Джерела

Рекомендації Європейської комісії «За демократію через право» як джерело реформування законодавства України

Здобувши незалежність, Україна постійно наголошує на своєму демократичному виборі та європейському спрямуванні зовнішньої політики. Тому після вступу нашої держави до Ради Європи 9 листопада 1995 року Генеральний секретар організації Д. Таршис і член Європейської комісії Х. ван дер Брук підписали Спільну програму Комiсiї Європейських співтовариств і Ради Європи щодо реформування правової системи, місцевого самоврядування й удосконалення системи правозастосування в Україні [1]. Цей документ став фундаментом відносин між Україною та Радою Європи.

Євгеній МЕНДУСЬ, Віче №20, 2012

Ефективним механізмом досягнення амбітної мети з приведення українського законодавства у відповідність до європейських стандартів є тісна співпраця з Європейською комісією «За демократію через право», більш відомою як Венеціанська комісія (за місцем свого розташування). Сьогодні наша держава є одним із найактивніших учасників взаємодії з цим інститутом, щорічно надсилаючи на його розгляд по кілька законопроектів. В Україні рекомендації Венеціанської комісії (ВК) є предметом публічного обговорення і тому вони, як правило, отримують значний суспільний резонанс. Ключові питання, пов'язані з її роботою, цікавлять і наукові кола, і політиків, і юристів, і політично активних громадян [5, с. 31].

Звісно, такий стан справ сприятливий для розвитку вітчизняного законодавства в напрямі зміцнення демократії, гарантування прав і свобод людини й виконання зобов'язань України перед Радою Європи. Відтак важко переоцінити роль Європейської комісії «За демократію через право» на шляху нашої держави до утвердження демократії, верховенства права та прав людини.

Для розкриття суті проблеми важливо враховувати: Венеціанську комісію створено 1990 року при Парламентській асамблеї Ради Європи з метою «швидкого конституційного реагування», тобто для допомоги країнам Східної Європи під час розробки та прийняття їхніх конституцій після падіння Берлінської стіни, адже лише в цьому разі згадані документи могли б відповідати високим європейським демократичним стандартам [3].

Нині Європейська комісія «За демократію через право» — міжнародний консультативний орган, який об'єднує 58 країн-членів (переважна більшість з них — члени Ради Європи), 6 країн, що мають статус спостерігача, 2 країни зі спеціальним статусом, близьким до статусу спостерігачів, і Білорусь (єдина держава зі статусом асоційованого члена ВК). Кожна з цих країн має від одного до трьох представників. Держави-члени призначають їх строком на чотири роки. Це відомі в своїх країнах теоретики та практики права: переважно професори університетів, котрі викладають конституційне та міжнародне право, судді верховних і конституційних судів, депутати національних парламентів і високопоставлені чиновники. Так чи інакше, всі країни дуже ретельно підходять до питання висунення кандидатур для власного представництва у Венеціанській комісії. Тому сьогодні вона складається виключно з фахівців, котрі безпосередньо працювали та працюють у сферах конституційного права й захисту прав людини.

Після 2002 року Європейська комісія «За демократію через право» фактично розширила сферу своєї діяльності, перетворившись із «інструменту невідкладної конституційної допомоги» на форум з обміну досвідом у галузі права. Особливістю нинішнього статусу ВК є те, що формально вона не має реальних повноважень, а її рекомендації — обов'язкового характеру. Проте протягом більш як 20 років існування Венеціанська комісія здобула таку поважну репутацію, що країни просто не можуть ігнорувати її пропозиції. Це дуже важливо, оскільки, подаючи законодавчий акт на розгляд ВК, країна вже бере на себе зобов'язання відповідально поставитися до подальших рекомендацій.

Яскравим прикладом плідної співпраці нашої держави з цією організацією стала Конституція 1996 року. Свого часу вона була визнана однією з найдемократичніших у світі. З другого боку, державні інституції, та й самі громадяни, ще не були готові в повному обсязі дотримуватися демократичних принципів, закріплених у цьому документі.

З урахуванням рекомендацій Європейської комісії «За демократію через право» було прийнято й доопрацьовано низку законів України — «Про вибори народних депутатів України», «Про судоустрій та статус суддів», «Про прокуратуру», «Про засади державної мовної політики» тощо.

Нині в українському суспільстві активно обговорюється новий закон про мирні зібрання, щодо якого Венеціанська комісія вже неодноразово давала свої рекомендації.

Спираючись на наведені приклади, можна стверджувати: Європейська комісія «За демократію через право» є впливовим учасником законотворчого процесу в нашій державі.

