Такі, що передбачені законом чи публічною владою

ується до наступних регіональних об’єднань:

такі, що обмежують географічну зону перепродажу товару;

такі, що суттєво не впливають на вартість товарів;

б)що існують обставини, пов’язані із продажем або ціноютовару, які не дають можливості визначити його митну вартість;

в)що основний інтерес продавця не. може полягати в отриманні вигоди (прямої чи непрямої) від подальшого перепродажу,розпорядження товаром чи використання товару покупцем;

Г)що покупець та продавець не є пов’язаними особами, абоколи вони,є пов’язаними особами, ціна угоди не впливає на цілі стягнення мита.

Питання визнання продавця та покупця пов’язаними особами регламентується нормами ст. 143 ІК. Ці особи визнаються пов’язаними у таких випадках:

директори та управляючі цих осіб беруть участь у роботі один одного;

ці особи юридично визнані партнерами;

ці особи є роботодавцем та працівником;

будь-яка третя особа прямо чи опосередковано володіє або контролює 5% або більше акцій обох цих осіб;

одна особа прямо чи опосередковано контролює іншу;

обидві особи прямо чи опосередковано контролюються третьою особою;

Ці особи є членами однієї сім’ї.

Визнання продавця та покупця пов’язаними особами не є достатньою підставою для незастосування метода ціни угоди. Необхідно довести, що пов’язаність сторін угоди впливає на її Ціну. У випадках, коли одна особа є агентом, дистриб’ютором або концесіонером іншої, вони можуть не визнаватися пов’язаними.

Також МКЄС визначає додаткові критерії визначення ціни угоди, зокрема, передбачений обов’язок декларанта обґрунтувати заявлену митну вартість, а також необхідність урахування всіх виплат, здійснених покупцем на користь продавця товару.»

Згідно зі ст. 43 МКЄС при визначенні митної вартості товару до контрактної ціни товару мають буди додані:

витрати покупця, які не увійшли до неї;

до нарахування вартості товарів та послуг, які поставлені покупцем продавцеві для виготовлення товарів на експорт, якщо такі поставки передбачають зниження цін;

усі роялті та ліцензійні платежі;

частина виручки від подальшого перепродажу, яка передається продавцеві;

Транспортні та страхові витрати на перевезення до митної території Співтовариства.

У випадку, якщо неможливо визначити митну вартість товарів за ціною угоди, послідовно застосовуються методи визначення митної вартості, передбачені ст. 42 МКЄС, згідно з якими митна вартість товарів визначається на підставі наступних чинників:

Дата добавления: 2015-11-04