Карається штрафом до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів до­ходів громадян або арештом на строк до шести місяців.

У частині 3 ст. З Закону України «Про свободу совісті та релігійні орга­нізації» передбачено: «Здійснення свободи сповідувати релігію або переко­нання підлягають лише тим обмеженням, які необхідні для охорони гро­мадської безпеки та порядку, життя, здоров'я і моралі, а також прав і сво­бод інших громадян, встановлені законом і відповідають міжнародним зо­бов'язанням України».

Отже, заважання віросповідуванню поза встановленими межами і є не­законним.

1. У частині 1 ст. 180 КК безпосереднім об'єктом злочину є право на без­перешкодне здійснення релігійного обряду, додатковим факультативним об'єктом — діяльність релігійної організації.

2. Об'єктивна сторона полягає в діях по незаконному перешкоджанню будь-яким способом здійсненню релігійного обряду, що призвели до настан­ня суспільне небезпечних наслідків, указаних в диспозиції статті, що розгля­дається.

Злочин вважається закінченим з моменту зриву обряду або загрози тако­го зриву.

Під здійсненням (проведенням, виконанням) релігійного обряду у стат­тях 180 і 181 КК слід розуміти одноособове чи колективне відправлення релігійного культу чи ритуального обряду (ст. 35 Конституції України).

Під зривом релігійного обряду розуміється неможливість розпочати за­планованого чи зупинка здійснюваного релігійного обряду.

Під загрозою зриву слід розуміти реальну небезпеку неможливості здійснення канонічного обряду певної релігії.

3. Суб'єктивна сторона — умисна форма вини: особа усвідомлює, що своїми діями ставить під загрозу здійснення релігійного обряду, передбачає, що в результаті цих дій обряд буде або може бути припинено (не розпоча­то) і бажає або свідомо допускає цей суспільне небезпечний наслідок.

Мотив злочину не впливає на кваліфікацію.

4. Суб'єкт злочину — як загальний — фізична особа, яка досягла 16-ти років, так і спеціальний — службова особа (у тому числі і керівник релі­гійної організації).

У частині 2 ст. 180 КК передбачена відповідальність за насильницьке здійснення релігійного обряду.

5. Безпосередній об'єкт злочину — право на добровільне (безперешкодне) здійснення релігійного обряду; додатковий обов'язковий об'єкт — здоров'я по­терпілого; додатковий факультативний об'єкт — діяльність релігійної організації.

Потерпілим від цього злочину є священнослужитель тієї чи іншої релі­гійної організації.

6. Об'єктивна сторона — примушування священнослужителя до виконан­ня релігійного обряду.

Злочин вважається закінченим з моменту вчинення примушування.

Під примушуванням розуміється протиправний вплив на потерпілого з метою здійснення священнослужителем насильницького релігійного обряду.

Спосіб примушування — фізичне чи психічне насильство над потерпілим.

Під фізичним насильством як ознакою об'єктивної сторони примушуван­ня священнослужителя слід розуміти фізичний вплив на останнього (за­вдання ударів, побоїв, тілесних ушкоджень) з метою подолання опору, який потерпілий чинить чи може чинити примушуванню здійснити обряд.

Під психічним насильством щодо священнослужителя слід розуміти за­стосування до потерпілого погрози фізичного насильства над ним чи близь­кою йому особою з метою примусити священнослужителя виконати релігій­ний обряд всупереч його волі.

Фізичне чи психічне насильство завжди передує здійсненню насильниць­кого обряду, але може бути застосоване і під час проведення священнослу­жителем добровільного релігійного обряду.

Результат насильницьких дій злочинця, таких як, наприклад, спричинен­ня тілесних ушкоджень, потребує кваліфікації за сукупністю злочинів — примушування до проведення насильницького обряду і злочинів проти здо­ров'я особи.

7. Суб'єктивна сторона — прямий умисел: особа усвідомлює, що насиль­ницьким шляхом примушує священнослужителя здійснювати обряд і бажає так діяти.

Мета і мотив злочину на кваліфікацію не впливають.

8. Суб'єкт злочину — як загальний, так і спеціальний — службова особа (в тому числі і керівник релігійної організації).

Дата добавления: 2015-10-02