4. Оплата перерв для годування дітей.
Персонал, який бере безпосередню участь в процесі створення продукції, відноситься до:
1. Спеціалістів.
2.+Основних робітників.
3. Допоміжних робітників.
4. Службовців.
Чисельність всіх працівників, що прийшли на роботу, називається:
1.+Явочна чисельність.
2. Фактична чисельність.
3. Облікова чисельність.
4. Середньооблікова чисельність.
Який з наведених показників не характеризує ефективність управління і використання трудових ресурсів?
1. Фонд заробітної плати.
2. Продуктивність праці.
3. Витрати на утримання персоналу.
4.+Коефіцієнт автономії.
Відношення кількості всіх звільнених працівників до їхньої середньооблікової чисельності характеризує:
1. Стабільність персоналу.
2.+Плинність персоналу.
3. Рівень дисципліни.
4. Рівень неявок.
Що з наведеного переліку не підпадає під поняття договірного регулювання зарплати?
1. Генеральна угода.
2. Колективний договір підприємства.
3.+Тарифна система оплати праці.
4. Трудовий договір.
Виберіть з наведеного переліку функцію зарплати.
1. Рівна оплата за рівну працю.
2.+Відтворення робочої сили.
3. Державне регулювання зарплати.
4. Диференціація зарплати.
Який метод вимірювання продуктивності праці більш доцільно використовувати на виробництвах з науково обґрунтованим рівнем норм?
1. Натуральний.
2.+Трудовий.
3. Вартісний.
4. Не має різниці.
Основою побудови тарифної сітки є:
1. Прожитковий мінімум.
2. Середній рівень зарплати в країні.
3. Середній рівень зарплати в галузі.
4.+Мінімальна заробітна плата в країні.
Персонал підприємства – це:
1. Усі люди працездатного віку.
2. Чисельність працюючих людей на певному підприємстві.
3.+Сукупність постійних працівників, що мають необхідну професійну підготовку та певний досвід практичної діяльності.
4. Працівники, що мають вищу освіту.
Службовці – це працівники, які:
1. Займаються інженерно-технічними й економічними роботами.
2. Зайняті безпосередньо у процесі виробництва та надання матеріальних благ.
3.+Здійснюють підготовку та оформлення документації, облік і контроль, господарське обслуговування.
4. Працівники, що виїжджають на роботу за кордон.
Спеціальність – це:
1. Вид трудової діяльності, здійснення якої потребує відповідних спеціальних умов.
2. Вид трудової діяльності, здійснення якої потребує практичних навичок.
3.+Більш вузький різновид трудової діяльності у межах професії.
4. Сукупність спеціальних знань та практичних навичок, що визначають ступінь підготовленості працівника до виконання професійних функцій обумовленої складності.
Професія – це:
1. Сукупність спеціальних знань, що визначають ступінь підготовленості працівника до виконання професійних функцій обумовленої складності.
2.+Вид трудової діяльності, здійснення якої потребує відповідного комплексу спеціальних знань та практичних навичок.
3. Мотиваційні аспекти виробничо-комерційної діяльності.
4. Більш вузький різновид трудової діяльності у межах професії.
Кваліфікація – це:
1.+Сукупність спеціальних знань та практичних навичок, що визначають ступінь підготовленості працівника до виконання професійних функцій обумовленої складності.
2. Вид трудової діяльності, здійснення якої потребує відповідного комплексу спеціальних знань та практичних навичок.
3. Мотиваційні аспекти виробничо-комерційної діяльності.
4. Більш вузький різновид трудової діяльності у межах професії.
Продуктивність праці виражається:
1. Натуральних і вартісних показниках.
2. Вартісних і трудових показниках.
3.+Натуральних, вартісних і трудових показниках.
4. Натуральних і абсолютних показниках.
Трудомісткість продукції передбачає:
1. Виражені у грошовій формі витрати підприємства на виробництво продукції.
2.+Затрати робочого часу на виробництво одиниці продукції.
