Облік розрахунків з бюджетом
1. Нормативне регулювання обліку розрахунків з бюджетом. Облік розрахунків за податками (ПДВ, акцизний податок, податок на прибуток, ПДФО)
2. Облік розрахунків за іншими податками
1. Нормативне регулювання обліку розрахунків з бюджетом. Облік розрахунків за податками (ПДВ, акцизний податок, податок на прибуток, ПДФО)
Взаємини з бюджетом визначаються діючою в Україні системою податків і обов’язкових платежів.
Фінансовий облік повинен забезпечувати:
1) контроль правильності нарахування податків;
2) своєчасність сплати податків і зборів з метою уникнення штрафів та пені.
Основним регламентуючим документом за розрахунками з бюджетом є Податковий кодекс України № 2755-VI від 02.12.2010 р. зі змінами та доповненнями. Згідно зі статтею 6, під податками розуміють обов’язковий безумовний платіж в бюджет, який спрямовується платником податку.
Збір – обов’язків платіж в бюджет, що спрямовується платником збору з врахуванням отримання спеціальної вигоди.
До основних податків відносяться:
1) податок на прибуток,
2) ПДФО,
3) ПДВ,
4) акцизний податок,
5) збір за першу реєстрацію транспортних засобів,
6) екологічний податок та ін. згідно зі ст. 9 ПКУ.
Для обліку розрахунків з бюджетом використовують рахунок 64«Розрахунки за податками й платежами», до якого відкриваються наступні субрахунки:
641 «Розрахунки за податками»,
642 «Розрахунки за обов'язковими платежами»,
643 «Податкові зобов'язання»,
644 «Податковий кредит».
Облік ПДВ (5 розділ ПКУ, ст. 180-211).
Для обліку розрахунків за ПДВ використовують 3 субрахунки: 641, 643 і 644.
ПДВ розраховується при здійсненні господарських операцій, які пов’язані з придбанням і реалізацією товарно-матеріальних цінностей, готової продукції та ін. видів активів підприємства.
Якщо підприємство здійснює передплату (аванси отримані або видані), і при цьому існує часовий проміжок між отриманням (видачею) грошових коштів і отриманням (реалізацією) активів, то в цьому випадку в обліку відображають податкові зобов’язання або податковий кредит.
Згідно з ПКУ, датою виникнення податкових зобов’язань є:
1) дата зарахування коштів від покупця на банківський рахунок платника ПДВ;
2) дата відвантаження товарів.
Податковий кредит виникає у підприємства внаслідок таких операцій:
1) придбання або виготовлення товарів (надання послуг);
2) придбання (побудування, створення) необоротних активів;
3) отримання послуг, що були надані нерезидентом на митній території України;
4) введення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.
Датою виникнення права на податковий кредит є дата, що мала місце раніше:
1) дата списання коштів з банківського рахунку платником ПДВ;
2) дата надходження товарів (надання послуг), що підтверджуються податковою накладною.
Для обліку податкових зобов’язань використовують рахунок 643 «Податкові зобов'язання», на якому враховується сума ПДВ, що була визначена виходячи з суми отриманих авансів за готову продукцію.
Для обліку податкового кредиту за ПДВ використовується рахунок 644 «Податковий кредит». Отриманий податковий кредит зменшує суму нарахованих податкових зобов’язань.
Особливості відображення в обліку розрахунків за ПДВ:
1. Якщо підприємству була здійснена передплата, то нарахування податкового зобов’язання буде відображено наступним записом:
Дт 643, Кт 641.
2. Підприємство здійснило передплату (податкова накладна надана):
Дт 641, Кт 644.
3. Реалізовано готову продукцію покупцям на суму 60 000 грн (у т.ч. ПДВ). В обліку буде відображено ПДВ наступним записом:
Дт 701, Кт 641 на суму 10 000 грн.
4. Оприбутковано запаси, основні засоби, нематеріальні активи. Є податкова накладна:
Дт 641, Кт 631.
5. При поверненні товарів продавцю необхідно зменшити свої податкові зобов’язання, і в обліку буде складено запис:
Дт 701, Кт 641
(методом «червоного сторно»)
6. Якщо підприємство безкоштовно передає необоротні активи, тоді сума нарахованих зобов’язань за ПДВ збільшує витрати операційної діяльності:
Дт 949, Кт 641.
7. При перерахуванні ПДВ в бюджет в обліку буде складено запис:
Дт 641, Кт 311.
Підприємства нараховують податкові зобов’язання виходячи з договірної ціни, але не нижче звичайної, згідно з вимогами ПКУ (розділ 5).
Акцизний податок.
З 01.01.2011 р. введено нове поняття «акцизний податок» (6 розділ ПКУ). Перелік підакцизних товарів регулюється ПКУ.
Для більшості підакцизних товарів ставка податку встановлена в твердих одиницях в гривні або в євро (специфічні ставки).
Сума податку перераховується протягом 10 календарних днів наступного після останнього дня звітного періоду і зменшує суму отриманого доходу. В обліку це відображається записом:
Податок на прибуток.
Підприємства, які здійснюють торгово-виробничу діяльність є платниками податку на прибуток. З 01.01.2012 р. ставка податку на прибуток складає 21%.
Нарахування податку на прибуток регулюється П(С)БО 17 «Податок на прибуток».
Основними питаннями обліку податку на прибуток є:
1) визнання витрат (доходів, активів і зобов’язань, пов’язаних з податком на прибуток);
2) оцінка відстрочених активів і зобов’язань за податком на прибуток;
3) відображення відстрочених активів і зобов’язань за податком на прибуток в фінансовій звітності;
4) розкриття інформації про податок на прибуток в фінансовій звітності.
Особливості відображення в обліку розрахунків за податком на прибуток:
1. Відображення поточного податку на прибуток:
Дт 981, Кт 641.
2. Сплата податку на прибуток:
Дт 641, Кт 311.
Фізичні та юридичні особи згідно з ПКУ є платниками податку з доходів фізичних осіб (15% та 17% залежно від суми доходу).
2. Облік розрахунків за іншими податками
Окрім розрахунків за податками у підприємства можуть виникати зобов’язання також за іншими платежами, для обліку яких використовують рахунок 642 «Розрахунки за обов'язковими платежами».
З 01.01.2011 р. згідно з ПКУ введено збір за першу реєстрацію транспортних засобів. Цим податком держава буде регулювати вік автомобілів, які будуть ввозити в Україну. Відображається збір при прийнятті на облік транспортного засобу. Ставка збору буде залежати від моделі транспортного засобу і від обсягу двигуна. Існує коефіцієнт для ставок збору в залежності від строку використання.
В обліку даний збір буде відображений записом:
Дт 23, 91,92,93, Кт 642.
Екологічний податок.
