Будівельна сітка

34.

40. графічний(через сітку квадратів),механічний(планіметром) та аналітичний

41.

42. Суть механічного способу визначення площ

Значно точнішим є механічний метод визначення площ, тобто т

допомогою спеціальних приладів - планіметрів.

Найпоширенішим є полярний планіметр (рис. ІІ.5.2). Він складається

двох важелів - полюсного та обвідного. Полюсний важіль на одному кінці ма

тягар циліндричної форми з голкою в центрі нижньої площини. І'олк

наколюється на папір і слугує полюсом планіметра. Другий кінець полюсної

важеля вставляється в отвір, розташований на обвідному важелі. На одном

кінці обвідного важеля прикріплене в металевій оправі збільшувальне скло

точкою в центрі. До оправи прикріплена ручка для плавного обведення контур

площі. На другому кінці є відліковий механізм.

43. Розглянемо суть геометричного нівелювання та принцип геометричного

нівелювання із середини, коли нівелір встановлено приблизно на однакових

відстанях від рейок.

Припустимо, потрібно визначити перевищення h між точками А та Б

(рис. III.2.1). Нехай рівнева поверхня початку відліку є рівневою поверхнею

океану, а поверхні, що проходять через точки А і Б на поверхні Землі, -

рівневими поверхнями цих точок. Оскільки віддаль між точками А і Б, які

нівелюють, не більша за 300 м, то ці рівневі поверхні можна замінити

горизонтальними, паралельними лініями.

Встановимо в точках А та Б у прямовисне положення рейки та, за змогою,

на однаковій віддалі від них нівелір. Нівелір - геодезичний прилад, головна

44) Розрізняють два способи геометричного нівелювання: із середини і вперед.

Нівелювання вперед

При нівелюванні вперед нівелір ставлять так, щоб його окуляр знаходився над точкою А, вимірюють висоту приладу i, потім візуючи на рейку, прямовисно поставлену в точці В, беруть відлік b. У цьому випадку:

h = i - b.

При нівелюванні декількох точок для обчислення їх висот використовують горизонт приладу, яким називають висоту горизонтальної лінії візування, тобто горизонт приладу дорівнює висоті точки, на якій встановлена ​​рейка, плюс відлік по рейці.

ДП = H A + i; Н B = ДП - b.

Послідовне нівелювання застосовується для вимірювання перевищень між точками А і D, розділеними значною відстанню або перевищеннями.

Нівелювання з середини

При нівелюванні з середини (Рис.30) нівелір встановлюється приблизно на рівних відстанях від рейок, поставлених на точки А і В, а перевищення обчислюють за формулою:

h = a - b,

де а і b - відліки в мм по рейках, встановленим відповідно на задній по ходу руху при нівелюванні і передній точках.

Знак перевищення h вийде позитивним, якщо а більше b, і негативним, якщо а менше b. Якщо відома висота Н А задньої точки А, то висота передньої точки В

Н В = Н А + h.

45. Нівелюванням називаються топографо-геодезичні роботи, які виконують

щоб визначити перевищення між точками та обчислити їхні висоти.

Існують такі способи нівелювання:

а) геометричне нівелювання, під час виконання якого перевищення мі» ючками місцевості визначають горизонтальним візирним променем;

б) тригонометричне нівелювання - перевищення знаходять нахилених візирним променем;

в) гідростатичне нівелювання грунтується на властивості вільно

поверхні рідини у з'єднаних посудинах встановлюватися на одному рівне і залежно від виду і маси рідини і перерізу посудини;

г) фізичне (барометричне) нівелювання, в основу якого покладен.

І ПІСЖІІІСТЬ між величиною атмосферного тиску в певній точці місцевості І •

висотою цієї точки Чим більша висота точки, тим менший тиск. Величині амосферного тиску змінюється приблизно на 1 мм р. ст. ЗІ ЗМІНОЮ ВІІСОІІ

бирометра на 11 м;

д) автоматизоване нівелювання - нівеліри-автомати (механічні припіди) викреслюють профілі поверхні місцевості, яку нівелюють. Такий мето;

широко використовують під час перевірки стану профілю залізничних колій

46. Перший тип - це нівеліри, в яких візирна вісь встановлюється горизонтально за допомогою циліндричного рівня 4, який скріплений із трубої нівеліра

Другий тип - нівеліри, в яких лінія візування самостійно встановлюється горизонтально за допомогою спеціального пристрою компенсатора.

47)Нівеліри. відповідно до ДЕСТ 10528 по точності підрозділяються на:

1.Високоточні – похибка вимірювання перевищення менші 1 мм;

2.Точні - похибка вимірювання перевищення не більша 3 мм;

3.Технічні - похибка вимірювання перевищення більші 3 мм;

48) Відповідно до класифікації нівелірів виготовляються рейки трьох типів: РН05,РН3,РН10.

49)Нівелірні рейки виготовляють із витриманих, спеціально оброблених ялинових або соснових брусків, пластмас, металу або інших матеріалів, які відповідають вимогам до рейок (рис. 11.8). Поділки на рейках нанесені у вигляді сантиметрових шашечок, які оцифровані через сантиметр. Рейки, як правило, трьохметрові, двосторонні: основна шкала – чорна, додаткова – червона.Нуль чорної сторони рейки співпадає з окованим її кінцем – п’яткою. Поділки на червоній стороні рейки зсунуті відносно поділок на чорній стороні.

У вертикальне положення рейка встановлюється “на око” або за допомогою круглого рівня.

Вимірюючи, вертикальну нитку сітки ниток наводять на центр рейки, елеваційним гвинтом виводять бульбашку циліндричного рівня в нуль-пункт і беруть відлік по рейці за горизонтальною ниткою сітки ниток зорової труби (рис. 11.9). Спочатку беруть кількість підписаних дециметрів (12), потім повних сантиметрових поділок (8) і “на око” оцінюють десяті частки неповної сантиметрової поділки (0).

При нівелюванні рейки встановлюють на кілки, металічні костилі або башмаки.

