Дайте поняття про сплави.Умови, якиі повинні
Сплав (стоп [1]) — тверда або рідка однорідна речовина, утворена
сплавленням (стопленням) кількох металів або металів з неметалами.
Більшість металів при їх сумісному стопленні змішуються один з одним
і, кристалізуючись, утворюють стопи чи інтерметаліди.
2. кристалічна будова металів; Типи кристалічної рещітки
Всі метали мають кристалічну будову. Атоми в кристалах розташовані в визначеному порядку, який створює просторові кристалічні гратки. Найбільше атомів забезпечують крист. Гр. кубічна об'ємноцентрова, кубічна гранецентрована і гексагональна щільно упакована.
Кристалі́чна ґра́тка — геометрично правильне розміщення атомів (йонів, молекул), властиве речовині, що перебуває в кристалічномустані.
Розрізняють 3 види: Кубічно обємноцентрована, Гране центрована, Гексогональна.
3. Будова реальних ристалів. Дефекти кристалічної рещітки.
Кристалічна будова характеризується геометрично правильним розташуванням атомів (іонів) у просторі. Атоми металу перебувають на певній відстані між собою, при якій енергія взаємодії позитивно і негативно заряджених частинок мінімальна. В площині атоми утворюють атомну сітку, а в просторі – атомно-кристалічну гратку. Атоми коливаються навколо точки рівноваги з великою частотою. точкові дефекти лінійні дефекти плоскі, або поверхневі об'ємні дефекти, або макроскопічні порушенн
4. Процес кристалізації і зростання зерен
При солодженні розплавленого металу до температури кристалізації атоми розміщуються в вузлах кристалічних граток і формується кристал. Цей процес називається кристалізацією. Кристалізація відбувається з виділенням теплоти і починається нижче температури плавлення. Різницю між теоретичною і фактичною температурами кристалізації наз. переохолодженням. Через переохолодження виникають центри кристалізації і виділяється теплота. Кристалізація відбувається в такий спосіб: при досягненні температури кристалізації в металі виникають центри кристалізації. Навколо кожного центра кристалізації формується окремий кристал. На 1 етапі кристали ростуть в рідкому середовищі і мають правильну геометричну форму, одночасно з ростом кристалів виникають нові центри кристалізації, довкола яких формуються нові кристали. У процесі росту кристали стискаються, їх правильна геометрична форма порушується, утворюються зерна неправильної форми – кристаліти
5.Процес алотропії в металах
Алотропія – здатність деяких речовин при однаковому хімічному складі мати різну будову і властивості. Алотропії піддаються: Fe, Mn, Co, Ti та інші метали, які у твердому стані при певній температурі здатні змінити кристалічну гратку. Перебудова супроводжується виділенням чи поглинанням теплоти і відбувається при певній температурі.
6,Поняття алотропічні перетворення
Алотропі́чні перетво́рення зміни, що відбуваються в будові і властивостях металів під час їхнього нагрівання і охолодження.
Алотропічні перетворення призводять до утворення різних кристалічних форм або різної кількості атомів хім. елемента в молекулі простої речовини.
7.Сплави, іх компоненти фази система сплавів. Типи сплавів.
Сплав тверда або рідка однорідна речовина, утворена
сплавленням (стопленням) кількох металів або металів з неметалами.
Більшість металів при їх сумісному стопленні змішуються один з одним
і, кристалізуючись, утворюють стопи чи інтерметаліди.ю
Компонент – незалежна складова частина системи (сплаву). Компонентами можуть бути хімічні елементи (метали, неметали) і хімічні сполуки. Чистий метал можна розглядати як однокомпонентну систему. Сплав двох металів - як двокомпонентну систему.
Фаза – однорідна область сплаву, яка утворюється в результаті взаємодії компонентів і характеризується однаковими властивостями в кожній її точці. Фазами можуть бути хімічні елементи, чисті метали, тверді розчини, хімічні сполуки.
Система - сукупність фаз (у рідкому, твердому чи газоподібному стані), які знаходяться в рівновазі при заданих умовах (температура, тиск).
8. Механічні суміші. Утворення. Діагрма стану.
Неоднорідні сплави є механічною сумішшю кристалітів металів. До того ж, кожний з металів зберігає свою кристалічну ґратку. Наприклад, структура стопів Стануму зПлюмбумом, які використовують як м'які припої, складається з кристалітів чистого Стануму та кристалітів чистого Плюмбуму.
11. сплави заліза з вуглецем. Компоненти.Алотропія заліза.
Залізовуглецеві сплави - сталі та чавуни - широко застосовуються в сучасній техніці. Сплави заліза з вуглецем в залежності від вмісту ввуглецю, температури нагрівання розплава та швидкості його охолодження можуть мати різні структурні складові: тверді розчини, хімічні сполуки, механічні суміші.