У цьому контексті доречно враховувати й таку особливість: українська демократія — молода демократія, котра торік відзначила своє 20-ліття. Для окремої людини це, звичайно ж, досить значний проміжок часу, проте для держави — лише період становлення, період набуття досвіду. За словами видатного британського політичного діяча Уїнстона Черчілля, «демократія — найгірша форма правління, за винятком усіх інших, що людство спробувало до цього часу» [4]. Справді, більшість країн Європи та США покладаються на багатовікову демократичну традицію. Проте їм знадобилися сотні років й тисячі загублених людських життів для того, аби шляхом спроб і помилок досягнути сучасного рівня розвитку демократії та громадянського суспільства. Венеціанська комісія надає Україні можливість долучитися до цього досвіду і значно зменшити кількість помилок, яких нашій державі та громадянам довелося б припуститися.

По суті, сьогодні перед нашою державою вже не стоїть питання проведення комплексних реформ законодавства для його гармонізації з європейським правом: основною проблемою залишається забезпечення плідної практичної роботи в цьому напрямі. Через Венеціанську комісію й інші європейські інституції Рада Європи готова ділитися наявним досвідом і допомагати Україні на шляху її демократичних перетворень. Хоча більшість таких змін вимагають перерозподілу владних повноважень, посилення довіри громадян до судової системи України, зміцнення впливу місцевих органів влади та громадянського суспільства.

Оцінюючи впровадження в Україні демократичних правових стандартів, європейські політики у своїх публічних заявах намагаються дотримуватися політичної етики, уникаючи прямолінійних висловлювань. Проте, коментуючи ситуацію, що склалася у відносинах Україна — ЄС, голова представництва Європейського Союзу в Україні Жозе Мануель Пінту Тейшейра в інтерв'ю одному з популярних інтернет-видань жорстко й різко охарактеризував нинішній рівень взаємин між двома суб'єктами міжнародних відносин. Він наголосив на дуалізмі позицій стосовно України держав—членів ЄС, частина яких підтримує поглиблення співробітництва з нашою державою, а частина лише прагне, аби вона не опинилася під впливом Росії.

Хоча зауваження Жозе Мануеля Пінту Тейшейри й позбавлене притаманної європейським політикам стриманості, воно містить важливий сигнал: представники країн ЄС очікують від України якісних перетворень, тоді як частина змін, що відбуваються в Україні, мають, скоріше, декларативний характер.

Рекомендації Європейської комісії «За демократію через право» є вмотивованими, адже підкріплені вагомим юридичним досвідом авторів. При цьому Венеціанська комісія аналізує подані на її розгляд законопроекти постатейно, підкреслюючи як вдалі ідеї в їхніх текстах, так і можливі недоліки та проблеми, що можуть виникнути в разі їх прийняття. Однак ВК не характеризує документ у цілому: її основним завданням є практична допомога в пошуках найефективніших форм оптимізації законодавства та забезпечення прав і свобод громадянина. Тобто Венеціанська комісія є своєрідним інструментом Ради Європи з упровадження європейських цінностей в Україні.

Щоразу, виступаючи з критикою на адресу України, представники Західної Європи неодмінно наголошують на певних «цінностях» і необхідності запровадження справжньої демократії в Україні. На жаль, на практиці в нашій державі більшу увагу іноді приділяють «зовнішній оболонці», а не суті. Узгодження норм вітчизняного законодавства зі стандартами Ради Європи — це написання норм права, котрі за своїми змістом і формою мають бути схожими на відповідні аналоги в західноєвропейських країнах. Проте, як з'ясувалося, для західних колег цього видається замало: досить згадати, наприклад, «неписану» конституцію Великої Британії, що виконується набагато ефективніше, ніж Основний Закон України, який є справді детальним, лаконічним і демократичним за змістом. Парадокс ось у чому: не так важливо, яким саме чином буде виписано ту чи ту правову норму, а якою мірою вона забезпечуватиметься, тобто, чи здатні державні механізми, державна система, громадянське суспільство дотримуватися задекларованих норм.

Тому для нашої держави цікавою та корисною є функція Венеціанської комісії, що полягає в підготовці кодексів належної практики, настанов та інших теоретичних посібників, які фактично відображають позиції європейських законодавців з найскладніших питань законотворчості. Ці документи містять ключові рекомендації щодо прийняття суспільно важливих законів у сферах, пов'язаних із конституційними правами людини та громадянина, виборчим правом тощо.

У своїх настановах члени Європейської комісії «За демократію через право» детально тлумачать зміст демократичних цінностей, принципи роботи органів державної влади, функціонування законів, норми права та форми контролю за їх виконанням. Приміром, якщо розглянути Рекомендації ВК від 9 липня 2010 року щодо свободи мирних зібрань [2], то в частині «А» цього документа чітко виписані базові принципи, котрі мають бути закріплені у відповідних законодавчих актах. Серед них:

— презумпція права на мирні зібрання;

— принцип забезпечення державою належних умов і гарантування безпеки мирних зібрань;

— принцип легальності проведення мирних зібрань;

— принцип пропорційності проведення мирних зібрань;

— принцип недискримінації права тих чи тих груп населення, окремих громадян на проведення мирних зібрань;

— принцип належного забезпечення державними органами права на проведення мирних зібрань;

— принцип відповідальності контролюючих органів за проведенням мирних зібрань.

