3. Мають місце між підрозділами того самого рівня управління (начальник цеху – начальник цеху, начальник служби маркетингу – начальник відділу логістики).
4. Виникають між підприємством і його зовнішніми контрагентами (споживачами, конкурентами, постачальниками тощо).
Функціональні зв’язки на підприємстві:
1. Виникають між підрозділами та керівниками різних рівнів управління (директор – начальник цеху – майстер) і з’являються там, де одного керівника підпорядковано іншому.
2.+Характеризують взаємодію керівників, які виконують певні функції на різних рівнях управління, але між ними не існує адміністративного підпорядкування (начальник цеху – начальник економічного відділу).
3. Мають місце між підрозділами того самого рівня управління (начальник цеху – начальник цеху, начальник служби маркетингу – начальник відділу логістики).
4. Виникають між підприємством і його зовнішніми контрагентами (споживачами, конкурентами, постачальниками тощо).
Міжфункціональні зв’язки на підприємстві:
1. Виникають між підрозділами та керівниками різних рівнів управління (директор – начальник цеху – майстер) і з’являються там, де одного керівника підпорядковано іншому.
2. Характеризують взаємодію керівників, які виконують певні функції на різних рівнях управління, але між ними не існує адміністративного підпорядкування (начальник цеху – начальник економічного відділу).
3.+Мають місце між підрозділами того самого рівня управління (начальник цеху – начальник цеху, начальник служби маркетингу – начальник відділу логістики).
4. Виникають між підприємством і його зовнішніми контрагентами (споживачами, конкурентами, постачальниками тощо).
Горизонтальний поділ праці на підприємстві – це:
1.+Поділ праці через поділ трудових операцій на окремі завдання, результатом чого є формування підрозділів підприємства, які виконують певні частини загального трансформаційного процесу.
2. Диференціація та координація управлінської праці, формування рівнів управління.
3. Поділ праці на інтелектуальну та фізичну.
4. Поділ праці відповідно до якісних характеристик кожного працівника.
Вертикальний поділ праці на підприємстві – це:
1. Поділ праці через поділ трудових операцій на окремі завдання, результатом чого є формування підрозділів підприємства, які виконують певні частини загального трансформаційного процесу.
2.+Диференціація та координація управлінської праці, формування рівнів управління.
3. Поділ праці на інтелектуальну та фізичну.
4. Поділ праці відповідно до якісних характеристик кожного працівника.
Економічні методи управління – це:
1.+Методи, які реалізують матеріальні інтереси участі людини у виробничих процесах (будь-якій іншій діяльності) через використання товарно-грошових відносин. Ці методи мають два аспекти реалізації.
2. Методи, що реалізують мотиви соціальної поведінки людини.
3. Комплекс способів і прийомів впливу на працівників, заснованих на використанні організаційних відносин та адміністративній владі керівництва.
4. Методи, що охоплюють поточну (оперативну) організаційну роботу і базуються, як правило, на наказах керівників підприємств.
Соціально-психологічні методи управління – це:
1. Методи, які реалізують матеріальні інтереси участі людини у виробничих процесах (будь-якій іншій діяльності) через використання товарно-грошових відносин. Ці методи мають два аспекти реалізації.
2.+Методи, що реалізують мотиви соціальної поведінки людини.
3. Комплекс способів і прийомів впливу на працівників, заснованих на використанні організаційних відносин та адміністративній владі керівництва.
4. Методи, що охоплюють поточну (оперативну) організаційну роботу і базуються, як правило, на наказах керівників підприємств.
Організаційні методи управління – це:
1. Методи, які реалізують матеріальні інтереси участі людини у виробничих процесах (будь-якій іншій діяльності) через використання товарно-грошових відносин. Ці методи мають два аспекти реалізації.
2. Методи, що реалізують мотиви соціальної поведінки людини.
3.+Комплекс способів і прийомів впливу на працівників, заснованих на використанні організаційних відносин та адміністративній владі керівництва.
4. Методи, що охоплюють поточну (оперативну) організаційну роботу і базуються, як правило, на наказах керівників підприємств.
Елементами ближнього оточення підприємства є:
1. Постачальники, споживачі.
2. Конкуренти.
3.+Постачальники, конкуренти, споживачі.
4. Держава.
Під зовнішнім середовищем розуміють:
1. Сукупність економічних чинників,що впливають на умови функціонування підприємства.
2. Набір певних параметрів, що обумовлюють рівень соціальної сфери країни і її економічного стану.