Компонентами залізовуглецевих сплавів є залізо та вуглець, який може знаходитись у сплавах у хімічно зв’язаному стані у вигляді цементиту – Fe3C
або у вільному стані – у вигляді графіту
Алотропія заліза має велике значення в процесах гарячої механічної і термічної обробки чавуну і сталі. Головну роль при цьому грають а і ^-модификации залоза. Регулюючи гартом, відпалом і іншими способами вміст цих модифікацій в сталях, додають їм задані механічні властивості.
12. Діаграма стану сплаву заліза з вуглецем. 
14. евтетика сплаву
Евтектична композиція являє собою рідкий розчин, що кристалізується при найбільш низькій температурі для сплавів даної системи. Відповідно, температура плавлення сплаву евтектичного складу - також найнижча, у порівнянні зі сплавами іншого складу для даної системи компонентів. Це явище якраз і відображає етимологію терміна.
15. залежність властивостей сплавів від їх фазового сплаву
Фазовий склад і структуру сплаву в залежності від температури і концентрації в зручній графічній формі показують діаграми стану.
Діаграми стану подвійних систем будують у координатах температура-хімічний склад сплаву. Вид діаграми визначається особливостями компонентів, які формують даний сплав і характером їх взаємодії. Діаграми надають інформацію про температури початку і закінчення перетворень сплавів, що, в свою чергу, дозволяє підібрати режим термічної обробки і визначити кінцеву структуру сплаву після охолодження.
16. термічна обробка сплавів. Класифікація
Термі́чна обро́бка — технологічний процес, сутність якого полягає у зміні структури металів і сплавів при нагріванні, витримці та охолодженні, згідно зі спеціальним режимом, і тим самим, у зміні механічних та фізичних властивостейостанніх. Застосовують також різні види хіміко-термічної обробки, сутність якої полягає в легуванні поверхневого шару виробів вуглецем, азотом або деякими металами (алюмінієм, хромом, берилієм) з подальшою термічною обробкою.
17. Термічна обробка сплавів. Відпал
Термі́чна обро́бка — технологічний процес, сутність якого полягає у зміні структури металів і сплавів при нагріванні, витримці та охолодженні, згідно зі спеціальним режимом, і тим самим, у зміні механічних та фізичних властивостейостанніх. Застосовують також різні види хіміко-термічної обробки, сутність якої полягає в легуванні поверхневого шару виробів вуглецем, азотом або деякими металами (алюмінієм, хромом, берилієм) з подальшою термічною обробкою.
Відпал або відпалювання — це операція термічної обробки (термооброблення) металів і сплавів, яка полягає в нагріванні металевих напівфабрикатів, виробів до певної температури, витримуванні при цій температурі та повільному охолодженні з метою наближення структури до рівноважного стану. Існують різні види відпалювання: гомогенізувальне, графітизувальне, перекристалізувальне, рекристалізувальне, релаксаційне, сфероїдизувальне тощо[1]. Залежно від роліфазових перетворень в технологічному процесі розрізняють операції відпалів І роду та ІІ роду.
18. Термічна обробка сплавів. Загартування.
Термі́чна обро́бка — технологічний процес, сутність якого полягає у зміні структури металів і сплавів при нагріванні, витримці та охолодженні, згідно зі спеціальним режимом, і тим самим, у зміні механічних та фізичних властивостейостанніх. Застосовують також різні види хіміко-термічної обробки, сутність якої полягає в легуванні поверхневого шару виробів вуглецем, азотом або деякими металами (алюмінієм, хромом, берилієм) з подальшою термічною обробкою.
Загартуванням називають нагрівання до високої температури, витримування і швидке охолодження (у воді, мінеральній оливі та інших охолоджувачах). Є такі види загартування: в одному охолоджувачі; перервне; ступінчасте; ізотермічне; поверхневе та ін. Загартування сталей забезпечує підвищення твердості, виникнення внутрішніх напружень і зменшення пластичності. Твердість збільшується у зв'язку з виникненням таких структур: сорбіт, тростит, мартенсит. Практично загартуванню піддаються середньо- і високовуглецеві сталі.
19. Термічна обробка сплавів. Нормаліщація.
Термі́чна обро́бка — технологічний процес, сутність якого полягає у зміні структури металів і сплавів при нагріванні, витримці та охолодженні, згідно зі спеціальним режимом, і тим самим, у зміні механічних та фізичних властивостейостанніх. Застосовують також різні види хіміко-термічної обробки, сутність якої полягає в легуванні поверхневого шару виробів вуглецем, азотом або деякими металами (алюмінієм, хромом, берилієм) з подальшою термічною обробкою.
