Словник

з курсу: «Кримінальне право»

Арешт (від латин. arrestum - судова постанова) - найсуворіший запобіжний захід, який застосовують органи попереднього розслідування щодо обвинуваченого. Арешт - у кримінальному праві вид покарання, що полягає у триманні засудженого в умовах ізоляції і призначається на строк від одного до шести місяців. Належить до основних видів покарання.

Афект - сильне хвилювання, що раптово виникає внаслідок значущого для особи психічного подразнення, стрімко розвивається і призводить до звуження свідомості, послаблення контролю за своїми діями, переходу значною мірою від розумового керування ними до інстинктивного. Існує два види афекту: фізіологічний і патологічний. Фізіологічний афект, хоча і впливає на психіку зазначеним чином, та все ж не позбавляє людину можливості контролювати свої дії і відповідати за них. Патологічний афект призводить до глибокого потьмарення свідомості та автоматичних безцільних дій.

Банда (іт., букв. - загін) - озброєна група людей, що вчинює злочинні дії; в широкому розумінні - всяка злочинна зграя, кліка, це група осіб, тобто об'єднання трьох і більше осіб, кожна з яких згідно з законом може бути суб'єктом бандитизму.

Бандою необхідно визнавати озброєну організовану групу або злочинну організацію, яка попередньо створена з метою вчинення кількох нападів на підприємства, установи, організації чи на окремих осіб або одного такого нападу, який потребує ретельної, довготривалої підготовки.

Бандитизм - організація озброєної банди з метою нападу на підприємства, установи, організації чи на окремих осіб, а також участь у такій банді або у вчинюваною нею нападі, це завжди застосування зброї, для бандитизму необхідно лише наявність зброї (розбійний напад кваліфікується в тих випадках, коли зброя застосована в ході нападу, напад збройної банди вважається таким, що вчинений, і тоді, коли наявна в членів банди зброя не застосовувалася); розбій може бути вчинений однією особою, а бандитизм - тільки збройною групою; при розбої, на відміну від бандитизму може застосовуватися не тільки зброя, але й інші предмети

Верховний Суд України згідно зі статтею 125 Конституції України є найвищим органом у системі судів загальної юрисдикції. Він переглядає в апеляційному та касаційному порядку справи, розглянуті загальними судами. Крім того, він розглядає справи за ново-виявленими обставинами. Згідно зі статтею 35 Кримінально-процесуального кодексу України Верховному Суду України як суду першої інстанції підсудні кримінальні справи особливої складності або такі, що мають виняткове громадське значення.

Вибухові речовини - це хімічні сполуки чи суміші, здатні під впливом зовнішнього імпульсу до самопоширення з великою швидкістю хімічної реакції з утворенням газоподібних продуктів та виділенням тепла. До них належать амоніти, амонали, тротил, вибухові напівпродукти утилізації (порохи) тощо. Отже, засоби ініціювання, тобто зовнішні джерела імпульсу для здійснення вибуху, наприклад вогнепровідні та детонаційні шнури, електродетонатори, капсули-детонатори, запалювальні трубки, законодавством до вибухових речовин не відносяться

Хабар - прийняті посадовою особою матеріальні цінності (предмети або гроші) або будь-яка майнова вигода чи послуги за дію (або навпаки бездіяльність), в інтересах хабародавця, яке ця особа могла або повинна була зробити в силу свого службового становища. Різновидом хабара є так званий відкат, який полягає в тому, що посадова особа при виборі постачальника товарів або послуг вибирає певну пропозицію, і за це отримує від постачальника винагороду у вигляді фіксованої суми або відсотка від суми угоди.

Хабарництво - термін, що охоплює два самостійні склади посадових злочинів проти державної влади, інтересів державної служби й служби в органах місцевого самоврядування - одержання хабара й дачу хабара.

Вина - психічне ставлення суб’єкта права до здійснюваних ним діянь (бездіяльності) та їх наслідків, виражене у формі умислу або необережності.

Володіння - фактичне, законне або протиправне перебування майна у конкретної фізичної або юридичної особи. Одна з форм власності на землю, будівлі, основні засоби, майно, гроші, цінні папери, природні ресурси. Це реальне, фактичне володіння чи право володіти об'єктом власності, підкріплене документально. Об'єктом дає право власникові використовувати його, передавати у розпорядження іншим особам, продавати, дарувати.

Осудність - є необхідною умовою кримінальної відповідальності за скоєний злочин. Осудність передбачає усвідомлення особою чинених нею дій та можливість керування ними на час вчинення злочину. Законодавство встановлює презумпцію осудності. Це означає, що осудність доводити не треба, вона передбачається первинно, доводити треба неосудність.

Втягнення неповнолітніх у злочинну діяльність - виявляється в діях дорослої особи, пов'язаних із безпосереднім психічним чи фізичним впливом на неповнолітнього і вчинених з метою викликати в нього прагнення взяти участь в одному чи кількох злочинах. Втягнення передбачає всі види фізичного насильства і психічного впливу: переконання, залякування, підкуп, обман, розпалювання почуття помсти, заздрості або інших ницих спонукань, пропозиція вчинити злочин, обіцянка придбати або збути викрадене, дача порад про місце й способи вчинення або про приховання слідів злочину, розпиття спиртних напоїв із неповнолітнім з метою полегшити схиляння його до вчинення злочину тощо.

Відшкодування збитків - форма цивільної відповідальності за порушення зобов’язань. Відрізняється від поняття “відшкодування шкоди” тим, що в цьому випадку боржник відшкодовує кредиторові збитки, які виникли у разі невиконання або неналежного виконання першим своїх зобов’язань.

Військовий злочин - злочини проти встановленого законодавством порядку несення або проходження військової служби, вчинені військовослужбовцями, а також військовозобов'язаними під час проходження ними навчальних (чи перевірних) або спеціальних зборів.

Перешкоджання - протидія (як дія, спрямована на неприпустимість досягнення бажаної мети протилежною стороною). Протидія спрямована не лише на неприпустимість (перешкодження, блокування) будь-якої дії, а на перешкоджання досягненню бажаної (кінцевої) мети, отриманню конкретного результату (наприклад, встановленню всіх обставин вчиненого злочину та участі в ньому обвинуваченого, підготовки справи до слухання в суді тощо).

Набрання законом чинності - починається з моменту набрання ним чинності-календарної дати, з якої всі суб'єкти права (органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи, інші фізичні і юридичні особи тощо) повинні керуватися ним, виконувати і додержуватись його приписів. Мається на увазі його юридична сила. Порядок набрання нормативними актами чинності встановлюється ч. 2 і 3 ст. 57 Конституції України, згідно з якими закони та інші нормативно-правові акти, що визначають права та обов'язки громадян, мають бути доведені до відома населення в порядку, встановленому законом. Закони та інші нормативно-правові акти, що визначають права та обов'язки громадян, не доведені до відома населення у порядку, встановленому законом, ж нечинними.

Видача злочинців (екстрадиція) - передача злочинця державою, на території якого він перебуває, іншій державі на вимогу останнього для залучення до кримінальної відповідальності або приведення у виконання вироку, що вступив у законну силу.