3.+Сукупність умов і параметрів, що впливають на діяльність підприємства.
4. Державу, в якій функціонує підприємство.
Державно-політичне, соціальне, правове, економічне, та технологічне середовища є складовими:
1. Елементів ближнього середовища.
2.+Елементів дальнього середовища впливу підприємства.
3. Внутрішнього середовища впливу підприємства.
4. Елементами міжнародного впливу.
Модель, недоліком якої є відсутність чіткого образу зовнішнього середовища, що ускладнює його сприйняття і оцінку називається:
1.+Сфери дії організації.
2. Ієрархічна.
3. Прийняття рішень.
4. Такої моделі не існує.
В яку модель покладено концепцію «не ієрархічності» зовнішнього середовища підприємства?
1. Галузевої структури.
2.+Сфери дії організації.
3. Прийняття рішень.
4. Такої моделі не існує.
Особливість підтримуючої технології полягає у:
1. Передбаченні змін необхідних для досягнення успіху бізнес-моделей, активів і компетенцій.
2.+Збільшенні і покращенні віддачі традиційного виробництва.
3. Виявленні допоміжних елементів.
4. Заміні основних елементів на допоміжні.
Головними чинниками міжнародного середовища є:
1. Система оподаткування, стан фондового ринку, інвестиційні процеси, стабільність національної валюти, характер економіки та економічних процесів, розміри зростання та зменшення ринку, система ціноутворення.
2. Характер економіки та рівень інвестицій, експорт та імпорт товарів.
3.+Структура господарства, характер розподілу доходів, середній рівень заробітної плати, інфляція, вартість транспортних послуг, рівень ВНП, інвестиції.
4. Постачальники та споживачі сировини.
Економічними параметрами (факторами) дослідження зовнішнього середовища є:
1.+Система оподаткування, стан фондового ринку, інвестиційні процеси, стабільність національної валюти, характер економіки та економічних процесів, розміри зростання та зменшення ринку, система ціноутворення.
2. Характер економіки та рівень інвестицій, експорт та імпорт товарів.
3. Структура господарства, характер розподілу доходів, середній рівень заробітної плати, інфляція, вартість транспортних послуг, рівень ВНП, інвестиції.
4.
Кількість потенційних споживачів є фактором:
1.+Демографічним.
2. Соціально-культурним.
3. Географічно-еклогічним.
4.
РЕSТ- аналіз дозволяє здійснити аналіз:
1. Мікросередовища підприємства.
2.+Макросередовища підприємства.
3. Конкуренції.
4.
Складова частина загального зовнішнього середовища, яка характеризується співвідношенням державного і приватного секторів економіки, а також впливом державних і політичних важелів на діяльність підприємств – це …
1. Соціальне середовище.
2.+Державно-політичне середовище.
3. Економічне середовище.
4.
Технологічним середовищем є:
1.+Складова частина загального зовнішнього середовища, яка характеризує ринок технологій по виробництву продукції і доведення її до споживача.
2. Елементи ближнього оточення підприємства.
3. Стан фондового ринку.
4.
Скільки елементів дальнього оточення підприємства існує?
1. Дев’ять.
2.+П’ять.
3. Три.
4.
Скільки моделей середовища господарювання виокремили вчені у результаті свого оцінювання?
1. Сім.
2. Три.
3.+П’ять.
4.
Недоліком екологічної моделі є:
1.+Обмежена сфера використання.
2. Нема чіткого образу зовнішнього середовища, що ускладнює його сприйняття та оцінювання.
3. Неможливість урахування не галузевих впливів на організацію.
4.
Головними чинниками міжнародного середовища є:
1. Структура господарства країни. характер розподілу доходів. середній рівень заробітної плати. вартість транспортних послуг. інфляція та ставка банківського процента. обмінний курс валюти відносно країни-партнера.
2. Рівень ВНП і податків. міжнародні інвестиції. система державного регулювання ЗЕД і заходи інших держав із захисту внутрішнього ринку.
3.+Структура господарства країни. характер розподілу доходів. середній рівень заробітної плати. вартість транспортних послуг. інфляція та ставка банківського процента. обмінний курс валюти відносно країни-партнера. рівень ВНП і податків. міжнародні інвестиції. система державного регулювання ЗЕД і заходи інших держав із захисту внутрішнього ринку.
4.
До основних демографічних факторів відносять:
1.+Кількість потенційних споживачів (структура населення, зміни в окремих групах та в їхніх доходах). наявну і потенційну робочу силу та її кваліфікаційні характеристики.
