Карається позбавленням волі на строк від двох до п'яти років.

2. Діяння, передбачене частиною першою цієї статті, що спричинило загибель кількох осіб, —

карається позбавленням волі на строк від п'яти до десяти років.

1. Безпосереднім об'єктом злочину є установлений порядок водіння або експлуатації бойової, спеціальної чи транспортної машини, що забезпечує безпеку їх руху для людей, майна та боєготовності військ (Закон України «Про дорожній рух» від ЗО червня 1993 р.; ст. 162 «Стройового статуту Збройних Сил України»; «Правила дорожнього руху», затверджені постано­вою Кабінету Міністрів від 10 жовтня 2001 р. № 1306; «Положення про про­ведення технічного огляду автомобілів, автобусів, мототранспорт та при­чепів у Збройних Силах України», затверджене наказом Міністра оборони України від 2 грудня 1996 р. № 378; «Положення про органи безпеки до­рожнього руху Міністерства оборони України», затверджене наказом Міністра оборони України від 1 листопада 1999 р. № 330; «Положення про службу безпеки дорожнього руху Держкомкордону України», затверджене наказом Голови Держкомкордону від 24 квітня 1998 р. № 169; постанова Верховного Суду України «Про практику застосування судами України за­конодавства у справах про транспортні злочини»від 24 грудня 1982 р.)

Бойова машина — це гусенична або колісна самохідна машина, на якій установлено озброєння, призначене для ведення бою, забезпечення бойових дій та управління військами (танки, бронетранспортери, самохідні арти­лерійські та ракетні установки тощо).

Спеціальна машина — це машина з установленим спеціальним обладнанням, призначеним для управління військами і зброєю, бойового і технічного забезпечення, тилового забезпечення і обслуговування (самохідна інженерна техніка та техніка зв'язку, санітарний транспорт, пере­сувні майстерні, лабораторії, бульдозери тощо).

Транспортна машина — це машина, призначена для перевезень особово­го складу, зброї, військової техніки, інших матеріальних засобів, а також ма­шини, які використовуються для повсякденного господарського, культурно-побутового та іншого обслуговування військових частин.

2. Об'єктивна сторона злочину полягає у недодержанні військовослуж­бовцями при керуванні бойовою, спеціальною чи транспортною машиною установлених правил їх водіння чи експлуатації, шкідливих наслідках та причинному зв'язку. Ці правила встановлені не тільки «Правилами дорож­нього руху» та військовими статутами, а й спеціальними нормативними актами, які діють у Збройних Силах України та інших військових фор­муваннях. Викладене обумовлене тим, що водіння та експлуатація таких машин у військах може здійснюватися в особливих умовах, у тому числі в різних умовах місцевості — в умовах бездоріжжя, у лісі, пустелі, де не діють «Правила дорожнього руху», при різних гідрометеорологічних умовах. Тому диспозиція статті є бланкетною. Порушення правил водіння або ек­сплуатації таких машин може бути скоєне як дією, так і бездіяльністю.

Водіння — це процес безпосереднього керування рухомою машиною, яке починається рухом ходової частини машини (коліс, гусениць) та закінчується припиненням руху. З початку і до кінця руху водій зобов'яза­ний додержуватися встановлених правил водіння.

Під експлуатацією слід розуміти використання таких машин за призначенням та проведення їх технічного обслуговування, виконання технічних норм і правил, які забезпечують нормальну роботу агрегатів, сис­тем і механізмів, а також виконання вимог безпеки у будь-яких умовах.

Прикладом порушення правил водіння може бути виїзд водія такої машини на зустрічну смугу руху та зіткнення з іншим автомобілем; пору­шення правил руху заднім ходом, внаслідок чого водій скоїв наїзд на військовослужбовця, який став позаду машини; невжиття заходів щодо зу­пинення машини, внаслідок чого пішохід, який перебігав дорогу, був збитий тощо.

Прикладом порушення правил експлуатації автомобіля є передача керма іншій особі, яка не мала права на управління машиною, випуск у рейс технічно несправної машини тощо.

Обов'язковою умовою настання відповідальності за порушення правил водіння чи експлуатації таких машин є настання суспільне небезпечних наслідків (заподіяння потерпілому середньої тяжкості чи тяжких тілесних ушкоджень або загибель потерпілого).

3. Кваліфікуюча ознака злочину передбачена в ч. 2 цієї статті — загибель кількох (тобто двох та більше) осіб.

Визначення середньої тяжкості чи тяжких тілесних ушкоджень подане у коментарі до статей 121 і 122 КК.

4. Суб'єктивна сторона злочину характеризується лише необережною формою вини. При цьому винний не передбачає настання суспільне небез­печних наслідків, хоч повинен був і міг їх передбачити (злочинна недбалість), або передбачає настання суспільне небезпечних наслідків, лег­коважно розраховуючи на їх відвернення (злочинна самовпевненість). Якщо під час розслідування справи буде встановлено, що заподіяння потерпілому смерті або тілесних ушкоджень середньої тяжкості чи тяжких тілесних ушкоджень охоплювалося умислом винної особи, то такі дії слід розглядати як умисний злочин проти життя та здоров'я.

5. Суб'єктом злочину може бути будь-який військовослужбовець, що без­посередньо керує рухом такої машини, а також військовослужбовець, у обов'язки якого входить забезпечення безпеки руху (командир відповідного підрозділу, начальник контрольно-технічного пункту тощо), чи інший військо­вослужбовець, відповідальний за експлуатацію. Для притягнення військово­службовця до відповідальності за цією статтею не має значення, чи був право­порушник штатним водієм такої машини і чи вміє він водити машину.

Не підлягає кримінальній відповідальності військовослужбовець, який вчиться водінню на учбовій машині під наглядом інструктора. У цьому ви­падку обов'язок щодо забезпечення безпеки руху покладена на інструктора, який і буде відповідати за порушення правил водіння.

Дата добавления: 2015-10-02