Нівелірні башмаки являють собою металічні злитки (рис. 11.10) у вигляді пластинок зі сферичними головками посередині. Під час нівелювання, попередньо знявши дерн, башмаки кладуть на ґрунт і встановлюють на них рейки п’яткою донизу.

Костиль – металевий стержень зі сферичним виступом зверху та загостреним кінцем.

50) Для встановлення допустимості похибки x обчислюють кут і, що характеризує невиконання основного геометричного умови, за такою формулою: [pic], де P.S – відстань між точками, (=206

265”

Якщо величина кута I перевищує 15” у точних 45” у технічних нивелиров, то поправляють не паралельність осей. І тому спочатку обчислюють правильний відлік по рейці другого станції [pic]. Потім (у нивелира Н-3) виправляють становище осі рівня так: наводять горизонтальну нитку сітки на виправлений відлік, після чого вертикальними исправленными векшами циліндричного рівня поєднують зображення кінців пляшечки рівня. Для контролю перевірку можна повторить.

51 Вимірювання кутів повороту траси

Довгі траси не можуть бути прямими лініями. З огляду на характер рельєфу місцевості, забудови потрібні повороти траси. У точці В (рис. III.4.3), де траса змінює напрямок, встановлюють теодоліт і вимірюють повним прийомом кут Р. Однак для розрахунків, пов'язаних з прокладанням траси, треба ще знатті кут повороту траси 0 - кут, утворений новим напрямком траси і продовженням попереднього напрямку траси АВ. Траса може повертати праворуч або ліворуч. Правий кут повороту знаходимо як

0 = 180° — β, (III.4.3) п лівий із виразу

ІІІ.4.4)

Під час прокладення траси інколи необхідно будувати заданий кут, однією стороною якого є задана лінія АВ. Встановлюють теодоліт над

точкою В. В цьому випадку, закріпивши лімб, візують на точку А і відлічують горизонтальний круг. Після цього встановлюють алідаду на новий відлік, що відповідає повороту траси на заданий кут. Нехай це кут /З (рис. III. 4.3). За напрямком візирної осі і виставляють віху С'. Переводять трубу через зеніт,відкладають за іншого положення труби той самий кут і за напрямком візирної

осі виставляють віху С". Розділивши віддалі С'С" на дві рівні частини, знаходять точку С шуканого кута ABC.

Визначимо залежність між дирекційними кутами та кутами © повороту траси. Нехай дано дирекційний кут а0 вихідної сторони траси АВ Безпосередньо знаходимо

тобто дирекційний кут наступної лінії дорівнює дирекційному куту попередньої

лінії плюс правий або мінус лівий кут повороту траси.

Залежність між

дирекційними кутами і кутами

повороту траси

або

Перетворимо формулу (Ш.4.5) і отримаємо

Формулу (ІІІ.4.6) можна використовувати для контролю вимірювання кутів 0 (та обчислення дирекційних кутів за вихідним дирекційним кутом а0.

Однак, якщо були зроблені прив'язки і значення а0 та а п визначено точніше,то за рівнянням (ІІІ.4.6) можна знайти кутову нев'язку ходу.

(III.4.7)

Допуск кутової нев'язки визначається, як у звичайному теодолітному ході.

52. Ведення пікетажної книжки

Пікетажне книжку, іноді звану пікетажні журналом, ведуть під час вимірювань при розбивці траси. Уздовж сторінки, посередині її, прокреслюють лінію, яка зображує випрямлену трасу. Всі подробиці з урахуванням масштабу показують від цієї прямої на тих відстанях, на яких вони знаходяться від траси в натурі. Повороти траси відзначають стрілками із зазначенням необхідних числових величин п з пояснювальними написами, що відносяться до самого кутку п до вписаною в нього кривої. Такий спосіб ведення пікетажной книжки дає подібне зображення подробиць тільки в межах прямих ділянок, а в місцях повороту траси веде до умовного і спотвореного зображення. Ведення пікетажной книжки на кшталт абрису теодолитной зйомки допускається тільки при частих поворотах траси, наприклад в гірській місцевості, де випрямлена зображення її може викликати непорозуміння.

53. Для розмічування на місцевості колової кривої треба визначити такі її

елементи (рис. 111.4.6):

1) кут повороту траси ©;

2)радіус колової кривої R;

3)довжину дотичних АВ = ВС = Т, які називають тангенсом;

4)довжину колової кривої ADC = К;

5)бісектрису BD = Б;

6)домір Д = 2Г-/Г.

54. Вздовж осі траси виконують розмічування пікетажу, суть якого полягає в

тому, що трасу поділяють мірною стрічкою або електронним тахеометром на

відрізки, горизонтальне прокладення кожного з яких становить 100 м.

Початкову й кінцеву точки кожного з цих відрізків називають пікетами. Пікети

нумерують від початку траси - ПКО, ПК1,...ПКп. За такої нумерації номер

пікету відповідає кількості сотень метрів від початку траси до нього.

Кожний пікет закріплюють на місцевості кілочком, який забивають

врівень з поверхнею землі. Поряд з ним забивають ще один кілочок, який

називають "сторожок". Висота верха кілочка-сторожка над поверхнею Землі

15-20 см, його має бути видно здалеку. На затесаному, повернутому в бік пікету

боці сторожка пишуть номер пікету.

Під час розмічування пікетажу на осі траси позначають характерні точки

рельєфу (перегини, тобто місця зміни кута нахилу траси, урізи води рік та озер,

контури угідь тощо). В цих точках, що називаються плюсовими, на сторожках

пишуть номер попереднього пікету і віддаль від нього до плюсової точки:

наприклад, ПК2+40, де 40 м - це віддаль від заднього пікету Г1К2.

55. Контроль на станції технічного невілірування

Технічне нівелювання електронним нівеліром ведеться в основному ілк* їмо, як і оптичним. Але є деякі особливості.

1. У комплекті нівеліра є дві спеціальні рейки. На одному боці рейок на несено сантиметрові поділки, як на звичайних рейках, а на іншому – кодові штрихи.