2. Посилення і консолідація особливих відносин зі стратегічно важливими сусідами.
3. Стан екологічного середовища та його вплив на виробництво, транспортні умови та передумови подорожання енергоносіїв.
4.
Правовим середовищем є:
1. Складова частина загального зовнішнього середовища, яка характеризує ринок технологій по виробництву продукції і доведення її до споживача.
2.+Складова частина загального зовнішнього середовища, яка характеризується сукупністю нормативно-правових актів, що регулюють всі сторони внутрішньої і зовнішньої діяльності підприємства.
3. Складова частина загального зовнішнього середовища, яка характеризується співвідношенням державного і приватного секторів економіки, а також впливом державних і політичних важелів на діяльність підприємств.
4.
Яка модель побудована за ієрархічною концепцією?
1.+Екологічна модель.
2. Модель сфери дії організації.
3. Модель пізнавальних систем.
4.
Науковці наполягають, що саме технологічні фактори є найважливішими в діяльності підприємства, і доводять це за результатами:
1.+Емпіричних досліджень.
2. Простих досліджень.
3. Польових досліджень.
4.
В якому сторіччі вперше був використаний термін "інфраструктура"?
1. У двадцять першому.
2. У дев’ятнадцятому.
3.+У двадцятому.
4.
Вивчення проблем інфраструктури у економічній літературі колишнього СРСР почалося?
1. У 60-ті роки.
2.+У 70-ті роки.
3. У 80-ті роки.
4.
Функціонування зовнішнього середовища підприємства характеризується:
1.+Ринковими умовами.
2. Ринковою інфраструктурою.
3. Ринковим середовищем.
4.
У найпростішому вигляді методика проведення РЕSТ-аналізу є такою:
1. Для кожної з чотирьох груп факторів обираються часткові фактори, які на думку експерта, мають найбільший вплив на підприємство та кожен з факторів записується у відповідний рядок спеціальної РЕSТ-таблиці.
2. Кожен з часткових факторів оцінюється з погляду його впливу на підприємство.
3.+Для кожної з чотирьох груп факторів обираються часткові фактори, які на думку експерта, мають найбільший вплив на підприємство та кожен з факторів записується у відповідний рядок спеціальної РЕSТ-таблиці та кожен з часткових факторів оцінюється з погляду його впливу на підприємство.
4.
У які роки на Заході під інфраструктурою стали розуміти сукупність галузей, що сприяють нормальному функціонуванню виробництва матеріальних благ і послуг?
1.+У 40-ві роки.
2. У 60-ті роки.
3. У 70-ті роки.
4.
Модель в якій зовнішнє середовище підприємства розглядається як дворівнева структура, що складається із «середовища завдань» і «загального середовища»:
1.+Ієрархічна.
2. Екологічна.
3. Модель пізнавальних систем.
4.
Сукупність елементів, функціонування яких сприяє скорішому просуванню товарів зі сфери виробництва у сферу споживання це:
1. Факторний аналіз.
2. Структура підприємства.
3.+Ринкова інфраструктура.
4.
Фактори макросередовища можна оцінити з допомогою:
1.+PEST – аналізу.
2. SWOT – аналізу.
3. Матричного аналізу.
4.
Основними параметрами, що сприяють подальшому розвитку інфраструктури є:
1. Стабільність національної грошово-кредитної системи та ефективний правовий захист інтелектуальної і промислової власності.
2. Інтеграція підприємства у світовий економічний простір.
3.+Стабільність національної грошово-кредитної системи. науково обґрунтоване й ринково спрямоване ціноутворення та інтеграція підприємства у світовий економічний простір.
4.
Негативний вплив фінансової кризи на підприємства, що працюють з імпортною продукцією, відкриває нові можливості для:
1. Підприємств-імпортерів.
2.+Підприємств-експортерів.
3. Дрібних підприємств.
4.
Зв'язок факторів зовнішнього середовища між собою дає можливість визначити:
1. Які фактори більш впливові на підприємство.
2. Які фактори можна застосовувати при проведенні економічного аналізу.
3.+Якою мірою зміна одного фактора впливає на інші.
4.
Який недолік має модель галузевої структури?
1. Нема чіткого образу зовнішнього середовища.
2. Нема чіткого образу внутрішнього середовища.
3.+Неможливість урахування не галузевих впливів на організацію.
4.
Складова частина загального зовнішнього середовища, яка характеризує ринок технологій по виробництву продукції і доведення її до кінця, це:
1. Економічне середовище.
