Види та суб’єкти перевірок

Відповідно до ст. 8 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» одними з основних функцій податкових органів є здійснення контролю за:

· своєчасністю, повнотою нарахування і сплати податків і зборів (обов’язкових платежів);

· валютними операціями;

· дотриманням порядку проведення розрахунків готівкою за товари (послуги) у встановленому законом порядку;

· наявністю свідоцтв про державну реєстрацію суб’єктів підприємницької діяльності та ліцензій на проведення видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню відповідно до закону, торговельних патентів;

· обліком платників податків, інших платежів;

· виявленням і веденням обліку надходжень податків, інших платежів;

проведенням роботи по боротьбі з незаконним обігом алкогольних напоїв і тютюнових виробів тощо.

Для реалізації зазначених вище функцій органи державної податкової служби, згідно зі ст. 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», зокрема, мають право:

· здійснювати документальні невиїзні перевірки (на підставі представлених податкових декларацій, звітів і інших документів, пов’язаних з нарахуванням і сплатою податків і зборів (обов’язкових платежів) незалежно від способу їхньої подачі);

· здійснювати планові та позапланові виїзні перевірки своєчасності, повноти нарахування і сплати податків і зборів (обов’язкових платежів), дотримання валютного законодавства платниками податків;

· здійснювати контроль за:

· дотриманням порядку проведення розрахунків готівкою за товари (послуги) у встановленому законом порядку;

· наявністю свідоцтв про державну реєстрацію суб’єктів підприємницької діяльності, ліцензій на проведення видів господарської діяльності;

· одержувати в платників податків (посадових осіб платників податків) пояснення з питань, що виникають під час перевірок і стосуються реалізації повноважень органів державної податкової служби;

· запрошувати платників податків або їхніх представників для перевірки правильності нарахування і своєчасності сплати податків і зборів (обов’язкових платежів) такими платниками податків;

· одержувати безоплатно від платників податків, а також від установ Національного банку України і комерційних банків у порядку, встановленому Законом України «Про банки і банківську діяльність», довідки і (або) копії документів про наявність банківських рахунків, а на підставі рішення суду – про обсяг і обіг коштів на рахунках, у тому числі про ненадходження у встановлений термін валютного виторгу від суб’єктів підприємницької діяльності;

· одержувати безоплатно необхідні відомості для формування інформаційного фонду Державного реєстру фізичних осіб – платників податків і зборів (обов’язкових платежів) від платників податків, а також Національного банку України і його установ…;

при проведенні перевірок вилучати в підприємств, установ і організацій копії фінансово-господарських і бухгалтерських документів, що свідчать про утаювання (заниження) об’єктів оподаткування, несплату податків і зборів (обов’язкових платежів), а при проведенні арешту активів платника податків на підставі рішення суду – вилучати оригінали первинних фінансово-господарських і бухгалтерських документів зі складанням опису, що скріплюється підписами представника органа державної податкової служби і платника податків, і залишенням копій таких документів платнику податків. Забороняється вилучення в суб’єктів господарської діяльності документів, що не підтверджують факти порушення законів України про оподаткування.

Таким чином, відповідно до зазначених положень перевірки, що проводяться податковими органами, поділяються на:

· документальні невиїзні перевірки (проводяться на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов’язаних з нарахуванням і сплатою податків і зборів (обов’язкових платежів) незалежно від способу їхньої подачі);

· планові виїзні перевірки (перевірка платника податків, що передбачена в плані роботи органа державної податкової служби і проводиться за місцезнаходженням такого платника податків або за місцем розташування об’єкта права власності, що перевіряється);

позапланові виїзні перевірки (не передбачена в планах роботи органа державної податкової служби і може здійснюватися лише на підставі рішення суду).

Для одержання додаткової інформації про перевірки податкових органів рекомендуємо звернути увагу на Порядок оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових і позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного й іншого законодавства, затверджений Наказом Державної податкової адміністрації України від 10.08.2005 р. № 327.