Нівеліром можна працювати як в оптичному, так і в електронному режимі. В електронному режимі використовують рейки зі штрих кодовою шкалою.

2. Нівелір має декілька режимів роботи. Потрібно вибрати режим нівелювання, тобто режим вимірювання перевищень.

3. В електронному і в звичайному режимах можна використовувати тільки шкалу, нанесену на одному боці рейки. Тому для контролю на станції погрібно

імінити висоту нівеліра.

4. Нівелір в електронному режимі працює, коли довжина плечей непервищує 80 м, тому станції нівелювання будуть приблизно посередині між усіма пікетами.

5. Електронний нівелір автоматично вимірює віддалі від нівеліра до рейки. У уриалі нівелювання слід ввести додаткову графу і туди записувати довжини

плечей, які надалі можна використати для контролю довжини траси. Крім тог о, це і дає змогу об'єднати процес розмічування пікегажу з нівелюванням.

Перейдемо до послідовності роботи на станції. Підготувавши нівелір за допомогою сферичного рівня до роботи:

1. Наводять трубу на задню рейку. Добиваються чіткого зображення шкали рейки і вмикають прилад. Легко натискають клавішу ввімкнемня/вимкнення вимірювань. На дисплеї відобразиться Meas (вимірювання) через дві секунди з'являться результати вимірювань.

Зчитують з дисплея відлік рейки і записують в журнал. Зчитують віддалі до рейки і також записують в журнал.

2. Щоб уникнути похибки зчитування, ще раз зчитують відлік рейки та віддаль до рейки і ще раз записують у журнал.

3. Натиснувши клавішу ввімкнення/вимкнення вимірювань, закінчуючи вимірювання.

4. Наводять трубу на передню рейку. Знову легко натискають клавіш) ввімкнення/вимкнення вимірювань і повторюють усі дії, вказані в пункті 1.

5. Щоб уникнути похибки, повторюють усі дії, вказані в пункті 2.Перед переходом на наступну станцію вимикають нівелір.

Нагадаємо, що електронний нівелір може безпосередньо визначити не тільки перевищення, але й висоти точок. Для цього в пам'ять нівеліра вводять висоту початкового репера.

57. Сітка профілю повздовжнього нівелювання траси

Нівелювання поверхні - один із видів топографічного знімання, яке никонують на місцевості із слабовираженим рельєфом для складання великомасштабних планів. Нівелювання поверхні дає змогу точніше визначній висоти точок поверхні. Для отримання плану вузької смуги посередині ділянки (вздовж смуги)

розмічують магістраль. Перпендикулярно до магістралі за допомогою теодоліта і мірної стрічки розмічують поперечники на характерних точках рельєфу та пікетних точках. На поперечниках, як і на магістралі, закріпляють кілочками усі перегини рельєфу місцевості. До порядкового номера точки поперечника приєднують позначення пікетних і плюсових точок. Тоді легко з'ясувати, до якого поперечника та до

якої точки на магістралі відноситься точка. Крім того, ведуть зарис, на якому записують віддалі між точками на поперечниках.

Точки магістралі нівелюють, як звичайно під час поздовжнього технічного нівелювання. Нівелюють або кожний окремо поперечники, або одночасно два, або 5 більше. На показано одночасне нівелювання двох поперечників.

Важливо не порушити зв'язок з висотами пікетів та плюсових точок на магістралі. станції на позначено трикутниками і пронумеровано римськимицифрами. Відліки рейок записують у журнал нівелювання.

Під час нівелювання значних площ, у місцях майбутньої забудови міст,аеродромів та аеропортів тощо нівелювання площ зазвичай виконують увершинах квадратів. У цьому разі точки, що нівелюють, розподіленірівномірно на всій площі. їх закріплюють на місцевості у вершинах квадратів.

Довжини сторін квадратів залежать від рельєфу та масштабу плану.

Для розмічування квадратів потрібно побудувати спочатку зовнішній полігон - великий квадрат або прямокутник. Для цього на місцевості

закріплюють точку 1 та напрямок 1-А (див. рис. III. 5.2), вздовж якого від точки 1 відкладають сталевою стрічкою довжини сторін квадратів і закріплюють точки 2, 3, 4, 5. Потім над точками 1 та 5 послідовно встановлюють теодоліт,

відкладають від напрямку 1-5 прямі кути і будують перпендикуляри до лінії 1-В (напрямки 1-В і 5 -С відповідно). Потім на цих перпендикулярах відкладають

стрічкою довжини сторін квадратів від точок 1 і 5 і отримують точки б, в, г, д, е,

та точки б', в', г', д', е' відповідно.

Для контролю вимірюють лінію е-е', яка має дорівнювати лінії 1-5. Допускається розходження, не більше за 1:2000. Якщо ця умова не виконується,

уточнюють розмічування квадратів. Якщо ж умова виконується, то вершини великого квадрата (прямокутника) закріплюють ґрунтовими реперами, а всі інші вершини квадратів - кілочками.

Вершини квадратів всередині великого квадрата (прямокутника) можна розмінувати промірами з віхи на віху в

створах 2-2', 3-3', 4-4'. Контроль розмічування виконують за перпендикулярними створами (б-б ', е-е', г-г', д-д'). Так,

наприклад, правильність розташування точки Зв в створі лінії 3-3', можна проконтролювати: ця точка також повинна

міститися у створі е-е'.

Тому розмічування вершин квадратів розташованих всередині зовнішнього квадрата (прямокутника), доцільно виконувати

одночасно двома теодолітами, а стрічкою лише контролювати розмічування.

Поряд» кілочком, яким закріплена вершина квадрата, забивають кілокеторожок, на якому роблять надпис, що позначає назви ліній, на перетині яких розміщена ця точка. Наприклад, 2в, Ад і т. д. Ці надписи і є назвами вершин квадратів.

Одночасно з побудовою квадратів та закріпленням їхніх вершин викопують знімання ситуації (переважно методом перпендикулярів). Отримані результати записують на зарисі.

58. Розрахунок ухилу проектної лінії.