Окрім згаданих принципів, у цій частині документа подаються поради щодо обмежень, які мають накладатися на проведення мирних зібрань; щодо процедурних моментів забезпечення здійснення права на мирні зібрання; щодо механізмів забезпечення свободи права на мирні зібрання. Також міститься чітке визначення терміна «право на мирні зібрання».

Частина «В» настанов Венеціанської комісії щодо свободи мирних зібрань — ґрунтовне дослідження, в якому дуже детально, з використанням практичних прикладів подано тлумачення вказаних принципів.

Рекомендації ВК, як відомо, готувалися як опорні матеріали для написання висновків щодо законодавчих ініціатив її країн-членів. Це було необхідно для узгодження позицій спеціалістів Венеціанської комісії, котрі є представниками різних держав Європи, а також для розв'язання важливих проблем конституційного законодавства. Сьогодні можна сміливо казати, що за змістом більшість із цих настанов — майже готові до вжитку моделі законів, яким лише треба надати оптимальну для тієї чи тієї країни форму.

Україна загалом успішно співпрацює з Європейською комісією «За демократію через право». Метою цього співробітництва є досягнення нашою державою високих європейських стандартів у законодавчій сфері та виконання зобов'язань, узятих нею перед Радою Європи. Сьогодні Венеціанська комісія — надійний союзник України на цьому шляху, тому використання її настанов та рекомендацій щодо законотворчого процесу є важливим елементом прискорення євроінтеграційних процесів у нашій державі.

Джерела

1. Процес вступу України до Ради Європи. — [Електронний ресурс]. — Режим доступу: http://comeuroint.rada.gov.ua

2. Guidelines on Freedom of Peaceful Assembly (2nd edition) // Prepared by the OSCE/ODIHR Panel on Freedom of Assembly and by the Venice Commission / Adopted by the Venice Commission at its 83rd Plenary Session (Venice, 4 June 2010). — 87 р.

3. Resolution (90) 6 on a Partial Agreement establishing the European Commission for Democracy Through Law. — [Електронний ресурс]. — Режим доступу: http://conventions.coe.int/Treaty/EN/PartialAgr/Html/Venise9006.htm

4. Winston Churchill. Speech. House of Commons, 11 November 1947 / Winston S. Churchill: His Complete Speeches, 1897—1963 // Ed. Robert Rhodes James. — Vol. 7. — P. 7566.

5. Цирфа Ю. Венеціанська комісія — Україна: жодної романтики // Віче. — 2010. — № 23. — С. 30—36.

Процес вступу України до Ради Європи

Основною статутною умовою для вступу країн до Ради Європи (РЄ) є визнання державою-кандидатом принципу верховенства права, її зобов'язання забезпечити права та основні свободи людини всім особам, якi знаходяться під її юрисдикцією, та ефективно співпрацювати з іншими державами з метою досягнення цілей РЄ. Вступ країни до РЄ свідчить про її демократичний вибір, послідовність у проведенні реформ, спрямованих на захист прав людини та зміцнення демократичних інститутів. Саме тому 14 липня 1992 р. Україна заявила про своє бажання приєднатися до РЄ.

16 вересня 1992 р. Верховній Раді України було надано статус "спеціально запрошеного гостя" в Парламентській асамблеї (ПА) РЄ. Резолюцією (92) 29 від 23 вересня 1992 р. Комітет мiнiстрiв РЄ доручив ПА РЄ підготувати висновок стосовно ступеня готовності України до вступу до РЄ відповідно до положень Статутної Резолюції (51) 30 А.

З моменту проголошення Україною наміру набути членство в РЄ співробітництво між нашою державою та цією міжнародною організацією на урядовому та парламентському рівнях значно активізувалося. Депутати Верховної Ради України брали активну участь в роботі ПА РЄ. Основною формою співпраці на урядовому рiвнi стала участь представників України в робочих органах Комітету мiнiстрiв РЄ. Експерти України залучалися до розробки Рамкової конвенції про захист національних меншин та Європейської хартії регіональних мов або мов меншин.

До набуття членства в РЄ Україна стала стороною декількох конвенцій цієї організації, зокрема Європейської культурної конвенцiї, Європейської рамкової конвенцiї про транскордонне спiвробiтництво мiж територiальними общинами або властями, Європейської конвенцiї про iнформацiю щодо iноземного законодавства. У вереснi 1995 р. Україна приєдналась до шести Конвенцiй РЄ у галузi боротьби зi злочиннiстю. 15 вересня 1995 р. Україною була пiдписана Рамкова конвенцiя про захист нацiональних меншин.