3. Трудовитрати (у днях, годинах) на весь об’єм виробленої продукції.
4. Необхідну кількість основних засобів для виробництва продукції заданого обсягу.
На розмір виробітку впливають такі чинники:
1. Чисельність промислово-виробничого персоналу та його структура.
2. Чисельність і структура промислово-виробничого персоналу, тривалість робочого дня, цілодобові простої.
3.+Чисельність і структура промислово-виробничого персоналу, тривалість робочого дня, цілодобові простої, трудомісткість продукції, змінність роботи підприємства.
4. Кількість звільнених з усіх причин, середньооблікова чисельність персоналу.
Праця –це:
1.+Доцільна, свідома, організована діяльність людей, спрямована на створення матеріальних і духовних благ, необхідних для задоволення суспільних і особистих потреб людей.
2. Діяльність людей, що отримали необхідну професійну підготовку та мають досвід практичної діяльності.
3. Сукупність персоналу, що мають вищу освіту.
4. Діяльність людей, спрямована тільки на виробництво товарів.
Загальнодержавні резерви підвищення продуктивності праці –це:
1.+Такі резерви, використання яких впливає на зростання продуктивності праці в економіці загалом і які пов’язані з неповним використанням науково-технічного прогресу, нераціональним розміщенням підприємств і неефективною демографічною й територіальною зайнятістю населення, недостатнім використанням ринкових механізмів і методів господарювання тощо.
2. Резерви, що можуть бути використані залежно від реальних можливостей протягом місяця, кварталу або року.
3. Резерви, які можуть бути використані підприємством на період, що перевищує один рік.
4. Резерви, пов’язані з можливостями підвищення продуктивності праці, які характерні для даної галузі економіки й зумовлені недостатнім використанням техніки і технології виробництва прогресивних досягнень і передового досвіду, недоліками у спеціалізації, концентрації та комбінуванні виробництва тощо.
Міжгалузеві резерви підвищення продуктивності праці –це:
1. Резерви, пов’язані з можливостями підвищення продуктивності праці, які характерні для даної галузі економіки й зумовлені недостатнім використанням техніки і технології виробництва прогресивних досягнень і передового досвіду, недоліками у спеціалізації, концентрації та комбінуванні виробництва тощо.
2.+Можливості поліпшення міжгалузевих зв’язків, своєчасне, точне і якісне виконання договорів щодо кооперованих поставок, використання можливостей однієї галузі для підвищення продуктивності праці в іншій.
3. Резерви, які можуть бути використані підприємством на період, що перевищує один рік.
4. Резерви, що можуть бути використані залежно від реальних можливостей протягом місяця, кварталу або року.
Номінальна заробітна плата означає:
1. Суму грошей, які отримують працівники протягом дня.
2. Кількість товарів і послуг, які працівник може придбати на зароблену суму грошей.
3.+Суму грошей, яку отримують працівники за свою працю.
4. Суму грошей, яку працівники отримують за відпустку.
Система участі у прибутках передбачає:
1.+Розподіл певної частини прибутку підприємства між його працівниками.
2. Підписання договору між роботодавцем і виконавцем, в якому обумовлюються режим та умови праці, права і обов’язки сторін, рівень оплати праці.
3. Премії за якісне і дострокове виконання завдань.
4. Встановлення розцінку не за одиницю виконаної роботи, а відразу на весь обсяг робіт із встановленням терміну його виконання.
Тарифний коефіцієнт –це:
1. Показник, що характеризує продуктивність праці.
2. Відношення кількості всіх звільнених працівників до їхньої середньооблікової чисельності.
3. Коефіцієнт, що визначає розмір оплати праці робітника за одиницю часу (годину, день, місяць).
4.+Показник, який характеризує співвідношення між різними розрядами і показує, у скільки разів рівень складності та оплата праці даної кваліфікації перевищує рівень складності й відповідальності та оплату роботи, віднесеної до першого розряду тарифної сітки.