Приблизне значення напрямку початкової лінії траси можна виміряти на карті.

Для того щоб точно визначити дирекційний кут початкової лінії траси а, треба початок траси прив'язати до пунктів геодезичної основи.Нехай на місцевості {рис. 111.4.1)

недалеко від початку траси (точка 0) є пункти тріангуляції А та В. Дирекційний кут лінії ВА аВ А відо-

мий. Тоді для прив'язки початку траси до пунктів геодезичної основи достатньо виміряти теодолітом два кути Д та [і2 і за допомогою стрічки або електронного тахеометра віддаль

d\. Дирекційний кут лінії AO аЛО можна знайти за формулою

а А О = а В А + р, - \ Ш. (ІІІ.4.1)

Шуканий дирекційний кут аос обчислюють за формулою

а 0 С = а А 0 + ^ 2 - \ Ш. (ІІ.4.2)

Аналогічно визначають дирекційний кут кінцевої лінії траси. Але повинні бути відомі не тільки дирекційні кути лінії траси, але й планове та висотне положення усіх точок траси.

Вісь споруди в плані визначають за допомогою теодолітного ходу, що прокладають між початковою та кінцевою точками траси. Висотне положення усіх точок траси знаходять методом технічного нівелювання.

>278

Вертикальне знімання

Щоб тримати па місцевості лінії заданого ухилу і за формулою

V - arctg • і, обчислюють вертикальний кут V, що відповідає заданому ухилу і.

Отже, якщо з точки А потрібно продовжити на місцевості лінію заданого ухилу і, то над цією точкою встановлюють теодоліт та спрямовують його трубу так, щоб відлік вертикального круга дорівнював значенню кута нахилу v, іангенс якого дорівнює заданому ухилу і. На рейці відмічають висоту теодоліта

I {рис. III.4.2), скеровують помічника з рейкою в напрямку прокладання лінії із

їзданим ухилом. Вздовж лінії ВС помічник послідовно встановлює рейку, а спостерігач, не змінюючи нахилу труби, повертає алідадну частину теодоліта юти, доки на одній з точок, наприклад С, спостерігач побачить, що центр сітки

ниток проектується на висоту приладу на рейці. Знайшовши у такий спосіб точку С, переходять на цю точку з теодолітом і продовжують прокладати лінію II заданим ухилом.

Якщо місцевість не дає змоги прокласти лінію із заданим або меншим ухилом, то в місцях з недопустимим ухилом проектують насипи або виїмки.

59. Точки, де лінія профілю траси перетина-

• гься з проектною лінією (див. рис. ІІІ.4.17),

називаються точками нульових робіт. Тобто в

іаких точках земляних робіт не виконують. Ці

точки виникають тільки в результаті проведення

проектної лінії на профілі. На місцевості вони не

позначені. Проте під час будівництва лінійної

споруди потрібно знати положення таких точок на

місцевості, тобто відстань до точки нульових

робіт (точки О) від найближчих точок профілю, закріплених на місцевості

(пікетних, плюсових), а також висоту точки нульових робіт.

Нехай на місцевостізакріплені точки А і В профілю, висоти

яких відомі з нівелювання, а також відомі висоти проектної лінії у цих точках

(тобто висоти точок С і D). Знаючи висоти точок, можна знайти перевищення а і в.

х у З подібності трикутників АОС і DOB можемо записати пропорцію y/b= x/a.

А в

(відей х = у *а/в

y = d - x. (ІИ.4.38)

Годі х = (d - х)*а/в Розкривши дужки та згрупувавши подібні члени, отримаємо

В

x = d =d*a/a+b

Аналогічно можна знайти відстань у від точки нульових робіт до точки В

іа формулою

y = d*b/a+b

У формулах взято абсолютні значення перевищень а і в.

Проконтролювати правильність обчислень відстаней JC та у можна за

ормулою

d=x + у. (ІІІ.4.41)

Знаючи відстані х або у, ухил і проектної лінії на цьому відрізку та

проектні висоти точок С і А можна за формулою (ПІ.4.37) знайти висоту точки

ульових робіт.

Віддалі х та у та висоти точок нульових робіт записують на профілі синім

кольором.

60. Щоб знайти висоту проміжної точки, потрібно від горизонту приладу відняти

відлік сі чорної шкали рейки, що встановлена у цій проміжній точці, тобто

Нпром, = ГП1-С1.

62 Тахеометричне знімання виконує бригада, яка складається з 3 4 осіб: Послідовність роботи на окремій станції така:

1. Тахеометр центрують над центром пункта знімальної основи,

горизонтують (нівелюють) та орієнтують при KJ1 на задній пункт ходу.

2. Вимірюють рулеткою (або рейкою) висоту приладу і. Його значення записують в журнал та відкладають на рейках. У журналі вказують дату, прізвище спостерігача та його помічника.

Під час знімання рельєфу пікети розташовують на характерних точках і лініях рельєфу місцевості: вершині гори, дні улоговини, сідловини, вододілі, перегині схилів, підошві підвищення, урізах водойм та інших точках, що характеризують форми рельєфу.

Пікети, розміщені на мостах, роздоріжжях, рогах будівель тощо,є одночасно контурними і висотними.

Одночасно з набором пікетів ведуть зарис. Від його якості залежить достовірність відображення на карті контурів та рельєфу місцевості. На зарисі показують опорні геодезичні пункти, пікети, об'єкти, характерні точки та лінії рельєфу місцевості, напрями схилів, а деколи схематично горизонталі,стрілками позначають напрямки між пікетними точками, між якими необхідно інтерполювати горизонталі. Напрямок стрілок вказує на пониження рельєфу.