В цей період РЄ, зокрема Європейською комісією "За демократію через право" (Венеціанською комісією), було проведено правову експертизу проектів окремих статтей нової Конституції України, проектів Сімейного та Адмiнiстративного кодексiв України, проекту Закону України про мiсцевi ради народних депутатiв.

15 вересня 1995 р. у Києвi було вiдкрито Центр iнформацiї та документацiї РЄ на базi Української Правничої Фундацiї. З нагоди офiцiйного вiдкриття Центру в Українi перебував Генеральний секретар РЄ Д.Таршис. Дiяльнiсть Центру iнформацiї та документацiї РЄ сприяє розповсюдженню серед населення нашої країни основних цiнностей Ради Європи.

26 вересня 1995 р. пiд час своєї вересневої частини сесiї 1995 р. ПА РЄ ухвалила позитивний висновок щодо заявки України на вступ до Ради Європи (Висновок ПА РЄ N 190 (1995). Одним з головних факторiв, що вплинув на ухвалення цього висновку, була пiдготовка вiдповiдей органiв державної влади України на запитальник Комiтету ПА РЄ з полiтичних питань, якi були надiсланi до Страсбурга спiльно Президентом України, Головою Верховної Ради України та Прем’єр-міністром України. Вiдповiдi надавали вичерпну iнформацiю про стан та перспективи розвитку конституцiйно-правових перетворень в нашiй державi. Зазначений висновок ПА РЄ мiстить в собi низку зобов'язань нашої країни щодо впровадження в нацiональне законодавство норм та стандартiв РЄ. В Асамблеї нашiй країнi надано 12 мiсць. В роботi згаданої частини сесiї ПА РЄ взяла участь делегацiя Верховної Ради України на чолi з Головою Верховної Ради України.

Визначною подiєю з точки зору завершення складної i тривалої процедури вступу України до РЄ стало засiдання Комiтету мiнiстрiв РЄ, яке вiдбулося 19 жовтня 1995 р. На пiдставi винесеного 26 вересня 1995 р. ПА РЄ висновку Комiтет мiнiстрiв РЄ одностайно ухвалив резолюцiю про запрошення України стати 37-м членом органiзацiї i приєднатися до її Статуту.

31 жовтня 1995 р. Верховна Рада України ухвалила Закон України про приєднання до Статуту Ради Європи.

9 листопада 1995 р. вiдбулась урочиста церемонiя вступу України до РЄ, в якiй взяла участь делегацiя України на чолi з Прем’єр-мiнiстром України.

Вступ України до РЄ засвiдчив визнання з боку європейської спiльноти прогресивних полiтичних та економiчних реформ, здiйснених нашою державою за порівняно короткий строк.

Членство України в Радi Європи

Набувши членства в РЄ, Україна взяла на себе низку зобов’язань у сферi реформування чинного законодавства на основi норм та стандартiв РЄ, зокрема прийняти вiдповiднi закони та приєднатися до ряду конвенцiй. При цьому РЄ висловила готовнiсть надавати всебiчну експертну допомогу.

Так, 9 листопада 1995 р. Генеральний секретар РЄ Д.Таршис та член Європейської Комiсiї Х.ван дер Брук пiдписали Спiльну програму Комiсiї європейських спiвтовариств та Ради Європи щодо реформування правової системи, мiсцевого самоврядування та удосконалення системи правозастосування в Українi. Лише у перiод з 1996 по 1997 рр. загальний обсяг фiнансування цього проекту з боку ЄС та РЄ становив близько 3 млн. дол. США. З метою проведення детального аналiзу стану виконання цiєї Спiльної програми та обговорення нових спiльних заходiв в її рамках в березнi 1996 р. i лютому 1997 р. в Києвi, червнi 1998 р. та квiтнi 1999 р. у Страсбурзi вiдбулися засiдання Керiвного комiтету з нагляду за виконанням згаданої Програми, до складу якого входять представники РЄ, ЄС та органiв виконавчої влади України. З огляду на ефективнiсть допомоги, що надається Українi в рамках зазначеної Спiльної програми у процесi приведення нацiонального законодавства у вiдповiднiсть до загальноєвропейських норм та стандартiв, Європейською Комiсiєю та РЄ було прийнято рiшення про її продовження до 31 жовтня 2000 р. А згодом розглядалося питання щодо продовження цiєї Програми ще на 2002 р.