Вимагання - вимога, передачі чужого майна чи права на майно або вчинення будь-яких дій майнового характеру з погрозою насильства над потерпілим чи його близькими родичами, обмеження прав, свобод або законних інтересів цих осіб, пошкодження чи знищення їхнього майна або майна, що перебуває в їхньому віданні чи під охороною, або розголошення відомостей, які потерпілий чи його близькі родичі бажають зберегти в таємниці, вчинена з корисливих мотивів.

Термін "держава" трактується у трьох значеннях:

- як асоціація, що міститься на окремій території, об’єднує усіх членів суспільства. В такому розумінні цей термін використовується як синонім понять "суспільство", "країна", "вітчизна";

- як відносини політичної влади - сукупність зв’язків між громадянами і органами держави;

- як адміністративні органи влади та правові норми, що визначають їх функціонування

Грабіж - відкрите викрадення державного, колективного чи індивідуального майна громадян. Грабіж може бути поєднаний з насильством, що не є небезпечним для життя і здоров’я потерпілого, або з погрозою застосування такого насильства (ст. 186 КК)

Давність - (юридичне), встановлений законом термін придбання речових прав (набувальницька Д.), захисту порушеного права (позовна Д.), а також термін, виділення якого за наявності передбачених законом умов усуває кримінальну відповідальність (Д. кримінального переслідування) або унеможливлює вживання призначеного покарання (Д. виконань звинувачувального вироку).

Дія закону - (або іншого нормативно-правового акту), поняття, що визначає межі обов'язковості закону в часі, в просторі, по колу осіб. Встановлюється або загальними постановами, або спеціальними актами стосовно цього закону.

Диверсія - підривні дії здійснювані спеціально підготовленими агентами або групами в мирний і військовий час на території якої-небудь держави або території, зайнятій противником, в цілях ослабіння його економічної і військової потужності, а також і морального стану.

Доведення до самогубства - доведення особи до самогубства або до замаху на самогубство, що є наслідком жорстокого з нею поводження, шантажу, примусу до протиправних дій або систематичного приниження її людської гідності.

Службовий злочин - зловживання владою або службовим становищем, перевищення влади або службових повноважень, службове підроблення, службова недбалість, одержання хабара, давання хабара, провокація хабара.

Умовно-дострокове звільнення - особу може бути умовно-достроково звільнено повністю або частково і від відбування додаткового покарання, якщо засуджений сумлінною поведінкою і ставленням до праці довів своє виправлення. Може бути застосоване після фактичного відбуття засудженим:

1) не менше половини строку покарання, призначеного судом за злочин невеликої або середньої тяжкості, а також за необережний тяжкий злочин;

2) не менше двох третин строку покарання, призначеного судом за умисний тяжкий злочин чи необережний особливо тяжкий злочин, а також у разі, якщо особа раніше відбувала покарання у виді позбавлення волі за умисний злочин і до погашення або зняття судимості знову вчинила умисний злочин, за який вона засуджена до позбавлення волі;

3) не менше трьох чвертей строку покарання, призначеного судом за умисний особливо тяжкий злочин, а також покарання, призначеного особі, яка раніше звільнялася умовно-достроково і знову вчинила умисний злочин протягом не відбутої частини покарання.

Душевна хвороба - включає тимчасовий психічний розлад, хронічний психічний розлад (захворювання), недоумство, а також інші хворобливі стани. Наявність психічного розладу є медичним критерієм, який поряд з юридичним (неможливість усвідомлювати значення своїх дій або керувати ними) визначає стан неосудності у особи.

Станом сильного душевного хвилювання (фізіологічним афектом) є раптовий емоційний процес, зумовлений поведінкою потерпілого, що протікає швидко й бурхливо та певною мірою знижує здатність особи усвідомлювати свої дії та керувати ними. Фізіологічний афект не розглядають як медичний критерій неосудності, оскільки не є видом іншого хворобливого стану психіки. Фізіологічний афект варто відрізняти від патологічного афекту, який є тимчасовим розладом психічної діяльності, що підставою для визнання особи неосудною. Щоб з’ясувати, чи вчинено діяння в стані сильного душевного хвилювання, необхідно проводити судово-психіатричну експертизу.

Неправдиві свідчення - завідомо неправдиве показання свідка, завідомо неправдиве показання потерпілого, завідомо неправдиве ув'язнення або показанні експерта, завідомо неправдиве показання фахівця, завідомо у неправильному перекладі.

Затримання підозрюваного, як захід кримінально-процесуального примусу, який полягає у короткочасному затриманні (позбавленні волі) без санкції прокурора особи, підозрюваної у вчиненні злочину, за який може бути призначено покарання у вигляді позбавлення волі, з метою з’ясування причетності затриманого до злочину і вирішення питання про застосування до нього запобіжного заходу у вигляді взяття під варту.

Зловживання владою або службовим становищем - тобто умисне, з корисливих мотивів чи в інших особистих інтересах або в інтересах третіх осіб, використання службовою особою влади чи службового становища всупереч інтересам служби, якщо воно заподіяло істотну шкоду охоронюваним законом правам, свободам та інтересам окремих громадян або державним чи громадським інтересам, або інтересам юридичних осіб.

Виготовлення або збут наркотичних засобів, отруйних чи сильнодіючих речовин - кримінальне карні діяння, які полягають у виробництві будь-яким способом, рафінуванні, а також перетворенні одних речовин на інші. Забороняється збут - продаж, дарування, обмін, віддання в борг, сплата боргу та інші дії, внаслідок яких ці засоби і речовини переходять у володіння інших осіб. Карається також порушення правил перевезення і пересилання отруйних або сильнодіючих речовин, що не є наркотичними або психотропними, та незаконні перевезення чи пересилання наркотичних засобів або психотропних речовин.

Згвалтування - злочинне діяння, що полягає в статевих зносинах чоловіка з жінкою всупереч її волі із застосуванням фізичного насильства, погроз або використанням безпорадного стану потерпілою. По радянському кримінальному праву статеві зносини вважаються досконалими з використанням безпорадного стану і розглядаються як і., коли потерпіла через свій фізичний або психічний стан (фізичні недоліки, малолітній вік розлад душевної діяльності і інший хворобливий або несвідомий стан і т. п.) не могла розуміти характеру і значення здійснюваних з нею дій або не могла чинити опору винному, який усвідомлював, що потерпіла знаходиться в такому безпорадному стані.

Казус (випадок) - це завдання шкоди без умислу та необережності, тобто якщо особа не знала, не могла і не повинна була знати про можливість настання шкідливого результату.

Кваліфікація злочину - це реалізація кримінального закону шляхом застосування до вчиненого діяння конкретної кримінально-правової норми, або підведення певного злочину під ознаки конкретної норми. Кваліфікувати злочин означає встановити повну відповідність його ознак ознакам норми, яка передбачає відповідальність саме за вчинення цього злочину.

Колізія норм права - розходження змісту (зіткнення) двох або більше формально чинних норм права, прийнятих з одного і того ж питання. Колізія норм права вирішується шляхом вибору того нормативного акта, який має бути застосований до конкретного випадку (юридичного факту). Якщо є розходження між нормами, виданими одним і тим самим нормотворчим органом, то застосовується акт, виданий пізніше. Таке розходження можливе внаслідок того, що прийняття нової норми не завжди супроводжується скасуванням застарілих норм з одного й того ж питання. Якщо норми, що протирічать одна одній за змістом, містяться в актах, прийнятих різними органами, застосовується норма, прийнята вищестоящим органом.