На зарисі біля пунктів планово-висотної основи й пікетів вказують їхні номери. У нумерації пікетів спочатку вказують номер станції, а поруч номер пікету для неї. Наприклад, 5.01, де 5 - номер станції, 01 - номер пікету Після цього виконують знімання пікетних точок:

- встановлюють прямовисно рейку на вибраний пікет;

- записують у графу 1 журналу і на зарисі номер пікету. У графі

'Примітка" зазначають, де встановлено рейку;

- спрямовують сітку ниток на цю рейку так, щоб вертикальна нитка потрапляла на середину поділок рейки, а середня горизонтальна нитка була Злизько до відліку висоти приладу;

- спрямовують віддалемірний штрих сітки ниток на початок ближнього цециметра, а другим відлічують шкалу рейки, тобто вимірюють віддаль і записують її значення у графу 2 журналу;

- спрямовують середню горизонтальну нитку на відкладену на рейці висоту приладу, відлічують горизонтальний та вертикальний круг і відліки записують у колонки 3 і 4 журналу відповідно.

63 Розглянемо послідовність камеральних робіт на прикладі.

У журналі (табл. IV.3.1) на кожній станції ходу перевіряють обчислення горизонтальних кутів.

Після цього на кожній станції перевіряють обчислення значення місця нул>(МО) та кутів нахилу за відліками вертикального круга на задній та передній пункти ходу Горизонтальні проекції виміряних нитковим віддалеміром віддалей та перевищення між пунктами тахеометричного ходу знаходять за формулами

dt = s cos2 Vj, (IV 3 3)

hi=ditgvi

їхні значення записують у колонки 6 і 7 журналу відповідно.

Якщо під час вимірювання кутів нахилу V,- горизонтальну нитку сітки ниток наводили не на висоту приладу, тобто L HE = і, то значення перевищення обчислюють за формулою

h,= d, t g v, + i – t із журналу на схему ходу виписують

горизонтальні проекції та перевищення і знаходять їх середні значення. Знак середніх перевищень повинен відповідати знаку перевищень прямого ходу Координати пунктів тахеометричного ходу обчислюють аналогічно, як і

для теодолітного ходу, у відомості координат На схему тахеометричного ходу із журналу виписують середні значення

горизонтальних кутів Для зімкненого ходу теоретична сума виміряних внутрішніх кугів

гановить сума в т = 180 ° (п - 2). За виправленими горизонтальними кутами знаходять дирекційні кути

сторін ходу за формулами

ан =0Сп + Д ±180° (виміряні ліві за ходом горизонтальні куги), (IV.3.11)

ан=ССп— Д ± 180° (виміряні праві за ходом горизонтальні кути), (IV.3.12)

де ап та ан - дирекційні кути попередньої та наступної ліній ходу; Д

горизонтальний кут утворений цими лініями.

У наведеному прикладі дирекційний кут сторони 5-1 ходу визначають за

формулою ан — ап + Д ± 180°, оскільки виміряні в ході горизонтальні кути ліві

а5Л =278°22' + 88°35'-180° = 186°57'.

Аналогічно обчислюють усі інші дирекційні кути ходу. їхні значення

записують у колонку 4. Контролем правильності визначення дирекційних кутїв

є отримання вихідного значення дирекційного кута а 7 8.

У колонку 5 виписують горизонтальні прокладення з точністю до сантиметрів. За формулами прямої геодезичної задачі знаходять прирости координат Контролем правильності знаходження координат пунктів тахеомеї

зичного ходу є значення координат кінцевого пункту ходу.

64 Тригонометричне нівелювання призначається в основному для визначення висот пунктів державної геодезичної сет" 1, 2, 3 і 4 класів у районах, де для зазначеної мети не передбачено геометричного нівелювання, для побудови висотних геодезичних знімальних мереж при топографічних зйомках у масштабах 1:25 000 і 1:10 000 у гірських умовах. При тригонометричної нівелюванні (рис. 1) над точкою А встановлюють теодоліт і вимірюють висоту приладу i п, a в точці У встановлюють рейки. Для визначення перевищення h вимірюють кут нахилу ν, горизонтальне прокладання d і фіксують висоту візування V (відлік, на який наведено візирної промінь).

З рис. 1 видно, що

В 1 В 2 = d tg ν; В 1 В 3 = В 1 В 2 + i п; (1.1)

h = ВВ3 = В1В3 - V (1.2.)

Тоді

h = d tg ν + i п - V (1.3)

При використанні тригонометричного нівелювання для топографічних зйомок в якості візирної цілі в точці У встановлюють нівелірну рейку. У цьому випадку d визначають за допомогою нитяного далекоміра.

При тригонометричної нівелюванні (рис. 1) над точкою А встановлюють теодоліт і вимірюють висоту приладу i п, a в точці У встановлюють рейки. Для визначення перевищення h вимірюють кут нахилу ν, горизонтальне прокладання d і фіксують висоту візування V (відлік, на який наведено візирної промінь).

З рис. 1 видно, що

В 1 В 2 = d tg ν; В 1 В 3 = В 1 В 2 + i п; (1.1)

h = ВВ3 = В1В3 - V (1.2.)

Тоді

h = d tg ν + i п - V (1.3)

При використанні тригонометричного нівелювання для топографічних зйомок в якості візирної цілі в точці У встановлюють нівелірну рейку. У цьому випадку d визначають за допомогою нитяного далекоміра.

65 Для точок, знятих способом обходу, можуть бути обчислені координати, і їхнє накладання на план проводиться так само, як і точок зйомочної основи. При графічному способі нанесення послідовно виконують дії такня послідовно виконують дії так

само, як і при нанесенні точок, що зняті полярним способом.

Нанесення точок способом лінійних засічок виконується за допомогою циркуля-вимірювача і зводиться до побудови трикутника за трьома сторонами, довжини яких виміряні при зйомці.

при накладанні точок, положення яких визначалось способом кутових

засічок, у вершинах базисів відкладають кути і прокреслюють напрямки,

перетин яких визначає положення шуканої точки на плані.

66 На аркуші креслярського паперу (формат А1) за допомогою лінійки Дробишева будують координатну сітку, спосіб побудови якої детально описано

в розділі II.Координатну сітку оцифровують відповідно до масштабу, у якому будуть план тахеометричного знімання, та координат точок тахеометричного ходу.