Нормалізація полягає у нагріванні вище критичної точки, витримці й охолодженні на повітрі. У результаті нормалізації структура сталі стає менш неврівноваженою, ніж після відпалу. Це надає нормалізованому металу порівняно з відпаленим дещо більшу міцність і твердість за незначно зниженої пластичності. Основною метою відпалу і нормалізації є утворення однорідної урівноваженої структури сплаву, що зумовлює кращу здатність піддаватися тому чи іншому виду обробки, або покращення механічних властивостей порівняно з термічно необробленими сплавами.
20.Термічна обробка сплавів. Відпускання
Термі́чна обро́бка — технологічний процес, сутність якого полягає у зміні структури металів і сплавів при нагріванні, витримці та охолодженні, згідно зі спеціальним режимом, і тим самим, у зміні механічних та фізичних властивостейостанніх. Застосовують також різні види хіміко-термічної обробки, сутність якої полягає в легуванні поверхневого шару виробів вуглецем, азотом або деякими металами (алюмінієм, хромом, берилієм) з подальшою термічною обробкою.
Відпуск. Відпуском називають нагрівання до температури нижчої за 973 К, витримування та повільне охолодження на повітрі. Розрізняють три види відпуску: низький (нагрівання до температури 473 К; середній (573–773 К); високий (773–973 К). Після відпуску в деякій мірі зменшується твердість і внутрішні напруження, збільшується пластичність і в'язкість сталей.
21, Хіміко-термічна обробка сплаів.
Хіміко-термічною обробкою (ХТО) називається термічна обробка, яка полягає в поєднанні термічного та хімічного впливу з метою зміни складу, структури і властивостей поверхневого шару сталі, такі як: цементація, азотування, нітроцементація, ціанування, борирование, силицирование, дифузійна металізація сталі і ін.
22. Випробування металів на ростяжіння. Діаграма ростяжіння.
Випробування проводять на спеціальних розривних машинах у яких є: механізм для навантаження випробуваного зразка, пристрій для вимірювання зусилля прикладеного до зразка. Головки випробуваного зразка затискають у затискачах машини. Машини які випробують обладнані пристроями, які креслять діаграму розтягування що відбиває зміну довжини зразка залежно від прикладеного навантаження
Діаграма розтягування конструкційної сталі
1. Границя міцності
2. Границя плинності
3. Руйнування
4. Область деформаційного зміцнення
5. Область деформаційного знеміцнення
A: Умовне напруження (F/A0)
B: Істинне напруження (F/A)
23, Випробування металів на твердість. Визначення твердості по бринелю.
Твердість матеріалу можна визначити за допомогою приладів: Бринеля, Роквелла, Віккерса. HRA(70-85) – особливо-твердий матеріал. HRB (20-100) - М'які матеріали. HRC(25-67) – Інструментальні сталі, чавуни. Визначення твердості пр. Віккерса: Наконечником є чотиригранна алмазна піраміда з кутами між гранями 136. У результаті вдавлювання в шліфовану чи поліровану поверхню зразка отримують відбиток, діагональ відбитка вимірюють за допомогою мікроскопа, що є у приладі Віккерса.
Випробування проводиться таким чином: спочатку дають невелике попереднє навантаження для встановлення початкового положення індентора на зразку, потім додається основне навантаження, зразок витримують під дією навантаження протягом 10-30с, вимірюється глибина вдавлювання, після чого основне навантаження знімається.
24,Випробування металів на твердість. Визначення твердості по Роквеллу.
Твердість матеріалу можна визначити за допомогою приладів: Бринеля, Роквелла, Віккерса. HRA(70-85) – особливо-твердий матеріал. HRB (20-100) - М'які матеріали. HRC(25-67) – Інструментальні сталі, чавуни. Визначення твердості пр. Віккерса: Наконечником є чотиригранна алмазна піраміда з кутами між гранями 136. У результаті вдавлювання в шліфовану чи поліровану поверхню зразка отримують відбиток, діагональ відбитка вимірюють за допомогою мікроскопа, що є у приладі Віккерса.
Випробування на твердість за Роквеллом — це метод оцінки твердості матеріалів, що базується на вимірюванні глибини проникнення твердого наконечника (індентора) під заданим навантаженням у досліджуваний матеріал. Твердість потрібно вимірювати не менш ніж у трьох точках. Для обчислення приймають середнє значення результатів другого і третього вимірювань.
25, Випробування матеріалів на ударну вязкізть.
Для випробовування на удар виготовляють спеціальні зразки з надрізом, які потім руйнують на маятниковому копрі. Маятник підіймають на певну висоту і опускають з цієї висоти на зразок. Після удару і руйнування маятник підіймається на іншу висоту. Для позначення ударної в'язкості додають, що вказує на вид надрізу на зразку: U, V, Т. KСU означає ударну в'язкість зразка з U -подібним надрізом, KСV — з V-подібним надрізом, а KСТ — із тріщиною.
