2. Військові конфлікти (дії).
3. Економічна й політична блокада, ембарго.
4.+Зіткнення інтересів суспільних груп (верств населення) з економічних, національних, релігійних та інших мотивів, військові конфлікти та ембарго.
У групі законодавчо-правових причин зазвичай виокремлюють:
1. Здійснення власних політичних та інших цілей партіями (суспільними рухами), що перебувають при владі.
2. Зміна положень чинного законодавства з питань власності, господарського й трудового права, оподаткування тощо.
3.+Суспільний рух та зміна положень чинного законодавства з питань власності, господарського й трудового права.
4. Стабільність положень чинного законодавства з питань власності, господарського й трудового права, оподаткування тощо.
За якими напрямками проводиться оцінка реального стану політико-правової безпеки підприємства:
1. Рівень організації та якості робіт щодо охорони цієї складової загального рівня економічної безпеки.
2. Бюджетно-ресурсне забезпечення робіт.
3. Неефективність діяльності відповідних підрозділів суб'єктів господарювання.
4.+Рівень організації та якості робіт щодо охорони цієї складової загального рівня економічної безпеки та бюджетно-ресурсне забезпечення робіт.
Джерела формування потоків інформації:
1. Закриту офіційну інформацію.
2. Вірогідну нетаємну інформацію, одержану через неформальні контакти працівників фірми з носіями такої інформації.
3. Конфіденційну інформацію, одержану способом несанкціонованого доступу до неї.
4.+Відкриту офіційну інформацію, вірогідну нетаємну інформацію та конфіденційну інформацію.
Захист інформаційного середовища підприємства (організації), що традиційно охоплює:
1. Заходи для захисту суб'єкта господарювання від промислового шпіонажу з боку конкурентів або інших юридичних і фізичних осіб.
2. Технічний захист приміщень, транспорту, кореспонденції, переговорів, різної документації від несанкціонованого доступу заінтересованих юридичних і фізичних осіб до закритої інформації.
3. Збирання інформації про потенційних ініціаторів промислового шпіонажу та проведення необхідних запобіжних дій з метою припинення таких спроб.
4.+Технічний захист приміщень, заходи для захисту суб'єкта господарювання та збирання інформації про потенційних ініціаторів промислового шпіонажу.
Явища (дії), що негативно впливають на рівень силової складової економічної безпеки, зумовлюються:
1. Нездатність підприємств-конкурентів досягти переваг коректними методами ринкового характеру.
2.+Нездатність підприємств-конкурентів досягти переваг коректними методами ринкового характеру та кримінальні мотиви одержання злочинними юридичними особами доходів через шантаж, шахрайство або крадіжки.
3. Комерційні мотиви посягань на життя та здоров'я керівників працівників підприємства (організації), а також на майно фірми.
4. Кримінальні мотиви одержання злочинними юридичними (фізичними) особами доходів через шантаж, шахрайство або крадіжки.
Сукупність негативних дій щодо силової складової економічної безпеки:
1.+Фізичні та моральні впливи особистого спрямування.
2. Позитивні дії, спрямовані на завдання шкоди майну.
3. Позитивний вплив на інформаційне середовище суб'єкта господарювання.
4. Економічний вплив особистого спрямування.
Алгоритм процесу охорони екологічної складової економічної безпеки полягає в проведенні таких послідовних дій:
1.+Аналіз виконаних розрахунків і розробка рекомендацій для підвищення ефективності здійснюваних заходів.
2. Існування альтернативних сценаріїв реалізації запланованих заходів.
3. Аналіз сценарію на засаді порівняння розрахунків ефективності запланованих заходів.
4. Оцінка стратегічних сценаріїв реалізації запланованих заходів.
Що охоплює 1-й етап процесу охорони техніко-технологічної складової економічної безпеки:
1. Аналіз конкретних технологічних процесів і пошук внутрішніх резервів поліпшення використовуваних технологій.
2. Присвячується переважно розробці технологічної стратегії розвитку підприємства.