РЄ проводить роботу щодо вивчення проблем, з якими зiткнулася Україна на шляху демократичних перетворень, розробки вiдповiдних рекомендацiй, а також намагається залучити європейськi країни до їх вирiшення. Так, 26 сiчня 1996 р. ПА РЄ прийняла Резолюцiю 1078 (1996) про економiчну ситуацiю в Бiлорусi, Росiї та Українi, в якiй мiститься звернення до держав Європи активiзувати торговельно-економiчнi вiдносини з цими країнами, уникати протекцiонiзму та адаптувати до нових реалiй програми надання їм допомоги. Резолюцiї ПА РЄ 1087 (1996) вiд 26 квiтня 1996 р. та 1127 (1997) вiд 24 червня 1997 р. були присвяченi проблемам лiквiдацiї наслiдкiв аварiї на ЧАЕС та уникненню подiбної трагедiї в майбутньому. Резолюцiя 1180 (1999) вiд 28 сiчня 1999 р. про економiчну ситуацiю в Росiї та Українi стосується наслiдкiв економiчної кризи в цих країнах в 1998 р. Рекомендацiя 1455 (2000) вiд 5 квiтня 2000 р. про репатрiацiю та iнтеграцiю кримських татар була присвячена вирiшенню питань повернення та облаштування в Українi кримськотатарського населення.

На сесiї ПА РЄ, яка проходила 23-27 вересня 1996 р., на посаду суддi вiд України до Європейського суду з прав людини було обрано В.Г.Буткевича. У вереснi 1998 р. його було переобрано до нового Європейського суду з прав людини.

На запрошення Голови ПА РЄ Л.Фiшер Президент України Л.Д.Кучма з 22 по 23 квiтня 1996 р. перебував у Страсбурзi з офiцiйним вiзитом, в ходi якого провiв зустрiчi з керiвниками Органiзацiї та виступив на сесiї ПА РЄ. Пiд час виступу Л.Д.Кучма ознайомив європейських парламентарiв з демократичними перетвореннями, соцiально-економiчним становищем в нашiй державi та баченням Україною подальших шляхiв розвитку спiвробiтництва з РЄ.

З нагоди 5-ї рiчницi незалежностi України Генеральний секретар РЄ Д.Таршис вiдвiдав нашу державу з офiцiйним вiзитом. 11-14 травня 1997 р. на запрошення Голови Верховної Ради України в Українi перебувала Голова ПА РЄ Л.Фiшер, яка зустрiлася з керiвниками нашої держави та вiдвiдала Чорнобильську атомну електростанцiю.

10-11 жовтня 1997 р. у Страсбурзі вiдбувся Другий саммiт глав держав та урядiв країн-членiв РЄ, в якому взяла участь делегацiя України на чолi з Президентом Л.Д.Кучмою. Пiд час цього мiжнародного форуму Л.Д.Кучма висунув пропозицiї щодо подальших шляхiв розвитку органiзацiї:

- РЄ має пiдвищити свою роль у полiтичнiй сферi i сприяти запобiганню та усуненню конфлiктiв на континентi, оскiльки на даному етапi загрозу мiжнароднiй стабiльностi та безпецi у бiльшостi випадкiв становлять проблеми, якими безпосередньо займається Органiзацiя, зокрема, порушення прав людини, нацiональнi та мiжетнiчнi конфлiкти, недосконалiсть нацiональних правових систем, соцiальна нестабiльнiсть;

- з огляду на здобутки РЄ у мiжнародно-правовiй сферi за пiввiковий перiод свого iснування та напрямки її дiяльностi доцiльно надати цiй органiзацiї статус своєрiдного правотворчого органу в системi європейських iнституцiй;

- РЄ повинна й надалi розвивати спiвпрацю з провiдними європейськими iнституцiями - ЄС, ОБСЄ та НАТО;

- з огляду на демократичнi та соцiально-економiчнi реформи, що вiдбуваються в країнах Центральної та Схiдної Європи i необхiднiсть залучення до цих процесiв РЄ, центрально-схiдноєвропейський напрям має бути визначений в майбутнiй стратегiї РЄ як прiоритетний.

Україна пiдписала i ратифiкувала майже всi мiжнародно-правовi документи, передбаченi Висновком ПА РЄ N 190 (1995).

Iншим аспектом, який зараз знаходиться в центрi уваги РЄ, є розвиток мiсцевого самоврядування в Українi.

За останнi роки в цьому напрямi намiтився суттєвий прогрес. Верховною Радою України прийнято Закон України "Про столицю України - мiсто-герой Київ", який вiдповiдає нормам та стандартам РЄ. В контекстi забезпечення iмплементацiї цього закону 30 травня 1999 р. проведено вибори мера Києва, якi визнанi демократичними та чесними. На розглядi у Верховнiй Радi України знаходиться цiла низка законопроектiв у сферi мiсцевого самоврядування, спрямованi на приведення законодавства України у вiдповiднiсть до положень Європейської хартiї мiсцевого самоврядування, стороною якої з 1998 р. є Україна.

