Вимоги до оформлення курсової роботи

Курсова робота виконується українською мовою на одному боці аркуша білого паперу стандартного формату А4 (210 х 297 мм) і переплітається.

Виконується курсова робота чорним, синім або фіолетовим чорнилом (пастою), чітким почерком з висотою букв не менше 2,0 мм; за допомогою друкарської машинки через 2 інтервали на папері формату А4 (перший примірник) або комп’ютерним набором з використанням шрифту Times New Roman текстового редактора Word розміру 14, полуторним міжрядковим інтервалом.

Використані в тексті роботи іноземні слова, формули, рисунки, графіки, таблиці тощо виконуються чорнилом (пастою) того ж кольору, що й текст, а у машинописному тексті – чорним чорнилом (пастою, тушшю), якщо не можна оформити їх машинописним способом.

Роботу потрібно написати (надрукувати, набрати) грамотно, акуратно, чітко і оформити згідно з вимогами. Не дозволяються виправлення, замазування корегуючою рідиною, дописування тексту між рядками або над словами. Сторінки з такими порушеннями треба вилучити та переписати заново.

Текст курсової роботи розміщують на аркуші паперу з дотриманням параметрів: ліве поле – 20 мм, праве – 10, верхнє – 20 і нижнє – 20 мм. На одній сторінці розміщується близько 30 рядків по 60 – 62 знаки в рядку (друкарського тексту). Розмір абзацу – 5 знаків.

Назви теоретичних питань пишуть великими літерами, назви пунктів, за якими вони розкриваються, пишуть з абзацу маленькими буквами (крім першої). Переноси слів у заголовках не допускаються. Крапка в кінці заголовка не ставиться. Заголовки не підкреслюються.

Наприклад:

1. ОСНОВИ ОРГАНІЗАЦІЇ БУХГАЛТЕРСЬКОГО ОБЛІКУ В СУЧАСНИХ УМОВАХ

1.1. Концептуальні засади управління бухгалтерським обліком в Україні

Текст роботи наводиться після відступу в 1 рядок, з абзацу.

Вступ, кожне питання курсової роботи, висновки, список використаних джерел, додатки починають з нової сторінки. Підрозділи, пункти і підпункти продовжують на тій же сторінці, де закінчився попередній текст, відступаючи приблизно 15 мм. Між заголовками і основним текстом - відстань в один рядок. Заголовок та початок тексту розміщують на одній сторінці.

Сторінки курсової роботи послідовно нумеруються арабськими цифрами, починаючи з титульного аркуша і закінчуючи додатками та списком використаної літератури. При цьому на титульному аркуші, змісті та першій сторінці вступу номер сторінки не вказується (але враховується). Решта сторінок нумеруються у верхньому правому куті на відстані не менше 10 мм від верхнього і правого краю аркуша. Не допускається нумерація сторінок з буквеними позначеннями (наприклад, 15а, 15б і т. п.).

Теоретичні питання повинні мати наскрізну порядкову нумерацію в межах усієї роботи і позначатися арабськими цифрами. Вступ, висновки і пропозиції, список використаних літературних джерел, додатки такій нумерації не підлягають.

Підрозділи нумеруються арабськими цифрами в межах кожного теоретичного питання окремо, тому номер підрозділу складається з номерів питання і підрозділу, розділених крапкою (наприклад: 1.1.; 1.2.; 1.3. і т. д.). Після номера підрозділу пишеться його назва. При цьому слово “Підрозділ” не пишеться. Аналогічно нумеруються пункти (наприклад: 1.1.1., 1.1.2. і т. п.)

Підрозділ, обсяг якого менше 3 сторінок, в окремий підрозділ, пункт, підпункт виносити не доцільно. Вирішити цю проблему можна об’єднанням пунктів роботи або доповнення матеріалу до певного обсягу.

Таблиці, графіки та діаграми виконуються відповідно до прийнятих правил і норм, мають відповідну назву і номер. Нумерація ілюстративного матеріалу здійснюється в межах окремих питань (аналогічно нумерації підрозділів). Між заголовками граф у таблицях установлюється 1 інтервал.