Позбавлення волі - кримінальне покарання в Україні, яке полягає в ізоляції засудженого від суспільства та поміщенні його до кримінально-виконавчої установи. Є одним із найсуворіших кримінальних покарань, знаходиться між обмеженням волі та довічним позбавленням волі. Може бути призначене за більшість злочинів, передбачених Кримінальним кодексом України на термін від одного до п'ятнадцяти років, а за сукупністю вироків - до двадцяти п'яти років.

Міра покарання - у крим. праві України якісна і кількісна характеристика визначеного судом згідно з законом покарання за злочин. Призначаючи покарання, суд визначає спочатку вид покарання особі, яка вчинила злочин. Згідно зі ст. 23 Кримінального кодексу України це може бути: позбавлення волі на певний строк; довічне позбавлення волі; випр. роботи без позбавлення волі; позбавлення права займати певні посади або займатися певною діяльністю; штраф; громадська догана.

Мотив злочину - це внутрішнє спонукання, рушійна сила вчинку людини, що визначає його зміст і допомагає більш глибоко розкрити психічне ставлення особи до вчиненого. Мотив дозволяє визначити, чому особа вчиняє злочин.

Шахрайство - заволодіння чужим майном або придбання права на майно шляхом обману чи зловживання довірою. Шахрайство - кримінально каране діяння, відповідальність за яке в Україні передбачена Кримінальним кодексом України. Особливістю шахрайства є те, що воно може бути вчинено як стосовно майна, так і стосовно права на таке майно. Шахрайство завжди повинно містити в собі прямий умисел на заподіяння саме шахрайства, а також мати корисливі мотиви вчинення.

Наркотик - дуже різні по відношенню до обміну речовин субстанції природних чи штучних речовин, здатні викликати і фізичну залежність, внаслідок заміщення однієї з речовин-учасників природного метаболізму, і - психічну. Впливаючи на нервові центри головного мозку, наркотик може створювати штучне підняття настрою, чи надмірну сонливість, хворобливу, незвичайну веселість - ейфорію, а іноді й порушення свідомості.

Невинність - особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддано кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Тобто, презюміруется невинність особи на всіх стадіях кримінального процесу аж до обвинувального вироку суду. Угоди про визнання вини або примирення, можливість укладання яких врегульована

Неосудність - психічний стан людини, яка під час вчинення суспільно небезпечного діяння, перебувала в стані неосудності, тобто не могла усвідомлювати свої дії (бездіяльність) або керувати ними внаслідок хронічного психічного захворювання, тимчасового розладу психічної діяльності, недоумства або іншого хворобливого стану психіки. До такої особи за рішенням суду можуть бути застосовані примусові заходи медичного характеру.

Недонесення про злочин має місце тоді, коли особа, достовірно знаючи про підготовлюваний, вчинюваний або вчинений злочин, не повідомляє про це відповідним органам влади.

Неповідомлення про злочин є причетністю до злочину як у випадку, коли воно не було заздалегідь обіцяним, так і у випадку, коли воно було обіцяне до моменту підготовки чи вчинення злочину. На відміну від приховування злочину недонесення про злочин виражається у пасивній формі поведінки особи - бездіяльності.

Необхідна оборона - дії, вчинені з метою захисту охоронюваних законом прав та інтересів особи, яка захищається, або іншої особи, а також суспільних інтересів та інтересів держави від суспільно небезпечного посягання шляхом заподіяння тому, хто посягає, шкоди, необхідної і достатньої в даній обстановці для негайного відвернення чи припинення посягання, якщо при цьому не було допущено перевищення меж необхідної оборони. Звідси випливає, що необхідна оборона - це правомірний захист правоохоронюваних інтересів особи, суспільства або держави від суспільна небезпечного посягання, викликаний необхідністю його негайного відвернення чи припинення шляхом заподіяння тому, хто посягає, шкоди, що відповідає небезпечності посягання і обстановці захисту.

Необережність поряд з умислом - це основна форма вини у кримінальному праві. Необережна форма вини характерна для порушень правил безпеки руху та експлуатації транспорту, порушень вимог законодавства про охорону праці і безпеку виробництва, окремих службових злочинів. Не можна недооцінювати небезпеку необережних злочинів.

Непереборна сила - обставина, що виключає юрид. відповідальність особи за заподіяну нею шкоду. Це об'єктивна, надзв. та невідворотна природна, техногенна або ін. подія (напр., землетрус, аварія, воєнні дії тощо), якій особа в даних умовах місця, часу та обстановки не має реальної можливості протистояти, внаслідок чого вимушено вчиняє дії чи бездіяльність, якими завдає шкоди правоохоронюваним інтересам особи, сусп-ва чи д-ви. Н. с. є об'єктивно невідворотною. У крим. праві Н. с. визнається обставиною, що виключає злочинність діяння і, відповідно, крим. відповідальність за шкоду, завдану об'єктам крим.-прав, охорони.

Обвинувачення - це кримінально-процесуальна функція, сутність якої становить регламентоване законом спрямування діяльності суб’єктів обвинувачення (слідчого, прокурора, потерпілого та цивільного позивача, їх представників), що здійснюється шляхом формування та реалізації обвинувачення щодо конкретної особи, яка вчинила злочин, і полягає у формулюванні та пред’явленні обвинувачення, застосуванні до неї заходів процесуального примусу, у тому числі запобіжних заходів, збирання доказів винуватості цієї особи і обґрунтування кримінальної відповідальності обвинуваченого перед судом.

Зворотна сила закону - поширення дії закону на випадки, що мали місце до набуття ним чинності. Згідно із зак-вом України закон, як правило, зворотної сили не має, тобто не поширюється на правовідносини, які виникли до його видання. До конкр. факту чи випадку необхідно застосовувати закон, який діяв у момент, коли трапився цей випадок або мав місце даний факт. Це правило відтворює сталість у відносинах між суб'єктами права, впевненість гр-н у стабільності їх правового становища, в міцності правопорядку. Тільки як виняток законові іноді надається зворотна сила, що окремо застерігається у самому законі або в акті про введення його в дію.

Суспільна небезпека злочину - обов'язкова ознака злочину, що розкриває його соціальну сутність. Об'єктивна властивість злочин, діяння (дії чи бездіяльності) заподіювати істотну шкоду (матеріальну - майнову чи фізичну; нематеріальну - політичну, організаційну, моральну тощо) або створювати реальну загрозу заподіяння її суб'єктам відносин суспільних. Як матеріальна ознака (внутр. властивість) будь-якого злочину, сусп. небезпека має кількісну та якісну властивості, що в сукупності визначають тяжкість посягання у цілому. Якісна властивість називається характером С. н. з., а кількісна - її ступенем. Характер С. н. з. визначається сусп. цінністю об'єкта злочину (родового і безпосереднього), на який посягає злочинець.

Знаряддя злочину - предмети, док-ти, речовини, за допомогою яких здійснюється вплив на потерпілого чи предмет злочину або ін. чином полегшується досягнення злочинної мети. Факт вчинення злочину з використанням відповідних 3. з. може впливати на кваліфікацію злочину та призначення покарання. 3. з. мають крим.-правове значення лише у випадках, спеціально передбачених законом.