26, Дефекти сталі.
Дефектів розрізняють дуже багато.
Корозія, недостатня кількість вуглецю, Недостатня твердість загартованого вироби,поява м'яких плям, Окислення і зневуглецювання, Перепал, Гартівні тріщини, Деформація і викривлення та багато інших.27. Вуглецеві сталі. Визначення, класифікація, маркування сталей Вуглеце́ва сталь сталь, що містить вуглець (до 2%) поряд з іншими домішками. На відміну від чистих залізовуглецевих сплавів в ній, крім заліза і вуглецю, є постійні домішки (марганець, кремній, сірка, фосфор, кисень, азот, водень) і домішки випадкові (хром, мідь,нікель тощо).Якість конструкційних вуглецевих сталей визначається наявністю в них шкідливих домішок фосфору (P) і сірки (S). Фосфор додає сталі холодноламкості (крихкості). Сірка (найшкідливіша домішка) — додає сталі червоноламкості. Вміст шкідливих домішок у залежності від групи якості для конструкційних сталей наступний: Звичайної якості (ДСТУ 2651:2005/ГОСТ 380–2005, ISO 1052—82)[2] — P і S до 0,05% (маркування Ст за ДСТУ або Fe за ISO). Якісна — P і S до 0,035% (маркування сталь).Основні марки конструкційних вуглецевих сталей звичайної якості: Ст0, Ст1кп, Ст1пс, Ст1сп, Ст2кп, Ст2пс, Ст2сп, Ст3кп, Ст3пс, Ст3сп, Ст3Гпс, Ст3Гсп, Ст4кп, Ст4пс, Ст4сп, Ст5пс, Ст5сп, Ст5Гпс, Ст6пс, Ст6сп. 28. Чавуни. Визначення, класифікація маркування Чаву́н — сплав заліза з вуглецем (понад 2% вуглецю за масою) та іншими елементами, який характеризується наявністю евтектичного перетворення: нетастабільного (цементитного) або стабільного (графітного) Переваги чавуну полягають у високих ливарних властивостях і невеликій ціні (у порівнянні зі сталлю). Температура розплавлення чавуну на 300—400°С нижча, ніж у сталі, що скорочує процес ливарництва.Марганець і кремній вводять у сталь для розкислення при її виплавлянні. Кремній сильно підвищує границю текучості sТ і знижує пластичність сталі.
Марганець помітно підвищує міцність сталі, практично не знижуючи пластичність і прогартовуваність, зменшує червоноламкість, що викликається впливом сірки.
Сірка є шкідливою домішкою в сталі. Вона потрапляє в сталь з руди чи палива. Із залізом сірка утворює хімічну сполуку FeS, яка практично не розчиняється у фериті, а створює легкоплавку евтектику з температурою плавлення 9880С.
Фосфор є також шкідливою домішкою. Він розчиняється у фериті і при цьому сильно спотворює кристалічну гратку заліза, внаслідок чого підвищуються границі міцності та текучості, але знижуються пластичність і в’язкість сталі. Фосфор підвищує поріг холодноламкості, тобто температуру переходу сталі у крихкий стан. Шкідливий вплив фосфору посилюється внаслідок великої схильності його до ліквації. Тому кількість фосфору в сталях також обмежують: у сталях звичайної якості – до 0,04%, в якісних – до 0,035%, а високоякісних – до 0,025%.
30, Леговані сталі. Позначення легуючих елементів. Маркування сталей.
Лего́вана сталь або спеціальна сталь — сталь, яка містить добавки інших металів з метою надання їй тих чи інших властивостей. Як легуючі елементи найчастіше застосовують хром, нікель, манган, силіцій, вольфрам, молібден і ванадій, значно рідше — кобальт, титан, берилій та інші метали.
Леговані сталі маркують за допомогою літер і цифр. Легуючі елементи позначаються літерами: Н — нікель, Х — хром, К — кобальт, М — молібден, Г — марганець, Д — мідь, Р — бор, Б — ніобій, С — кремній, В — вольфрам, Т — титан, Ф — ванадій, П — фосфор, А — азот.,
31. Класифікація легованих сталей.
За призначенням леговані сталі поділяються на конструкційні, інструментальні та сталі з особливими властивостями.
Конструкційні — застосовують для виготовлення деталей машин, при цьому в цих сталях міститься хрому, марганцю, кремнію до 2%, нікелю до 4%. Приклади конструкційних сталей:
Низьковуглецеві, які піддаються цементації: 15Х, 18ХГТ, 12ХНЗА, 25ХНР.