3.+Охоплює аналіз ринку технологій стосовно виробництва продукції.
4. Оперативно реалізуються плани технологічного розвитку підприємства в процесі здійснення ним виробничо-господарської діяльності.
Що охоплює 2-й етап процесу охорони техніко-технологічної складової економічної безпеки:
1. Охоплює аналіз ринку технологій стосовно виробництва продукції.
2. Присвячується переважно розробці технологічної стратегії розвитку підприємства.
3.+Аналіз конкретних технологічних процесів і пошук внутрішніх резервів поліпшення використовуваних технологій.
4. Оперативно реалізуються плани технологічного розвитку підприємства в процесі здійснення ним виробничо-господарської діяльності.
Що охоплює 3-й етап процесу охорони техніко-технологічної складової економічної безпеки:
1. Існування товарних ринків за профілем продукції, що виготовляється підприємством, та ринків товарів-замінників.
2. Негативний вплив розвитку ринків продукції підприємства.
3.+Прогнозування можливої специфіки необхідних технологічних процесів для випуску конкурентоспроможних товарів.
4. Дослідження розвитку ринків продукції підприємства.
Що охоплює 4-й етап процесу охорони техніко-технологічної складової економічної безпеки:
1.+Присвячується переважно розробці технологічної стратегії розвитку підприємства (виробника продукції).
2. Аналіз конкретних технологічних процесів і пошук внутрішніх резервів поліпшення використовуваних технологій.
3. Охоплює аналіз ринку технологій стосовно виробництва продукції.
4. Аналізуються результати практичної реалізації заходів щодо охорони техніко-технологічної складової економічної безпеки.
Що охоплює 5-й етап процесу охорони техніко-технологічної складової економічної безпеки:
1. Присвячується переважно розробці технологічної стратегії розвитку підприємства (виробника продукції).
2. Охоплює аналіз ринку технологій стосовно виробництва продукції.
3.+Оперативно реалізуються плани технологічного розвитку підприємства в процесі здійснення ним виробничо-господарської діяльності.
4. Аналізуються результати практичної реалізації заходів щодо охорони техніко-технологічної складової економічної безпеки.
Що охоплює 6-й етап процесу охорони техніко-технологічної складової економічної безпеки:
1. Охоплює аналіз ринку технологій стосовно виробництва продукції.
2.+Аналізуються результати практичної реалізації заходів щодо охорони техніко-технологічної складової економічної безпеки.
3. Аналіз конкретних технологічних процесів і пошук внутрішніх резервів поліпшення використовуваних технологій.
4. Розробка технологічної стратегії розвитку підприємства (виробника продукції).
Безпека функціонування підприємств забезпечується:
1.+Службою безпеки підприємства.
2. Податковою адміністрацією.
3. Міськими органами управління.
4.
Що не належить до комплексу завдань служб безпеки,які вони здійснюють?
1.+Відстеження ситуації на споживчому ринку та контроль збуту товару.
2. Запобігання необґрунтованому допуску й доступу до відомостей та робіт, які становлять комерційну таємницю.
3. Оцінка маркетингових ситуацій та неправомірних дій конкурентів і зловмисників.
4. Дослідження конкурентного ринку.
Пріоритетним принципом організації та функціонування системи безпеки фірми треба вважати її комплексність, яку можна зобразити у вигляді:
1. Матриці.
2. Моделі пріоритетів.
3.+Тривимірної моделі.
4. Стратегічні моделі.
Чи є одним із завдань служби безпеки будь якого підприємства виявлення та локалізація можливих каналів витоку конфіденційної інформації в процесі звичайної діяльності та за екстремальних ситуацій?
1. Ні.
2. Частково.
3.+Так.
4. Обов’язково.
Об’єктами, що підлягають захисту від потенційних загроз є:
1. Товари та послуги які надає підприємство (організація).
2. Персонал, інформація обмеженого доступу, матеріальні засоби та фінансові інструменти.
3. Технічні засоби та засоби охорони захисту інформації і матеріальних засобів, комп’ютеризація фірми.