Звільнення засудженого від покарання або подальшого його відбування, заміна більш м'яким, а також пом'якшення призначеного покарання, крім звільнення від покарання або пом'якшення покарання на підставі закону України про амністію чи акта про помилування, може застосовуватися тільки судом у випадках, передбачених цим Кодексом. Особа, засуджена за діяння, караність якого законом усунена, підлягає негайному звільненню від призначеного судом покарання. Призначена засудженому міра покарання, що перевищує санкцію нового закону, знижується до максимальної межі покарання, встановленої санкцією нового закону.

Особа, яка вчинила злочин невеликої або середньої тяжкості, може бути за вироком суду звільнена від покарання, якщо буде визнано, що з урахуванням бездоганної поведінки і сумлінного ставлення до праці цю особу на час розгляду справи в суді не можна вважати суспільно небезпечною.

Покарання - по кримінальному праву України - це особлива форма державного примусу, яка застосовується згідно з вироком суду до особи, яка винна в скоєнні злочину, з метою його виправлення і запобігання новим злочинам зі сторони як засудженого, так і інших осіб і вираження від імені держави негативної мора-льно-політичної оцінки виновного і скоєнного ним злочину.

Залишення в небезпеці - це завідоме залишення без допомоги особи, яка перебуває в небезпечному для життя стані і позбавлена можливості вжити заходів до самозбереження через малолітство, старість, хворобу або внаслідок іншого безпорадного стану, якщо той, хто залишив без допомоги, зобов'язаний був піклуватися про цю особу і мав змогу надати їй допомогу, а також у разі, коли він сам поставив потерпілого в небезпечний для життя стан.

Обставини, які обтяжують кримінальну відповідальність - відноситься скоєння злочину особою, яка раніше вже скоїла злочин, скоєння злочину групою, скоєння злочину з корисливих та з інших ницих мотивів, залучення неповнолітніх до скоєння злочину, скоєння злочину з особливою жорстокістю чи знущання над потерпілим, скоєння злочину з використанням умов суспільної біди, скоєння злочину особою, яка перебувала в стані алкогольного чи наркотичного сп'яніння та ще деякі інші.

Пленум Верховного Суду України є колегіальним органом, повноваження якого визначаються Конституцією України. До складу Пленуму Верховного Суду України входять усі судді Верховного Суду України, голови вищих спеціалізованих судів, їх перші заступники. Пленум Верховного Суду України має досить широкі повноваження, але, найважливішими з них є:

• надання роз’яснень судам загальної юрисдикції з питань застосування законодавства, у разі потреби визнання нечинними відповідних роз’яснень вищих спеціалізованих судів;

• прийняття рішення про звернення до Конституційного Суду України з питань конституційності законів та інших правових актів, а також щодо офіційного тлумачення Конституції України та законів.

Погашення судимості - це автоматичне припинення судимості при встановленні певних, передбачених законом умов. Тобто для того щоб судимість виявилася погашеною, необхідним є дотримання встановлених в КК України умов, які диференційовані з урахуванням ступеня тяжкості вчиненого злочину, виду призначеного покарання, застосування звільнення від відбування покарання з випробуванням. Однак неодмінно вимагається, щоб з моменту набуття чинності обвинувальним вироком, яким засудженому призначене покарання, пройшов певний строк.

Статевими злочинами називаються передбачені кримінальним законом сексуальні посягання на статеву волю, статеву недоторканність, на умови нормального розвитку неповнолітніх та на нормальний уклад у статевих відносинах. Родовим об'єктом статевих злочинів є чинний у суспільстві уклад статевих відносин:

- статеві відносини допускаються тільки між особами різної статі, кожна з яких досягла певного віку та фізичної і психічної зрілості;

- статеві відносини виникають і грунтуються на підставі взаємної поваги, добровільності і рівноправності;

- переважною формою статевих відносин є шлюб. (Ці норми характерні для України.)

Об'єктивну сторону цих злочинів утворюють - сексуальні дії, які завжди спрямовані на конкретного потерпілого. Всі вони навмисні, бо вчиняються з певною метою - задоволення статевої потреби. Характерна особливість статевих злочинів у тому, що вони мають сексуальні мотиви, спрямовані на збудження чи задоволення статевого інстинкту.

Пособництво - стаття 27 КК передбачає такі форми пособництва: дача порад, вказівок, надання засобів для вчинення злочину, усунення перешкод до його вчинення.

Пособництвом є також обіцяння до або в процесі вчинення злочину сховати злочинця, знаряддя і засоби вчинення злочину, сліди злочину, а також предмети, добуті злочинним шляхом. Заздалегідь обіцяне переховування, як і будь-який інший вид співучасті, впливає на вчинення виконавцем злочину, дає злочинцю надію на приховання злочину, зміцнює його бажання і рішучість вчинити злочин і тому знаходиться в причинному зв'язку з діями виконавця.

Пособництво злочину може бути на кожній стадії вчинення злочину, як правило, до моменту його закінчення в юридичному (законодавчому) розумінні.

Пособник, як і інші співучасники, діє умисно. Він знає про злочинні наміри виконавця і допомагає йому.

Потерпілий - це особа, якій злочином завдано моральної, фізичної або матеріальної шкоди та яка визнана потерпілім у кримінальній справі постановою слідчого, особи, яка провадить дізнання, прокурора чи ухвалою суду.

Правосуддя - це державна діяльність, яку проводить суд шляхом розгляду й вирішення у судових засіданнях у особливій, установленій законом процесуальній формі, цивільних, кримінальних, господарських і адміністративних справ. Судочинство здійснюють Конституційний Суд України та суди загальної юрисдикції.

Перевищення влади або службових повноважень - це умисне вчинення службовою особою дій, які явно виходять за межі наданих їй прав чи повноважень, якщо вони заподіяли істотну шкоду охоронюваним законом правам та інтересам окремих громадян, або державним чи громадським інтересам, або інтересам юридичних осіб. Об'єктивна сторона цього злочину полягає: 1) в перевищенні влади або службових повноважень шляхом вчинення активних дій, які виходять за межі наданих суб'єкту прав чи повноважень; 2) в заподіянні істотної шкоди охоронюваним законом інтересам; 3) наявності причинного зв'язку між діянням та його наслідками.

Перевищення меж необхідної оборони - у крим. праві поняття, що відображає наслідки порушення тим, хто захищався у стані необхідної оборони, вимог закону про певну відповідальність захисту й посягання. Визнається умисне заподіяння тому, хто посягає, тяжкої шкоди, яка явно не відповідає небезпечності посягання або обстановці захисту. Перевищення необхідної оборони тягне за собою крим. відповідальність лише у випадках, спеціально передбачених ст. 118 і 124 КК. Кодекс вказує на два таких випадки: умисне вбивство та умисне заподіяння тяжких тілесних ушкоджень при П. м. н. о. Заподіяння у стані необхідної оборони тому, хто посягає, менш тяжкої шкоди визнається правомірною дією.

Злочинне діяння - злочин є діяння. Діяння в кримінальному праві розуміється як акт поведінки людини, що може бути виражений як в активній (дія), так і в пасивній формі (бездіяльність), здатний завдати різного роду шкідливі, небезпечні для суспільства наслідки: фізичний, моральний і матеріальний збиток особистості, порушення нормального функціонування економічних інститутів, шкоди навколишньому середовищу і т. д.