Платниками є суб’єкти господарювання, які здійснюють викиди забруднюючих речовин в атмосферу. Цей податок виплачують протягом 40 днів після звітного кварталу. Розрахунок податку представлений в декларації. В обліку цей податок відображається записом:
Дт 92, Кт 642.
Збір за спеціальне використання землі відображається записом:
Дт 92, Кт 642.
Плата за землю відображається записом:
Дт 92, Кт 642
Місцеві податки і збори:
1. Податок на нерухомість, окрему земельну ділянку відображається записом (базою оподаткування є сума не більше 1% мінімальної заробітної плати):
Дт 23, 91,92,93, Кт 641.
2. Збір за місце для паркування відображається записом (платником є власник парковки):
3. Збір за здійснення деяких видів підприємницької діяльності. Платниками є деякі суб’єкти господарювання, котрі одержують торгові патенти (торгівельна діяльність в пунктах продажу товарів, надання послуг, торгівля в пунктах іноземної валюти тощо). Для Харкова цей збір складає від 0,02 до 0,1% розміру мінімальної заробітної плати. Цей збір не відноситься до витрат. В обліку нарахування збору відображається записом:
Дт 642, Кт 311.
4. Туристичний збір. Платниками є фізичні та юридичні особи (окрім осіб, що перебувають у відрядженні). Ставка податку складає від 0,5 до 1% розміру бази обчислення збору. В обліку нарахування збору відображається записом:
Дт 91,92,93, Кт 642.
Облік розрахунків з оплати праці
1. Нормативне регулювання, організація обліку праці та заробітної плати. Структура витрат на оплату праці.
2. Форми і системи оплати праці. Техніка розрахунку заробітної плати та її облік.
3. Техніка розрахунку відпускних і їх облік.
4. Техніка розрахунку та методика обліку аліментів.
5. Індексація та компенсація заробітної плати.
1. Нормативне регулювання, організація обліку праці та заробітної плати. Структура витрат на оплату праці.
Згідно з Законом України «Про оплату праці», заробітна плата – це винагорода в грошовому вимірі, що виплачується за трудовим договором власником абу уповноваженим робітником підприємства. Розмір заробітної плати залежить від складності та умов праці, а також професіоналізму працівника та від результату діяльності підприємства та окремого працівника.
Заробітна плата підприємства є витратами, що складаються із основної заробітної плати (винагорода за виконану роботу згідно зі встановленими нормами праці та посадових зобов’язань; оплата за тарифними ставками; оплата за відрядними розцінками).
Додаткова заробітна плата – це винагорода за роботу понад встановленої норми, за трудові успіхи, винахідництво, особливі умови праці (надбавки, гарантійні компенсаційні витрати, що передбачені законодавством, і премії).
Заохочувальні та інші компенсаційні виплати: винагорода за підсумками року, за вислугу років, відкриття, винаходи, раціоналізаторські пропозиції.
При організації обліку праці необхідно керуватися розміром мінімальної заробітної плати, яка на 01.04.2012 р. складає 1 094 грн. (визначена і закладена в бюджет України на 2012 р.).
Прожитковий мінімум також є основним показником при організації обліку праці і заробітної плати, наприклад, він впливає на граничний розмір заробітної плати для надання податкової соціальної пільги за ПДФО.
2. Форми і системи оплати праці. Техніка розрахунку заробітної плати та її облік.
Техніка розрахунку заробітної плати залежить від форми оплати праці.
Почасова заробітна плата робітників підприємства визначається шляхом перемноження годинної тарифної ставки на кількість фактично відпрацьованих і вказаних в табелі обліку робочого часу годин. Наприклад, годинна тарифна ставка складає 50 грн., за табелем відпрацьовано 100 годин. Заробітна плата робітника = 50*100=5 000 (грн.).
Для працівників підприємства можуть використовувати доплати, що мають міжгалузевий характер. Наприклад, доплата за виконання робіт тимчасово відсутнього робітника складає до 100% тарифної ставки, за роботу в тяжких, шкідливих і особливо шкідливих умовах відповідно до 12% і до 24% тарифної ставки, за інтенсивність праці – до 12% тарифної ставки тощо.
Для працівників, для яких встановлено оклад, заробітна плата визначається шляхом ділення окладу на кількість днів за графіком і множення на кількість фактично відпрацьованих днів (годин) за табелем.
Приклад 1.
Оклад робітника – 1500 грн., фактично відпрацьованих днів – 15, за графіком підприємства 22 робочих дня.
1) визначення середньоденної заробітної плати: 1500*22=68,18 (грн.);
2) розрахунок заробітної плати за фактично відпрацьовані дні: 68,18*15=1022,70 (грн.)
Приклад 2.
На підприємстві встановлена почасовий тиждень з почасовою доплатою. За розпорядженням керівника в середу відпрацьовано 3 год. Понад норми. Годинна ставка – 10 грн. Заробітна плата за середу: 8*10 +3*10=110 (грн.)
Оплата за нічний час при відрядній погодинній оплаті праці розраховується за подвійними ставками. Подвійна ставка також використовується для розрахунку заробітної плати в святкові дні.
Таким чином, до винагороди робітнику відносять: заробітну плату (основна заробітна плата, надбавки, індексація, компенсація за невикористану відпустку, відпускні, матеріальна допомога та ін. виплати, які визначені інструкцією зі статистики заробітної плати та законом України «Про оплату праці».
Із заробітної плати здійснюються утримання, які поділяються на обов’язкові та необов’язкові.
До обов’язкових утримань відносять:
1) ПДФО;
2) внесок на загальнообов’язкове державне страхування (ЄСВ);
3) за виконавчими листами.
До необов’язкових утримань відносять:
1) профспілкові внески;
2) за харчування;
3) за відшкодування матеріальних збитків тощо.
Згідно з ПКУ, розділ 6, ст. 162-179, необхідно стягувати з об’єкта оподаткування ПДФО. Об’єктом оподаткування для ПДФО, згідно зі ст. 163 є
1) загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід;
2) доходи з джерела їх надходження в Україну
Ставка ПДФО – 15% бази оподаткування для доходу 10 мінімальних заробітних плат. Якщо дохід більше 10 мінімальних заробітних плат, ставка ПДФО складає 17 % на суму, що перевищує 10 мінімальних заробітних плат.
За ПДФО робітникам підприємства надається соціальна пільга. Загальна пільга (ст. 169.1.1 ПКУ) складає 536 грн. 50 коп. Надається соціальна пільга робітникам підприємства, якщо розмір їхнього доходу у вигляді заробітної плати нижче 1 500 грн.