Середньовуглецеві, які піддаються поліпшенню: 35ХГСА, 40Х, 45Г2.
Ресорно-пружинні: 55С2, 60Г, 60С2ХФА, 65С2ВА.
Високоміцні: 03Н18К9М5Т, 04Х11Н9М2Д2ТЮ, 25Н24М4, 24Н21Г2С2М4, 30Х10Г10.
Підшипникові: ШХ9, ШХ15 (0,9% і 1,5% хрому відповідно).
Будівельні: 10Г2С, 15ХСНД, 15ГФ.
Інструментальні сталі застосовують для різного інструменту. Вони повинні мати високу твердість та зносостійкість.
Сталі для різального інструменту:
Низької теплостійкості (до 250°C): ХГ, 9ХС, ХВГ, ХВСГ.
Підвищеної до 600°C теплостійкості (швидкорізальні): Р9, Р6М5, Р9К5, Р14Ф4.
Сталі для вимірювального інструменту. Ці сталі повинні мати високу твердість, зносостійкість і зберігати постійність розмірів. Для виготовлення плиток, калібрів, шаблонів застосовують високовуглецеві хромисті сталі, наприклад, ХВГ, ХВ5. Найчастіше такі сталі після гартування обробляють холодом (для повного перетворення залишкового аустеніту в мартенсит).
Сталі для штампів:Холодного деформування середніх розмірів: 9ХС, Х6ВФ.
Холодного деформування різних розмірів, особливо високоточних: Х12М, Х12Ф.
Гарячого деформування середніх розмірів: 5ХНТ, 5ХНВ.
Гарячого деформування великих розмірів важконавантажених: 4Х2В5МФ, 5Х3В3МФС.
32. Вплив легуючих елементів на умови проведення термічної обробки сталей.
Всі легуючі елементи підвищують міцність.
Легуючі елементи, які утворюють карбіди, подрібнюють зерно при кристалізації.
Корозійної стійкості, жаростійкості (окалиностійкості), жароміцності, теплостійкості легуючі елементи надають лише при значній кількості в сталях (хром 8-13%, нікель 8-12%, вольфрам, молібден понад 5%).
Окремі хімічні елементи:
Хром — при кількості більше ніж 13% надає корозійної стійкості, понад 5% — жаростійкості.
Нікель — одночасно з міцністю підвищує ударну в'язкість, а також жароміцність (понад 8%).
Кремній — в ресорно-пружинних сталях надає пружності, а у високотемпературних сталях — жаростійкості.
Марганець — сприяє росту аустенітного зерна при перегріві.
Вольфрам і молібден — утворюють важкорозчинні карбіди і за значної кількості (понад 5%) надають сталі теплостійкості.
Титан і ванадій — переважно для подрібнення зерна і стримання його росту при нагріванні.В корозійно-стійких сталях титан запобігає міжкристалітній
корозії, алюміній підвищує твердість при азотуванні, а також жаростійкість.
33,Характеристика нікелевих, хромистих, і хромо нікелевих сплавів
Здатність нікелю розчиняти в собі значну кількість інших металів зберігаючи при цьому пластичність привела до створення великого числа нікелевих сплавів. Корисні властивості нікелевих сплавів певною мірою обумовлені властивостями самого нікелю, серед яких поряд із здатністю утворювати тверді розчини з багатьма металами виділяються феромагнетизм, висока корозійна стійкість в газових і рідких середовищах, відсутність алотропічних перетворень.
35, Корозія сталей. Корозостійкі і нержавіючі сталі. Легуючі елементи і маркування.
Коро́зія мета́лів — процес хімічного руйнування металів і сплавів при їх взаємодії з зовнішнім середовищем: повітрям, водою, розчинами електролітів тощо. До основних видів корозії відносять хімічну, електрохімічну, а також біологічную
Хімічна корозія відбувається в середовищах, які не проводять електричного струму.
Електрохімічна корозія більш поширена і завдає значно більшої шкоди, ніж хімічна. Вона виникає при контакті двох металів у середовищі водних розчинів електролітів.
Нержавіючі сталі за хімічним складом поділяють на дві основні групи: хромисті та хромонікелеві.
Неіржавні сталі мають високу корозійну стійкість у хімічно активних газових і рідких середовищах. Висока корозійна стійкість цих сталей забезпечується великим вмістом хрому, нікелю і мангану. Неіржавна сталь, яка добре протистоїть корозії та окисненню, містить приблизно 13...19% хрому і 8... 13 % нікелю.
Хромисті неіржавні сталі 08X13, 12X13, 20X13 Сталі марок XI7, Х28, Х25Т належать до феритного класу, а тому термообробкою зміцнити їх не можна. Призначені в основному для виготовлення деталей штампуванням.