Злочин - передбачений кримінальним законом суспільно небезпечний вчинок, що посягає на суспільні відносини, які охороняються законом, посягає на суспільний лад України, його політичну і економічну системи, власність, особу, політичні, трудові, майнові та інші права і свободи громадян, а так само інше передбачене кримінальним законом суспільно небезпечне діяння, яке посягає на правопорядок. Не є злочином дія або бездіяльність, що хоч формально і містить ознаки будь-якого діяння, передбаченого кримінальним законом, але через малозначність не являє суспільної небезпеки.

Злочинна самовпевненість - вид злочинної необережності: особа передбачала можливість настання суспільне небезпечних наслідків своєї дії або бездіяльності, але легковажно розраховувала на їх відвернення. Самовпевненою (або самонадіяною) є сексуальна поведінка особи, що завідомо наражає іншу особу на небезпеку зараження венеричною хворобою або вірусом імунодефіциту людини.

Злочинець - це особа, вину якої у вчиненні злочину доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.

Злочинна бездіяльність - це пасивна форма небезпечної поведінки людини, яка виявляється в утриманні від вчинення дії (дій), яку людина могла і зобов'язана була вчинити на вимогу закону. Ознаки злочину:

1) суспільна небезпечність діяння;

2) протиправність (заборона діяння кримінальним законом);

3) винність;

4) караність.

Готування до злочину - це стадія вчинення злочину, визначається як підшукання або пристосування знарядь і засобів або інше умисне створення умов для вчинення злочину. Кожна з названих дій утворює самостійний від готування до злочину: 1) підшукання засобів чи знарядь для вчинення злочину; 2) пристосування засобів чи знарядь для вчинення злочину; 3) інше умисне створення умов для вчинення злочину. По суті це створення сприятливих умов для подальшого вчинення злочину, які мають бути суттєвими. Фактично вчинені особою діяння можуть розцінюватись як стадія готування до злочину лише в тому випадку, коли вони були спрямовані на вчинення конкретного злочину, передбаченого відповідною статтею Особливої частини КК.

Примусове лікування - скоєння суспільно небезпечних дій психічно хворими є великою негативною проблемою в нашому суспільстві. Ці особи сильно відрізняються від звичайних злочинців. Законом передбачено, що такі особи застосовують примусові заходи медичного характеру, а вже потім медичного характеру, а вже потім її можна притягати до суду. Щоб застосувати примусові заходи медичного характеру і щоб ухвала суду була об‘єктивною і законною психічно хворий повинен пройти судово-медичну експертизу.

Примусовими заходами виховного характеру є певні заходи, які суд застосовує до неповнолітнього в разі звільнення від кримінальної відповідальності, а також у разі застосування відповідного заходу адміністративного впливу. Примусові заходи виховного характеру можуть застосовуватися лише до осіб, які на момент вчинення злочину були неповнолітніми; які вчинили злочин невеликої або середньої тяжкості; які щиро розкаялися після вчинення злочину та в подальшому поводилися бездоганно. Суд у такому разі приходить до висновку, що неповнолітній на момент постановлення вироку не потребує покарання.

До примусових заходів медичного характеру належить подання амбулаторної психіатричної допомоги, а також поміщення особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, у спеціальний лікувальний заклад з метою обов’язкового її лікування та запобігання вчиненню нею інших суспільно небезпечних діянь. Примусові заходи медичного характеру можуть бути застосовані судом до осіб: які вчинили суспільно небезпечні діяння у стані неосудності чи обмеженої осудності, або вчинили злочин у стані осудності, але захворіли на психічну хворобу до винесення вироку або під час відбування покарання.

Примушування давати показання (свідчення) - примушування давати показання при допиті шляхом незаконних дій з боку особи, яка проводить дізнання або досудове слідство, ті самі дії, поєднані із застосуванням насильства або із знущанням над особою. Основним безпосереднім об’єктом злочину є правосуддя в частині забезпечення доведеності вини, а також конституційне право людини на те, що її обвинувачення не буде ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом. Додатковим факультативним об’єктом злочину виступає здоров’я, воля, честь і гідність особи. Потерпілим від цього злочину є особа, яка згідно з КПК може давати показання при допиті під час дізнання або досудового слідства, - підозрюваний, обвинувачений, свідок, потерпілий, експерт. Об’єктивна сторона злочину полягає у примушуванні давати показання при допиті. Обов’язковою ознакою об’єктивної сторони є також спосіб - незаконні дії.

Заподіяння шкоди - обов'язкова умова виникнення відповідного виду цив. зобов'язань. Залежно від об'єкта, якому заподіяно шкоду, розрізняють заподіяння майнової шкоди (тобто такої, яку можна обчислити, розрахувати у грош. еквіваленті), а також моральної (немайнової) шкоди, яка не має еквівалентного грош. виразу, і тому розмір відшкодування визначається судом з урахуванням сутності позовних вимог, характеру діяння особи, яка заподіяла шкоду, фіз. або моральні страждання потерпілого, а також ін. негат. наслідків. Відшкодування цих видів шкоди регулюється Цивільним кодексом України.

Причи́нний зв'язо́к - у праві це об'єктивний зв'язок між дією (бездіяльністю) тієї чи іншої особи і певним наслідком. Питання про причинний зв'язок постає в разі притягнення особи до відповідальності за шкідливі наслідки її дії або бездіяльності при правопорушенні. Якщо закон, забороняючи те чи інше діяння, пов'язує відповідальність за нього з настанням певного шкідливого наслідку, то для притягнення особи, винної у вчиненні цього діяння, до відповідальності треба, крім інших обставин, встановити і те, що до цього наслідку спричинилися її дії або бездіяльність.

В кримінальному праві причинний зв'язок є необхідним елементом об'єктивної сторони тих складів злочину, які містять вказівку не лише на заборонене діяння, а й на його шкідливий наслідок. Відсутність причинного зв'язку між протиправним діянням особи і певним шкідливим наслідком виключає можливість притягнення особи до відповідальності. В цивільному, трудовому, адміністративному праві обов'язок відшкодувати заподіяну шкоду також можна покласти лише на особу, діяння якої є причиною цієї шкоди.

Розбій - найнебезпечнішим способом розкрадання є розбій. Розбоєм визнається напад з метою заволодіти чужим майном, поєднаний з насильством, небезпечним для життя чи здоров'я особи, яка зазнала нападу, або з погрозою застосувати таке насильство.

Небезпечне для життя чи здоров'я потерпілого насильство - це заподіяння йому легкого тілесного ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров'я або короткочасну втрату працездатності, середньої тяжкості або тяжкого тілесного ушкодження, а також інші насильницькі дії, які не призвели до зазначених наслідків, але були небезпечними для життя чи здоров'я в момент заподіяння.

Рецидив злочинів - це вчинення нового умисного злочину особою, яка мала судимість за умисний злочин. Оскільки рецидив - це повторність злочинів, пов'язана з засудженням за попередній злочин, йому, насамперед, властиві ознаки, характерні для повторності.

Обставинами, що пом'якшують відповідальність правопорушення, визнаються:

1) щире розкаяння винного;

2) відвернення винним шкідливих наслідків правопорушення, добровільне відшкодування збитків або усунення заподіяної шкоди;

3) вчинення правопорушення під впливом сильного душевного хвилювання або при збігу тяжких особистих чи сімейних обставин;

4) вчинення правопорушення неповнолітнім;

5) вчинення правопорушення вагітною жінкою або жінкою, яка має дитину віком до одного року.