До складу місячного оподатковуваного доходу включають (ст. 164 ПКУ):
1) дохід у вигляді заробітної плати;
2) дохід від продажу об’єктів прав інтелектуальної власності;
3) дохід у вигляді авторських винагород;
4) дохід у вигляді процентів, дивідендів, виграшів;
5) сума перевищення використання коштів, що були отримані підзвіт і вчасно не повернуті.
Не стягується ПДФО з наступних сум (ст. 165 ПКУ):
1) суми матеріальної допомоги, субсидій, дотацій;
2) суми коштів, що була отримана підзвіт для виробничих потреб;
3) сума доходів, отриманих платником податку у вигляді процентів, що нараховані на цінні папери, емітовані Міністерством фінансів України та на боргові зобов'язання Національного банку;
4) сума відшкодування платнику податку розміру шкоди, заподіяної йому внаслідок Чорнобильської катастрофи, у порядку та сумах, визначених законом; суми внеску на загальнообов’язкове соціальне страхування;
5) аліментів;
6) суми коштів або вартості майна, що було отримано у спадок (перша черга);
7) суми дивідендів, що отримані у вигляді акцій тощо.
Працівникам підприємства надається соціальна пільга, якщо їхня заробітна плата не перевищує 1 500 грн. При наявності дітей віком до 18 років граничний розмір соціальної пільги збільшується.
Для 100 пільги граничний розмір соціальної пільги розраховується так:
Згідно з ПКУ робітникам підприємства надають соціальну пільгу (ст. 169.1):
1. 100% суми пільги – для платника ПДФО, який утримує 2 і більше дітей віком до 18 років – на кожну дитину.
Наприклад, заробітна плата робітника – 2 500 грн., що має 2 дитини.
1 500 * 2 = 3000, що більше 2 500, отже, буде надано 100% пільгу.
536,5 * 2 = 1073 (грн.)
2. 150% суми пільги (804,75 грн.) – для платників ПДФО, що відносяться до наступних категорій:
1) одинока мати (батько), вдова (вдовець) або опікун в розрахунку на кожну дитину віком до 18 років;
2) утримувач дитини-інваліда (в розрахунку на кожну дитину віком до 18 років);
3) особам, які постраждали від чорнобильської катастрофи;
4) працюючий учень, студент, аспірант, ад’ютант;
5) інвалід I, II гр., у т.ч. з дитинства;
6) особи, яким присуджено довічну стипендію як громадянину, що пізнав переслідування за правозахисну діяльність;
7) учасники бойових дій на території іншої держави в період після Другої світової війни, на якого поширюється статус ветерана війни.
3. 200% суми пільги (1 073 грн.) надається таким категоріям працівників:
1) герої України, герої СРСР, герої соціалістичної праці, повним кавалерам ордена Слави або ордена Трудової Слави, особи, що мають 4 і більше медалей За відвагу;
2) учасники бойових дій Великої Вітчизняної війни або особи, які в цей час воювали в тилу, інваліди I, II гр. з числа учасників бойових дій на території інших держав після Великої Вітчизняної війни, на яких поширюється статус ветерана війни;
3) колишні в’язні концтаборів, гетто та ін. місць утримання за років Великої Вітчизняної війни;
4) особи, що були насильно вивезені в роки Великої Вітчизняної війни;
5) особи, які перебували на блокадній території Ленінграду.
Розрахунок ПДФО. Згідно з ПКУ базою оподаткування ПДФО є нарахована заробітна плата, що зменшена на суму єдиного внеску на загальнообов’язкове державне страхування, страхових внесків в накопичувальний фонд, та у випадках, передбачених законом.
Приклад.
Одинока мати має 3 дітей віком до 18 років. Її заробітна плата – 3 000 грн., сплачує профспілковий внесок (1% від заробітної плати).
1) робітниці не може бути надано 150% відсотків пільги, оскільки розмір заробітної плати перевищує граничний розмір заробітної плати для соціальної пільги (1 500 грн.);
2) робітниці можна надати пільгу в розмірі 100%, оскільки її заробітна плата менша, ніж граничний розмір заробітної плати на 3 дітей: 3 * 1 500 = 4 500.
1. Розрахунок ЄСВ: 3 000 * 3,6%:100% = 108 (грн.)
2. Сума ПДФО = (3 000 – 108 – 536,5 * 3) * 15%:100%=192 (грн.)
3. Сума до виплати = 3 000 – 192 – 108 – 3 000*1% = 2670 (грн.)
Для обліку розрахунків за заробітною платою використовують рахунок 66 «Розрахунки з оплати праці», до якого відкриваються наступні субрахунки:
661 «Розрахунки за заробітною платою»,
662 «Розрахунки з депонентами».
663 «Інші виплати».
Нарахування заробітної плати пов’язано з виникненням у підприємства витрат, тому в обліку, в залежності від функціональних зобов’язань робітників складаються бухгалтерські записи:
Дт 23, 91, 92, 93, Кт 661.
Утримання із заробітної плати відображаються за дебітом 66 рахунку.
Так, утримання ПДФО відображається записом:
Дт 661, Кт 641.
Утримання ЄСВ:
Дт 661, Кт 65.
Утримання профспілкових внесків:
Дт 661, Кт 685.
Утримання сум за виконавчими листами:
Дт 661, Кт 685.
Утримання із заробітної плати у робітників підприємства за харчування:
Дт 661, Кт 70.
Утримання за відшкодування матеріальних збитків:
Дт 661, Кт 375.
Підприємства малого бізнесу при нарахуванні заробітної плати складають запис при використанні 8-го класу рахунків:
Дт 81, Кт 661.
При нарахуванні заробітної плати по зввантажувально-розвантажувальним роботам, монтажу в разі придбання необоротних активів, використовують калькуляційний рахунок 15 «Капітальні інвестиції». Нарахування заробітної плати в цьому випадку відображається записом:
Дт 15, Кт 661.
3. Техніка розрахунку відпускних і їх облік.
Згідно з законом України «Про відпустки», робітникам підприємства надаються різні види відпусток.
Перша відпустка роботодавцем надається через 6 місяців після початку роботи, але в деяких випадках – раніше.
Для розрахунку відпускних до уваги приймають доходи робітника за останні 12 календарних місяців (з 1-го по 1-ше число).
Бухгалтеру, згідно із законодавчою базою, необхідно визначити види доходів, що будуть включатися в розрахунок відпускних, а також види доходів, які включати в розрахунок відпускних заборонено.
При розрахунку відпускних не беруться до уваги:
1) виплати за виконання разових доручень, окрім суміщення посад і виконання функцій тимчасово відсутніх робітників;
2) разові виплати:
- премії за раціоналізаторство;
- премії за здачу чорних та кольорових металів;
- матеріальну допомогу;
- заробітну плату за сумісництвом за першим місцем роботи.
3) дивіденди;
4) виплати до дня народження, ювілейним датам підприємства;
5) дотації на обіди.