Штатний розпис –це:
1.+Внутрішній нормативний документ, де вказано перелік посад, що є на цьому підприємстві, чисельність працівників за кожною з них і розміри їхніх місячних посадових окладів.
2. Шкала, яка визначає співвідношення в оплаті різних груп працівників залежно від їхньої кваліфікації.
3. Документ, де вказано місце проживання працівників підприємства.
4. Документ, що визначає розмір оплати праці робітника за одиницю часу.
Годинний фонд оплати праці включає:
1. Денний фонд заробітної плати, оплати чергових і додаткових відпусток, оплати за час виконання державних і громадських обов’язків.
2.+Всі види оплат за фактично відпрацьований час і складається із заробітної плати за відпрацьований час за відрядними розцінками, тарифними ставками, з премій відрядникам і погодинникам, доплат за умови та інтенсивність праці, за роботу у нічний час, незвільненим бригадирам за керівництво бригадою, за навчання учнів і надбавки за професійну майстерність.
3. Доплату підліткам за скорочений робочий день і оплату перерв для матерів, що годують.
4. Доплату за вислугу років і вихідної допомоги, заробітної плати працівників, відряджених на інші підприємства або на навчання.
Місячний (квартальний, річний) фонд заробітної плати складається з:
1.+Денного фонду заробітної плати, оплати чергових і додаткових відпусток, оплати за час виконання державних і громадських обов’язків, доплати за вислугу років і вихідної допомоги, заробітної плати працівників, відряджених на інші підприємства або на навчання.
2. Заробітної плати за відпрацьований час за відрядними розцінками, тарифними ставками, з премій відрядникам і погодинникам.
3. Доплат за умови та інтенсивність праці, за роботу у нічний час, незвільненим бригадирам за керівництво бригадою, за навчання учнів і надбавки за професійну майстерність.
4. Доплат підліткам за скорочений робочий день і оплату перерв для матерів, що годують.
Основна заробітна плата персоналу визначається:
1. За рахунок збитковості підприємства.
2. Кількістю грошей, яку отримує керівник підприємства.
3. Кінцевими результатами діяльності підприємства і виступає у формі премій, винагород, заохочувальних виплат, а також доплат у розмірах, що перевищують встановлені чинним законодавством.
4.+Тарифними ставками, посадовими окладами, відрядними розцінками, а також доплатами у розмірах, встановлених чинним законодавством.
Капітал підприємства розглядається як:
1. Обсяг виробництва.
2.+Фактор виробництва.
3. Об’єм виробництва.
4. Прискорення виробництва.
Виділяють такі види функціонування капіталу:
1. Основний, оборотний, загальний.
2. Загальний, основний, частковий.
3.+Основний, оборотний, інтелектуальний.
4.
Виробничі фонди підприємства поділяють на:
1.+Основні та оборотні.
2. Короткострокові та довгострокові.
3. Ефективні та неефективні.
4.
Оцінка основних засобів підприємства є грошовим виразом їхньої:
1. Ефективності.
2.+Вартості.
3. Платоспроможності.
4.
Що не належить до основних видів оцінки ОЗ:
1.+Ресурсна вартість.
2. Первинна вартість.
3. Ліквідаційна вартість.
4. Балансова вартість.
Оцінка основних засобів залежить від умов їхнього:
1. Оснащення.
2. Переобладнання.
3.+Моменту проведення оцінки.
4.
Фактична вартість на момент введення в дію чи придбання – це:
1. Відновлена вартість ОЗ.
2. Фактична вартість ОЗ.
3.+Первісна вартість ОЗ.
4.
Первісна вартість нового виробничого устаткування включає, крім основної ціни, наступні витрати:
1. Послуги з доставки та розвантаження.
2. Витрати на робочу силу.
3.+Вартість ліцензії, інформації, консультаційних послуг.
4.
Сума яку підприємство очікує отримати від реалізації або ліквідації об’єкта по закінченню терміну експлуатації:
1. Реалізаційна вартість.
