Держава та громадянське суспільства

Питання 7, тема 8.

Суспільство – це не проста сукупність індивідів, а складний соціальний організм, продукт взаємодії людей, певна організація їх життя.

- Це спільність людей, де діють соціальні закони;

- Аналіз громадянського суспільства як сукупності суспільних відносин надає можливість:

а) підходити до нього конкретно-історично(виокремити етапи розвитку);

б) виявити специфіку основних сфер суспільного життя;

в) визначити суб’єктів соціального спілкування (особа, сім’я, нація, держава);

- Суспільство є динамічним, що розвивається;

Громадянське суспільство – спосіб соціального життя, заснований на праві та демократії; це суспільний устрій, при якому людині гарантується вільний вибір форм його економічного та політичного буття, де утверджується права людини та забезпечується ідеологічний плюралізм.

- Ідеї громадянського суспільства мають еволюційний характер.

Древньогрецький філософ Аристотель основою громадянського суспільства називав приватну власність, яка сприяє незалежності громадян.

В середині ХVІІ століття англійський філософ Джон Локк обґрунтував соціально-політичну концепцію суспільного договору, засновану на природному праві. Він стверджував, що основу громадянського суспільства складає приватна власність, яка є священною та недоторканою.

Філософська характеристика основ громадянського суспільства дана Кантом. Громадянська свобода особи,законодавчо забезпечена правом, є необхідною умовою вдосконалення та збереження людської гідності.

Значний вклад у формування уявлень про громадянське суспільство вніс Гегель. В його роботі «Філософія права» громадянське суспільство визначається як зв'язок осіб через систему потреб та розподіл праці та правосуддя. Правовими основами громадянського суспільства є рівність людей як суб’єктів права, їх юридична свобода, приватна власність, упорядковане законодавство, охорона прав від порушень та авторитетний суд.

Маркс та Енгельс уявляли громадянське суспільство як систему зв’язків індивідів через економічні, правові та інші відносини.

Питання громадянського суспільства стали предметом дослідження у вітчизняній науці лише на початку 90-х років.

Ознаки:

1. Обмеження форм та меж втручання держави у процес життєдіяльності суспільства.

2. Це суспільний простір, в якому вільні люди взаємодіють без втручання держави.

3. Визначення та правове закріплення в якості суб’єктів громадянського суспільства громадянських об’єднань.

4. Це сукупність незалежних від держави суб’єктів, що діють в межах закону.

5. Рівність всіх форм власності, свобода підприємницької та приватної ініціативи. Держава позбавляється функцій господаря з необмеженими повноваженнями, а бере обов’язок захищати та забезпечувати економічні права та свободи людини.

6. Головним суб’єктом відносин є особа, що наділена економічною та політичною свободою. Права особи визначаються вищою соціальною цінністю.

Громадянське суспільство – вільне демократичне правове суспільство, що зорієнтоване на особу, що забезпечує свободу творчої діяльності, що створює можливість реалізації прав людини та громадянина.

Процесу становлення та розвитку громадянського суспільства сприяють три фактори:

- правовий характер держави;

- культурний стан суспільства;

- формування вільних громадян;

7. Це система економічних, духовних, культурних, моральних, правових, релігійних та інших відносин індивідів, що вільно і добровільно об’єдналися в різні організації з метою задоволення духовних і матеріальних потреб та інтересів.

8. Наявність багато чисельних незалежних інститутів, організацій і спілок, що діють в межах права і слугують бар’єром для монополізації державної влади.

9. Наявність механізмів обмеження та контролю за діяльністю держави.

10. Це співтовариство вільних індивидів–власників. Вільний вибір форм власності, професії та виду праці.

11. Це правове демократичне суспільство, що забезпечує визнання та захист прав людини і громадянина.

Результатом розвитку громадянського суспільства є правова держава.

Структуру громадянського суспільства – це його внутрішня будова, що відображає взаємодію складових елементів та його розвиток:

- Соціальна система (сукупність людей та їх об’єднань);

- Економічна система (економічні інститути, що забезпечують процес виробництва, розподілу, споживання);

- Політична система;

- Духовно-культурна система (відносини освіти, науки, культури, релігії);

- Інформаційна система;

Держава та громадянське суспільства

Проблема громадянського суспільства має певну історію становлення та розвитку. Початок формування громадянського суспільства в країнах Європи припадає на XVI- XVII ст., а сам процес становлення ідеї та практики громадянського суспільства характеризується трьома етапами:

1) XVI- поч. XVII ст. - є етапом створення економічних, політичних та ідеологічних передумов зародження ідеї громадянського суспільства. Його основним змістом стала ідея усунення юридичної нерівності, а також визначення можливостей обмеження втручання держави у сферу суспільних відносин.