При розрахунку відпускних визначається середньоденна заробітна плата:
Порядок нарахування середньої заробітної плати регулюється Порядком 1266.
Розрахунок відпускних здійснюється шляхом перемноження календарних днів відпустки та середньоденної заробітної плати.
Нарахування відпускних в бухгалтерському обліку відображається записом:
Дт 23, 91, 92, 93 або 814, Кт 66.
Виплата відпускних може здійснюватися також за рахунок забезпечення витрат майбутніх витрат і платежів (47 рахунок).
Нарахування відпускних за рахунок раніше створеного резерву (забезпечення) відображається записом:
Дт 47.1, Кт 661.
Сплата відпускних здійснюється робітнику до початку відпустки і відображається записом:
Дт 661, Кт 301 (313).
4. Техніка розрахунку та методика обліку аліментів.
Утримання аліментів є найбільш розповсюдженим видом утримання за виконавчими листами. Основним регламентуючим документом за утриманням аліментів є Сімейний кодекс, згідно з яким батьки самі за домовленістю або за рішенням суду можуть визначати спосіб участі кожного з них по утриманню дітей. Кошти на утримання дітей можуть надаватися як у грошовій, так і в натуральній формі. Внаслідок незгоди між батьками або ухилення одного з них від утримання дітей аліменти визначаються судом в відсотковому співвідношенні від доходу. Згідно зі Сімейним кодексом, конкретний відсоток аліментів не встановлюється, а визначається рішенням суду.
Види доходів, з яких стягуються аліменти:
1) основна заробітна плата;
2) всі види доплат і надбавок;
3) грошові і натуральні премії;
4) виплати за понадурочний час;
5) заробітна плата, що зберігається під час відпустки;
6) винагорода за підсумком року;
7) виплати за вислугу років;
8) допомога за державним страхуванням;
9) допомога з тимчасової втрати працездатності;
10) пенсія та ін. виплати та отримані доходи, що визначені Положенням №146.
Утримання за виконавчим листом не повинно перевищувати 50% від заробітної плати.
При розрахунку утримання аліментів об’єктом для утримання є сума отриманих доходів за вирахуванням ПДФО. Також за рахунок коштів робітника-платника аліментів здійснюються поштові витрати, які складають 4% від суми аліментів по Україні.
Аліменти можуть бути виплачені:
1) шляхом перерахування на рахунок отримувача;
2) поштою.
В обліку утримання аліментів відображається записом:
Дт 661, Кт 685.
5. Індексація та компенсація заробітної плати.
Робітникам підприємства роботодавці проводять індексацію заробітної плати і компенсацію за затримку виплати заробітної плати.
Індексацію повинні проводити всі роботодавці не залежно від того, своєчасно чи ні виплачується заробітна плата.
Заробітна плата робітників індексується у межах прожиткового мінімуму на працездатну особу.
До об’єктів індексації відносять:
1) заробітну плату;
2) пенсії;
3) стипендії;
4) грошове забезпечення;
5) виплати згідно з дійсним законодавством про загальнообов’язкове державне страхування;
6) державну соціальну допомогу;
7) суму відшкодування збитку робітнику, який отримав каліцтва або інші пошкодження здоров’я;
8) допомога по втраті годувальника.
Частина доходу, що перевищує прожитковий мінімум, встановлений законом, не індексується.
Не підлягає індексації:
1) доходи від здачі в оренду майна, дохід від акцій та ін. цінних паперів;
2) виплати, які здійснюються виходячи із середньої заробітної плати (окрім оплати за лікарняним листом і відпускних);
3) доходи, які мають цільовий або разовий характер (допомога при народженні дитини, допомога на поховання, одноразова допомога при виході на пенсію, цільова разова матеріальна допомога);
4) частина допомоги, яка надається понад її максимального розміру і величина якої залежить від сукупного доходу сім’ї.
Для проведення індексації базовим вважається місяць:
1) прийняття робітника на роботу;
2) підвищення заробітної плати, у т.ч. і з підвищення мінімальної заробітної плати;
3) підвищення грошового доходу у зв’язку з індексацією, що здійснена з першого числа місяця, який настає після місяця, в якому опубліковано індекс споживчих цін.
Сума індексаціі визначається як результат множення грошового доходу, який підлягає індексації на величину приросту індексу цін, поділеного на 100.
В обліку індексація відображається як і нарахування заробітної плати:
Дт 23, 91,92,93, Кт 661.
Компенсацію необхідно виплачувати, коли порушено строки виплати заробітної плати на 1 і більше календарних місяців.
Порядок виплати компенсації доходів регламентується Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв’язку з порушенням строку їх виплати, утвердженим Кабінетом міністрів України від 21.02.01 №159.
Не компенсують:
1) доходи, що нараховані в натуральній формі;
2) доходи, що мають разовий характер;
3) своєчасно не отриманий дохід з вини робітника;
4) якщо в місяці виплати заборгованості індекс споживчих цін зростаючим підсумком не перевищив 100%;
Між індексацією і компенсацією існують розбіжності: компенсацію, на відміну від індексації зобов’язані нараховувати тільки юридичні особи, фізичні особи-підприємці можуть нараховувати її з власної ініціативи.
Сума компенсації розраховується шляхом множення нарахованого, але не сплаченого грошового доходу за відповідний місяць (без утримань і обов’язкових платежів) на приріст індексу споживчих цін, поділеного на 100.
В обліку компенсація відображається як і нарахування заробітної плати:
Дт 23,91,92,93, Кт 661.
Облік розрахунків з органами соціального страхування
1. Нормативно-правове регулювання обліку розрахунків з органами соціального страхування.
2. Техніка розрахунку і облік допомоги з тимчасової втрати працездатності.
1. Нормативно-правове регулювання обліку розрахунків з органами соціального страхування.
Згідно з діючим законодавством, підприємства України повинні здійснювати внесок органам соціального страхування, що має обов’язковий характер.
Всі внески мають цільову характеристику використання і направлені на соціальний захист громадян.
З 01.01.11 р. в Україні було введено систему обліку і збору внеску на загальнообов’язкове соціальне страхування. Згідно з законом України №2464 – VI від 08.07.10 «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування». Згідно з законом, офіційний збір – єдиний соціальний внесок, який замінив збори в пенсійний фонд і фонди соціального страхування.
Платниками ЄСВ є фізичні особи-підприємці і роботодавці.
Збір, який необхідно нарахувати в фонд соціального страхування залежить від професійного ризику на виробництві (67 класів).
Розміри ЄСВ встановлені від 36,76% (для 1-го класу) до 49,7% (для 67-го класу).
Для договорів громадянсько-правового характеру встановлено ставку 34,7%.
