І 14. Літературний твір як художня цілісність

Цілісність літературного твору — інтегральна якість довершеного літературно-художнього твору, елементи якого взаємодіють. між собою за принципом органічних систем: набувають естетично валентного сенсу тільки в контексті цілого. Це можливе тому, що задум письменника постає у вигляді образного осяяння, яке випереджує й опосередковує поетапне і поелементне втілення задуму в сюжетно-композиційну структуру, що має просторово-часові виміри. Пафос твору, який більш-менш повно постає в уяві митця, поступово розгортаючись, наповнює кожну деталь, що вживається в творі, вивіряється на естетичну доцільність і функціональну наповненість. Ц.л.т. характеризує народна сентенція: "Із пісні слова не викинеш". За Ц.л.т. відповідає його композиція. Цією якістю довершеного художнього твору зумовлюється необхідність його цілісного аналізу, що, безумовно, не означає докладного, вичерпного застосування всіх аналітичних процедур. Цілісним може бути навіть частковий, вибірковий розгляд поодинокого епізоду чи тропа. Головна умова цілісного аналізу полягає в тому, щоб будь-який, навіть найменший елемент структури твору, скажімо, звукопис чи епітет, розглядався крізь призму цілісності твору, яка складається у свідомості аналітика, інтерпретатора після естетичного сприймання твору. У світлі цілісного образу твору найкраще і повно осягається функція кожної художньої деталі.

Твір є єдність форми та змісту (за Гегелем: зміст формально, форма змістовна).

Художня цілісність - органічну єдність, взаємопроникнення, взаємодія всіх змістовно-формальних елементів твору. Умовно, для зручності осмислення творів, можна виділити рівні змісту і форми. Але це не означатиме, що у творі вони існують самі по собі. Жоден рівень, як і елемент, неможливий поза системою.

До рівням вмісту відносяться: тема, ідея, проблема, фабула, образи твору.

Взагалі худ.твір- це певна єдність,складне ціле певної структури. До змісту літ.твору відносять предметний і духовний світ твору або худ. світ твору(тематика,проблематика,ідея…). Під темою (з грецької – те, що лежить в основі) розуміють коло подій, життєвих явищ або якусь сторону людського життя, представлених у творі в органічному зв'язку з проблемою. Спрощено, тема – це те, що зображається у творі, про що він написаний. Тобто це категорія змісту,під якою розуміють предмет змалювання («життєвий матеріал»).

Часто говорять про наскрізну тему у творчості письменника (тема денаціоналізації у В. Підмогильного, тема буття українського селянина у М. Стельмаха) або про основну тематику певної літературної школи, напряму, течії (тема національно-визвольної боротьби у письменників-націоналістів, класової боротьби та побудови соціалістичного суспільства у соцреалістів, абсолютної безглуздості людського існування у постмодерністів тощо). У структурі поняття "теми" виділяють зовнішню і внутрішню теми. Зовнішня тема — це те, що змальоване в цілому, вказівка на вибраний письменником об'єкт, наприклад, тема визвольної боротьби. Внутрішня тема є сумісністю акцентів, сторін зображуваної дійсності.

Тема завжди тісно пов*язана з проблематикою. Найчастіше в епічних та драматичних творах наявні декілька тем, які складають тематику твору або тематичний зміст.

Зміст твору не обмежується тематикою, він включає й проблематику. Грецьке problema — це щось, кинуте вперед. Важко погодитися з думкою, що проблема — "це ідейне осмислення письменником тих соціальних характерів, які він зобразив у творі". Вважаємо, що проблеми — це складні питання, які автор ставить перед читачами, героями, часом, що лежать в основі твору. Ці проблеми можуть мати соціальний, етичний, екологічний, психологічний характер. Іноді назви творів мають проблемний характер: "Хто винен?" — О. Герцена, "Батьки і діти" — І. Тургенєва, "Що робити?" — М. Чернишевського, "Хіба ревуть воли, як ясла повні?" — Панаса Мирного та Івана Білика.

Дата добавления: 2015-10-28