2.+Технологічне середовище.
3. Соціальне середовище.
4.
Модель пізнавальних систем дає змогу керівництву мати загальне уявлення про:
1.+Зовнішнє середовище і використовувати його під час вибору стратегій.
2. Внутрішнє середовище і використовувати його під час вибору стратегій.
3. Про конкурентів.
4.
Складова частина загального зовнішнього середовища, яка характеризується набором певних параметрів, що обумовлюють рівень соціальної сфери країни це:
1. Технологічне середовище.
2. Правове середовище.
3.+Соціальне середовище.
В економіці будь-якої країни незалежно від домінуючих соціально-економічних умов необхідно вирішувати три основні економічні завдання:
1.+Яку продукцію виробляти, як її виробляти і для кого.
2. З чого виробляти, чим виробляти і навіщо.
3. Для кого виробляти, з чого і за якою ціною.
4. Де виробляти, за яких умов, в якому обсязі.
У вужчому розумінні ринок – це:
1. Місце під відкритим небом, де існує багато продавців і покупців.
2. Сукупність товару в обігу.
3.+Сфера товарного обігу і зв’язана з ним сукупність товарно-грошових відносин.
4. Процес купівлі-продажу товарів.
Ринок забезпечує органічний зв’язок між:
1. Юридичними і фізичними особами.
2.+Виробництвом і споживанням.
3. Державою і громадянами.
4. Постачальниками і посередниками.
Однією із основних функцій ринку є:
1. Транспортна.
2.+Регулятивно-контрольна.
3. Облікова.
4. Фіскальна.
Стимулююча функція ринку полягає в тому, що:
1. Ринок стимулює виробляти щонайбільше товару.
2. Ринок стимулює виробляти найякісніший товар.
3.+Ринок ініціює виробництво саме тих товарів, які потрібні споживачам.
4. Ринок стимулює виготовляти товар найближче до споживачів.
Прагнення дістати переваги на ринку стимулює виробників:
1.+На інтенсивну інноваційну діяльність.
2. На експортну діяльність.
3. На відкриття нових представництв.
4. На скорочення кількості працівників.
Ринкові відносини мають:
1.+Загальний характер.
2. Спеціальний характер.
3. Специфічний характер.
4. Стандартний характер.
Ринкові відносини поширюються на:
1. Всі політичні сфери.
2.+Всі господарські сфери.
3. Всі соціальні сфери.
4. Всі наукові сфери.
Ринкові відносини поширюються на такі регіони країни:
1. Столицю.
2. Регіони, де розвинена торгівля.
3. Регіони, де розвинена сфера послуг.
4.+Всі регіони.
Одним із типів ринку є:
1. Ринок держави.
2.+Ринок споживачів.
3. Ринок підприємців.
4. Соціальний ринок.
Ринок споживачів – це:
1. Ринок сукупності осіб і підприємств, що закуповують товари для використання їх у виробництві інших товарів та послуг.
2. Ринок сукупності осіб та організацій, які стають власниками товарів для перепродажу або здавання їх в оренду іншим споживачам із зиском для себе.
3.+Ринок окремих осіб і домашніх господарств, які купують товари чи отримують послуги для особистого споживання.
4. Ринок зарубіжних покупців, споживачів, виробників, проміжних продавців.
Ринок виробників – це:
1. Ринок окремих осіб і домашніх господарств, які купують товари чи отримують послуги для особистого споживання,
2. Ринок зарубіжних покупців, споживачів, виробників, проміжних продавців.
3.+Ринок сукупності осіб і підприємств, що закуповують товари для використання їх у виробництві інших товарів та послуг.
4. Ринок сукупності осіб та організацій, які стають власниками товарів для перепродажу або здавання їх в оренду іншим споживачам із зиском для себе.
Ринок посередників – це:
1. Ринок зарубіжних покупців, споживачів, виробників, проміжних продавців.
2. Ринок сукупності осіб і підприємств, що закуповують товари для використання їх у виробництві інших товарів та послуг.
3. Ринок окремих осіб і домашніх господарств, які купують товари чи отримують послуги для особистого споживання.
4.+Ринок сукупності осіб та організацій, які стають власниками товарів для перепродажу або здавання їх в оренду іншим споживачам із зиском для себе.
Міжнародний ринок – це:
1. Ринок установ, які купують товари та послуги для забезпечення сфери комунального господарства або для забезпечення діяльності різних некомерційних організацій.