Ілюстрації і таблиці розміщують безпосередньо після тексту, де вони згадані вперше (табл. 1), таким чином, щоб їх можна було читати без повороту переплетеного блоку курсової роботи або з поворотом за годинниковою стрілкою. Якщо до таблиці звертаються повторно, то пишуть: див. табл. 1. Ілюстрації й таблиці, які розміщено на окремих сторінках курсової роботи, включають до загальної нумерації сторінок.

Бажано таблицю розмістити на одній сторінці без переносу. Якщо це неможливо, то під час переносу на обох сторінках пишуть номери колонок і тоді на другій сторінці назву їх не повторюють, а над таблицею справа пишуть “Продовження табл. 1”. Таблицю з великою кількістю граф можна ділити на частини й розміщувати одну частину під іншою в межах однієї сторінки. Таблиці, розмір яких перевищує 1 сторінку, рекомендується виносити в додатки.

Таблиці, що у стислому вигляді відображають потрібні показники, мають бути не громіздкими і доступними. У зв’язку з цим в одній таблиці не може бути дуже багато показників. Кожна таблиця супроводжується текстом, що повністю або частково знаходиться попереду таблиці. У тексті наводять аналіз показників таблиці, який закінчують висновком і пропозицією щодо поліпшення наведених показників.

Якщо текст, що повторюється в графі таблиці, складається з одного слова, його можна заміняти лапками, якщо з двох або більше слів, то при першому повторенні його замінюють словами “Те ж”, а далі – лапками. Ставити лапки замість цифр, марок, знаків, математичних і хімічних символів, що повторюються, не слід. Якщо цифрові або інші дані в якому-небудь рядку таблиці не подають, то в ньому ставлять прочерк. Якщо відповідна графа, клітинка у таблиці не заповнюється, проставляється – х.

Не відводять у таблицях окремих колонок “№ п/п” і “Одиниця вимірювання”. Номер рядка зазначають попереду його назви, а одиницю вимірювання – позаду, відокремивши її від назви комою. Якщо одиниця вимірювання для всіх показників таблиці спільна, то її краще вказати в дужках у кінці заголовка таблиці.

Зразок оформлення таблиці наводиться вдодатку Е.

Крім таблиць, у роботі значне місце займають рисунки. Назву вказують під рисунком, після номера в тому ж рядку. Зразок оформлення рисунка наводиться вдодатку Ж.

Формули та рівняння необхідно виділити з тексту окремими рядками. Вище і нижче кожної формули залишають по одному вільному рядку.

Значення символів та числових коефіцієнтів, що входять у формулу, повинні знаходитись безпосередньо під формулою. Значення кожного символу подається з нового рядка у тій послідовності, в якій вони знаходяться у формулі. Перший рядок починається зі слова “де” без двох крапок після нього.

Якщо рівняння не вміщується в один рядок, його слід перенести після знака рівності (=) або після знаків плюс (+), мінус (–), множення (х) і ділення (/).

Нумерувати слід лише ті формули, на які є посилання у наступному тексті. Якщо таких посилань нема, нумерувати формулу не рекомендується.

Порядкові номери позначають арабськими цифрами в круглих дужках праворуч від формули.

Зразок: Визначення оцінки вибулих запасів за середньозваженою собівартістю здійснюється за формулою:

, (1.1.)

де С _С – середньозважена собівартість;

С _П, З _П – відповідно собівартість і кількість запасів на початок періоду;

С _Н, З _Н – відповідно собівартість і кількість запасів, що надійшли протягом періоду.

Номер, що не вміщується у рядку з формулою, переносять у наступний рядок нижче формули. Номер формули під час її перенесення вміщують на рівні останнього рядка. Номер формули-дробу подають на рівні основної горизонтальної риски формули.

Під час написання роботи курсант (студент) повинен давати посилання на джерела, матеріали з яких наводяться в курсовій роботі, або на ідеї і висновки, з яких розроблюються проблеми, задачі та питання, вивченню яких присвячена курсова робота. Такі посилання дають змогу відшукати документи й перевірити достовірність відомостей про цитування документа, дають необхідну інформацію щодо нього, допомагають з’ясувати його зміст, мову тексту, обсяг. Посилатися слід на останні видання публікацій. На більш ранні видання можна посилатися лише в тому разі, коли в них наявний матеріал, який не включено до останнього видання.