Максимальна величина бази оподаткування є 15 прожиткових мінімумів, наприклад, на 01.04.12 р. вона склала 16 410 грн.
2. Техніка розрахунку і облік допомоги з тимчасової втрати працездатності.
За рахунок фонду тимчасової втрати працездатності здійснюється нарахування допомоги за лікарняними листами.
Для нарахування допомоги визначається:
1. Розрахунковий період за останні 6 календарних місяців (з 1-го по 1-ше число).
2. Розраховується середньоденна заробітна плата виходячи із розрахункового періоду. Порядок розрахунку середнього заробітку регулюється Порядком №1266 «Порядок обчислення середньої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) для розрахунку виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням»
Формула для визначення середньоденної заробітної плати:
3. Визначення суми допомоги з непрацездатності за формулою:
Л = Зср*Крдх*С%, де:
Л – сума лікарняних,
Зср – сума середньоденної заробітної плати,
Крдх – кількість робочих днів за період хвороби,
С%, - процент від середнього заробітку, який використовують при розрахунку лікарняних.
Процент від середнього заробітку, який використовують при розрахунку лікарняних: при страховому стажі до 5 років – 60%, від 5 до 8 років – 80%, більше 8 років – 100%. Окрім осіб з восьмирічним страховим стажем, на 100% виплату лікарняних, незалежно від страхового стажу мають право також: застраховані особи, що відносяться до категорій 1-4 осіб, що постраждали від Чорнобильської катастрофи; один з батьків або особа, яка замість них, що доглядає за дитиною віком до 14 років, яка постраждала від Чорнобильської катастрофи; ветерани війни; особи, що віднесені до жертв нацистських переслідувань.
Особливістю нарахування допомоги по тимчасовій втраті працездатності є:
1) перші 5 календарних днів виплачує роботодавець за рахунок своїх коштів;
2) з 6-го дня – виплачує фонд тимчасової втрати працездатності.
Випадки, коли допомога по тимчасовій втраті непрацездатності не нараховується і оплата перших п’яти днів хвороби не здійснюється:
1) у випадку отримання робітником травми і захворювання при здійсненні ним злочину;
2) у випадку навмисної шкоди своєму здоров’ю;
3) за час перебування під арештом або судмедекспертизи;
4) за час примусового лікування;
5) у випадку тимчасової непрацездатності у результаті алкогольного, наркотичного, токсичного сп’яніння;
6) за період перебування робітника:
· у відпустці без збереження заробітної плати
· творчій відпустці;
· у відпустці в зв’язку із навчанням.
Допомога за лікарняним листом по догляду за хворою дитиною з 1-го дня нараховується з фонду з тимчасової втрати працездатності, але не більше 14 днів. Догляд за хворим членом сім’ї – не більше 3 календарних днів, а у виключних випадках – не більше 7 днів оплачується за рахунок фонду з тимчасової втрати працездатності з 1-го дня (закон України №2240).
Підставою для нарахування допомоги є лист непрацездатності, лицьову сторону якого заповнюють органи охорони здоров’я, а зворотну – роботодавець. Лист непрацездатності є документом суворої звітності.
Нюанси визначення кількості днів хвороби, що оплачуються:
| Умова | Пояснення |
| 1. Якщо на період хвороби припадає офіційний святковий або неробочий день | Цей день не оплачується, оскільки оплачуються лише робочі дні згідно з графіком роботи |
| 2. Якщо в період хвороби робітника він знаходиться в щорічній (основній чи додатковій) відпустці | Дні хвороби оплачуються в установленому порядку (ч.2 ст.35 Закону №2240). При цьому відпустка переноситься на інший час або продовжується на кількість днів хвороби. Перенесення / продовження відпустки також можливий у випадку хвороби робітника у відпустці «на дітей» |
| 3. Якщо під час щорічної (основної або додаткової) відпустки робітнику оформлено лікарняний у зв’язку з хворобою його дитини або іншого члена сім’ї | Такі дні робітнику не оплачуються. Допомога по тимчасовій непрацездатності по догляду за хворим членом сім'ї і у випадку хвороби матері або іншої особи, яка фактично здійснює догляд за дитиною віком до трьох років або дитиною-інвалідом віком до 18 років, не надається, якщо застрахована особа знаходилась в цей час у щорічній (основній або додатковій) відпустці, додатковій відпустці, що пов’язана з навчанням або творчій відпустці (ч. 6 ст. 35 Закону №2240). Листок непрацездатності в такому випадку буде видано з дня, коли застрахована особа повинна приступити до роботи (п.3.11 Інструкції №455), і з цього дня лікарняний буде оплачено в загальному порядку |
| 4. Якщо робітник захворів у відрядженні, що підтверджує лист непрацездатності | Вважаємо, що після обновлення Інструкції про службові відрядження в межах України і закордон в редакції Мінфіну від 17.03.11 р. № 362 у цьому питанні нічого не змінилось, оскільки схожі норми залишились і в обновленій редакції цього документу. Правда, тепер роботодавець повинен розробити свій внутрішній документ, що регламентує порядок направлення робітників у відрядження, у тому числі стосовно ситуації їх хвороби в період відрядження. Тому: - дні хвороби не включаються в строк відрядження (тобто робітнику ці дні оплачують не як за час перебування у відрядженні, а як дні хвороби); - робітнику, який знаходиться у відрядженні, на загальних умовах відшкодовуються витрати на найм жилого приміщення (окрім випадків, коли робітник знаходиться на стаціонарному лікуванні); - йому виплачують добові протягом всього часу, доки він не зможе за станом здоров’я приступити до виконання покладеного на нього службового доручення або повернутися до місця свого постійного проживання, але на строк не більше 2 місяців. |
| 5. Якщо лікарняний лист закривається у зв’язку з встановленням інвалідності | День встановлення інвалідності не оплачують, оскільки починаючи з цього дня застрахована особа має право на матеріальне забезпечення по інвалідності |
| 6. Якщо робітниця, що знаходилась у відпустці для догляду за дитиною до 3 років, вийшла на роботу не неповний робочий час і при цьому у неї захворіла інша дитина віком до 14 років | Такий лікарняний оплачують у загальному порядку. Якщо в період відпустки до 3 років захворіла дитина, у відпустці по догляду за яким жінка знаходиться, їй не видадуть лист непрацездатності. А тому немає підстав для надання допомоги за дні хвороби дитини. Якщо лікарняний помилково буде видано, то він все одно не підлягає сплаті, оскільки вважається, що його видано з порушенням вимог Інструкції №455. Окрім цього, оплаті підлягає лікарняний, який видано жінці у разі захворювання її самої |
| 7. Якщо робітник захворів в період простою не з вини робітника | Такий лікарняний оплачується у загальному порядку по графіку роботи робітника, що захворів |
| 8. Якщо лікарняний надано робітником, який зареєстрований фізичною особою-підприємцем | Мінпраці вважає, що якщо підприємець-єдиноподатковець окрім підприємництва ще десь працює, то на призначення допомоги по тимчасовій непрацездатності він може претендувати по основному місці роботи або як підприємець – одночасно отримати допомогу за місцем роботи і як підприємець він не може. |
| 9. Якщо на період хвороби припадають дні, що перенесені як робочі у зв’язку зі святами згідно з рекомендаціям уряду | При визначенні кількості робочих днів, які припадають на період хвороби, необхідно враховувати всі переноси, тобто розрахунок треба робити за новим графіком роботи або новому індивідуальному графіку робітника |
| 10. Якщо хвороба настала в період вирішення суперечки про незаконне звільнення робітника | Допомога надається за умови поновлення застрахованої особи на роботі з дня винесення рішення відповідним органом |
| 11. Якщо робітник хворіє в день спливу строкового трудового договору | Роботодавець в останній день строкового трудового договору розриває трудові відносини, але оплачує всі дні хвороби. Це слідує з ч.2 ст. 35 Закону №2240, згідно з якою допомога по тимчасовій непрацездатності в результаті захворювання або травми, не пов’язаної з нещасним випадком на виробництві і професійним захворюванням виплачує фонд по тимчасовій втраті працездатності застрахованим особам, починаючи із 6-го дня непрацездатності з весь період до поновлення працездатності або до встановлення МСЕК інвалідності (встановлення іншої групи, підтвердження раніш встановленої інвалідності), незалежно від звільнення застрахованої особи в період втрати працездатності в порядку і у розмірах, встановлених законодавством. |
Для розрахунку середнього заробітку використовують формулу:
Зср = Д: Крд(г),
де Д – дохід, що входить до розрахунку середнього заробітку, Крд(г) – кількість робочих днів (годин) в розрахунковому періоді.