Потім на план наносять за координатами вихідні пункти та пункти тахеометричного ходу. Найпростіший і доволі швидкий спосіб нанесення пікетних точок оснований на використанні так званих тахеометричних транспортирівКористуючись зарисом, наносять на план ситуацію та викреслюють її в умовних знаках. Напрямки між пікетами, на яких потрібно виконувати інтерполювання, показано на зарисах стрілками. Нанесені на план під час інтерполяції точки з однаковими висотами з'єднують послідовно плавною криволінійною лінією, тобто викреслюють горизонталі. Здійснюють польовий контроль і тільки після цього план викреслюють

тушшю, кольором та розмірами, вказаними в умовних знаках

67 різновид лазерних нівелірів. Вони бувають статичними і ротаційними. Ротаційні частіше

чікористовують на відкритих майданчиках. Статичні застосовують під час

•удівельних або ремонтних робіт всередині

невеликих приміщень. На відміну від ротаційних

чизериих нівелірів, які внаслідок обертання

іазерного променя задають вертикальну або гори-

юіпальну площини, статичні лазерні побудо-

увачі формують одночасно дві, три і більше

ілзсрних площин чи точок або в проекції на

і оризонтальну або вертикальну площини будують

опкі прямі лінії, відносно яких виконують по-

іа.чьші вимірювання.

Лазерні нівеліри, як і оптичні, викорис-

ювують для визначення перевищення між точ-

ками або винесення на місцевість проектних

відміток. Лазерні нівеліри створюють видиму горизонтальну, вертикальну або нахилену площини за допомогою лазерного променя.

68 Принципиальная схема глухого нивелира с элевационным винтом: 1 — зрительная труба; 2 — объектив; 3 — сетка нитей; 4 — окуляр; 5 — визирный луч; 6 — ось уровня; 7 — уровень; 8 — горизонтальная ось; 9 — элевационный винт; 10 — контрпружина элевационного винта; 11 — вертикальная ось; 12 — трегер с подъёмными винтами.

69. Вісь круглого рівня ии повинна бути паралельна осі обертання JJ нівелювання Щоб перевірити паралельність осей, виконують наступні дії: пухирець круглого рівня приводять піднімальними гвинтами на середину; верхню частину нівеліра повертають на 180°. Нівелір вважається справним, якщо бульбашка залишилась в центрі, несправним, якщо бульбашка змістилася.Для усунення цієї несправності нівелір приводять у прямовисне положення, переміщаючи пухирець до центра на першу половину дуги відхилення виправними гвинтами рівня, на другу половину - піднімальними гвинтами. 2. Горизонтальна нитка АА сітки повинна бути перпендикулярна осі обертання JJ нівеліра (рис. 7.14, б). Ця умова гарантується заводом-виготовлювачем приладу, але невелике виправлення й доведення можуть бути виконані виконавцем. Перевірку виконують у такій послідовності: вісь обертання нівеліра приводять по круглому рівні в прямовисне положення; на відстані 20...30 м від нівеліра встановлюють рейку й беруть відлік; наводять лівий кінець середньої горизонтальної нитки на рейку й беруть відлік, переміщають гвинтом трубу в горизонтальній площині до перетинання правого кінця середньої горизонтальної нитки й беруть відлік. Якщо нівелір справний, відлік по рейці не зміниться або зміниться в межах 1мм, якщо несправний - зміниться більш ніж на 1мм. Щоб усунути несправність, послабляють виправні гвинти сітки й розгортають діафрагму із сіткою ниток за рахунок люфту гвинтів. 3. Візирна вісь VV зорової труби повинна бути паралельна осі ии циліндричного рівня Послідовність виконання перевірки: на місцевості вибирають дві точки А и В з відстанню між ними 70...80 м; точки закріплюють колами, нівелір установлюють у точці С1 і беруть відліки а1, b1 по рейках. Після цього обчислюють перевищення h1 = а1 - b1. Далі нівелір установлюють у точці С2 на відстані 3...5 м від однієї з рейок, по рейках беруть відлік а2, b2 й обчислюють перевищення h2 = а2 – b2. При рівності перевищень або різниці між ними менш 4мм нівелір придатний до експлуатації. Якщо різниця перевищень більше 4 мм, обчислюють правильний відлік по далекій рейці а2 = b2 + h1.

70 Опрацювання журналу (див. табл. Ш.4.2) розпочинають з перевірки всі обчислень у журналі.

Далі виконують посторінковий контроль. На кожній сторінці, де записані результати нівелювання на двох або більше станціях, обчислюють суми відліки

іадньої S3 та передньої ХП рейок (колонки 3 і 4), суми знайдених £А„дч

та середніх Y.KeP і ZК,-/> перевищеньТеоретичну суму перевищень ^ h m розраховують за формулою

сума н м = Н к і н ц - Н п о ч, Нев'язку в нівелірному ході обчислюють за формулою

фн = сума н сер – сума н теор(Нев'язку fh порівнюють із допустимою нев'язкою don.fh.

Для технічного нівелювання її величину визначають за формулою

don.fh = 50ммлкорінь л. Щоб знайти висоту наступної зв'язувальної точки, необхідно до висоти

топередньої зв'язувальної точки додати значення виправленого перевищення «ііж ними. Висоти проміжних точок визначають через горизонт приладу /77.

Горизонт приладу - це висота горизонтальної візирної осі приладу над прийнятою рівневою поверхнею. Щоб знайти висоту проміжної точки, потрібно від горизонту приладу відняти

відлік сі чорної шкали рейки, що встановлена у цій проміжній точці, тобто

Нпром, = ГП,-Сі. (ІІІ.4.25)

Висоти проміжних точок записують у відповідних рядках графи 13 журналу.

71 Нівелювання траси між зв'язувальними точками виконують способом із середини. Нехай нівелір встановлено посередині між пікетами ПКО та ПК1, на яких становлено рейки (див.рис. 111.4.8). Знайдемо перевищення між цими точками.

Нівелювання на станції, якщо працюють нівеліром з циліндричним івнем, виконують у такій послідовності:

1. За допомогою підіймальних гвинтів і сферичного рівня добиваються, щоб вісь обертання нівеліра була приблизно прямовисною.

