День святого Палія

Дев'ятого серпня - день святого Великомученика Пантелеймона, або, як кажуть наші селяни, "святого Палія".

За народним віруванням, святий Пантелеймон вважається за оборонця людей від вогню. Під час пожежі навколо будови, яка горить, тричі обносять ікону святого Пантелеймона, вірячи, що пожежа припиниться. Найчастіше це роблять тоді, коли пожежа виникла від грому.

В цей день селяни моляться святому Пантелеймону й перед його образом запалюють свічку, - "щоб у полі копи зберіг від пожежі". Існує вірування, що хто не шанує цього святого, тому Палій копи спалить; він ще називається "Паликопа".

Знахарі в цей день збирають цілющі трави для лікування свійських тварин.

"Маковея"

Чотирнадцятого серпня за новим стилем святкується день семи святих мучеників Маковеїв, або, як звичайно кажуть в народі, "Маковея". В цей день у церквах святять воду, квіти й мак. Ранком лине до церкви цілий карнавал осінніх квітів. Дівчата, жінки, хлопці й чоловіки - всі по-святковому вбрані йдуть до церкви й несуть на посвяту великі китиці жовтих купчаків, чорнобривців, волошок та великі достиглі голівки маку. Після посвяти квіти й голівки маку кладуть за образами і це все там зберігається аж до весни. Весною мак розсівають по городі, а сухі квіти на Благовіщення дівчата вплітають до своїх кіс, - "щоб не випадало з голови волосся".

Поміж звичайним городнім маком дівки-чарівниці часто святять ще й мак-видюк, що в народному знахарстві вживається як засіб проти чародійства: цим маком треба обсипати дім і всі вроки та хитрощі відьми пропадуть безслідно.

Обрядовою їжею на цей день є "шуліки". Готують їх так: печуть коржі, ламають на дрібні шматочки в макітру і заливають медовою ситою та розтертим маком. Ця їжа досить смачна, а особливо її люблять діти.

Раніше у Києві існував звичай - на "Маковея" всі кияни сходилися та з'їжджалися на Дніпро святити воду. Все чоловіче населення повинно було з'явитися на водосвяття в козацькому одязі.

Свято Маковея ще називається в народі "Першого Спаса", або "Спаса на воді". Хворі пропасницею купаються в річці, бо вода в цей день вважається цілющою.

Спаса

Дев'ятнадцятого серпня за новим стилем є свято Преображення Господнє, або Спаса. В цей день у церкві святять груші, яблука, мед і обжинкові вінки, або жмут колосся жита й пшениці.

Колись правовірні селяни до цього дня не їли садовини, бо це вважалося гріхом. Повернувшись із церкви, родина, звичайно, врочисто сідала за стіл і розговлялася: їли яблука з медом і запивали виноградним або яблуневим вином, - "щоб садовина родила".

В середній смузі України від цього дня вже можуть починатися приморозки, а тому й кажуть: "Прийшов Спас, держи рукавиці про запас".

Перед Спасом є два тижні посту - "спасівка". Існує легенда, що спасівка - це є продовження Великого посту. Бог призначив для Великого посту дев'ять тижнів, а святі отці почали просити Бога, щоб щось із тим зробив, бо для людей затяжко витримати такий довгий піст. Тоді Бог розділив той піст на дві частини: сім тижнів весною перед Великоднем і два тижні перед Спасом. Ось чому за народним віруванням у спасівку треба так само постити, як і у Великий піст.

Спаса - це день поминання мертвих родичів; за народною міфологією, це третій виступ мерців на світ у весняно-літньому сезоні: мерці з'являються на Страсний Четвер, на Зелені Свята і на Спаса.

"Семена"

Чотирнадцятого вересня є свято Преподобного Семеона Стовпника і матері його Марфи, а в народі кажуть - "Семена".

Колись, ще в козацькій Україні, на Семена справляли пострижини молодих хлопців і вперше садовили їх на коні. Цей добрий звичай походив ще від княжих часів. Молодих княжичів теж у цей день садовили на коні та з великими церемоніями везли до церкви, а там, після Служби Божої, пострижини виконував сам єпископ.

В ніч проти "Семена" було колись базарне київське свято, а називалося воно "Весілля свічки", або "Свято свічки" з лялькою на людську подобу. Це був своєрідний карнавал вогнів на київських базарах.

У день "Семена" кінчається "Вулиця" і починаються вечорниці.

Колись у старій Україні від цього дня ткачі встановлювали свої верстати і починали ткати килими.

Бралися за роботу й усі інші сільські майстри: столярі, стельмахи, ковалі. Ввечері цього дня майстри збиралися в шинок і "засиджували вечір" з горілкою. Такі "засиджени" відбувалися цілий тиждень: від Семена до Другої Пречистої.

Існувало колись вірування, що в цей день горобці злітаються в очерета і там їх чорти міряють на мірки: все, що в мірці, - чортове, а поза міркою - людське. Тому, мовляв, після "Семена" горобців по селах стає менше.

Від "Семена" починають копати картоплю. В полі, чи в городі, розкладають вогнище, печуть нову картоплю, їдять і гріють руки - "щоб не мерзнути зимою".

Дата добавления: 2015-11-04