На своїй черговiй сесiї у травнi 1999 р. Конгрес мiсцевих та регiональних влад Європи визнав цi заходи як значний прогрес у виконаннi Україною рекомендацiй Конгресу у сферi мiсцевого самоврядування.

Подальшi iнспекцiйнi поїздки в Україну депутатiв та експертiв КМРВЄ (останнiй у груднi 2000 р.) пiдтвердили, що розвиток мiсцевого самоврядування в Українi вiдбувається демократичним шляхом та вiдповiдно до норм та стандартiв РЄ.

Перспективи спiвробiтництва з РЄ

Найбiльш перспективними є такi напрями спiвробiтництва України з РЄ:

- подальша участь України в реалiзацiї програм спiвробiтництва РЄ з державами Центральної та Схiдної Європи. Широке використання потенцiалу РЄ шляхом iмплементацiї цих програм має сприяти процесу реформування правової системи України;

- продовження роботи органiв державної влади України, спрямованої на вивчення доцiльностi участi України в мiжнародно-правових договорах РЄ, не передбачених Висновком ПА РЄ N 190 (1995);

- залучення українських фахiвцiв та науковцiв в якостi експертiв РЄ до розробки та реалiзацiї заходiв, що проводяться в рамках згаданих програм спiвробiтництва РЄ;

- значна активiзацiя участi представникiв України в робочих органах Комiтету мiнiстрiв РЄ, дiяльнiсть яких пов''язана з розробкою нових мiжнародно-правових документiв та спiльних програм спiвробiтництва, механiзмiв їх iмплементацiї, системи монiторингу за виконанням державами положень конвенцiй РЄ, виробленням рекомендацiй країнам-членам РЄ з рiзного кола питань тощо. Участь представникiв України в робочих органах Комiтету мiнiстрiв РЄ розглядається як суттєвий елемент належного забезпечення iнтересiв нашої держави в цiй органiзацiї.

Венеціанська комісія – це вища європейська школа демократії. Про це заявив Сергій Ківалов, народний депутат, член парламентської фракції ПАРТІЇ РЕГІОНІВ, голова Комітету Верховної Ради з питань верховенства права та правосуддя, член Вищої ради юстиції, член Європейської комісії «За демократію через право» (Венеціанська комісія) в інтерв’ю виданню «Голос України». http://www.golos.com.ua/Article.aspx?id=286151

— Сергію Васильовичу, Ви як представник України у Венеціанській комісії могли б розповісти про основні цілі діяльності комісії? Тому що в пресі про цю комісію пишуть чимало, а ясно ніхто не знає, навіщо Україні потрібно співпрацювати з нею, й що, власне, воно нам дає...

— Із задоволенням відповім на це запитання. Європейська комісія за демократію через право (Венеціанська комісія) — це унікальний орган Ради Європи. Була заснована 1990 року, й от уже понад 20 років Венеціанська комісія грає провідну роль у прийнятті країнами своїх конституцій, які відповідають стандартам європейського конституційного спадку. Саме Венеціанська комісія робить експертизу законопроектів і дає висновок із глибоким аналізом кожної статті на предмет відповідності кращим європейським стандартам.

Основною метою діяльності комісії є підтримка й поширення в Раді Європи трьох основних європейських цінностей — демократії, прав людини та верховенства права. Ці цінності мають бути першорядними для кожної держави. Все законодавство, у тому числі й конституції держав, повинні бути підпорядковані цим європейським цінностям. Основна робота комісії зосереджена за трьома напрямками: надання конституційної допомоги, законодавство, що регламентує питання здійснення правосуддя, й виборче законодавство. Для досягнення своїх цілей Венеціанська комісія розглядає проекти нових конституцій і законів на предмет відповідності їх стандартам Ради Європи, готує висновки з конституційних питань конкретної держави. А саме: питання, пов’язані з федералізмом, правами людини, виборчим законодавством, правами національних меншин. Також комісія займається питаннями, пов’язаними з розвитком конституційного правосуддя, визначенням загальних виборчих стандартів, підготовкою досліджень і публікацій з конституційних питань, які цікаві й необхідні для всіх країн.

— Так, як бачимо, роботи у Венеціанської комісії предосить. А хто є членами Венеціанської комісії? Який порядок їх призначення?

— Сьогодні комісія налічує 58 держав-членів, 47 з яких — держави-члени Ради Європи. Також є асоційовані члени і країни-спостерігачі. Крім того, офіційно анонсовано рішення уряду США про ініціативу приєднання до Венеціанської комісії як повноправного члена з 15 квітня 2013 року. Чи не визнання це авторитету цього транснаціонального європейського органу?

Я нагадаю, що 13 лютого 2013 року Комітет міністрів Ради Європи ухвалив рішення про запрошення США як повноправного члена Венеціанської комісії.