2. Наводять зорову трубу на задню рейку, встановлену на пікеті ПКО. Елеваційним гвинтом переміщують бульбашку циліндричного рівня у нуль-пункт, тобто зображення кінців бульбашки циліндричного рівня, які видно в юлі зору зорової труби, приводять в контакт. Після цього середньою оризонтальною ниткою сітки ниток відлічують чорну шкалу рейки (відлік а\).

3. Наводять зорову трубу на передню рейку, розміщену на пікеті ПК1 і, істановивши за допомогою елеваційного гвинта бульбашку циліндричного лвня в нуль-пункт, відлічують середньою горизонтальною ниткою сітки ниток юрну шкалу передньої рейки (відлік в{).

Після цього повертають рейки червоними шкалами до нівеліра.

4. Труба наведена на передню рейку. Уточнюють положення бульбашки циліндричного рівня в нуль-пункті. Відлічують червону шкалу рейки в2.

5. Трубу наводять на задню рейку. Виконують дії, вказані в пункті 2.Відлічують червону шкалу задньої рейки а2.

Під час роботи нівелірами з компенсатором достатньо привести нівелір приблизно в робочий стан за допомогою сферичного рівня. Потім спрацьовує компенсатор. Послідовність відлічування шкал рейок не змінюється.

Усі чотири відліки записують у журнал (табл. ІП.4.1).

У журналі числові значення відліків задньої і передньої рейок

пронумеровані (1), (2), (3), (4). Номери відліків відповідають послідовності відлічування (1, 2 - чорних шкал, 3, 4 - червоних шкал рейок).

6. Обчислюють перевищення за відліками чорних та червоних шкал як \-ах-вх і И2 = а2-в2. Числові значення перевищень h\ та h2 відповідно

+1288 та+1285.

7. Контроль роботи на станції.

72 Отже, під час розмічування пікетажу є пікети і плюсові точки, а під час нівелювання зв'язувальні та проміжні точки. Зв'язувальними точками не обов'язково мають бути пікети. Пікети також можуть бути проміжними гонками, а плюсові - зв'язувальними. Нагадаємо, що оптимальна віддаль від нівеліра до рейки - 100 м. Інструкція [9] допускає, якщо зображення поділок рейки "спокійні", то довжина плеч може буги збільшена до 150 м. Тому для частини траси можна виконати нівелювання з однієї станції

. Однак, якщо продовжувати прокладати нівелірний хід, то точка ПК2 стане зв'язувальною.

73 На пікетах і плюсових точках або в тих місцях, де різко виражений поперечний ухил, перпендикулярно до осі траси з правої і лівої сторони розмічують поперечники. Довжини поперечників повинні забезпечити проектування земляного полотна і всіх споруд, які передбачені проекто вздовж осі траси.І очки поперечників на осі траси (якщо це не пікетна або плюсова точка),праворуч і ліворуч від осі траси теж фіксують на місцевості кілочками і позначають, наприклад, ПКЗ+22 П+20. Це означає, що поперечник розмічений на ПКЗ+22 і точка перебуває на відстані 20 м праворуч від осі траси.

74=71

76 Спосіб прямокутних координат.

Припустимо, що на коловій кривій радіус якої R потрібно знайти точки Р)(Рг, Рз щоб віддалі між ними на кривій дорівнювали к. Приймемодотичну АВ за нісь абсцис, а

точку А за початок відліку абсцис. Пряма AO буде віссю ор-

динат з початком відліку також у точці А. Тоді положення точок на кривій можна визначити за допомогою прямокутних коор-

динат yt \(х2,у2),.... Але спочатку потрібно знайти кут фі

що відповідає заданій дузі к.

Очевидно, що Фі/к= 360°/2пр

Звідси фі=к/р*180/п

Х1=rsinfi

Y1=2rsinfi\2Визначення положення точок на місцевості за цими координатами шодиться до відкладання мірною стрічкою від точки А у напрямку дотичної А В абсцис Jti, х2,... а також побудови екером перпендикулярів до АВ і відкладання рулеткою ординат уь уг,.... Розмічування кривої до середини ведуть від початку, а потім від кінця кривої.

77 Відомо, що кут утворений дотичною до кола і хордою, дорівнює половині

центрального куга, що спирається на дугу кола, обмежену цією хордоюВстановлюють теодоліт в точці А і

суміщають нуль лімба з нулем алідади.

Відкріпляють лімб і наводять

трубу на точку Е. Від напрямку АЕ

відкладають кут - j, а стрічкою у

напрямку візирного променя -

відрізок S, отримують точку В

кривої. Потім повертають алідаду

на кут (р відносно напрямку АЕ.

Сумістивши початок стрічки з точ-

кою В, натягують стрічки у на-

прямку візирної осі труби теодоліта

і, відклавши віддаль S від точки В,

одержують точку С кривої і т. д. Цей спосіб застосовують тоді,

коли потрібно детально розмітити криву на

насипах або у виїмці і коли важко відкладати довгі перпендикуляри.

78 Нівелювання поверхні - один із видів топографічного знімання, яке никонують на місцевості із слабовираженим рельєфом для складання вели комасштабних планів. Нівелювання поверхні дає змогу точніше визначній

висоти точок поверхні. Для отримання плану вузької смуги посередині ділянки (вздовж смуги) розмічують магістраль. Перпендикулярно до магістралі за допомогою теодоліта і мірної стрічки розмічують поперечники на характерних точках

рельєфу та пікетних точках. На поперечниках, як і на магістралі, закріпляють кілочками усі перегини рельєфу місцевості. Під час нівелювання значних площ, у місцях майбутньої забудови міст,

аеродромів та аеропортів тощо нівелювання площ зазвичай виконують у вершинах квадратів. У цьому разі точки, що нівелюють, розподіленірівномірно на всій площі. їх закріплюють на місцевості у вершинах квадратів.

Довжини сторін квадратів залежать від рельєфу та масштабу плану.