Зняття судимості - якщо особа після відбуття покарання у виді обмеження волі або позбавлення волі зразковою поведінкою і сумлінним ставленням до праці довела своє виправлення, то суд може зняти з неї судимість - до закінчення строків. Зняття судимості допускається лише після закінчення не менш як половини строку погашення судимості. Порядок зняття судимості встановлюється Кримінально-процесуальним кодексом України.

Сукупність злочинів - це така форма їх множинності, при якій поведінка особи в поєднанні з іншими фактичними обставинами відповідає двом або більше різним юридичним складам злочинів і за жоден із цих злочинів на час вчинення останнього особа не була засуджена.

Сукупність вироків має місце де засуджений після постановлення вироку, але до повного відбуття покарання, вчинив новий злочин. Таким чином, при сукупності вироків: а) постановлений вирок, яким особа засуджена до певної міри покарання; б) це покарання ще цілком не відбуте засудженим; в) новий злочин вчинений після постановлення вироку, але до повного відбуття покарання. Оскільки при сукупності вироків новий злочин вчиняється після засудження особи за першим вироком, має місце ситуація, що свідчить про підвищену небезпечність винного.

Співучасть - визнається умисна спільна участь двох або більше осіб у вчиненні злочину. Зміст цього визначення дозволяє стверджувати, що обов'язковими умовами (ознаками) співучасті в злочині є:

1)наявність двох або більше осіб (співучасників);

2)спільність дій співучасників у вчиненні одного й того самого злочину;

3)наявність умислу всіх співучасників на вчинення такого злочину;

4)наявність причинного зв'язку між діями кожного співучасника і єдиним злочинним результатом.

Суб’єкт злочину - це мінімальна сукупність ознак, які характеризують особу злочинця, поза якими немає складу злочину. Особа злочинця - це сукупність усіх соціально значущих рис, які утворюють індивідуальність. Виділяючи поняття суб’єкта злочину, законодавець у межах цього поняття об’єднує ті ознаки, які достатні для притягнення особи до кримінальної відповідальності. Поняття особа злочинця використовується в тому разі, коли необхідно індивідуалізувати відповідальність, визначити її конкретний розмір. Отже, можна стверджувати, що суб’єкт злочину виконує функцію однієї з підстав притягнення до кримінальної відповідальності, а особа - її індивідуалізації. З усієї сукупності ознак, які характеризують особу, зокрема, її соціальних, психологічних, біологічних властивостей, законодавець об’єднує лише деякі з них, найтиповіші, в поняття суб’єкта злочину. Наявність сукупності цих ознак та інших елементів складу злочину законодавець вважає достатньою підставою для притягнення особи до кримінальної відповідальності.

Суд - це конкретний державний орган, юрисдикція якого поширюється на визначене адміністративно-територіальне утворення; структурне утворення Збройних Сил України (гарнізон, регіон, вид ЗСУ); спори і справи, що підлягають розгляду судом відповідно до його спеціалізації (система спеціалізованих судів).

Судова система - це сукупність всіх судів, яка об’єднаних у відповідності з їх компетенцією, завданнями і цілями організації та функціонування, побудована на принципі територіальності та спеціалізації та ґрунтується на конституційних засадах правосуддя.

В Україні діє два види судів - Конституційний Суд України та суди загальної юрисдикції, при цьому суди загальної юрисдикції утворюють систему судів, а Конституційний Суд України - єдиний орган конституційної юрисдикції в Україні.

Судимість - це особливий правовий стан особи, створений реалізацією кримінальної відповідальності, який виникає у зв'язку з ухвалою обвинувального вироку суду за вчинений нею злочин і призначенням покарання та тягне певні, несприятливі для засудженого, правові наслідки, що виходять за межі покарання.

Тілесні ушкодження - це передбачене кримінальним кодексом винне діяння, що посягнуло на здоров’я іншої людини та заподіяло йому шкоду шляхом порушення анатомічної цілісності або фізіологічної функції або органів людського тіла. Тілесні ушкодження - основна група злочинів проти здоров’я.

Залежно від тяжкості кримінальний кодекс розрізняє наступні види тілесних ушкоджень:

- важкі тілесні ушкодження;

- середньої важкості тілесні ушкодження;

- легкі тілесні ушкодження, що поділяються на ушкодження з короткочасним розладом здоров’я, або незначною втратою працездатності та без таких.

Терористичний акт - застосування зброї, вчинення вибуху, підпалу чи інших дій, які створювали небезпеку для життя чи здоров’я людини або заподіяння значної майнової шкоди чи настання інших тяжких наслідків, якщо такі дії були вчинені з метою порушення громадської безпеки, залякування населення, провокації воєнного конфлікту, міжнародного ускладнення, або з метою впливу на прийняття рішень чи вчинення або не вчинення дій органами державної влади чи органами місцевого самоврядування, службовими особами цих органів, об’єднаннями громадян, юридичними особами, або привернення уваги громадськості до певних політичних, релігійних чи інших поглядів винного (терориста), а також погроза вчинення зазначених дій з тією самою метою.

Тлумачення закону - полягає у з'ясуванні і всебічному розкритті його змісту з метою його точного застосування. Тлумачення не може бути довільним, таким, що виходить за межі волі законодавця, вираженої в тексті закону. Тлумачення закону поділяється на види залежно від суб'єкта тлумачення, прийомів (засобів) та обсягу тлумачення. В теорії кримінального права існують й інші критерії класифікації тлумачень кримінального закону. Залежно від суб'єкта, який роз'яснює закон, розрізняють легальне (або офіційне), судове і наукове (або доктринальне) тлумачення. Легальним (офіційним) зветься тлумачення, що здійснюється органом державної влади, уповноваженим на те законом. Правом офіційного тлумачення законів, в тому числі кримінальних, наділений Конституційний Суд України. Це тлумачення - вид правової діяльності високого юридичного рівня, оскільки акти конституційного тлумачення законів мають силу останніх.

Тяжкі наслідки злочину - кваліфікуюча обставина, що обтяжує відповідальність особи, яка вчинила злочин. Ця обставина враховується також при призначенні покарання. Це поняття має оцінний характер. З'ясування його обсягу і змісту вимагає уточнення та конкретизації по кожній конкретній справі. Наприклад, поміщення у психіатричний заклад завідомо психічно здорової особи, що спричинило тяжкі наслідки, або служб, недбалість, якщо вона спричинила тяжкі наслідки. У кодексі використовуються також поняття «інші тяжкі наслідки, «особливо тяжкі наслідки».

Тяжкий злочин - злочином визначається суспільно небезпечне винне діяння, що посягає на охоронювані кримінальним законом цінності і є забороненим під загрозою покарання.

Залежно від ступеня суспільної небезпечності кримінальний закон розрізняє такі види злочинів, як: особливо тяжкі, тяжкі, середньої тяжкості та невеликої тяжкості. Особливо тяжкими визначаються злочини, за скоєння яких закон передбачає покарання у вигляді позбавлення волі на строк понад 10 років або довічне позбавлення волі.

