Історичне значення морських перемог Гораціо Нельсона

Жидких Олексій

Миколаївський національний університет імені Сухомлинського, аспірант кафедри Нової та новітньої історії

Історичне значення морських перемог Гораціо Нельсона

Наприкінці вісімнадцятого - початку дев’ятнадцятого віків в історії Великобританії відбуваються події, що дозволили їй на кілька століть стати світовим гегемоном.

Основою британської могутності у той час став її флот. Він дозволив британцям зміцнити свої позиції на морі, підпорядкувати собі головні торговельні шляхи, забезпечивши, таким чином, приплив величезних ресурсів до метрополії.

Такий розвиток подій став можливим завдяки людям, які стояли на чолі збройних сил Британської імперії.

Серед них окремо слід виділити особу Гораціо Нельсона (1758-1805 рр.), геніального флотоводця, чий талант забезпечив Британії перемогу в ключових битвах за панування на морі – при Абукирі, Копенгагені, Трафальгарі.

Кінець вісімнадцятого століття в історії Великобританії ознаменувався кількома важливими подіями, які зумовили її майбутнє.

По-перше, саме у Великобританії, почалася промислова революція, яка дозволила їй випередити інші європейські держави в озброєнні. Завдяки вигідному географічному положенню Британії, це особливо яскраво позначилося на флоті.

По-друге, Великобританія програла війну за незалежність США (1775-1783 рр.), що разом з підйомом Франції Наполеона Бонапарта, поставило під загрозу світове панування Британської корони¹.

Лідери Британської держави, на чолі з прем'єр-міністром Вільямом Піттом (1783-1801 рр.), розуміли, що імперії для того щоб зміцнити свою світову могутність потрібно остаточно закріпитися на морі, і для цього їм були потрібні перемоги у битвах із головними противниками.

У такому середовищі виріс майбутній адмірал Гораціо Нельсон. Нельсон народився в 1758 році у родині священика. У сім'ї було одинадцять дітей, і багато хто з яких продовжив сімейну справу - службу церкві.

Гораціо ж вибрав для себе іншу долю - море. Під час подій Війни за незалежність США в 1779 році Нельсон стає капітаном, і йому уперше довірили власний корабель - фрегат "Хінчінбрук".

Після цього Нельсон працював дозорцем, брав участь в колоніальних війнах Британської корони.

Серед битв, в яких Гораціо Нельсон проявив себе як видатний управлінець і стратег, відомий історик-англознавець Володимир Трухановський виділяв Битви при Абукирі, Копенгагені та Трафальгарі².

Битва при острові Абукир. Ця битва відбулася в гирлі річці Ніл, в південному Середземномор'ї на початку серпня 1798 року. Битва мала місце під час "Революційних війн", у руслі протистояння Великобританії та революційної Франції. Англія зазнала поразок в сухопутній війні на континенті, а від вторгнення на острів її врятували тільки дії флоту в Північному морі при Кампердауні (11 жовтня 1797 року).

В битві при Абукирі флот Нельсона бився з французьким флотом під командуванням адмірала Франсуа де Брюї. Завдяки рішучим діям Нельсона, французів вдалося оточити і потопити їх флагманський корабель - "Орієнт", з адміралом Брюї та грошима на єгипетську компанію Наполеона на борту. Французький флот, окрім декількох кораблів, був розгромлений. Бій вийшов важким і кровопролитним. Очевидці повідомляли що: "Уся затока була покрита мертвими тілами, понівеченими, пораненими, обгорілими, без клаптика одягу, окрім спіднього"³.

Армія Бонапарта за підсумками цієї битви залишилася відрізаною в Єгипті і позбавленою необхідного фінансування, що значно ускладнювало Єгипетську компанію. Крім того, перемога в цій битві дозволила Британії узяти повністю під свій контроль Середземне море. Також вона прискорила процес формування Другої антифранцузької коаліції, яка була створена у 1799 році.