При розрахунку середньої заробітної плати для нарахування допомоги соцстраху враховуються доходи, що відповідають таким вимогам:
1) виплати включають до фонду оплати праці згідно з Інструкцією №5;
2) з них сплачують ЄСВ (в розрахунок приймають виплати, що не перевищують максимальну величину, з якої стягується ЄСВ);
3) виплати нараховані за відпрацьований час.
При нарахуванні допомоги не враховується:
1. Оплата відпускних.
2. Оплата попередніх днів по тимчасовій втраті працездатності.
3. Сума виплачених дивідендів.
4. Виплати, пов’язані з виконанням суспільних доручень.
5. Індексація.
Нюанси обліку окремих доходів
| Умова | Пояснення |
| 1. Якщо в розрахунковому періоді робітнику виплачували відпускні за дні щорічної (додаткової або основної) відпустки, за дні начальної, творчої відпустки, інших видів оплачуваних відпусток (у тому числі і компенсація за невикористану відпустку) | Сума відпускних не приймається до розрахунку. Якщо в якомусь місяці розрахункового періоду сума відпускних разом із сумою нарахованої зарплати перевищила максимальну величину, з якої стягується ЄСВ, то для того, щоб визначити, яка сума зарплати може бути взята до розрахунку, необхідно розрахувати пропорцію |
| 2. Якщо робітнику в розрахунковому періоді виплачували лікарняні | Сума лікарняних не приймається до розрахунку, оскільки не входить до фонду оплати праці і з неї не стягується ЄСВ |
| 3. Якщо страховий випадок стався в перший день роботи | Середня заробітна плата визначається виходячи з місячної тарифної ставки (посадового окладу), що встановлено робітнику на момент настання страхового випадку. При встановленні неповного робочого дня (неповного робочого тижня) середня заробітна плата обчислюється виходячи із частини тарифної ставки (посадового окладу), що встановлено робітнику на момент настання страхового випадку, яка відповідає його графіку роботи |
| 4. Якщо в розрахунковому періоді у робітника не було заробітку з однієї з трьох поважних причин | Оскільки всі місяці виключають з розрахункового періоду і у робітника немає заробітку, середню заробітну плату визначають за правилами п. 10 Порядку №1266, тобто виходячи із місячної тарифної ставки (посадового окладу) |
| 5. Якщо робітник захворів незабаром після його поновлення на роботі у зв’язку з незаконним звільненням (переведенням на іншу роботу) | При поновленні на роботі робітнику виплачують середній заробіток за час вимушеного прогулу (різниці в заробітній платі за час виконання нижче оплачуваної роботи). Середня заробітна плата для соцвиплат у таких випадках розраховується виходячи із сум, які припадають на місяці розрахункового періоду |
| 6. Якщо в розрахунковому періоді розмір заробітної плати (посадові оклади, ставки) підвищуються | Перерахунок доходів за минулі місяці розрахункового періоду у зв’язку з підвищенням заробітної плати не здійснюється. Середня заробітна плата розраховується виходячи із фактично нарахованих доходів у розрахунковому періоді |
| 7. Якщо в розрахунковому періоді робітнику була нарахована квартальна премія | Така премія враховується у місяці її нарахування. Якщо така премія нараховується систематично (виробнича премія), то вона у повній сумі включається в розрахунок (без якогось розподілу) навіть у тому випадку, якщо частина місяця, в якому вона була нарахована, не відпрацьована робітником з однієї із трьох поважних причин. Стосовно заохочувальних та компенсаційних виплат, що мають разовий характер, які нараховані робітнику у місяці, коли частину місяця не відпрацьовано робітником за однією з трьох поважних причин, беруть участь у розрахунку середньої заробітної плати пропорційно відпрацьованому часу |
| 8. Якщо в розрахунковому періоді робітнику працював в режимі повної тривалості робочого дня, а на період хвороби йому встановлено неповний робочих день | Слід розраховувати середнього динну заробітну плату (п.15 Порядку №1266) |
Приклад.
1. У листопаді 2011 р. нарахована заробітну плату адміністративному персоналу 1200 грн. В обліку буде складено запис:
Дт 92, Кт 661 на суму 1200 грн.
2. Нарахована допомога по тимчасовій втраті працездатності:
1) за рахунок роботодавця:
Дт 92, Кт 663 на суму 300 грн.
2) за рахунок фонду по тимчасовій втраті працездатності:
Дт 376, Кт 663 на суму 800 грн.
3. Утримано ЄСВ
1) з заробітної плати 1200*3,6% = 43,20 грн.;
2) з суми лікарняних (300+800)*2% = 22 грн.:
Дт 663, Кт 651 на суму 65,20 грн.
4. Утримано ПДФО
1)із заробітної плати (1200-43,20)*15% = 173,52 грн.:
Дт 661, Кт 641 на суму 173,52 грн.