Хромонікелеві неіржавні сталі додатково легують титаном, молібденом, ніобієм і деякими іншими елементами (Х18Н9Т, Х16Н15МЗ та інші).
Сталі марок 10Х17Н13М2Т, 10Х17Н13МЗТ застосовують у середовищах підвищеної і високої агресивності для виготовлення зварних виробів, які працюють в азотних, кислотних і азотнокислих середовищах за підвищених температур.
36, Алюміній. Характеристика сплавів, Маркування, застосування
Головними перевагами всіх сплавів алюмінію є їх мала густина (2,5…2,8 г/см³), висока міцність (в перерахунку на одиницю маси), задовільна стійкість проти атмосферної корозії, порівняно мала вартість та легкість отримання і обробки. Застосовуються в авіаційній (обшивка літака, шпангоути, лонжерони, паливні та масляні баки).
У сплавах з іншими металами алюміній застосовують у машинобудуванні. Сплави алюмінію – легкі і стійкі до дії води та кисню повітря. Найпоширеніші сплави алюмінію – дюралюміній (від назви м. Дерен (Німеччина), де вперше було розпочате його промислове виробництво) – Al–Cu–Mg; силумін – Al–Si. Їх використовують у літакобудуванні.
37,Титанові сплави, маркування, застосування.
Титанові сплави, сплави на основі титану. Легкість, висока міцність в інтервалі температур від криогенних (-250 °С) до помірно високих (300—600 °С) і відмінна корозійна стійкість забезпечують Т. с. хороші перспективи вживання як конструкційні матеріали в багатьох областях, зокрема в авіації і інших галузях транспортного машинобудування.
Широке застосування сплави титану знайшли в авіа- і ракетобудуванні. У конструкціях літаків із сплавів титану роблять панелі (зокрема сотові), лонжерони, шпангоути, кермо повороту, деталі шасі, монорельси, паливні баки, кріпильні деталі і тому подібне Із сплавів титану роблять також обшивку фюзеляжу і крил надзвукових літаків. У конструкціях авіаційних реактивних двигунів сплави титану застосовуються для виготовлення деталей повітрозбірника і направляючого апарату, корпусу, дисків і лопаток компресора і так далі.
У ракетній техніці з титанових сплавів виготовляють корпуси двигунів, балони і шаробалони для стислих і зріджених газів, сопла і так далі. Титан і його сплави є перспективним матеріалом для об'єктів, що вмонтовуються безпосередньо в космічному просторі.
38,Магній та його сплави.
Магнієві сплави — найлегші металеві конструкційні матеріали: їх густина у 4 рази менша, ніж сталі, і у 1,5 рази менша, ніж алюмініюта його сплавів. У магнієвих сплавів висока питома міцність: границя міцності окремих видів сплавів досягає 250…400 Н/мм² при густині до 2 г/см³, вони поглинають енергію удару і вібраційні коливання, легко обробляються різанням.
40,Антифрикційні сплави. Маркування, застосування.
Антифрикці́йні спла́ви — сплави, що характеризуються низьким коефіцієнтом тертя, значною зносостійкістю і достатньоюміцністю, доброю припрацьовуваністю, корозійною стійкістю, відсутністю схоплювання з поверхнею контакту.
До антифрикційних сплавів відносяться литі матеріали:
бабіти;-бронзи;-латуні;-антифрикційні чавуни і сталі (мідяна та графітизована сталь);-деякі сплави на основі алюмінію та ін.
Антифрикційні сплави застосовуються для виготовлення деталей, які працюють на стирання: вкладишів підшипників, напрямних втулок різних механізмів, поршневих кілець, черв'ячних коліс тощо. Підшипниковими називаються сплави, які використовуються для виготовлення вкладишів підшипників ковзання.
Бабітами називають м'які антифрикційні сплави на основі олова або свинцю. Їх маркують літерами "Б", якщо вони на основі олова, "БС" — містять олово і свинець, "БК" — свинець та кальцій, "БН" — олово й домішки нікелю, а також числами, що відповідають вмісту олова у відсотках.За хімічним складом бабіти поділяють на олов'яні (Б88, Б83), олов'яно-свинцеві (Б16, БС6) та свинцеві (БКА, БК2).
44, Корозія авіаційних сплавів. Захисть від корозії
Сучасний захист металів від корозії базується на наступних методах:
1) підвищення хімічного опору конструкційних матеріалів,
2) ізоляція поверхні металу від агресивного середовища,
3) зниження агресивності виробничого середовища,
4) зниження корозії накладенням зовнішнього струму (електрохімічний захист).
Широко поширеним способом захисту металів від корозії є покриття їх
шаром інших металів (наприклад цинкування, хромування, алітування тощо).
Покривають метали самі корродируют з малою швидкістю, так як покриваються щільною
оксидною плівкою. Металеві покриття ділять на дві групи: стійкі до корозії і
протекторні.
