Кручені паничі

Яскраві удень, але видно й вночі,

На сонці ж вогнями печуть паничі.

Близ хати зростають і ганок плетуть,

Неначе на дріжджах, до неба ростуть.

І запах у них наче дивний такий,

Двори прикрашають і дощ не лихий.

Не треба ліхтариків нам уже теж,

Бо квіти, як сонце, сіяють без меж!

Нічна свічка

Світять зорі в вишині,

Як малесенькі вогні.

Пелюстки докупки враз,

Закінчився денний джаз.

Нічка-свічка розцвіта,

Мов мої малі літа.

Віти світлі у рослин,

У садочку, близ ялин.

Спатки дуже хочу я,

Засинає всяземля.

Тільки Жучку покладу

І до ліжечка піду.

Ганнусині очиці

Різні назви квітка має,

А на квітці «п’ятка» сяє.

Як віолу її знаєм

І дбайливо висіваєм.

Очками вона моргає,

Колір квітку прикрашає.

Рано дуже зацвітає,

Біля дому проростає.

Доглядаємвранці-рано,

Воду набираємз крана.

З поливачкиполиваєм,

Розцвіте – красу вітаєм.

Веселі хлоп’ята

Дружно в нас вони зростають

І голівки повертають.

Пелюстки, немов ті крильця,

В них веселі розцвітають.

Я їх дуже добре знаю,

Квіти всі в букет складаю.

Щоб для всіх у нашій хаті

Красувалися багато.

Левові ротики

Як цвітуть, вітають сонце,

Вранці бачу у віконці.

Мов собачки, тії квіти

Розкривають ротик дітям.

Бархатисті, красно-білі,

Милі квіточки-премилі.

Мої песики маленькі

Привітали землю-неньку.

Денні красуні

Як лійочки квіти –

Здивована річ!

Удень всі відкриті,

Закриті на ніч!

У нас на балконі

«Літають», як птах.

Там сонечко світить

На нас і на дах.

У червні розквітли,

І дім – у красі!

Цілісіньке літо

У чистій росі.

Біленькі конвалії

Квіти-дзвіночки

Нас виглядають.

Листя зелене

Роси спивають.

Мама сушила

Квітку у хаті,

Та у лісочку

Їй проживати.

Ой волошки

Дозрівають хліби

І голівки схиляють,

В полі квітів торби

Нас чемненько чекають.

Тут волошки такі -

Сині-сині-синенькі!

Промовляють, стрункі,

До землиці, як неньки.

Зупинися же, мить!

Я букетик зірвала

І подружкам умить

Квіти ці здарувала!

Кульбаба жовтенька

Стало тепло, сонце гріє,

А травичка зеленіє.

Ще й кульбаба підростає,

Ніжно сонечко сіяє.

Невелика в неї квітка

І стебло маленьке має.

Тихо світиться, як чічка,

Та на мене споглядає.

Заплету, неначе коси,

І отримаю віночок.

Вітер хай мене не просить

І не крутить своїм носом.

У лісочку

Кругом – весна, земля парує,

А біля хат квітки чарують.

Підсніжник тут, й чудові квіти,

Які у проліски одіті…

Весняні квіти - ген, на схилі,

Такі чудові, такі милі!

Я з дідусем крокую кроком,

Йду по стежинці, боком-боком…

Дата добавления: 2015-10-28