4.+Персонал, інформація обмеженого доступу та технічні засоби та засоби охорони захисту інформації.
Кризова ситуація, подоланням якої займається служба безпеки підприємства є причиною:
1. Інфляції в країні, зменшенням ВВП.
2.+Зіткнення інтересів бізнесу та злочинного світу.
3. Відсутність фінансових інвестицій у діяльність господарюючого підприємства.
4. Інфляція в країні та відсутність фінансових інвестицій.
До складу кризових груп входять:
1. Керівник фірми.
2. Фінансист і керівник служби безпеки.
3. Юрист і керівник служби безпеки.
4.+Керівник фірми, фінансист і керівник служби безпеки, юрист.
Одним із основних завдань служби безпеки фірми відносять:
1. Організація режиму безпеки за здійснення всіх видів діяльності, включаючи зустрічі, переговори й наради в рамках ділового співробітництва фірми з іншими партнерами.
2. Виявлення та локалізація можливих каналів витоку конфіденційної інформації в процесі звичайної діяльності та за екстремальних ситуацій.
3. Охорона виробничо-господарської діяльності та захист відомостей, що вважаються комерційною таємницею даної фірми (підприємства, організації).
4.+Охорона виробничо-господарської діяльності, організація режиму безпеки та виявлення та локалізація можливих каналів витоку конфіденційної інформації в процесі звичайної діяльності та за екстремальних ситуацій.
Забезпечення охорони приміщень, устаткування, офісів, продукції та технічних засобів, необхідних для виробничої або іншої діяльності забезпечується:
1.+Охоронцями підприємства.
2. Територіальними органами управління.
3. Страховою компанією.
4. Не забезпечується в обов’язковому порядку.
Неправомірні дії конкурентів можуть бути відстеженні службою безпеки підприємств, зокрема:
1. Територіальною службою безпеки.
2. Автономною службою безпеки підприємства.
3. Державними органами підтримки підприємств.
4.+Територіальною та автономною службами безпеки.
На всіх великих і середніх підприємствах створюються служби безпеки:
1.+Автономні.
2. Тимчасові.
3. Постійні.
4. Загальні.
Головними завданнями служби безпеки є:
1.+Забезпечення безпеки виробничо-господарської діяльності.
2. Покалізація необґрунтованого доступу до відомостей та робіт, які встановлять комерційну таємницю.
3. Запобігання можливих каналів витоку конфіденційної інформації в процесі звичайної діяльності та екстремальних ситуацій.
4. Відстеження необґрунтованого доступу до відомостей та робіт, які встановлять комерційну таємницю.
Для управління безпекою багато фірм створюють так звані:
1.+Кризові групи.
2. Групи швидкого реагування.
3. Антикризовий менеджмент.
4. Економічні служби.
Поняття банкрутства характеризує неспроможність підприємства задовольнити:
1. Вимоги кредиторів.
2. Обов’язкові платежі в бюджетні фонди.
3. Обов’язкові платежі в позабюджетні фонди.
4.+Обов’язкові платежі в бюджетні та позабюджетні фонди, вимоги кредиторів.
Одна з перших ознак руху до банкрутства:
1. Спад прибутковості фірми нижче за вартість її капіталу.
2. Підйом прибутковості фірми вище за вартість її капіталу.
3. Прибутковість фірми тримається на одному рівні з вартістю її капіталу.
4.+Доходи підприємства дорівнюють постійним витратам.
Спрогнозувати банкрутство до появи його очевидних ознак можна за:
1. 3-4 роки.
2. 2-3 роки.
3. 2-4 роки.
4.+1,5-2 роки.
Причини банкрутства можуть бути:
1. Зовнішні.
2. Внутрішні.
3. Загальні.
4.+Зовнішні та внутрішні.
На етапі уповільнення зростання загрозу банкрутства створюють:
1. Негативне використання оборотного капіталу.
2. Гнучкість в управлінні та неадекватний маркетинг.
3. Адекватність трансакційних витрат.
4.+Позитивне використання оборотного капіталу.