45. пластичні маси. Будова, властивості, агрегатні стани, призначення.
Пластичні маси (пластмаси) - це штучні неметалеві матеріали, що одержують на основі високомолекулярних з'єднань (полімерів). Пластмаси мають багато цінних якостей, завдяки чому їх питома (будова)вага у машинобудуванні має стійку тенденцію до зростання. За складом пластмаси поділяються на прості та складні. Прості пластмаси складаються з чистих полімерів, а складні, крім зв’язуючої речовини, містять багато інших компонентів: наповнювачів, пластифікаторів, мастильні речовини, стабілізаторів, барвників, каталізаторів.
(Властивості) Поширенню пластмас сприяють їхня мала густина (0,85—1,8 г/см³), що значно зменшує масу деталей, висока корозійна стійкість та широкий діапазон інших властивостей. Гарні антифрикційні характеристики багатьох пластмас дають можливість з успіхом застосовувати їх для виготовлення підшипників ковзання. Високийкоефіцієнт тертя деяких пластмас дозволяє використовувати їх для гальмових пристроїв. Окремі пластмаси мають специфічні властивості: високі електроізоляційні та теплоізоляційні характеристики, велику прозорість, тощо.
Призначення пластмаси.
Зменчити вагу залізної деталі замінюючи її пластмасою.
46, Пластичні маси. Термопластичні і термореактивні полімери.
Пластичні маси (пластмаси) - це штучні неметалеві матеріали, що одержують на основі високомолекулярних з'єднань (полімерів).
Термопластичні полімери здатні багаторазово розм'якшуватися при нагріванні і тверднути при охолодженні. Ці і багато інших властивостей термопластичних полімерів пояснюються лінійним будовою їх макромолекул. При нагріванні взаємодія між молекулами слабшає і вони можуть зсуватися одна щодо іншої, полімер розм'якшується, перетворюючись при подальшому нагріванні в в'язку рідина. На цій властивості ґрунтуються різні способи формування виробів з термопластів, а також їх з'єднання зварюванням.
Молекули термореактивних полімерів до їх затвердіння мають лінійну будову, таке ж, як молекули термопластичних полімерів, але розмір молекул набагато реактопластів менше.На відміну від термопластів, у яких молекули хімічно інертні і не здатні з'єднуватися один з одним, молекули термореактивних олігомерів хімічно активні. Вони містять або подвійні (ненасичені) зв'язку, або хімічно активні групи. Тому при певних умовах (нагріванні, опроміненні або додавання речовин-затверджувачів) молекули термореактивних олігомерів з'єднуються один з одним, утворюючи суцільну просторову сітку, як одну гігантську макромолекулу.
47. Полімерний клей та склеювання.
Клей - це речовина, призначена для з'єднання різнорідних матеріалів. На відміну від зварювання або пайки, більшість клеїв і з'єднуються матеріалів не потрібно попередньо нагрівати, клей з'єднує дві або декілька деталей за рахунок своєї великої адгезійної здатності.Полімерний клей на основі карбамідоформальдегідної смоли, що містить затверджувач і наповнювач, який відрізняється тим, що в якості затверджувача, наповнювача і адсорбенту вільного формальдегіду містить глинистий мінерал монтмориллонит з діаметром частинок не більше 0,025 см, активоване 15%-ним розчином сірчаної кислоти при наступному співвідношенні компонентів, мас48. Гумові матеріали. Ґу́ма — продукт вулканізації композицій на основі каучуку; матеріал, необхідний для виробництва різноманітних виробів.Для виготовлення ґуми каучук слід переробити, додавши до нього сірку. Цей процес називають вулканізацією. Одержаний матеріал є міцнішим та еластичнішим за каучук-сирець. Для більшої міцності до ґуми додають тканини або металеві дроти.49. Ущільнювальні та ізоляційні матеріали.Ущільнювальні матеріали застосовують для запобігання витіканню палива, мастила, води, пари або газів, а також для захисту механізмів від бруду пилу.Широко використовують такі ущільнювальні матеріали: картон, папір, пробку, клінгерит, пароніт, гуму, фібру та різні металоазбестові матеріали.Пароніт — це листовий матеріал, який виготовляють із гуми і азбестового наповнювача. Його використовують як прокладний матеріал для арматури парових котлів, які працюють за температур до 450 °С і під тиском 7,5 МПа.До ізоляційних належать матеріали, що не пропускають електричний струм. Вони застосовуються як ізоляція при ремонті електрообладнання машини.До ізоляційних матеріалів ставляться такі вимоги: вологостійкість, механічна стійкість, висока теплостійкість. Як ізоляційні матеріали використовують слюду, ізоляційний папір, ізоляційну пасту, азбест (asbestos), ебоніт, карбоніт, текстоліт, бакеліт та ізоляційні лаки. Ізоляційний папір виготовляють із дерев'яної маси з обробленням її содою і фосфатом натрію. Ізоляційні лаки (№ 458, 460, 447, 13, 1154) - це суміші асфальту чи бітуму, рослинної олії, органічного розчинника та сикативу їх застосовують для ізоляції обмоток полюсних котушок генераторів і стартерів, а також для захисту електродвигунів від вологи та нафтопродуктів.