Тепер відома дата офіційного вступу США в комісію. Я це розцінюю як позитивне явище. Мені здається, що досвід американських експертів буде корисним у роботі комісії. Думаю, таке співробітництво буде обопільно корисним.

Із приводу порядку призначення. Після прийняття держави у Венеціанську комісію керівництво цієї держави призначає члена й заступника члена комісії — незалежних експертів, які одержали міжнародну популярність завдяки своєму досвіду роботи в демократичних інститутах або зважаючи на їх внесок у зміцнення права та політичних наук.

Членами комісії можуть бути судді, парламентарії, представники уряду, наукові співробітники.

Головне, що поєднує всіх членів Венеціанської комісії, — це те, що, незалежно від посади, яку вони обіймають у рідній країні, у комісії члени працюють від свого імені, є незалежними й не залежать від жодних інструкцій.

— Скажіть, Сергію Васильовичу, Ви входите до складу Венеціанської комісії як глава парламентського Комітету з питань верховенства права та правосуддя? Чи як член Вищої ради юстиції?

— Ні. Я входжу до складу комісії насамперед як юрист, як доктор юридичних наук, як академік Національної академії педагогічних наук і академік Національної академії правових наук України, як президент Національного університету «Одеська юридична академія».

Хочу зазначити, що моя наукова діяльність почалася задовго до політичної. І я цим пишаюся.

1986 року я захистив кандидатську дисертацію. В 1996 році мені було присвоєно науковий ступінь юридичних наук, 1997 року я став професором.

І тільки 1998 року я був уперше обраний народним депутатом України.

Я дуже радий, що я пов’язав своє життя з наукою. Мені це приносить величезне задоволення. Наука — це справді саме те заняття, в яке хочеться вкладати душу.

Мені в житті дуже пощастило, бо сфери моєї діяльності доповнюють одна одну. З одного боку, теорія. Будь вона найпрекрасніша, без практики їй ніколи не стати ідеальною. З іншого — політичні процеси і реформи, які відбуваються в Україні, вимагають їх глибокого розуміння. Тобто без теорії — нікуди!

У роботі Венеціанської комісія я забуваю про політику й займаюся суто юридичними питаннями разом з іншими міжнародними юристами.

— Але ж Венеціанська комісія найчастіше займається гострими політичними питаннями. Я маю на увазі останній висновок комісії про розмежування політичної та кримінальної відповідальності?

— Ви не праві. Венеціанська комісія — не політичний орган. Її робота носить суто професійний характер.

Із приводу питання про розмежування відповідальності повторюся. Справді, на 94-й, березневій сесії Венеціанська комісія, серед інших, розглядала це питання з точки зору порівняльного конституційного права.

Її висновок треба сприймати як результат своєрідного дослідження, проведеного професійними юристами з різних країн. Прямого відношення до конкретних персоналій чи конкретних країн цей документ не має.

З наукової точки зору — думка Венеціанської комісії з даного питання справді має величезне значення. Адже так широко й ґрунтовно це питання розглядалося вперше. Порівняльний аналіз показав, що існує велика кількість процесуальних і матеріальних норм, що регламентують питання кримінальної відповідальності міністрів уряду. При цьому Венеціанська комісія наголосила, що навіть у разі визначення загальних принципів розмежування політичної і кримінальної відповідальності, окремі справи однаково залишаться спірними й суперечливими — тому, кожна конкретна справа має бути оцінена, виходячи з її істотних особливостей.

Більше того, один із висновків комісії полягав у тому, що, я процитую Резолюцію, «міністри уряду не повинні бути звільнені від законного покарання, якщо тільки це не охоплюється чітко певними й обмеженими правилами про імунітет. Міністр, який вчинив кримінальний злочин, повинен бути притягнутий до кримінальної відповідальності. Можливо, проблемою в деяких державах є не те, що міністри уряду притягуються до кримінальної відповідальності дуже часто, а, навпаки, що це дуже складно - притягнути їх до відповідальності в такий спосіб».

Підсумувавши, прагну порадити ЗМІ, готуючи серйозні матеріали, звертатися до першоджерел, до документів. Тим більше, що зробити це надзвичайно просто: всі рішення комісії є на її офіційному сайті у відкритому доступі. Тоді не буде перекрученої інформації, різночитань і політичних спекуляцій.

— Сергію Васильовичу, розкажіть, а що саме для України було зроблено комісією?

— Ну, почнемо з того, що Венеціанська комісія працювала над чинною редакцією Конституції України. Вже тоді комісія допомагала Україні в цьому питанні. Дуже багато експертиз було проведено комісією стосовно українських проектів законів про судоустрій, прокуратуру, мовну політику, устрій виконавчих органів влади, виборче законодавство й інших.