Вбивство - у кримінальному праві називається протиправне і винне заподіяння смерті при посяганні на життя іншої людини. Це - один із найбільш тяжких злочинів. Вбивство позбавляє потерпілого найціннішого блага - життя. Наслідки цього злочину безповоротні, заподіяну ним шкоду не можна ні відшкодувати, ні відвернути. Крім того, вбивство завдає надзвичайно тяжкої шкоди не тільки потерпілому, але і його рідним і близьким. Разом з тим невинне чи не протиправне (наприклад, у стані необхідної оборони, при виконанні вироку про смертну кару, під час війни) позбавлення життя не є вбивством. Вбивство - це заподіяння смерті комусь іншому, не собі. Тому самогубство або замах на самогубство вбивством не визнається, оскільки об'єктом вбивства може бути тільки життя іншої людини відносно вбивці. Але сприяння самогубству чи допомога самогубцеві в досягненні ним мети визнаються як сприяння вбивству, бо в цьому випадку йдеться про заподіяння смерті іншій людині.

Кримінальна відповідальність - вид юридичної відповідальності, що встановлюється державою в кримінальному законі, накладається судом на осіб, які винні у вчиненні злочину, та мають нести зобов'язання особистого, майнового чи організаційного характеру. Кримінальна відповідальність - це обов'язки злочинця особистого (позбавлення волі), майнового (конфіскація майна) чи організаційного (позбавлення права мати певну посаду) характеру. Кримінальну відповідальність і покарання несе тільки особа, винна у вчиненні злочину.

Кримінальне право - це одна із галузей права України, яка представляє собою сукупність юридичних норм, установлених вищим законодавчим органом нашої держави - Верховною Радою України, що визначають злочинність певних суспільно небезпечних діянь і ті покарання, які треба застосувати до осіб, що їх скоїли.

Приховування злочину - причетність до злочину як форма суспільно небезпеч. поведінки особи, яка не має ознак співучасті у злочині, але перебуває з ним у певному зв'язку і об'єктивно перешкоджає його розкриттю. Особа, яка заздалегідь обіцяла переховати злочинця, знаряддя чи засоби вчинення злочину, сліди злочину чи предмети, здобуті злочин, шляхом, придбати чи збути такі предмети або іншим чином сприяти приховуванню злочину, є пособником у злочині, його співучасником.

Умисел - одна з форм вини у праві, яка полягає у специфічному вияві свідомості й волі особи у вчинюваному нею правопорушенні. З наявністю умисла в діях чи бездіяльності особи в передбачених законом випадках пов'язується юридична відповідальність, зокрема адміністративна, дисциплінарна, кримінальна, цивільна. Умисел визнається більш небезпечною формою вини, ніж необережність. Закон розрізняє два види умислу: прямий і непрямий.

Прямий умисел - це таке психічне ставлення до діяння і його наслідків, при якому особа усвідомлювала суспільна небезпечний характер свого діяння, передбачала його суспільна небезпечні наслідки і бажала їх настання.

Непрямий умисел - це такий умисел, при якому особа усвідомлювала суспільна небезпечний характер свого діяння (дії або бездіяльності), передбачала його суспільна небезпечні наслідки і хоча не бажала, але свідомо припускала їх настання.

Знищення або пошкодження майна - знищенням визнається повне зіпсування майна, приведення майна до такого стану, в якому його вже не можна використати за своїм призначенням через повну втрату господарсько-економічних властивостей і не можна поновити. Під знищенням державного чи колективного майна розуміється доведення цього майна до повної непридатності щодо його цільового призначення. Внаслідок знищення майно перестає існувати або повністю втрачає свою цінність.

Пошкодженням майна - така його зіпсованість, внаслідок якої зменшилася чи погіршилася його якість, цінність. Знищення або пошкодження чужого майна — це не тільки і не стільки фізичне його зруйнування, а головним чином знищення, ліквідація можливості для власника володіти майном, користуватися ним. Тому в деяких випадках майно може бути знищене і без його фізичного зіпсування (вилиття спирту в міську каналізацію, випущення з кліток на волю диких птахів чи тварин і т. ін.).

Умовно-дострокове звільнення від відбування покарання являє собою дострокове звільнення засудженого від подальшого відбування призначеного йому покарання за умови, що він своєю сумлінною поведінкою і ставленням до праці довів своє виправлення. Умовно-дострокове звільнення можливе лише стосовно покарань у виді виправних робіт, службових обмежень для військовослужбовців, обмеження волі, тримання в дисциплінарному батальйоні військовослужбовців або позбавлення волі.

Фізична особа - суб'єктом злочину є фізична осудна особа, яка вчинила злочин у віці, з якого може наставати кримінальна відповідальність. Отже, суб'єкт злочину як елемент складу злочину характеризується трьома обов'язковими ознаками: це особа фізична, осудна, яка досягла певного віку. Передусім суб'єктом злочину може бути тільки фізична особа, тобто людина. Нести кримінальну відповідальність можуть громадяни України, іноземці й особи без громадянства. Тому не можуть бути визнані суб'єктом злочину юридичні особи (підприємства, установи, громадські організації і т. ін.). Якщо на якомусь підприємстві внаслідок порушення певних правил виробництва, правил охорони праці загинули люди, кримінальній відповідальності підлягає не підприємство, а конкретно винні в цьому службові особи.

Злочинна недбалість - це таке психічне ставлення особи до скоєного, при якому вона не передбачала можливості настання суспільно небезпечних наслідків свого діяння (дії або бездіяльності), хоча повинна була і могла їх пе­редбачити. Злочинна недбалість має місце тоді, коли особа, яка вчинила суспільне небезпечне діяння, не передбачала можливості настання суспільно небезпечних наслідків своєї дії або бездіяльності, хоча повинна, була і могла їх передбачити. Отже, від інших видів вини (прямого та непрямого умислу, злочинної самодіяльності) недбалість відрізняється тим, що особа не передбачає настання суспільне небезпечних наслідків. Для встановлення злочинної недбалості також необхідно проаналізувати її інтелектуальну та вольову ознаки.

Розкрадання - суспільно-небезпечне діяння полягає у вилученні майна з чужого законного володіння. Позначає не якийсь конкретно один злочин, а певну групу злочинів проти власності, об’єднану спільними ознаками. До них відносять: спільний родовий та безпосередній об’єкти, спільні предмети, з об’єктивної сторони полягають в протиправному, безоплатному вилучені чужого майна і оберненні його на свою користь чи користь 3-тіх осіб: а) більшість полягає у вилученні майна з чужого законного володіння. Вилучення - було у власника, у відомому власнику місці і було переміщено в сферу володіння іншої особи. Рухоме майно фактично переміщується, а нерухоме - юридично переміщується. З об’єктивної сторони розкрадання - це протиправне, безоплатне вилучення чужого майна або інших явищ матеріального світу що є предметами злочинів проти власності і обернення його на свою користь чи користь 3-тіх осіб. Винятки: шахрайство (вилучення нема, а є заволодіння); вимагання (суспільно-небезпечне діяння – вимога). Звернення вилученого майна на свою користь чи користь 3-тіх осіб - друга основна складова розкрадання.

Хуліганство - умисні дії, що грубо порушують громадський порядок і виявляють явну неповагу до суспільства, посягають на громадський порядок. Кримінально карне хуліганство поділяється на просте, злісне та особливо злісне. Просте може становити такі дії, як нанесення побоїв, легких тілесних ушкоджень без розладу здоров'я, пошкодження або знищення майна без обтяжуючих обставин тощо.

Шпигунство - заздалегідь сплановане, зумисне передавання, вилучення, викрадення або збирання відомостей, що становлять державну, військову, політичну чи економічну таємну інформацію з метою передачі їх іноземним державам чи їхній агентурі. В Україні це вважається особливо небезпечним злочином.