2) сер. XVII - характеризується практичним формуванням ознак громадянського суспільства на основі законодавчого закріплення юридичної рівності суб'єктів, можливостей вільного підприємництва та закріплення інститутів представницької демократії в процесі заснування парламентів як державних структур, що мають владні повноваження.

3) поч. XIX с. - характеризується становленням громадянського суспільства, що виявляється у відокремленні влади від власності та становленні інститутів плюралістичної демократії.

Характеризуючи взаємодію держави та громадянського суспільства, ми будемо визначати останнє як сферу автономної діяльності людини, що переслідує приватні цілі. При цьому суб'єкти суспільних відносин повинні визнаватись вільними та формально рівними, а основним призначенням держави в межах такого суспільства вважається створення необхідних умов для розвитку людини. Виходячи з цього в сучасній літературі сформувалися три підходи до визначення взаємодії громадянського суспільства та держави:

1) Держава та громадянське суспільство - це співпадаючі соціальні системи. Ця теза заснована на ідеї про основне призначення держави як засобу реалізації загально-соціальних функцій та надання суспільству управлінських послуг. Забезпечуючи юридичну рівність суб'єктів, держава втрачає політичні функції і повністю співпадає із суспільством.

2} Держава та громадянське суспільство - це різні системи, домінуючою серед яких є держава, оскільки вона не лише управляє суспільством, а і контролює його. Саме держава, як суб'єкт політичних відносин, приймає обов'язкові рішення та забезпечує системність суспільства, в тому числі, і силовими засобами.

3) Держава та громадянське суспільство - це різні системи і їх різноманітність виявляється в підконтрольності держави суспільству, тому, що державі належить лише службові функції, що забезпечує функціонування суспільства як саморегулюючої системи. Таким чином, перевага належить громадянському суспільству.

На практиці взаємодія держави і громадянського суспільства визначається тими функціями, що реалізує кожен з цих компонентів.

Громадянське суспільство:

1. не існує до держави і поза державою;.

2. має певний пріоритет над державою, однак є зацікавленим в розвитку державної форми, що забезпечує регулювання відносин в межах громадянського суспільства;

3. спричиняє певний вплив на процес створення та функціонування органів держави;

4. вимагає від держави захисту життя, здоров'я та безпеки громадян;

5. не допускає втручання держави в приватні інтереси людини;

6. сприяє формуванню права, що закріплюється державою в нормативних актах;

7. забезпечує взаємодію держави і населення в межах суспільства та в межах права, що є мірою свободи.

Держава:

1. є формою організації громадянського суспільства, що забезпечує необхідні умови його розвитку;

2. є відносно самостійним утворенням, що визначає та забезпечує солідарні публічні інтереси певних соціальних груп;

3. є суб'єктом прийняття правових норм, що сприймаються суспільством і ним же виконуються;

4. створює стандарти поведінки суб'єктів суспільних відносин, забезпечуючи тим самим можливості вільного розвитку громадян;

5. забезпечує захист громадянського суспільства та безпеку громадян;

6. є засобом досягнення компромісу різноманітних суспільних інтересів, засобом пом'якшення соціальних протиріч та забезпечує ефективну взаємодію різноманітних соціальних груп;

7. надає правової форми гарантіям прав власника та можливостям бути суб'єктом політичних відносин;

8. встановлює певну форму та міру відповідальності на суб'єктів, що не виконують в повній мірі покладених на них обов'язків чи порушення інших суб'єктивних прав.

Діалектика взаємодії громадянського суспільства та держави засновується на принципі розподілу праці, тобто реалізації кожним із згаданих суб'єктів наданих повноважень. Ця взаємодія залежить від рівня розвинутості державних інститутів та інститутів громадянського суспільства. Взаємодія названих категорій є багатоаспектною та здійснюється в трьох вимірах (рівнях): а) єдності, б) відмінностях, в) взаємозв'язку.

Єдність:

■ як держава, так і громадянське суспільство зумовлюються наявністю єдиної мети (захист інтересів людини);

■ характеризуються наявністю єдиної основи, яку складають відносини власності;

■ їх діяльність засновується на конституції та праві в цілому;

■ людина визначається вищою соціальною цінністю;

■ визнання об'єднань громадян самостійними суб'єктами суспільних та політичних відносин;

■ заснованість на ідеї розвинутих ринкових відносин;

■ функціонування в межах єдиної території;

■ заснованість на демократичному політичному режимі;

■ наявність реально існуючих механізмів досягнення соціального компромісу.

Відмінності:

Дата добавления: 2015-10-28