|
Читайте также: |
Дійові герої:
Микола Хвильовий
Люба (дочка Хвильового)
Майк Йогансен
Павло Тичина
Микола Куліш
Юрій Яновський
Микола Бажан
Михайло Драй-Хмара
Микола Зеров
Павло Филипович
Ведучий
Серед кімнати стоїть стіл, накритий скатертиною. На столі стоїть ваза з печивом, чайник. Край столу стоїть телефон. На стіні висить портрет Й.Сталіна.
Хвильовий всю ніч не спав, дізнавшись про арешт Ялового, але виглядає бадьоро і перебільшено весело.
Звучить радіо Москва, де повідомляється що сьогодні ранок 13 травня 1933 р. Тихо лунає гімн Інтернаціонал.
Хвильовий (кладе слухавку зі словами): Фух, наче нікого не забув!
Дочка Хвильового, Люба: Татку, ну довго ти ще будеш говорити?! Я в школу запізнюсь!
Хвильовий: Так-так, моя крихітко! Я вже закінчив!
Дає дівчинці грошей, обіймає її (глядач розуміє, що востаннє), відчиняє двері і бачить Йогансена.
Хвильовий: О, друже!! Привіт (Обіймається з ним і кричить навздогін доньці) Обережно, моя дівчинко, на дорозі!
Йогансен: Привіт! Я що, перший?
Хвильовий: Атож! Сідай, друже, мій спортсмене, я зараз, я тут чай готую, сідай! Слухай, я тут чув, що ти там з Маяковським?..
Йогансен: От же ж! Розпатякали вже! На тому тижні Маяковський приїхав до Києва і вирішив забити одну партію в більярд з нами. Той, хто програє, повинен був гавкати під столом.
Хвильовий: Гавкіт Маяковського було чути далеко, як кажуть! (сміючись)
Йогансен: Я тобі цього не говорив, поміть! (теж сміється) Я там Тичину бачив, він сказав, що зараз буде.
Дзвінок у двері.
Хвильовий: О, це, мабуть, якраз цей тюхтій. Уяви, на одному із наших засідань, Тичина лайнувся по-матірному. Це від нього ми почули вперше. Лайнувся і враз замішався, засоромився. А ми сміялись.
Йогансен відчиняє. Заходить Тичина.
Хвильовий: Привіт, проходь, сідай, чого ж ти двері не зачиняєш? (каже доволі прохолодно)
Тичина: Та там…
Заходить Куліш, посміхаючись.
Хвильовий: О, Куліше, привіт! Чого такий радісний?
Куліш: Та я от подивився на відчинені двері і згадав… Якось вранці моя мама зібралася до церкви й на базар, розбудила мене й попросила сидіти вдома, поки вона повернеться. Як тільки я почув, що цілий день ніхто мене не контролюватиме, швиденько вдягнувся, замкнув хату й чкурнув до друзів. Я навіть не помітив, що мати залишилася в помешканні. Цілий день прийшлося їй сидіти під домашнім арештом. Вона наплакалася, згадуючи своє життя, п'яницю-чоловіка, тяжкі злидні. Виламувати двері не наважилася: хто і за які кошти їх ремонтуватиме, тож визволилася аж під вечір, покликавши через вікно випадкового перехожого, який відімкнув нехитрий замок. Саме в цей час я повернувся й радісно закричав: "О мамо! Ви вже прийшли? А пряника принесли? Я щойно вийшов з хати..." І тут уже бідна ненька не витримала, відлупцювала мене так, що аж далекі сусіди чули мій плач та материний крик: "Оце тобі, щоб ніколи не брехав!"
Йогансен: Це так на тебе схоже!
Сміються. Сідають.
Дзвінок у двері. Тичина відчиняє. Заходить Яновський.
Тичина: Яновський! Радий бачити себе! Як ся маєш?
Яновський: Потихеньку. Думок забагато про роман один останнім часом.
Тичина: Ну, то виписуй їх на папір.
Хвильовий: Тільки й розмов, що про ці романи! А знаєте, Юрію, коли я читав «Майстри корабля», я думав, що Ви сива людина!
Яновський: Дякую, буду вважати це за комплімент.
Дзвінок у двері. Куліш відчиняє двері. Заходить Бажан.
Куліш: О, це наш єврейський футуристик!
Бажан: По-перше, я не повністю єврей, а по-друге…
Всі: Так-так, ти не футурист!
Бажан: Так, і заперечуватиму це і надалі!
Хвильовий: От бачиш, Йогансен, не всі в твій футуризм лізуть! (Сміються)
Йогансен: Слухайте, ну що це за пунктуальність?
Бажан (сприйнявши, що слова сказані до нього): Мені добиратися сьогодні довелося з околиці.
Йогансен: Та я не про тебе. Я про…
Дзвінок у двері. Йогансен відчиняє зі словами. На порозі Зеров, Драй-Хмара, Филипович.
Йогансен: О гроно п’ятірне!
Хоч троє вже дійшли
Крізь бурю і сніги.
Вітаються з усіма. Сідають.
Хвильовий: Ну от, нарешті вже і всі прийшли. Я дуже радий вас бачити, друзі мої.
Драй-Хмара: Ви помітили, який сьогодні господар веселий? Що з тобою, друже?
Хвильовий: Сьогодні важливий день! 13 число – моє улюблене число! Ви ж пам’ятаєте? (Кивають) А також, якщо ви пам’ятаєте, я зібрав вас сьогодні для того, щоб прочитати дещо зі свого новонаписаного роману. Але я хочу почути ваші твори зараз!
Йогансен: Дозвольте мені почати! Я перший прийшов, хочу першим і виступити! Знаєте, щось настрій такий, навіяний часом, мабуть…
Дата добавления: 2015-10-28; просмотров: 48 | Нарушение авторских прав
| <== предыдущая страница | | | следующая страница ==> |
| Повесть о Таксиоте воине | | | Я ЗНАЮ: Я ЗАГИНУ... |