Будівельна сітка

Для винесення комплексу інженерних, промислових споруд або нових мікрорайонів на відкритій місцевості будують геодезичну мережу в вигляді прямокутників або квадратів.

Система закріплениху вершинах квадратівабопрямокутниківопорнихточокназивається будівельноюсіткою (рис. 12.3).

Її будують двома способами: редукування та осьовим. Практично використовують метод редукування. Роботи виконують в такій послідовності:

1. Проектування будівельної сітки. Проект розробляють на генплані інженерних споруд. Напрями сторін сітки проектують строго паралельно осям будинків, споруд та проїздів. Сітку проектують в вигляді прямокутників або квадратів.

L t1UKDXHTtVBSKC5JzEtJzMnPS7VVqkwtVrK34+UCAAAA//8DAFBLAwQUAAYACAAAACEAPvMgS8EA AADbAAAADwAAAGRycy9kb3ducmV2LnhtbERPyWrDMBC9B/IPYgK9xXJKaYsbOYRAQ4/1Ushxak0s Y2tkLDVx8/XRodDj4+3b3WwHcaHJd44VbJIUBHHjdMetgrp6X7+C8AFZ4+CYFPySh12+XGwx0+7K BV3K0IoYwj5DBSaEMZPSN4Ys+sSNxJE7u8liiHBqpZ7wGsPtIB/T9Fla7Dg2GBzpYKjpyx+rwFan dCi+T0/F8VbUn/2X5qPRSj2s5v0biEBz+Bf/uT+0gpc4Nn6JP0DmdwAAAP//AwBQSwECLQAUAAYA CAAAACEA8PeKu/0AAADiAQAAEwAAAAAAAAAAAAAAAAAAAAAAW0NvbnRlbnRfVHlwZXNdLnhtbFBL AQItABQABgAIAAAAIQAx3V9h0gAAAI8BAAALAAAAAAAAAAAAAAAAAC4BAABfcmVscy8ucmVsc1BL AQItABQABgAIAAAAIQAzLwWeQQAAADkAAAAQAAAAAAAAAAAAAAAAACkCAABkcnMvc2hhcGV4bWwu eG1sUEsBAi0AFAAGAAgAAAAhAD7zIEvBAAAA2wAAAA8AAAAAAAAAAAAAAAAAmAIAAGRycy9kb3du cmV2LnhtbFBLBQYAAAAABAAEAPUAAACGAwAAAAA= " fillcolor="silver"/> L t1UKDXHTtVBSKC5JzEtJzMnPS7VVqkwtVrK34+UCAAAA//8DAFBLAwQUAAYACAAAACEAUb+F0MIA AADbAAAADwAAAGRycy9kb3ducmV2LnhtbESPT4vCMBTE7wt+h/AEb2u6Irp2jSKC4tH6Bzy+bd42 xealNFGrn94Iwh6HmfkNM523thJXanzpWMFXPwFBnDtdcqHgsF99foPwAVlj5ZgU3MnDfNb5mGKq 3Y0zuu5CISKEfYoKTAh1KqXPDVn0fVcTR+/PNRZDlE0hdYO3CLeVHCTJSFosOS4YrGlpKD/vLlaB 3Z+SKvs9DbP1Iztsz0fNa6OV6nXbxQ+IQG34D7/bG61gPIHXl/gD5OwJAAD//wMAUEsBAi0AFAAG AAgAAAAhAPD3irv9AAAA4gEAABMAAAAAAAAAAAAAAAAAAAAAAFtDb250ZW50X1R5cGVzXS54bWxQ SwECLQAUAAYACAAAACEAMd1fYdIAAACPAQAACwAAAAAAAAAAAAAAAAAuAQAAX3JlbHMvLnJlbHNQ SwECLQAUAAYACAAAACEAMy8FnkEAAAA5AAAAEAAAAAAAAAAAAAAAAAApAgAAZHJzL3NoYXBleG1s LnhtbFBLAQItABQABgAIAAAAIQBRv4XQwgAAANsAAAAPAAAAAAAAAAAAAAAAAJgCAABkcnMvZG93 bnJldi54bWxQSwUGAAAAAAQABAD1AAAAhwMAAAAA " fillcolor="silver"/>

5 А

5 В

0 А

2 А

4 А

0 В

2 В

4 В

х

у

Рис. 12.3. Схема будівельної сітки

2. Перенесення на місцевість вихідних координатних осей сітки. При розмічуванні будівельної сітки за вихідні напрями приймають осі початку координат абсцису х та ординату у (рис. 12.3). При великих розмірах будівельної сітки більш доцільно винести на місцевість два взаємоперпендикулярні напрями, які ділять її на приблизно однакові чотири частини. Вихідні напрями осей сітки виносять на місцевість від найближчих пунктів геодезичної мережі. У деяких випадках невеликі за розміром будівельні сітки виносять від твердих предметів і контурів місцевості.

3. Детальне розмічування будівельної сітки. Від закріплених вихідних напрямів за допомогою теодоліта, мірної стрічки, світловіддалеміра або електронних тахеометрів за проектними розмірами будують прямокутники або квадрати. Кути виміряють з точністю ±1¢, лінії – з відносною точністю 1:1000 – 1:2000. Отримані точки закріплюють тимчасовими знаками. Кожну точку розмічають двома взаємно-перпендикулярними осями. Далі тимчасові знаки замінюють постійними бетонними монолітами, орієнтуючи їх по центру перетину осей (рис. 12.4).

Рис. 12.4. Схема закріплення постійних центрів пунктів будівельної сітки

4. Вимірювання кутів та ліній

5. Обчислення координат пунктів будівельної сітки 6. Редукування будівельної сітки. Розв’язанням обернених геодезичних задач (розділ 3, §5), обчислюють елементи редукції (кути та довжини ліній), на які необхідно змістити попередньо намічені точки вершин сітки так, щоб вони змістилися в проектне положення.

Від вихідних марок і реперів висотної основи по пунктам будівельної сітки прокладають ходи геометричного нівелювання ІІІ, ІV класів і обчислюють їх позначки.

---

Дата добавления: 2015-10-28