Файлові системи, каталоги

Інформація на дисках зберігається у файлах. Файл – це пойменована область на диску або іншому носії інформації. Їх ділять на:

файли програм;

файли даних.

Кожна програма (крім ОС, яка запускається при вмиканні ПК) містить файл для запуску цієї програми –виконуваний файл (має розширення.COM або.EXE). Тобто, виконуваний файл – це головний файл програми, який запускає її на виконання.

Файли даних - це файли з документами, для роботи з якими:

- запустити відповідну програму (редактор текстів, електронних таблиць, графічний редактор);

- відкрити файл документа у цій програмі.

Файлова система – це схема запису інформації, яка міститься у файлах, на диск. Файлова система забезпечує можливість доступу до конкретного файла незалежно від того, в якому місці диска він записаний, і дозволяє знайти вільне місце при створенні нового файла. ОС MS-DOS і Windows 95 використовують файлову систему FAT 16, а ОС Windows 98 – FAT 32.

Щоб ОС та інші програми могли звертатись до файлів, останні мають позначення, які складаються з двох частин: імені та типу файла (тип файла не обов’язковий). Імена файлів у ОС ПК (крім ОС Windows 9х) містять до восьми літер, цифр і знаків “мінус” і “підкреслення”, а тип – до трьох літер, цифр і деяких інших символів. Тип визначає користувач або програма, яка породжує файл. Ім’я відокремлюється від типу крапкою. Тип файла називають також розширенням імені. Наприклад, BASIC.COM, AUTOEXEC.BAT, STP.1. Ім’я файла не можна задавати символами, розділеними пробілами. Наприклад, FILE12 – правильне ім’я, а FILE 12 – неправильне, тому що між словом FILE і номером 12 є пробіл.

Букви використовують як малі, так і великі – вони сприймаються MS-DOS як рівноцінні. Малі букви при введенні автоматично перетворюються у великі. Наприклад, імена Fail.txt i FAIL.TXT вважаються ідентичними.

В ОС Windows 9х, OS/2, Windows NT ім’я файла може містити до 255 символів (28 = 256) і включати символи, які не допускаються DOS і Windows 3.x. Довгі імена файлів полегшують роботу користувача зі складенням імені файла, яке відображує його зміст. Ім’я файла може бути назвою документа (наприклад, “Річний звіт за 2000 рік”). Довгі імена дозволяють не шифрувати зміст документа, щоб вкластись у вісім символів, які раніше відводились для імені файла.

В довгих іменах розрізняють великі і малі букви (імена “Річний” і “річний” відрізняються). Недопустимо використовувати символи: похилі риски (/, \), двокрапка (:), зірочка (*), знак питання (?), лапки (“), кутові дужки (<, >), вертикальна лінія (|). Ім’я файла можна писати кирилицею, але не бажано (якщо працювати на декількох ПК і хоча би на одному з них не встановлена російська версія Windows 9х, то при копіюванні файла на цьому ПК можна отримати зовсім інше ім’я).

Цілісність даних на диску забезпечується одночасним існуванням на ньому поряд з довгим іменем файла елемента з коротким іменем. Сумісність імен файлів ОС Windows 9х з попередніми версіями і DOS забезпечується підтримкою таблиці розміщення файлів FAT. Інформація про довгі імена файлів зберігається у віртуальній таблиці розміщення файлів VFAT (Virtual File Allocation Table), яка забезпечує кращу організацію зберігання даних і працює в захищеному режимі. VFAT сумісна з FAT і тому при інсталяції Windows 9х не вимагає переформатування жорсткого диска. При використанні довгого імені в MS-DOS FAT створюються псевдоніми, які забезпечують введення перших шести букв з нового імені та додають порядковий номер після знаку тильда “ ~ “. Наприклад, якщо файли у Windows 9х будуть мати імена балансовий.txt і балансова.txt, то імена цих файлів в DOS запишуться як баланс~1.txt для першого і баланс~2.txt для другого документа.

Список усіх файлів на диску називається каталогом (директорієм) диска, а у Windows 9х - папкою. Каталог – це спеціальне місце на диску.

Кожний файл реєструється у каталозі і для нього вказують: ім’я, тип, розмір пам’яті, яку він займає, дата і час його створення. Сам каталог також має ім’я та зберігається у іншому каталозі разом з іменами звичайних файлів. У цьому випадку створюється ієрархічна файлова структура.

3. Можливості файлової системи:

- перегляд змісту каталога;

- створення нового файла;

- виклик файла з диска в оперативну пам’ять;

- запис файла на диск;

- присвоювання нового імені файла;

- видалення файла з каталога.

Для зручності у роботі з файлами в їх іменах використовують знаки “ * “ та “? “. Такі конструкції називають шаблонами імен файлів. Знак “*“ означає будь-яку кількість довільних символів у імені файла, а знак “?“ - будь-який один символ. Наприклад:

*.* - всі файли;

. - всі файли, у яких відсутній тип;

*.BAS - всі файли типу BAS;

??.BAS - всі файли типу BAS, у яких в імені є не більше як дві літери;

Р??.* - всі файли, які починаються літерою Р, в імені яких не більше трьох букв.

Дата добавления: 2015-11-04