Суспільний лад

Консультація т. 8 ІДПУ

Питання. Соціально-політичний розвиток України у складі Російської імперії у ХІХ- поч. ХХ ст.

Кінець XIX — початок XX ст. започаткував масовий національно-визвольний рух в Україні. Серед українських робітників поширюються ідеї марксизму. В 1905 році вибухнула друга буржуазно-демократична революція. На цей раз це була революція знизу.

17 жовтня 1905 року цар Микола II проголосив Маніфест, в якому проголошувалася свобода особистості, слова, Зібрань та союзів. Була заснована Державна дума з законодавчими повноваженнями. Починається масове створення політичних партій в Україні: Революційна Українська партія (РУП) (1899), яка в 1905 році розпалася на Народну Українську партію і Українську соціал-демократичну робітничу партію, Українська радикально-демократична партія (1905) тощо.

У першій половині XIX ст. Україна залишається сіль­ськогосподарською країною. Фео­дально-кріпосницька система була пануючою, в усіх сфе­рах економічного життя йшов процес розвитку товарно-грошових відносин.

Швидкими темпами розвивається промисловість.

Олександр II розпочав кардинальні реформи. 19 лютого 1861 року проголошується Маніфест про скасування крі­пацтва.

Селянська реформа була головною се­ред інших демократичних реформ. Ще в 1860 році розпочалася фінансова реформа, в 1862 році— військова реформа. Було введено загальну військову повинність, а термін служби зменшено з 25 до 6 років.

Але найбільш демократичними були судова, земська (1864 р.) і міська (1870 р.) реформи. І хоча ці реформи не порушили суті абсолютної монархії, вони відкрили шлю­зи для демократичної думки, розвитку національного світо­гляду.

В цей же час Україна стає головним центром харчової промисловості Російської імперії. Особливо технічно розвинутими були цукрова, спиртогорілчана і млинарська галузі.

Україна перетворюється також у регіон запровадження іноземних інвестицій, що мало велике позитивне значен­ня.

Суспільний лад

Після знищення залишків автономії України у складі Російської імперії суспільний лад приводиться у відпо­відність до суспільного ладу Росії. Офіційно все населен­ня Російської імперії складалося з чотирьох станів — дво­рянства, духовенства, селянства (сільських обивателів) та міських жителів (міських обивателів).

Дворянство, У 1835 році приймається указ "О Малороссийских чинах, дающих право на действительное или потомственное дворянство". Він затверджував станові привілеї та пільги за козацькою стар­шиною та її нащадками.

У першій половині XIX ст. дворянство Російської імперії продовжує зміцнювати своє становище. Дворяни володіли 70 відсотками українських земель, в Західній Україні — 44 відсотками.

Закон 1827 року надавав дворянам право створювати фабрики, заводи та майстерні не тільки в селах, як це було передбачено раніше, а і в містах. ї

У створе­них за земською 1864 року та міській 1870 року реформами органах земського та міського самоврядування дворянству відводилося чільне місце. Дворяни очолювали училищні ради, визначали особовий склад мирових судів.

Закон 1889 року про земських начальників, які призна­чалися тільки з потомствених дворян, передавав їм всю судову і адміністративну владу на місцях. Розширюється мережа дворянських привілейованих навчальних закладів.

Під час буржуазно-демократичної революції 1905—1907 років дворянство створює свої політичні партії. Перш за все це конституційно-демократична партія (кадети) і "Союз 17 октября" (октябристи). Соціальну базу партії кадетів складали поміщики, промислова та банківська буржуазія.

Буржуазія. В умовах становлення товарного виробниц­тва відбувалося народження соціальної групи населення — буржуазії.

Буржуазні прошарки утворюються з різних соціальних станів: дворян, селян, міщан, купців, що йшли шляхом підприємництва.

Весь клас буржуазії з цього часу умовно можна поділити на три прошарки: велика, середня та дрібна буржуазія.

Провідне становище в буржуазному стані належало ве­ликій буржуазії, яку складала перш за все промислова та банківська буржуазія (Терещенків, Головинських, Тишківських, Яхненки, Панченки, Стороженки).

До середньої буржуазії умовно можна віднести бур­жуазну інтелігенцію —адвокатів, лікарів, землемірів, ін­женерів.

Дрібна буржуазія (власники невеликих підприємств) відступала на задній план. Але на відміну від інших країн, в Україні був досить значний прошарок дрібної буржуазії.

Буржуазія, як і дворянство, займала привілейоване ста­новище. Та якщо дворянство було політичним, то буржуа­зія -— економічним фундаментом суспільства.

Дата добавления: 2015-10-24