50, Рошифрувати марки.
СТ3- Сталь конструкційна вуглецева звичайної якостіБСт3- конструкційна з гартованим хімічним складом, проводять т.о. при >0,4 % С, проводять гарячу обробку тиском, не проводять гарячу обробку різанням.45ХН2МФА –(0,45% С, до 1% Cr, 2% Ni, до 1% Mo, до 1% V) конструкційна легована сталь, високої якості. Коробки передач.
СЧ18-сірий чавун 180=межа міцності(розтяг).
КЧ35-10- ковкий чавун 350=межа міцності(розтяг), 100=відносне видовження. Двигунобудування.
Д16-- дюралю мін. Силові елементи конструкції літаків, гелікопт.
Л96- Латунь, обрабатываемая давлением
МА8- Магнієвий сплав, обробляється тиском. Для виготовлення листів, штамповок, зварювальних конструкцій.
ВТ5Д- титановий сплав, корозійностійкий, високоміцний.
Л63- Латунь, що обробляється тискомЛО60-1- (Cu=60%, 1% Sn, приб 35% Zn) Латунь оброблена тиском.
БрОЦСН3-7-5-1- Бронза оловянная литейная
БрБ2-(Cu=98% Be=2%) Бронза, безолов'яна, берилова.
Ст3- конструкційна з гартованими механічними властивостями, обробляється різанням не проводять т.о.
СТ6- обробляється різанням, не проводять т. о, гарячу обробку тиском.
СЧ30- – сірий чавун, 300= межа міцності при ростягу.
60С2ХФА- (0,6 % С, 2% Si, 1% Cr, до 1 % V), ресорсно-пружинна, високої якості.
У12- Сталь інструментальна вуглецеваЛАН59-3-2-(59% Cu, 3% Al, 30% Zn, 2% Ni)Латунь, оброблена тиском труби, прутки.
БрАЖН11-6-6- бронза, безолов'яна (Al=11%, Fe=6 %, Ni=6%, Cu=77 %) арматура, антифракційні деталі.
Д18-– дюралю мін 18 порядковий номер
АК-4- - алюміній кований. Деталі для реактивних двигунів
МЛ2- Магній литий. Деталі для яких не треба висока корозійна стійкість.
БрА5-(Cu =95%, Al = 5%) Бронза безолов'яна, оброблюється тиском. Деталі, що працюють в морській воді.
ВСт6-– конструкційна сталь. Зварюється, обробляється різанням.
Ст0-- конструкційна сталь, звичайної якості. (шайби, обшивки).
ВЧ120-4 високоміцний чавун. 120= межа міцності (розтяг), 4% - відносне видовження.
40ХНЗА – конструкційна високоякісна (C=0.4%,, Ni=3%)
АМц- Алюміневий марганцевий сплав.
БрАМц10-2(Cu= 88%, Al=10%, Mn=2%) бронза безолов'яна, оброблена тиском.
ВТ1- Титан технический
МЛ2-– магнієвий литий сплав. Деталі з високою корозійною стійкістю та герметичністю
БРБ2(Cu=98% Be=2%) Бронза, безолов'яна, берилова.
30ХГСА-– (0,3% C, % Cr, до Mn, до 1% Si) конструкційна сталь, високої якості.
СЧ15- сірий чавун, 15= межа міцності (розтяг).
Д1- Дюралюмін порядковий номер 1
В95- Алюмінієвий деформований сплав
Л96- Латунь, обрабатываемая давлением
ЛАН59-3-2-– Латунь, оброблена тиском (59% Cu, 3% Al, 30% Zn, 2% Ni)
БрБ2-(Cu=98% Be=2%) Бронза, безолов'яна, берилова.
У8- інструментальна сталь C=0.8%
БрОЦС5-5-5-(5% Sn, 5% Zn, 5% Pb, 85% Cu)- олов'яна бронза з високими антифракційними властивостями.
ВТ1-1 -Титан технічний.
Дата добавления: 2015-10-02; просмотров: 310 | Нарушение авторских прав
| <== предыдущая страница | | | следующая страница ==> |
| Угроза товаров-заменителей | | | ГРУППЫ ТЕЛЕСНОЙ ТЕРАПИИ |