2. Ринок сукупності осіб та організацій, які стають власниками товарів для перепродажу або здавання їх в оренду іншим споживачам із зиском для себе.
3.+Ринок зарубіжних покупців, споживачів, виробників, проміжних продавців.
4. Ринок окремих осіб і домашніх господарств, які купують товари чи отримують послуги для особистого споживання.
Ринок громадських установ – це:
1. Ринок зарубіжних покупців, споживачів, виробників, проміжних продавців.
2. Ринок окремих осіб і домашніх господарств, які купують товари чи отримують послуги для особистого споживання.
3.+Ринок установ, які купують товари та послуги для забезпечення сфери комунального господарства або для забезпечення діяльності різних некомерційних організацій.
4. Ринок сукупності осіб та організацій, які стають власниками товарів для перепродажу або здавання їх в оренду іншим споживачам із зиском для себе.
За продуктово-ресурсним наповненням розрізняють ринки:
1.+Продовольчих і непродовольчих товарів.
2. Інформації.
3. Інвестицій.
4. Валютний.
Одним із видів ринку, яких класифікують за елементно-технічними зв’язками є:
1.+Ринок інвестицій.
2. Світовий ринок.
3. Місцевий ринок.
4. Ринок споживачів.
Ринок робочої сили є одним із видів ринку, які класифікують за:
1. Суб’єктним складом.
2.+Елементно-технологічними зв’язками.
3. Територіально-просторовою організацією.
4. Продуктово-ресурсним наповненням.
За територіально-просторовою організацією ринок поділяють на:
1. Місцевий, регіональний, міжнаціональний, транснаціональний.
2.+Місцевий, регіональний, національний, транснаціональний, світовий.
3. Місцевий та національний.
4. Обласний та районний.
До принципів поведінки суб’єктів господарювання на ринку відносять:
1. Принцип конкуренції.
2.+Принцип свободи підприємництва.
3. Принцип адміністративного керування.
4. Принцип міжнародного поділу праці.
Принцип соціального партнерства випливає з того, що:
1. Кожне підприємство має партнерів.
2. Кожне підприємство несе соціальну відповідальність.
3.+Підприємство як соціально-економічна цілісність водночас є складовою свого зовнішнього середовища.
4. Підприємство самостійно визначає власне внутрішнє середовище.
Принцип свободи підприємництва забезпечується:
1.+Правами підприємства.
2. Обов’язками підприємства.
3. Відповідальністю підприємства.
4. Податковими зобов’язаннями.
Результат праці здебільшого матеріалізується у вигляді:
1. Якості продукту.
2.+Конкретного продукту.
3. Ціни продукту.
4. Комерційної пропозиції.
На підприємствах транспорту результатом праці є:
1. Вироблена продукція.
2.+Відповідний обсяг перевезених вантажів або пасажирів на ту чи іншу відстань.
3. Надані юридичним і фізичним особам послуги.
4. Виконана робота.
В установах зв’язку та банках результатом праці є:
1. Вироблена продукція.
2. Відповідний обсяг перевезених вантажів або пасажирів на ту чи іншу відстань.
3.+Надані юридичним і фізичним особам послуги.
4. Виконана робота.
Номенклатура продукції – це:
1. Сукупність різновидів продукції кожного найменування, що різняться за відповідними техніко-економічними показниками.
2. Вся продукція виробника, наявна в даний час.
3. Продукція, яка знаходиться на складі.
4.+Перелік найменувань виробів, завдання з випуску яких передбачено планом виробництва продукції.
Асортимент – це:
1.+Сукупність різновидів продукції кожного найменування, що різняться за відповідними техніко-економічними показниками.
2. Перелік найменувань виробів, завдання з випуску яких передбачено планом виробництва продукції.
3. Готова продукція підприємства.
4. Продукція відвантажена споживачам, але не оплачена в строк.
Номенклатура виробів підприємства може бути:
1.+Централізованою та децентралізованою.
2. Широкою та вузькою.
3. Простою та розгорнутою.
4. Повною та скороченою.
Централізована номенклатура формується шляхом:
1. Вивчення ринкового попиту на свою продукцію та встановлення прямих контактів із споживачами шляхом укладання договорів поставок.
2.+Укладання державних контрактів і державних замовлень.
3. Створення центру всієї номенклатури.
4. Укладання відповідних контрактів з посередниками.
Децентралізована номенклатура формується шляхом:
1.+Вивчення ринкового попиту на свою продукцію.
2. Децентралізації виробництва.