Зокрема п. 1.10 зазначеного Порядку встановлює, що інформація, що міститься в акті невиїзної документальної, виїзної планової або позапланової перевірок, не підлягає розголошенню співробітниками органа державної податкової служби, а також передачі в інші органи, за винятком випадків, передбачених законодавством.

Пункт 2.1.9 зазначеного Порядку передбачає існування в акті перевірки інформації про наявність журналу реєстрації перевірок суб’єкта господарювання і здійснення в ньому запису про проведення перевірки. У зв’язку з цим наступна рекомендація: суб’єктам господарювання необхідно вести журнали реєстрації перевірок. Форма таких журналів затверджена Наказом Державного комітету України з питань розвитку підприємництва від 10.08.98 р. № 18.

Ведення журналу здійснюється суб’єктами підприємницької діяльності на добровільних засадах з метою недопущення несанкціонованих перевірок. Журнал не підлягає вилученню, прошивається суб’єктом підприємницької діяльності та завіряється печаткою і підписом директора або власника (для юридичних осіб) або тільки підписом (для фізичних осіб) суб’єкта підприємницької діяльності.

Представник контролюючого органа перед початком перевірки повинен обов’язково зробити запис у журналі, заповнюючи всі передбачені графи, і поставити свій підпис.

Суб’єкт підприємницької діяльності має право перевірити наявність відповідних повноважень особи, що здійснює перевірку, до початку перевірки, у тому числі подзвонивши до відповідного контролюючого органа.

Відмова особи, що здійснює перевірку, від підпису в журналі є підставою для недопущення її до проведення перевірки.

Суб’єкт підприємницької діяльності має право в триденний термін надіслати письмове повідомлення до відповідного контролюючого органа про факт відмови особи, що здійснює перевірку, від підпису в журналі.

Розглянемо випадки, коли підприємця перевіряють відділи по боротьбі з економічними злочинами органів МВС України. Відповідно до Положення про Державну службу боротьби з економічною злочинністю (ДСБЕЗ), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 05.07.1993 р. № 510 головними задачами цього підрозділу кримінальної міліції МВС України є:

· своєчасне припинення злочинів у сфері економіки і запобігання їм;

· аналіз і прогнозування криміногенних процесів в економіці і своєчасне інформування про них органів виконавчої влади;

· виявлення і припинення фактів порушення прав інтелектуальної власності;

виявлення причин і умов, що сприяють здійсненню правопорушень у сфері економіки, і здійснення заходів щодо їхнього усунення.

ДСБЕЗ користується правами, передбаченими законами України «Про міліцію», «Про оперативно-розшукову діяльність», Кримінально-процесуальним кодексом. Зокрема, при наявності даних про порушення законодавства, що регулює фінансову, господарську й іншу підприємницьку діяльність, що спричиняють кримінальну відповідальність, працівники ДСБЕЗ мають право:

· безперешкодно входити в приміщення підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності (крім іноземних дипломатичних представництв), у виробничі приміщення, склади, сховища, використовувані громадянами для заняття підприємництвом;

· вилучати необхідні матеріали про кредитні та фінансові операції, матеріальні цінності, кошти, а також сировину і продукцію у встановленому законодавством порядку; опечатувати каси, приміщення, місця збереження документів, грошей і товарно-матеріальних цінностей;

вимагати обов’язкового проведення перевірок, інвентаризацій і ревізій виробничої і фінансової діяльності підприємств, установ і організацій; одержувати від посадових і матеріально-відповідальних осіб пояснення про факти порушення законодавства;

· вилучати в громадян і посадових осіб документи, що мають ознаки підробки, а також речі, предмети і речовини, вилучені з цивільного обігу і знаходяться в громадян без спеціального дозволу, а також безгосподарне майно й у встановленому порядку вирішувати питання про його приналежність;

· одержувати безкоштовно від підприємств, установ, організацій і громадян інформацію, за винятком випадків, коли законом установлений спеціальний порядок її одержання;