Що стосується Нельсона, то він виявив себе в цій битві рішучим, сміливим і мудрим адміралом. Він став популярним у Великобританії. Існує легенда, що перед цією битвою Нельсон сказав що від Нілу він відправиться або в могилу, або в палату лордів. Після битви він був зведений в пери і став бароном Нельсоном-Нільским⁴.

Битва при Копенгагені. Битва при Копенгагені відбулася 2 квітня 1801 року. Російський цар Павло Перший, відносно протистояння Великобританії і Франції, вибрав політику озброєного нейтралітету (схожу позицію Росія займала під час війни за незалежність США). У грудні 1800 року була створена Балтійська коаліція, в яку увійшли також Пруссія, Швеція і Данія. Створення такого потужного союзу морських держав, зрозуміло, не могло влаштовувати Британську корону. Тому урядом Британії на початку 1801 року було розроблено план, за яким слід було розгромити данський флот, доки на Балтиці стоїть лід і російські кораблі замкнуті в портах.

Командувачем був призначений поміркований адмірал Хайд Паркер, а заступником - прибічник рішучий дій Нельсон. Битва була жорсткою, англійська ескадра піддавалася сильному бомбардуванню данськими кораблями, виставленими уздовж берега. Тут проявився характер Нельсона. Коли адмірал Паркер віддав наказ про відступ і подав відповідний сигнал, Нельсон проігнорував його, сказавши капітанові корабля Фолі: "Знаєш, Фолі, у мене тільки одне око, я маю право іноді бути сліпим"⁵. Так Нельсон не підкорився і довів бій до переможного кінця.

У цій битві Нельсон продемонстрував прекрасне чуття бою, його ім'я гриміло по усій Британії і Європі.

Данський флот зазнав нищівної поразки. Його залишки були відправлені до Англії. Балтійська ліга перестала бути загрозою. Також ця перемога прискорила підписання Ам'єнського перемир'я між Британією і Францією у березні 1802 року. Стала очевидною необхідність відпочинку для обох сторін. Друга коаліція припинила своє існування. Французькі війська повинні були залишити Неаполь, Рим і Ельбу, а англійці - усі порти і острови, зайняті ними в Середземному морі і Адріатиці, а також обидві сторони визнавали незалежність Мальти. Ам'єнський мир був ненадійним, стан речей, що склався, не влаштовував жодну із сторін.

Битва при Трафальгарі (21 жовтня 1805 року). Безумовно, битва при Трафальгарі - вирішальна битва в історії англійського флоту дев'ятнадцятого століття. Вона стала останньою битвою адмірала Гораціо Нельсона, який поклав на вівтар перемоги своє власне життя. Трафальгарська битва була частиною військового протистояння Наполеонівської Франції і її союзників з країнами Третьої антифранцузької коаліції, до якої входили Австрія, Росія, Великобританія, Швеція, Неаполітанське королівство і Португалія.

У 1805 році морське протистояння між Францією і Британією досягає апогею. Перша імперія активно знищує англійські торговельні судна, підриваючи таким чином торгівельну могутність Британії. Крім того, ще в 1804 році, Наполеон Бонапарт розробив план морського десанту французької армії на Британські острови з Булону, щоб таким чином раз і назавжди покінчити з Англією. Через усе це Британія була зацікавлена в швидкому розв’язанні "морського питання" і знищенні французького флоту. Зацікавлений в битві був і Наполеон, перемога дозволила б йому надалі очистити Ла-Манш від англійських кораблів та забезпечити безпеку десантним кораблям.