Державна зрада - це діяння, умисно вчинене громадянином України на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності, державній, економічній чи інформаційній безпеці України: перехід на бік ворога в умовах воєнного стану або в період збройного конфлікту, шпигунство, надання іноземній державі, іноземній організації або їх представникам допомоги в проведенні підривної діяльності проти України.

Перехідна бік ворога - означає, що громадянин України надає безпосередню допомогу державі, з якою Україна на той час перебуває у стані війни або збройного конфлікту. В конкретних випадках цей злочин може полягати у вступі на службу до певних військових чи інших формувань ворожої держави (поліції, каральних загонів, розвідки), наданні засобів для вчинення злочинів агентам спецслужб іноземних держав, усуненні перешкод для їх вчинення або наданні зазначеним агентам іншої допомоги. Перехід на бік ворога є закінченим злочином з того моменту, коли громадянин України виконав в інтересах ворога певні дії на шкоду України. Один лише факт надання згоди виконати такі дії (наприклад, поступити на службу до поліції) є лише готуванням до вчинення злочину і залишає можливість добровільно відмовитися від доведення злочину до кінця.

Територіальна недоторканність України - це непорушність державного кордону України, непорушність її території. Обороноздатність України - це боєздатність Збройних Сил України, їх готовність до захисту України від посягань на її незалежність і територіальну цілісність.

Безпосередній об' єкт злочину - суверенітет, територіальна цілісність та недоторканність, обороноздатність, державна, економічна чи інформаційна безпека України.

Обороноздатність - передбачає стан готовності держави до захисту від зовнішньої збройної агресії або збройного конфлікту. Державна безпека - це стан захищеності інтересів держави від внутрішніх і зовнішніх загроз у всіх сферах життєдіяльності країни.

Воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози та забезпечення національної безпеки, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

Диверсія - вчинення з метою ослаблення держави вибухів, підпалів або інших дій, спрямованих на масове знищення людей, заподіяння тілесних ушкоджень чи іншої шкоди їхньому здоров'ю, на зруйнування або пошкодження об'єктів, які мають важливе народногосподарське чи оборонне значення, а також вчинення з тією самою метою дій, спрямованих на радіоактивне забруднення, масове отруєння, поширення епідемій, епізоотій чи епіфітотій. Основний безпосередній об'єкт диверсії - національна безпека в економічній, екологічній і воєнній сферах відповідно до спрямованості конкретного акту диверсії. Крім того, для цього злочину характерним є обов'язковий додатковий об'єкт, який є альтернативним і має різний зміст у різних формах цього злочину: це життя та здоров'я особи, власність, довкілля.

Предметом диверсії можуть бути: будівлі, споруди та інші об'єкти, які мають важливе народногосподарське чи оборонне значення, земельні угіддя, водойми, ліси тощо, стада і колекції тварин, риба, що водиться у ставках та інших водоймищах, великі пасіки тощо, посіви сільськогосподарських чи інших культур, лісові масиви тощо.

Вибух - це швидке екзотермічне хімічне перетворення вибухонебезпечного середовища, що супроводжується виділенням енергії та утворенням стиснутих газів, здатних виконувати роботу. При вибуху речовина перетворюється в дуже нагрітий газ, що заповнює об'єм з надзвичайно високим тиском. Дуже велика швидкість горіння при вибуху призводить до виділення великої кількості теплової енергії за короткий проміжок часу.

Масове знищення людей - це позбавлення життя багатьох людей. Конкретна кількість людей, знищення яких можна визнати масовим, визначається з урахуванням обставин справи. Це може бути як декілька тисяч осіб, що скупчені в одному місці під час, наприклад, демонстрації, так і декілька десятків осіб, які знаходяться, скажімо, у будинку посольства, у міському транспорті, дитячому садку, лікарні, відділенні міліції, іншому громадському місці.

Епідемія - процес масового поширення заразних захворювань людей такий, що відбувається на значній території за відносно короткий проміжок часу (чуми, холери, віспи, тифу, дифтерії, туберкульозу, поліомієліту, кашлюку, грипу, правцю, кору, нетипової пневмонії тощо), коли показник інфекційної захворюваності серед населення певної місцевості та у певний час перевищує звичайний рівень, характерний для даної інфекційної хвороби, та характеризується відповідною динамікою. Окремі випадки захворювання людей, навіть на особливо небезпечні інфекційні хвороби або екзотичні чи невиявленої етіології хвороби, не можуть визнаватися епідемією. Загибель людей у результаті епідемії охоплюється складом цього злочину і додаткової кваліфікації не потребує.

Епізоотія - це такий, що характеризується безперервністю на значній території за відносно короткий проміжок часу, процес масового поширення заразних (інфекційних та паразитарних) захворювань (сказу, чуми, ящуру, вірусного ентериту, сапу, туберкульозу, сибірки, бруцельозу тощо) сільськогосподарських, домашніх, зоопаркових, лабораторних, диких, циркових тварин та хутрових звірів, домашньої і дикої птиці, бджіл, риби, жаб, молюсків, раків, шовкопрядів, інших представників фауни, а також ембріонів, інкубаційних яєць, заплідненої ікри, зиготи, сперми тощо.

Епіфітотія - полягає у значному поширенні грибкових, вірусних чи бактеріологічних захворювань сільськогосподарських рослинних культур, лісових насаджень, водних та інших рослин (фомопсису соняшнику, гельмінтоспоріозу кукурудзи, рису чи сорго, опіку плодових, хвороби Пірса винограду, стеблової та жовтої іржі пшениці, пірікуляріозу рису тощо). Такі захворювання можуть бути спричинені дією шкідників (комах, кліщів, мікроорганізмів) чи фітопатогенів (вірусів, бактерій, грибів).

Корисливий мотив - тобто аморальне прагнення задовольнити індивідуальну потребу через протиправне, передбачене кримінальним законом заволодіння чужим майном, правом на нього або шляхом незаконного, за чужий рахунок, вивільнення від майнових обов'язків і скорочення звичайних та необхідних за відповідних обставин особистих витрат. Це поняття охоплює різнорідні злочинні діяння, які об'єднує спільна для них усіх ознака - корислива мотивація злочинної діяльності: корисливі злочини проти власності, корисливі злочини посад, корисливі господарські злочини (ухилення від сплати податків, незаконна торгова діяльність та інші), інші корисливі злочини (корисливі злочини проти держави, напр., виготовлення або збут підроблених грошей чи цінних паперів; корисливі злочини проти особи - умисне вбивство, вчинене з корисливих мотивів; корисливі злочини проти правосуддя, напр., притягнення з корисливих мотивів завідомо невинного до крим. відповідальності тощо).

Систематичне знущання - особливо цинічне глузування, тривале кепкування над особою, образа дією чи словом, що мають багаторазовий (три і більше епізодів) характер. Воно може, зокрема, проявлятися у фізичному насильстві (нанесенні численних ударів, штовханні, нанесенні ран гострими предметами), безжалісному, грубому поводженні з потерпілим, що завдає йому фізичних та психічних страждань (позбавлення їжі, води, одягу), принизливому ставленні до потерпілого (постійні образи, цькування, цілеспрямоване висміювання, глум над ним тощо).

Дата добавления: 2015-10-02