Іноді висновки комісії відразу виконувалися — і норми, які підпадали під її конструктивну критику, змінювалися відразу. І законодавство, таким чином, ставало досконалішим. Іноді її рекомендації ставали своєрідним орієнтиром для перспективної зміни чинного законодавства.

Але в будь-якому разі її діяльність не залишалася для країни непоміченою.

— Скажіть, а які відносини між Венеціанською комісією та Парламентською асамблеєю Ради Європи? Вони не конкурують між собою?

— Ні, що ви. Я б навіть сказав, що ці органи перебувають у процесі постійної взаємодопомоги.

Буквально днями в мене була офіційна зустріч із Президентом Парламентської асамблеї Ради Європи Жан-Клодом Міньйоном, який відзивався про Венеціанську комісію як про одну з найважливіших і авторитетних структур усієї Ради Європи. Він також відзначив, що авторитет Венеціанської комісії зростає останнім часом в основному завдяки тому, що робота комісії побудована таким чином, що там працюють переважно юристи-вчені й практики, а політика в цій структурі зведена до мінімуму. Пан Міньйон також зазначив, що експертні висновки, які дає Венеціанська комісія, завжди дуже високої якості. І з думкою цієї комісії в Європі рахуються.

Я думаю, що багато в чому авторитетом цього органу ми зобов’язані його Голові — Джанні Букіккіо. Пан Букіккіо, видний європейський діяч, дійсно справжній професіонал, який задає правильний тон роботі Венеціанської комісії.

Знаєте, відкрию таємницю. Практично всі висновки комісії ухвалюються одноголосно. Це свідчить про високий рівень організації роботи і якість висновків комісії.

Мені б дуже хотілося, щоб робота нашого парламенту і його депутатів хоч трохи була схожою на роботу Венеціанської комісії.

- See more at: http://partyofregions.ua/news/515c2562b7baccca5700004b#sthash.OT82XdyH.dpuf

Резолюція (90) 6 щодо Часткової Угоди про Європейську Комісію
"За демократію через право"

(прийнята Комітетом Міністрів 10 травня 1990 року на 86 Сесії)

(Про приєднання до Часткової Угоди див. Закон N 547/96-ВР від 22.11.96)

Представники у Комітеті Міністрів від Австрії, Бельгії, Кіпру, Данії, Фінляндії, Франції, Греції, Ірландії, Італії, Люксембургу, Мальти, Норвегії, Португалії, Сан-Марино, Іспанії,
Швеції, Швейцарії та Туреччини, беручи до уваги Резолюцію, прийняту на Конференції із заснування Комісії "За демократію через право" (Венеція, 19-20 січня 1990 року), на якій було утворено Європейську Комісію "За
демократію через право" на два роки перехідного періоду; зважаючи на те, що учасники Конференції запросили уповноважені органи Ради Європи, які, проконсультувавшись із Комісією, мають розглянути пропозиції щодо визначення та розвитку
інституційних зв'язків між останньою та Радою Європи; вітаючи той факт, що багато Держав-членів заявило про свій намір взяти участь у роботі Комісії; вважаючи, що Європейська Комісія слугуватиме основним інструментом розвитку демократії в Європі; беручи до уваги рішення, прийняте 23 квітня 1990 року, яким Комітет Міністрів одностайно уповноважив Держави-члени, які бажають виконувати ці завдання через Часткову Угоду у складі Ради
Європи, вирішили утворити Європейську Комісію "За демократію через право", яка у своїй діяльності керується Статутом, що додається у цьому документі; погодилися переглянути до 31 грудня 1992 року інституційні зв'язки між Комісією та Радою Європи у світі набутого досвіду і, зокрема, з метою їх зміцнення, залучивши, якщо необхідно, членів
Комісії до виконання міжурядової програми Ради Європи.
Додаток до Резолюції (90) 6 Статут Європейської комісії "За демократію через право"

Стаття 1

1. Європейська Комісія "За демократію через право" є консультативним органом, який співпрацює з Державами - членами Ради Європи та державами, зокрема, Центральної та Східної Європи,
які не є членами Ради. Її особливою сферою діяльності є гарантії, що пропонуються правом на службу демократії. Вона здійснює такі завдання: - вивчення їхніх правових систем, особливо з метою їх зближення; - роз'яснення їхньої правової культури: - розгляд проблем, які виникають у роботі демократичних інституцій, та зміцнення і розвиток цих інституцій. 2. У своїй діяльності Комісія віддає перевагу: a) конституційним, законодавчим та адміністративним принципам і методам, що сприяють підвищенню ефективності і зміцненню демократичних інституцій, та принципові верховенства права; b) громадянським правам і свободам, особливо тим, що стосуються участі громадян у діяльності цих інституцій; с) внескові органів місцевого та регіонального самоврядування в розвиток демократії.

Дата добавления: 2015-10-02