2. Відновлена вартість.
3.+Ліквідаційна вартість.
4. Залишкова вартість.
Залишкова вартість ОЗ характеризує:
1.+Ту частину вартості ОЗ яка ще не перенесена на готову продукцію.
2. Вартість відновлення у сучасних умовах господарювання.
3. Вартість встановлена на певний проміжок часу.
4.
Зношування основних засобів поділяють на:
1. Первинне і вторинне.
2.+Фізичне моральне.
3. Первинне і фізичне.
4. Ціле та часткове.
Величина зменшення вартості ОЗ внаслідок фізичного зношування з врахуванням часу його експлуатації називається:
1.+Фізичним зношуванням 1 форми.
2. Фізичним зношуванням 2 форми.
3. Фізичним зношуванням 3 форми.
4. Фізичним зношуванням 4 групи.
Ступінь фізичного зношування ОЗ залежить від:
1. Особливостей науково-технічного прогресу.
2.+Часу їхньої дії.
3. Бажання працівників у оновленні ОЗ.
4.
Зменшення вартості основних засобів внаслідок розвитку технічного прогресу та зростання продуктивності праці:
1.+Моральне зношування.
2. Фізичне зношування.
3. Амортизаційне зношування.
4. Технічне зношування.
Об’єктом амортизації є:
1.+Основні засоби (окрім землі).
2. ОЗ (включаючи землю).
3. Засоби с/г виробництва.
4.
Основні засоби за особливістю участі у процесі виробництва класифікуються на:
1. Активні (верстати, апарати, інструменти).
2. Пасивні (інструменти, транспортні засоби).
3.+Активні (машини, обладнання, транспортні засоби) та пасивні (будівлі, споруди).
4.
Ліквідаційна вартість визначається як різниця між ринковою вартістю та:
1. Первісною вартістю.
2.+Витратами на ліквідацію об’єкта.
3. Амортизаційними відрахуваннями.
4.
Вартість основних засобів, що підлягає амортизації дорівнює:
1.+Різниці між первісною вартістю об’єкту та його ліквідаційною вартістю.
2. Різниці між первісною вартістю об’єкту та його відновленою вартістю.
3. Сумі первісної вартості об’єкту та його ліквідаційною вартістю.
4. Добутком первісної та ліквідаційної вартості.
Скільки методів нарахування амортизації використовують на підприємстві:
1. Три.
2. Чотири.
3.+П’ять.
4. Шість.
Розширене відтворення основних засобів:
1. Малий, середній та капітальний ремонт.
2. Ремонт та реконструкція підприємства.
3.+Нове будівництво, реконструкція та модернізація.
4. Технічний демонтаж.
Різновид ремонту, при якому проводиться заміна лише зношених частин і поновлення малозношених це:
1. Малий ремонт.
2.+Середній ремонт.
3. Капітальний ремонт.
4. Частковий ремонт.
Який з методів не належить до основних методів амортизації ОЗ:
1. Метод прямолінійного списання.
2. Відсотковий метод.
3.+Порівняльний метод.
4. Метод прямолінійного списання.
Основні методи нарахування амортизації основних засобів визначають:
1.+Суму щорічних амортизаційних відрахувань.
2. Відсоткову ставку.
3. Амортизацію виробництва.
4. Залишкову вартість.
Відтворення основних засобів поділяється на:
1.+Просте і складне відтворення ОЗ.
2. Просте і розширене відтворення ОЗ.
3. Коротко та середньострокове відтворення ОЗ.
4.
Різновид ремонту, при якому проводиться повний демонтаж обладнання із заміною всіх зношених деталей та вузлів:
1. Середній ремонт.
2.+Капітальний ремонт.
3. Великий ремонт.
4. Розширений ремонт.
Система ППР поділяється на:
1.+Малий, середній, капітальний ремонт.
2. Малий, частковий, великий ремонт.
3. Малий, частковий, розширений ремонт.
4. Малий, частковий, капітальний ремонт.
