Караються обмеженням волі на строк до п'яти років або позбавленням волі на той самий строк.

3. Дії, передбачені частинами першою або другою цієї статті, вчинені організованою групою або поєднані з насильством, небезпечним для жит­тя чи здоров'я потерпілого, або такі, що спричинили загибель людей чи інші тяжкі наслідки, —

караються позбавленням волі на строк від п'яти до дванадцяти років.

1. Примушування працівника транспорту до невиконання своїх обов'язків порушує право громадянина на працю, яку він вільно обирає. Можуть страждати від цього злочину близькі та рідні працівника транспорту — бать­ки, дружина (чоловік), діти, рідні брати та сестри, дід, бабуся, онуки. Крім того, такі дії можуть призвести до загибелі людей або інших тяжких наслідків.

2. Цей злочин може бути вчинений на всіх видах транспорту. Немає об­межень щодо категорій працівників транспорту. У першу чергу це особи, діяльність яких пов'язана з рухом та експлуатацією транспортних засобів, — керівники транспортних підприємств, їх заступники, начальники служб та підрозділів, особи, які забезпечують ремонт та обслуговування технічних си­стем транспорту тощо.

3. Об'єктивна сторона злочину полягає в примушуванні працівника транспорту до невиконання своїх службових обов'язків. Примушування — це вимога до працівника транспорту не виконувати покладених на нього обов'язків, яка супроводжується погрозами. Погрози адресуються як самому працівнику транспорту, так і його близьким. Погроза вбивством, заподіян­ням тяжких тілесних ушкоджень або знищенням майна зазначених осіб по­винна бути реальною. Вона може бути виражена словами, в телефонній розмові, в листі, шляхом демонстрації зброї тощо. Вона може бути доведена до потерпілого особисто або через третіх осіб.

4. Злочин вважається закінченим з моменту пред'явлення вимоги, яка су­проводжується однією з погроз до працівника транспорту або його близь­ких.

5. Суб'єктивна сторона злочину полягає у прямому умислі. Особа усвідо­млює, що примушує працівника транспорту до невиконання ним своїх служ­бових обов'язків, супроводжуючи це погрозами, розуміє суспільну небез­печність та протиправність скоєного і бажає вчинити такі дії. Мотиви та ме­та вчинення цього злочину можуть бути різними.

6. Суб'єктом цього злочину є особа, яка досягла 16-річного віку. Якщо примушування вчиняє службова особа щодо своїх підлеглих, то за наявності відповідних ознак відповідальність настає за сукупністю і за злочин у сфері службової діяльності.

7. У частині 2 статті передбачена відповідальність за ті самі дії, вчинені повторно або за попередньою змовою групою осіб.

8. Повторним визнається вчинення цього злочину вдруге, незалежно від того, притягувалась особа до кримінальної відповідальності за перший зло­чин, чи ні.

9. Примушування визнається скоєним за попередньою змовою групою осіб, якщо в ньому брали участь дві і більше особи як співвиконавці. Крім того, між ними повинна бути домовленість про вчинення цього злочину спільно до початку виконання дій, які характеризують об'єктивну сторону цього зло­чину.

10. У частині 3 статті передбачені ті самі дії, вчинені організованою гру­пою або поєднані з насильством, небезпечним для життя чи здоров'я по­терпілого, або такі, що спричинили загибель людей чи інші тяжкі наслідки (див. коментар до ст. 278 КК).

Дата добавления: 2015-10-02