Вирішальна битва відбулася 21 жовтня 1805 року біля іспанського міста Кадис, коло мису Трафальгар. Об'єднаний флот Франції і Іспанії, що складався з 33 лінійних кораблів і семи фрегатів, був застигнутий зненацька по дорозі до Гібралтару флотом Нельсона, який складався з 32 лінкорів і 5 фрегатів. Британці атакували ворога під прямим кутом двома колонами ⁶. Невмілі дії командувача об'єднаним флотом адмірала Вільньова, призвели до сум'яття. Військова мудрість, сміливість, рішучість Нельсона, а після його смерті наступника Коллінгвуда дозволили за декілька днів повністю знищити флот противника. Франко-іспанський флот за підсумками битви втратив захопленими або потопленими близько 20 кораблів, тоді як британці жодного (хоча, все ж, слід зазначити, що деякі, у тому числі, флагманський - "Вікторія" ледве трималися на плаву)⁶.

Нельсон загинув 21 жовтня. Він був смертельно поранений французьким снайпером, тому що постійно знаходився на капітанському містку. Після цього, Нельсона перемістили до лазарету, де він отримував регулярні звіти з поля бою. Коли стало ясно, що перемога залишиться за британцями, Нельсон передав командування Катеберту Коллінгвуду. Невдовзі адмірал Горціо Нельсон помер. Віце-адмірал Коллінгвуд довів бій до рішучої перемоги Королівського флоту. По заповіту тіло Нельсона, всупереч традиціям не віддали морю, а в бочці рому (за іншим джерелам бренді або коньяку) доставили на Батьківщину. Скорбота британців через загибель національного героя була безпрецедентною.

Перемога Нельсона при Трафальгарі мала величезне значення для Великобританії.

По-перше, розгром французького флоту означав, що зникла загроза десанту сухопутних військ на Британські острови. Наполеон був вимушений відмовитися від цієї ідеї, і змінити свої плани та політичні інтереси. Надалі це привело, окрім іншого, до походу Наполеона на Російську імперію.

По-друге, перемога Нельсона остаточно закріпила Великобританію в ролі світового гегемона на морі на найближче століття.

По-третє, втративши можливість боротися з Англією на морі, Наполеон був вимушений перейти до політики Континентальної блокади (1806-1814), що налаштувало проти нього багатьох союзників, які вели активну торгівлю з Британією.

По-четверте, Іспанія, зазнавши поразок в сухопутній війні проти Наполеона і проти Нельсона на морі, остаточно прийшла до занепаду.

Висновки

Особа адмірала Гораціо Нельсона є однією з найвидатніших в історії Великобританії. У цій статті розглянуті три його видатні перемоги як флотоводця - при Абукирі (1-2 серпня 1798 р.), при Копенгагені (2 квітня 1801 року) та при Трафальгарі (21-23 жовтня 1805 р.). Кожна з цих перемог дозволила вирішити певні проблеми які стояли перед Британською короною. Слід зазначити, що в цьому дослідженні відсутні деякі періоди з життя Нельсона, наприклад, його перебування в Неаполі і взаємовідносини з дружиною англійського посла Емою Гамільтон, які мають бути предметом окремого дослідження.

Це дослідження - спроба показати вплив окремої особи, яка завдяки своєму таланту вплинула на подальшу історію Великобританії і усієї Європи. Головне історичне значення перемог Нельсона полягає в тому, що вони дозволили Британії захистити себе з боку морів від явних і потенційних супротивників, затвердити себе в ролі світового лідера на морі на найближче століття, і отримати перевагу в боротьбі за колонізацію країн Азії і Африки.

¹Штенцль А. История войн на море с древнейших времён до конца девятнадцатого века/Штенцль А.- Интернет-библиотека «Альдебаран» –Т.1 - 672 с.

²Трухановский В.Г. Адмирал Нельсон. /В.Г. Трухановский – М.:1980. – 174 с.

³Никои Д. Сражение при абукире 1 августа 1798 г. – Режим доступа: - http://www.englishistory.ru/srajenie_pri_abukire.htm

⁴Стемпл Д.Л. Англия автобиография 200 лет глазами очевидцев / Д.Л. Стемпл – М: 2008 - с. 313 из 624

⁵Там же - с. 315

⁶Adkins, Roy (2004). Trafalgar: The Biography of a Battle. L.

Дата добавления: 2015-10-28