Спорудження окремих виробничих об’єктів або підприємств, що здійснюються на нових майданчиках та за затвердженим окремим об’єктом є:
1. Розширенням діючого будівництва.
2. Модернізацією.
3.+Новим будівництвом.
4. Реконструкцією.
Підприємство може самостійно орендувати, купувати, продавати основні засоби?
1.+Так може.
2. Ні не може.
3. Тільки продавати.
4. Тільки купувати і продавати.
Здійснюване за єдиним проектом повне або часткове переобладнання виробництва є:
1. Розширенням діючого підприємства.
2.+Реконструкцією діючого підприємства.
3. Технічним переозброєнням.
4. Модернізацією.
Період на протязі якого підприємство передбачає використовувати відповідний об’єкт, або кількість одиниць продукції (послу4., яку підприємство очікує отримати від його використання вважається його:
1.+Терміном корисного використання ОЗ.
2. Об’єктом амортизації.
3. Терміном зносу.
4. Терміном експлуатації.
Вид капіталу підприємства, який класифікується за особливостями функціонування називається:
1.+Основний капітал.
2. Допоміжний капітал.
3. Підтримуючий капітал.
4.
За сферами призначення основні засоби поділяються на:
1. Активні та пасивні.
2. Капітальні та некапітальні.
3.+Виробничі та невиробничі.
4.
Скільки існує форм фізичного зношування основних засобів?
1. Сім.
2.+Дві.
3. Чотири.
4.
Якого зношування зазнають основні засоби у процесі свого тривалого функціонування?
1. Експлуатаційного.
2.+Морального.
3. Фізичного.
4.
Вартість основних засобів, яка відтворюється в сучасних умовах господарювання носить назву:
1.+Відновлена.
2. Балансова.
3. Модернізована.
4.
Чинник, з урахуванням якого, термін корисного використання підприємство визначає самостійно називається:
1. Очікуваний потенціал об’єкта.
2. Очікувана моральна продуктивність об’єкту.
3.+Очікувана потужність або фізична продуктивність об’єкту.
4.
Одним із основних видів відтворення основних засобів є:
1.+Капітальний ремонт.
2. Частковий ремонт.
3. Малий ремонт.
4.
За яких умов найчастіше може проводитись переоцінка основних засобів?
1. Деінфляції.
2.+Інфляції.
3. Економічного зростання.
4.
Методом амортизації основних засобів, який ґрунтується на кількості одиниць, отриманих від використання об’єкта основних засобів є:
1.+Виробничий.
2. Експертних оцінок.
3. Прямолінійний.
4.
Згідно П(С)БО7, скільки існує методів нарахування амортизації, які підприємство має право використовувати у процесі своєї діяльності?
1. Шість.
2. Два.
3.+П’ять.
Інвестиційні ресурси, що вкладаються у землю, споруди, обладнання, це:
1. Реальні інвестиційні ресурси.
2. Фінансові інвестиційні ресурси.
3. Нематеріальні інвестиційні ресурси.
4.+Матеріальні інвестиційні ресурси.
Інвестиційні ресурси, що вкладаються у інновації, рекламу, персонал, соціальну сферу, організацію підприємства, це:
1. Реальні інвестиційні ресурси.
2. Фінансові інвестиційні ресурси.
3.+Нематеріальні інвестиційні ресурси.
4. Матеріальні інвестиційні ресурси.
Інвестиційні ресурси, що вкладаються у реальні активи, як матеріальні, так і нематеріальні. їх ще називають виробничі або капітальні, це:
1.+Реальні інвестиційні ресурси.
2. Фінансові інвестиційні ресурси.
3. Нематеріальні інвестиційні ресурси.
4. Матеріальні інвестиційні ресурси.
Інвестиційні ресурси, що вкладаються у цінні папери, це:
1. Реальні інвестиційні ресурси.
2.+Фінансові інвестиційні ресурси.
3. Нематеріальні інвестиційні ресурси.
