аморти­зації, а за дебетом — її зменшення.

Сума нарахованої амортизації включається до складу відпо­відних витрат підприємства. При цьому складається такий бух­галтерський запис:

Д-т 23 "Виробництво"

Д-т 91 "Загальновиробничі витрати"

Д-т 92 "Адміністративні витрати"

Д-т 93 "Витрати на збут"

Д-т 94 "Інші витрати операційної діяльності"

К-т 13 "Знос необоротних активів"

Нарахування амортизації за новим методом починається з місяця, що настає за місяцем зміни амортизації.

4.1.5. Облік оренди основних засобів

В умовах переходу до ринкової економіки інколи підприємствам вигідно взяти необхідний об'єкт основних засобів у тимчасове користування в іншого суб'єкта, тобто орендувати, ніж придбати його у власність.

Об'єктом орендних відносин можуть виступати тільки основні засоби підприємств.

Підприємство, що взяло будь-яке майно в оренду, вважається орендарем, а той, хто надав це майно, - орендодавцем.

Орендна операція — це господарська операція фізичної чи юридичної особи (орендодавця), що передбачає надання основних засобів або землі у користування іншим фізичним чи юридичним особам (орендарям) під процент та на визначений строк.

Взаємовідносини орендаря з орендодавцем регулюються договором оренди. В ньому обговорюються склад і вартість переданих в оренду об'єктів основних засобів, розмір орендної плати, тривалість оренди, обов'язки сторін по виконанню договірних умов.

В залежності від умов, на яких власність передається в користування орендарю орендодавцем, оренда поділяється на оперативну і фінансову.

Оперативна оренда — це господарська операція фізичної чи юридичної особи, що передбачає передачу орендарю права користування основними засобами на строк, що не перевищує строку їх повної амортизації, з обов'язковим поверненням таких основних засобів їх власнику після закінчення строку орендної угоди.

При цьому право власності на орендовані основні засоби залишається в орендодавця протягом всього строку дії договору оренди.

Фінансова оренда - господарська операція фізичної чи юридичної особи, що передбачає придбання орендодавцем за замовленням орендаря основних засобів з подальшою їх передачею у користування орендарю на строк, що не перевищує строку повної амортизації таких основних засобів з обов'язковою подальшою передачею права власності на такі основні засоби орендарю.

Розмір орендної плати за користування цілісними майновими комплексами визначається за наступною формулою:

О_пл. = В_зал. х В _ор.ц.,

де О_пл. - розмір річної орендної плати;

В_зал. - залишкова вартість орендованих основних засобів на момент оцінки об'єкта оренди;

В_ор.ц. - орендна ставка за використання цілісних майнових комплексів.

Розмір орендної ставки залежить від цільового використання цілісних майнових комплексів.

Лізинг - це підприємницька діяльність, яка спрямована на інвестування власних чи залучених фінансових коштів та полягає в наданні лізингодавцем у виключне користування на визначений строк лізингоодержувачу майна, що є власністю лізингодавця або набувається ним у власність за дорученням і погодженням з лізингоодержувачем у відповідного продавця майна, за умови сплати лізингоодержувачем періодичних лізингових платежів.

Лізинг здійснюється за договором лізингу, який регулює правовідносини між суб'єктами лізингу, і, залежно від особливостей здійснення лізингових операцій, може бути двох видів - фінансовий чи оперативний.

Оперативний лізинг - це договір лізингу, в результаті укладання якого лізингоодержувач на своє замовлення отримує у платне користування від лізингодавця об'єкт лізингу на строк, менший строку, за який амортизується 90 відсотків вартості об'єкта лізингу, визначеної на день укладання договору.

Фінансовий лізинг - це договір лізингу, в результаті укладання якого лізингоодержувач на своє замовлення отримує в платне користування від лізингодавця об'єкт лізингу на строк, не менше строку, за який амортизується 60 відсотків вартості об'єкта лізингу, визначеної на день укладання договору.

В загальному вигляді витрати підприємства при здійсненні орендних (лізингових) операцій представлені на рис. 4.1.

	Витрати, пов’язані з орендними (лізинговими операціями
	Орендна плата		Витрати по утриманню і експлуатації об’єкта оренди (лізингу)		Витрати на ремонт та інші покращення основних засобів

Утримання та технічне обслуговування

Страхування

Плата за землю

Комунальні платежі

Рис. 4.1. Витрати, пов’язані з орендними (лізинговими) операціями

Нижче наведені бухгалтерські проводки з обліку орендних (лізингових) операцій.

Таблиця 4.4 – Облік орендних операцій

Дата добавления: 2015-07-12