2) із суми лікарняних: (300+800-22)*15% = 161,70 грн.:
Дт 663, Кт 641 на суму 161,70 грн.
5. Нарахована сума ЄСВ
1) на заробітну плату 36,93%*1200 = 443,16 грн.:
Дт 92, Кт 651 на суму 443,16 грн.
2) на суму лікарняних: (300+800)*33,2% = 365,2 грн.
Дт 92, Кт 651 на суму 365,2 грн.
6. Отримані на окремий рахунок із фонду по тимчасовій втраті працездатності кошти:
Дт 311, Кт 378 на суму 800 грн.
7. Виплачена заробітна плата:
Дт 661, Кт 301 на суму 1200 грн.
8. Виплачена допомога:
Дт 663, Кт 301
Облік власного капіталу
1. Облік статутного капіталу.
2. Облік неоплаченого та вилученого капіталу.
3. Облік додаткового і резервного капіталу.
1. Облік статутного капіталу.
Для обліку статутного капіталу використовують рахунок 40 «Статутний капітал». На дату об'явлення про реєстрацію підприємства складають запис:
Дт 46, Кт 40.
Величину статутного капіталу не може бути змінено до останньої перереєстрації.
Статутний капітал може збільшуватися за рахунок:
1) додаткових внесків засновників;
2) реінвестування прибутку;
3) реінвестування дивідендів.
В обліку додаткові внески в статутний капітал (наприклад, при появі нового учасника) буде відображено записом:
Дт 46, Кт 40
і одночасно на дату отримання внеску від засновника:
Дт 10, 12, 30, 31, 22, 28 тощо, Кт 46.
Збільшення статутного капіталу за рахунок використання прибутку:
Дт 443, Кт 40.
Збільшення статутного капіталу за рахунок дивідендів:
Дт 671, Кт 40.
Також збільшення статутного капіталу може здійснюватися за рахунок резервного капіталу:
Дт 43, Кт 40.
Зменшення статутного капіталу відбувається:
1) в результаті виходу (включення) учасника з товариства:
Дт 452, Кт 672
і одночасно на дату внесення змін в капітал:
Дт 40, Кт 452;
2) в зв'язку з поступленням учасником своєї долі інший особі.
При виході у першому випадку учаснику виплачують:
1) повернення вкладу або внеску;
2) повернення долі, що належить від прибутку;
3) частину майна, яке було сформовано на підприємстві вкладником.
Повертається доля учасника:
1) у відповідному розмірі за нормальних умов діяльності;
2) сума при виході може бути менше, ніж первісний внесок внаслідок отриманих збитків та інших втрат в процесі діяльності підприємства.
В акціонерних підприємствах публічних і приватних статутний капітал може збільшуватися при здійсненні таких заходів:
1) рішення про збільшення номінальної вартості акцій, що були раніше випущені:
Дт 46, Кт 40;
2) рішення про збільшення випуску акцій з вже встановленою номінальною вартістю:
Дт 46, Кт 40;
3) рішення про обмін облігацій на акції цього ж емітента:
Дт 52, Кт 40.
Зменшення статутного капіталу в акціонерних підприємствах здійснюються шляхом:
1) рішення про зменшення номінальної вартості акцій:
Дт 40, Кт 672;
2) рішення про зменшення кількості акцій з вже встановленою номінальною вартістю (викуп або анулювання):
Дт 40, Кт 451.
Державні підприємства, які мають частину в акціонерних підприємствах можуть приймати рішення про зміну статутного капіталу у зв’язку з переоціненою вартістю основних засобів.
2. Облік неоплаченого та вилученого капіталу.
Для систематизації інформації про зміни в складі неоплаченого капіталу використовують рахунок 46 «Неоплачений капітал» (контр пасивний)
Заборгованість учасників виникає на дату реєстрації і яка зменшується в міру погашення частини кожним учасником. Згідно з прийнятим рішенням в ПАТ формування статутного капіталу здійснюється за рахунок необоротних активів, виробничих запасів, товарів, МШП, грошових коштів, еквівалентів грошових коштів, і в обліку складають запис:
Дт 15,20,28,22,30(31),35, Кт 46.
Якщо залишок заборгованості інвестор погашає у разі, коли підприємство-емітент є платником ПДВ, складають запис:
Дт 641, Кт 46.
Реєстрація статутного капіталу відображається записом:
Дт 46, Кт40.
Для обліку вилученого капіталу використовують рахунок 45 «Вилучений капітал» (контр пасивний), до якого відкривають 3 субрахунки:
451 «Вилучені акції»;
452 «Вилучені вклади й паї»;
453 «Інший вилучений капітал».
За дебітом 45 рахунку відображають фактичну собівартість акцій власної емісії або частини викуплених у акціонерів ПАТ або у учасника ВАТ, за кредитом – відображають вартість анульованих або перепроданих акцій.
Викуп акцій може здійснюватися як у готівковій, так і у безготівковій формі. На викуп акцій складають запис:
Дт 451, Кт 30(31).
Викуплені акції можуть бути анульовані виходячи з їх номінальної вартості. У цьому випадку відбудеться зменшення статутного капіталу:
Дт 40, Кт 451.
Якщо викупна вартість більша за номінальну, в такому разі різниця буде списана за рахунок використання чистого прибутку.
Наприклад, номінальна вартість акцій – 10 грн. за од. Ціна викупу – 13 грн. за од. Кількість викуплених акцій – 1000 шт.
В обліку будуть складені наступні записи:
1. Викуп акцій:
1) викуп акцій за рахунок грошових коштів за ціною викупу:
Дт 451, Кт 30(31) на суму 13 000 грн.
2) одночасно відображається зменшення статутного капіталу:
Дт 40, Кт 451 на суму 10 000 грн.
2. Відображення емісійного доходу як різниця між ринковою (ціна викупу) і номінальною вартістю:
Дт 42, Кт 451
Викуплені акції у подальшому можуть перепродавати.
В бухгалтерському обліку продаж викуплених акцій за ціною, вищою за ціну викупу призводить до формування емісійного доходу, і в обліку складають запис:
Дт 45, Кт 30(31)
Перепродаж акцій:
Дт 30(31), Кт 451, Кт 421.
Якщо ціна перепродажу менша за ціну викупу, то в обліку буде складено запис:
Дт 45, Кт 30.
Повторне розміщення (перепродаж) акцій підприємства за ціною, меншою за ціну викупу відображається записом:
Дт 30(31), Кт 451
і на різницю:
Дт 421, Кт 451.
3. Облік додаткового і резервного капіталу.