4. Матеріальні інвестиційні ресурси.
Інвестиційні ресурси, що спрямовують на нове будівництво, реконструкцію та розширення, технічне переозброєння, підтримку діючих потужностей, це:
1.+Валові інвестиційні ресурси.
2. Чисті інвестиційні ресурси.
3. Інноваційні інвестиційні ресурси.
4. Інтелектуальні інвестиційні ресурси.
Інвестиційні ресурси, що вкладаються у нові потужності та виробничий апарат (менші від валових на суму амортизації), це:
1. Валові інвестиційні ресурси.
2.+Чисті інвестиційні ресурси.
3. Інноваційні інвестиційні ресурси.
4. Інтелектуальні інвестиційні ресурси.
Інвестиційні ресурси, що вкладають у нематеріальні активи для забезпечення розвитку науково-технічного прогресу, це:
1. Валові інвестиційні ресурси.
2. Чисті інвестиційні ресурси.
3.+Інноваційні інвестиційні ресурси.
4. Інтелектуальні інвестиційні ресурси.
Інвестиційні ресурси, що вкладаються у наукове дослідження тієї чи іншої сфери, або окремого товару, це:
1. Валові інвестиційні ресурси.
2. Чисті інвестиційні ресурси.
3. Інноваційні інвестиційні ресурси.
4.+Інтелектуальні інвестиційні ресурси.
Інвестиційні ресурси, що фінансуються з держбюджету і місцевих бюджетів, мають стабільний характер та більший термін окупності, це:
1.+Державні інвестиційні ресурси.
2. Приватні інвестиційні ресурси.
3. Іноземні інвестиційні ресурси.
4. Спільні інвестиційні ресурси.
Інвестиційні ресурси, що вкладаються населенням, колективними підприємствами, підприємствами недержавних форм власності, це:
1. Державні інвестиційні ресурси.
2.+Приватні інвестиційні ресурси.
3. Іноземні інвестиційні ресурси.
4. Спільні інвестиційні ресурси.
Інвестиційні ресурси, що вкладаються іноземними інвесторами та несприятливі тим, що вкладаються не у останні досягнення НТП, а більше спрямовані на використання дешевої робочої сили, це:
1. Державні інвестиційні ресурси.
2. Приватні інвестиційні ресурси.
3.+Іноземні інвестиційні ресурси.
4. Спільні інвестиційні ресурси.
Інвестиційні ресурси, що випускаються у вигляді інвестиційних сертифікатів інвестиційними фірмами, це:
1. Державні інвестиційні ресурси.
2. Приватні інвестиційні ресурси.
3. Іноземні інвестиційні ресурси.
4.+Спільні інвестиційні ресурси.
До типів інновацій слід віднести:
1.+Технологічні, технічні, продуктові, економічні, соціальні, організаційні та правові.
2. Економічні, соціальні, психологічні.
3. Організаційні, правові.
4. Продуктові, виробничі, економічні.
Інноваційні процеси, результатом яких є нові вироби, технології їх виготовлення, засоби виробництва, називаються:
1. Економічними.
2.+Технічними.
3. Організаційними.
4. Соціальними.
Технічний розвиток відображає:
1. Процес формування і удосконалення техніко-технологічної бази підприємства.
2. Розвиток продуктивних сил, невпинне підвищення ефективності виробництва.
3.+Зміну поколінь техніки та кінцевої продукції, виникнення принципово нових наукових ідей.
4. Покращення соціально-економічного розвитку на підприємстві.
Інноваційними процесами є:
1. Купівля нових транспортних засобів підприємства.
2. Розвиток соціальної інфраструктури.
3.+Розвиток підприємств та галузей на якісно новому рівні.
4. Удосконалення (ремонт) діючих основних засобів підприємства.
За сферою застосування інновації поділяють на:
1.+Управлінські, організаційні, соціальні, промислові.
2. Швидкі, уповільнені, наростаючі.
3. Економічні, соціальні, екологічні.