3. Укладання державних контрактів і державних замовлень.
4. Виробництва товарів-субститутів.
Товарна продукція – це:
1.+Економічний показник, що характеризує в грошовому виразі обсяг продукції, що буде виготовлений і готовий до реалізації в плановому періоді.
2. Вартісний показник обсягу виробництва продукції, що характеризує загальний результат промислово-виробничої діяльності підприємства (фірми і т.п.) за визначений період.
3. Продукція, виготовлення якої не закінчене на даному підприємстві.
4. Вартість робіт і послуг на сторону.
Валова продукція – це:
1. Продукція, виготовлення якої не закінчене на даному підприємстві.
2. Економічний показник, що характеризує в грошовому виразі обсяг продукції, що буде виготовлений і готовий до реалізації в плановому періоді.
3.+Вартісний показник обсягу виробництва продукції, що характеризує загальний результат промислово-виробничої діяльності підприємства (фірми і т.п.) за визначений період.
4. Вартість робіт і послуг на сторону.
Незавершене виробництво – це:
1.+Продукція, виготовлення якої не закінчене на даному підприємстві.
2. Економічний показник, що характеризує в грошовому виразі обсяг продукції, що буде виготовлений і готовий до реалізації в плановому періоді.
3. Вартісний показник обсягу виробництва продукції, що характеризує загальний результат промислово-виробничої діяльності підприємства (фірми і т.п.) за визначений період.
4. Вартість робіт і послуг на сторону.
За характером виконуваних функцій персонал підприємства поділяють на:
1. Основні робітники, допоміжні робітники.
2. Висококваліфікований, кваліфікований, малокваліфікований, некваліфікований.
3.+Керівники, спеціалісти, службовці, робітники.
4. Основні робітники, керівники, допоміжні робітники.
Працівники, що здійснюють підготовку та оформлення документації, облік та контроль, господарське обслуговування – це:
1. Керівники.
2.+Службовці.
3. Робітники.
4. Спеціалісти.
Які показники використовують для характеристики чисельності персоналу підприємства?
1.+Явочна чисельність, облікова чисельність, середньооблікова чисельність працівників.
2. Фондовіддача, оборот робочої сили, економія робочого часу.
3. Продуктивність праці, трудомісткість, фондомісткість.
4. Явочна чисельність, облікова чисельність, економія робочого часу.
Ефективність використання ресурсів (праці, капіталу, землі, матеріалів, енергії, інформації) під час виробництва різних товарів і надання послуг – це:
1. Праця.
2.+Продуктивність.
3. Рентабельність.
4. Виробіток.
Якими показниками вимірюється продуктивність праці?
1.+Трудомісткість, виробіток.
2. Скорочення втрат робочого часу, скорочення браку у виробництві.
3. Невиходи на роботу, структурні зрушення у виробництві.
4. Плинність персоналу, кількість звільнених з усіх причин.
До груп методів оцінки продуктивності праці відносять:
1. Соціальний, психологічний, натуральний.
2.+Натуральний, трудовий, вартісний.
3. Організаційний, психологічний, трудовий.
4. Матричний, соціальний, вартісний.
До резервів підвищення продуктивності праці за сферою виникнення не належать:
1. Загальнодержавні.
2. Регіональні.
3. Галузеві.
4.+Перспективні.
Резерви підвищення продуктивності праці, що можуть бути використані залежно від реальних можливостей протягом місяця, кварталу або року – це:
1. Перспективні.
2. Регіональні.
3.+Поточні.
4. Галузеві.
Вид трудової діяльності, здійснювання якої потребує спеціальних знань та практичних навичок, називається:
1. Спеціальністю.
2. Категорією.
3. Кваліфікацією.
4.+Професією.
Основними видами заробітної плати є:
1. Основна, додаткова.
2. Річна, місячна.
3.+Номінальна, реальна.
4. Погодинна, відрядна.
Систему оплати праці, що передбачає встановлення розцінки за весь обсяг робіт із встановленим терміном їхнього виконання, називають:
1.+Акордна система оплати праці.
2. Безтарифна система оплати праці.
3. Система участі в прибутках.
4. Колективна система оплати праці.
Що не входить в денний фонд оплати праці?
1.+Годинний фонд оплати праці.
2. Доплата за вислугу років.
3. Доплата підліткам за скорочений робочий день.
Дата добавления: 2015-08-29; просмотров: 25 | Нарушение авторских прав
| <== предыдущая лекция | | | следующая лекция ==> |