Якщо використовують відомості, матеріали з монографій, оглядових статей, інших джерел з великою кількістю сторінок, тоді в посиланні необхідно точно зазначити номери сторінок, ілюстрацій, таблиць, формул з джерела, на яке дано посилання в курсовій роботі.

Посилання в тексті курсової роботи на літературні джерела слід зазначати порядковим номером за переліком посилань, у квадратних дужках, наприклад, “… у працях [1 – 7]…”.

Якщо в тексті курсової роботи необхідно зробити посилання на складову частину або на конкретні сторінки відповідного джерела, обов’язково зазначається номер сторінки (наприклад, [2, с. 59]).

У разі необхідності навести цитату з літературного джерела, необхідно дотримуватись загальних вимог до цитування, а саме:

– текст цитати починається і закінчується лапками і наводиться в тій граматичній формі, в якій він поданий у джерелі, зі збереженням особливостей авторського написання. Наукові терміни, запропоновані іншими авторами, не виділяються лапками, за винятком тих, що викликали загальну полеміку. У цих випадках використовується вираз “так званий”;

– цитату наводять повністю, без довільного скорочення авторського тексту і без перекручень думок автора. Пропуск слів, речень, абзаців під час цитування допускається без перекручення авторського тексту і позначається трьома крапками. Вони ставляться у будь-якому місці цитати (на початку, всередині, у кінці). Якщо перед пропущеним текстом або за ним стояв розділовий знак, то він не зберігається;

– кожна цитата обов’язково супроводжується посиланням на джерело;

– за непрямого цитування (переказ, виклад думок інших авторів своїми словами), що дає значну економію тексту, слід бути гранично точним у викладенні думок автора, коректним щодо оцінювання його результатів і давати відповідні посилання на джерело.

У курсовій роботі допускаються лише загальноприйняті скорочення і абревіатури (наприклад: кг, км, ЕОМ, ЄС), а також складноскорочені слова (наприклад: профспілка, соцстрах тощо). Особливу увагу треба звернути на правильне написання одиниць вимірювання при числах відповідно до прийнятих стандартів (100 ц., 10 см, 5 тис. кВт, 500 км., 8000 грн. тощо).

Додатки оформляють як продовження роботи. Кожен додаток починають з нової сторінки. Він повинен мати заголовок (назву), надрукований угорі малими літерами з першої великої симетрично відносно тексту сторінки. Посередині рядка над заголовком малими літерами з першої великої пишеться слово “Додаток __” і велика літера, що позначає додаток.

Додатки слід позначати послідовно великими літерами української абетки, за винятком літер Ґ, Є, І, Ї, Й, О, Ч, Ь (наприклад, додаток А, додаток Б і т. д). Якщо додаток розміщується на двох або більше сторінках, то в правому верхньому куті кожної сторінки продовження цього додатка робиться надпис, наприклад “Продовження додатка А”. Нумерація сторінок проставляється лише на першій сторінці першого додатка.

Якщо у додаток винесено таблицю, ця таблиця є окремим додатком, на який посилаються в тексті роботи як на додаток, слово “Таблиця”зверху таблиці не пишеться. Над таблицею пишеться слово “Додаток”, з відповідним позначенням літери, через 2 інтервали відцентровано назву таблиці, і через 1 інтервал подається сама таблиця.

Якщо у додатку подається рисунок, на який посилаються в тексті як на додаток, після загальних правил оформлення додатка спочатку подається сам рисунок, а під ним без зазначення “Рис. ” пишеться симетрично назва додатка.

Тобто табличні додатки підписуються вгорі, додатки з рисунком підписуються знизу.

Якщо додатки розміщуються на формат у папері А4, але в альбомному форматі, розміщення матеріалу, який виноситься у додаток, зберігається у вищевизначеному порядку з правилами читання поданого матеріалу. Назву додатка зазначають аналогічно, але слово “Додаток” з літерою залишають незмінними при вертикальному розміщенні та написанні угорі сторінки.

Дата добавления: 2015-10-02