4. Наукові, технічні, технологічні.
За видом ефективності інновації поділяють на:
1. Швидкі, уповільнені, наростаючі.
2. Наукові, технічні, технологічні.
3.+Економічні, соціальні, екологічні, інтегровані.
4. Організаційні, промислові.
Орієнтація на інноваційний шлях розвитку економіки України та визначення державних пріоритетів інноваційного розвитку. формування нормативно-правової бази у сфері інноваційної діяльності. створення умов для збереження, розвитку і використання вітчизняного науково-технічного та інноваційного потенціалу – це основні принципи:
1. Державної інвестиційної політики.
2.+Державної інноваційної політики.
3. Економічної політики.
4. Фінансової політики.
Об’єктами інноваційної діяльності є:
1. Інвестиційні програми і проекти.
2.+Інновації.
3. Фінанси.
4. Інвестиції.
Суб’єктами інноваційної діяльності є:
1.+Фізичні і (або) юридичні особи України, фізичні і (або) юридичні особи іноземних держав, особи без громадянства, об'єднання цих осіб, які провадять в Україні інноваційну діяльність і (або) залучають майнові та інтелектуальні цінності, вкладають власні чи позичені кошти в реалізацію в Україні інноваційних проектів.
2. Фізичні і (або) юридичні особи України, які провадять в Україні інноваційну діяльність і (або) залучають майнові та інтелектуальні цінності, вкладають власні чи позичені кошти в реалізацію в Україні інноваційних проектів.
3. Фізичні особи України, які провадять в Україні інноваційну діяльність і (або) залучають майнові та інтелектуальні цінності, вкладають власні чи позичені кошти в реалізацію в Україні інноваційних проектів.
4. Юридичні особи України, які провадять в Україні інноваційну діяльність і (або) залучають майнові та інтелектуальні цінності, вкладають власні чи позичені кошти в реалізацію в Україні інноваційних проектів.
За характером залучення до інноваційного процесу та підходом до вибору інновацій суб'єкти господарювання поділяються на такі категорії:
1. Експлеренти, патієнти, віоленти.
2. Віоленти, експлеренти, патієнти.
3.+Експлеренти, патієнти, віоленти, комутанти.
4. Патієнти, віоленти, комутанти.
Суттєвий тип інновацій, які привносять кардинальні зміни в техніко-економічні параметри виробництва та пов'язані з основними глобальними економічними циклами, називаються:
1.+Революційними технологіями.
2. Системними технологіями.
3. Одиничними технологіями.
4. Інтегрованими технологіями.
Результатом запровадження інноваційних процесів у господарську практику є:
1. Економічні блага.
2.+Нововведення.
3. Матеріальні ресурси.
4. Інвестиції.
Нові і змінені закони та різноманітні нормативно-правові документи, що визначають і регулюють усі види діяльності підприємств та організацій – це:
1. Економічні нововведення.
2. Екологічні нововведення.
3. Організаційні нововведення.
4.+Юридичні нововведення.
Головною метою державної інноваційної політики є:
1.+Створення соціально-економічних, організаційних і правових умов для ефективного відтворення, розвитку й використання науково-технічного потенціалу країни, забезпечення впровадження сучасних екологічно чистих, безпечних, енерго- та ресурсозберігаючих технологій, виробництва та реалізації нових видів конкурентоспроможної продукції.
2. Покращення ресурсного потенціалу підприємства.
3. Ефект фінансового лівериджу.
4. Регулювання юридичних законів.
Інноваційне підприємство, що має метою створення сприятливих умов для ефективної діяльності малих інноваційних та виробничих підприємств, які розробляють і поширюють нові технології, техніку, продукцію, послуги, називається:
1. Дилером.
2. Монополістом.
3. Брокером.
4.+Інноваційним бізнес-інкубатором.
Дата добавления: 2015-08-29; просмотров: 19 | Нарушение авторских прав
| <== предыдущая лекция | | | следующая лекция ==> |