Закон України «Про міліцію» визначає права міліції, у тому числі ДСБЕЗ, при проведенні перевірок суб’єктів господарювання:

· одержувати безперешкодно і безкоштовно від підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності й об’єднань громадян на письмовий запит відомості (у тому числі і такі, що складають комерційну і банківську таємницю), необхідні у справах про злочини, що знаходяться у провадженні міліції. Одержання від банків інформації, що містить банківську таємницю, здійснюється в порядку й обсязі, встановлених Законом України «Про банки і банківську діяльність»;

· за рішенням суду в присутності понятих і керівників підприємств, установ, організацій, фізичних осіб, щодо яких проводиться перевірка, вимагати і вилучати оригінали документів, що свідчать про правопорушення;

вивчати документи, що свідчать про правопорушення, за рахунок відповідного органа міліції робити з них копії з залишенням особам, щодо яких проводиться перевірка, описів документів, з яких виготовлені копії.

Іноді підприємця перевіряють органи державного нагляду за охороною праці. Положення про Державний департамент нагляду за дотриманням законодавства про працю (Держнаглядпраці), затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 18.01.2003 р. № 50. Це Положення встановлює, що Держнаглядпраці здійснює контроль за додержанням законодавства про працю та загальнообов’язкове державне соціальне страхування в частині забезпечення реалізації прав і гарантій працівників шляхом проведення перевірок роботодавців та робочих органів виконавчих дирекцій фондів загальнообов’язкового державного соціального страхування.

Держнаглядпраці має право:

· утворювати експертні та робочі групи, залучати спеціалістів органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, роботодавців, представників об’єднань громадян (за погодженням з їх керівниками), а також громадських інспекторів праці для проведення перевірок і розгляду питань, що належать до його компетенції, та громадян (на їх вимогу) в разі проведення перевірки за їх зверненням;

· одержувати у встановленому законодавством порядку від органів виконавчої влади і органів місцевого самоврядування, роботодавців, робочих органів виконавчих дирекцій фондів загальнообов’язкового державного соціального страхування інформацію, документи і матеріали, необхідні для виконання покладених на нього задач.

· Посадові особи Держнаглядпраці (головні державні інспектори праці, їхні заступники, державні інспектори праці) мають право:

· безперешкодно в будь-який час без попереднього інформування з пред’явленням службового посвідчення відвідувати для перевірки дотримання законодавства про роботу і загальнообов’язкове державне соціальне страхування адміністративні та виробничі приміщення роботодавців, робочі органи виконавчих дирекцій фондів загальнообов’язкового державного соціального страхування;

ознайомлюватися з інформацією, документами і матеріалами та одержувати від роботодавців, робочих органів виконавчих дирекцій фондів загальнообов’язкового державного соціального страхування копії або витяги з документів,

· ведення яких передбачено законодавством про працю та загальнообов’язкове державне соціальне страхування, необхідних для виконання їх повноважень. Вимагати від роботодавців або працівників необхідні пояснення. Для проведення перевірки роботодавцем надається робоче місце з можливістю ведення конфіденційної розмови з працівниками, створюються з цією метою інші належні умови.

В якості висновку відзначимо наступне. Проведення перевірок різними суб’єктами в більшості випадків припускає їх право одержувати інформацію про діяльність підприємців. Але законодавство України містить ряд гарантій захисту інтересів суб’єктів підприємництва в ході перевірок. Основна рекомендація – будь-які дії контролюючих органів по одержанню інформації від підприємця повинні залишати «документальні сліди». Для цього необхідно вести журнали реєстрації перевірок суб’єкта підприємницької діяльності. Відмова ж особи, яка здійснює перевірку, від підпису в журналі є підставою для недопущення її до проведення перевірки.

При цьому суб’єкт підприємницької діяльності має право перевірити наявність відповідних повноважень особи, що здійснює перевірку, до початку перевірки, подзвонивши до відповідного контролюючого органа.

Таким чином, не потрібно бояться перевірок – потрібно знати як при цьому поводитися.

Дата добавления: 2015-11-04