Етап зрілості підприємства характеризується:
1. Стабільним станом та прибутком.
2. Насиченням усіма виробничими ресурсами.
3.+Стабільним станом та прибутком, насиченням усіма виробничими ресурсами.
4. Стабільністю усіх виробничих ресурсів.
На етапі спаду виробництва діють такі фактори:
1. Погане використання оборотного капіталу та неадекватність трансакційних витрат.
2. Стабільний стан та прибуток.
3. Насичений усіма виробничими ресурсами.
4.+Насичений усіма виробничими ресурсами та стабільний стан.
Згідно із законом України «Про банкрутство» суб’єктом банкрутства може бути:
1.+Будь-яка юридична особа, що не спроможна своєчасно задовольнити вимоги кредиторів та сплатити податки.
2. Будь-яка фізична особа, що не спроможна своєчасно задовольнити вимоги кредиторів та сплатити податки.
3. Будь-яка фізична та юридична особа, що не спроможна своєчасно задовольнити вимоги кредиторів та сплатити податки.
4. Будь-яка фізична та юридична особа, що ухиляється від своєчасного задоволення вимог кредиторів та сплати податків.
Санація – це:
1.+Комплекс послідовних взаємопов'язаних заходів фінансово-економічного, виробничо-технічного, організаційного, соціального характеру, спрямованих на виведення суб'єкта господарювання з кризи і відновлення або досягнення ним прибутковості та конкурентоспроможності.
2. Це система заходів щодо відновлення платоспроможності підприємства-боржника, які здійснюються органом, уповноваженим управляти майном боржника, з метою запобігання його банкрутству до початку порушення провадження у справі про банкрутство.
3. Погашення боргу підприємства за рахунок бюджетних коштів.
4. Визнана арбітражним судом неспроможність боржника відновити свою платоспроможність та задовольнити визнані судом вимоги кредиторів не інакше як через застосування ліквідаційної процедури.
Ліквідаційною масою є:
1.+Майнові активи.
2. Цінні папери.
3. Відходи виробництва.
4. Нематеріальні активи.
За визначенням ліквідаційної вартості активів використовуються:
1. Дані балансу підприємства.
2. Розраховується ринкова вартість земельних ділянок.
3. Вартість інших активів за різними методами оцінки.
4.+Розрахунок ринкової вартості земельних ділянок, інших активів та даних балансу підприємства.
Визнання божника банкрутом має такі юридичні наслідки:
1. Здійснюється підприємницька діяльність.
2.+Перехід права розпорядження майном банкрута до ліквідаційної комісії.
3. Нарахування пені і відсотків на всі види заборгованості підприємства-банкрута.
4. Сплата штрафів.
Рішення про продаж майна банкрута за погодженням зі зборами кредиторів приймає:
1. Арбітражний суд.
2. Господарський суд.
3.+Ліквідаційна комісія.
4. Сам банкрут.
Якщо суб’єктом банкрутства є державне підприємство, проведення аукціону здійснюється:
1. Ліквідаційною комісією.
2.+Органом приватизації.
3. Директором підприємства.
4. Податковими органами.
Усі форми продажу майна банкрута оформляється договором:
1. Договір доручення.
2.+Договір купівлі-продажу.
3. Договір управління майном.
4. Договір факторингу.
Класична модель санації підприємства передбачає:
1.+Вихід підприємства з кризи та відновлення його позиції на ринку.
2. Організацію боротьби з опором змінам.
3. Підвищення мотивації менеджерів.
4.
Важливим способом санації є:
1. Випуск акцій підприємства.
2. Зміна соціально-культурної орієнтації підприємства.
3.+Реструктуризація підприємства.
4.
Реструктуризація підприємства виступає:
1. Заходом боротьби з опором змінам.
2.+Важливим способом санації підприємства.
3. Важелем зміни соціально-культурної орієнтації підприємства.
4.
Дата добавления: 2015-08-29; просмотров: 26 | Нарушение авторских прав
| <== предыдущая лекция | | | следующая лекция ==> |