Для узагальнення інформації про:
- суму, на яку перевищує вартість реалізації випущених акцій над їх номінальною вартістю;
- дооцінку необоротних активів;
- безоплатно отримані необоротні активи
використовують рахунок 42 «Додатковий капітал», до якого відкриваються субрахунки:
421 «Емісійний дохід»,
422 «Інший вкладений капітал»,
423 «Дооцінка активів»,
424 «Безоплатно одержані необоротні активи»,
425 «Інший додатковий капітал».
Емісійний дохід формується за умови продажу акцій
Перевищення ринкової вартості акцій над номінальною вартістю відображається записом:
Дт 40, Кт 421.
Перевищення ринкової вартості акцій над ціною викупу:
Дт 301, Кт 421, Кт 451.
Перевищення вартості викупу акцій над вартістю повторного розміщення відображається записом:
Дт 421, Кт 451.
У підприємства може виникати інший додатково вкладений капітал у випадку, якщо було прийнято рішення про збільшення статутного капіталу, але не внесено змін до установчих документів:
Дт 30, Кт 422.
Дооцінка необоротних активів також призводить до виникнення додаткового капіталу при використанні рахунку 423 «Дооцінка активів». Якщо прийнято рішення про дооцінку активів:
Дт 10,11,12, Кт 423.
Безоплатно отримані необоротні активи відображаються записом:
Дт 152, Кт 424.
Облік резервного капіталу.
Згідно з законом України «Про господарські товариства», підприємства, у яких можуть виникати фінансові ризики, повинні створювати резервний капітал, розмір якого відображається в установчих документах і складає не менше 25% від статутного капіталу підприємства. Відрахування в резервний капітал - не менше 5% від чистого прибутку підприємства.
Для обліку резервного капіталу використовують рахунок 43 «Резервний капітал».
Формування резервного капіталу в обліку відбувається за рахунок прибутку підприємства, і буде складено запис:
Дт 443, Кт 43.
Використовують кошти резервного капіталу для виплати дивідендів за привілейованими акціями у разі банкротства:
Дт 43, Кт 671.
Також кошти резервного капіталу можна використовувати на покриття збитків:
Дт 43, Кт 442.
Кінцевим результатом діяльності підприємства може бути прибуток або збиток, для обліку якого використовують рахунок 44 «Нерозподілені прибутки (непокриті збитки)».
Отриманий прибуток в обліку відображається записом:
Дт 79, Кт 441.
Непокриті збитки (отриманий збиток) відображаються записом:
Дт 442, Кт 79.
Рахунок 443 використовують при нарахуванні дивідендів, формування резервного капіталу та на інші цілі:
Дт 443, Кт 671.
Облік доходів, витрат, фінансовий результат.
1. Критерії визнання, оцінка і нормативне забезпечення обліку доходів і витрат.
2. Облік витрат підприємства.
2.1. Облік операційних витрат.
2.2. Облік витрат від іншої звичайної діяльності.
3. Облік витрат діяльності.
4. Облік витрат і доходів майбутніх періодів.
5. Облік фінансових результатів діяльності підприємства.
6. Облік податку на прибуток
1. Критерії визнання, оцінка і нормативне забезпечення обліку доходів і витрат.
Згідно з П(С)БО 15 «Дохід», дохід визнається під час збільшення активу або зменшення зобов'язання, що зумовлює зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків учасників підприємства), за умови, що оцінка доходу може бути достовірно визначена.
Не визнаються доходами такі надходження від інших осіб:
1. Сума податку на додану вартість, акцизів, інших податків і обов'язкових платежів, що підлягають перерахуванню до бюджету й позабюджетних фондів.
2. Сума надходжень за договором комісії, агентським та іншим аналогічним договором на користь комітента, принципала тощо.
3. Сума попередньої оплати продукції (товарів, робіт, послуг).
4. Сума авансу в рахунок оплати продукції (товарів, робіт, послуг).
5. Сума завдатку під заставу або в погашення позики, якщо це передбачено відповідним договором.
6. Надходження, що належать іншим особам.
7. Надходження від первинного розміщення цінних паперів.
8. Сума балансової вартості валюти.
Згідно з П(С)БО 16 «Витрати», витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов'язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені.
Витрати визнаються витратами певного періоду одночасно з визнанням доходу, для отримання якого вони здійснені.
Витрати, які неможливо прямо пов'язати з доходом певного періоду, відображаються у складі витрат того звітного періоду, в якому вони були здійснені.
Якщо актив забезпечує одержання економічних вигод протягом кількох звітних періодів, то витрати визнаються шляхом систематичного розподілу його вартості (наприклад, у вигляді амортизації) між відповідними звітними періодами.
Не визнаються витратами й не включаються до звіту про фінансові результати:
1. Платежі за договорами комісії, агентськими угодами та іншими аналогічними договорами на користь комітента, принципала тощо.
2. Попередня (авансова) оплата запасів, робіт, послуг.
3. Погашення одержаних позик.
4. Інші зменшення активів або збільшення зобов'язань, що не відповідають ознакам, наведеним у пункті 6 П(С)БО 16.
5. Витрати, які відображаються зменшенням власного капіталу відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку.
6. Балансова вартість валюти.
Основними регламентуючими документами з обліку доходів і витрат є П(С)БО 15 «Дохід» та П(С)БО 16 «Витрати».
Визнання доходу в бухгалтерському обліку вимагає їх класифікації. Визнані доходи класифікуються в за такими групами:
а) дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг);
б) інші операційні доходи;
в) фінансові доходи;
г) інші доходи;
д) надзвичайні доходи.
Цю класифікацію покладено в основу звіту про фінансові результати.
Для обліку доходів призначений рахунки 7 класу «Доходи і результати діяльності».
Згідно з П(С)БО 15, доходи відображають за справедливою вартістю активів, які отримані або підлягають отриманню за бартерним контрактом.
Згідно з П(С)БУ 15, доходами є:
1. Проценти - плата за використання грошових коштів, їх еквівалентів або сум, що заборговані підприємству.
2. Роялті - будь-який платіж, отриманий як винагорода за користування або за надання права на користування будь-яким авторським та суміжним правом на літературні твори, твори мистецтва або науки, включаючи комп'ютерні програми, інші записи на носіях інформації, відео- або аудіокасети, кінематографічні фільми або плівки для радіо- чи телевізійного мовлення, будь-яким патентом, зареєстрованим знаком на товари і послуги чи торговельною маркою, дизайном, секретним кресленням, моделлю, формулою, процесом, правом на інформацію щодо промислового, комерційного або наукового досвіду (ноу-хау).
3. Дивіденди - частина чистого прибутку, розподілена між учасниками (власниками) відповідно до частки їх участі у власному капіталі підприємства.
Витрати для цілей фінансового обліку класифікуються за елементами (для підприємств малого бізнесу використовують рахунки 8 класу «Витрати за елементами», до якого належать рахунки: 80 «Матеріальні витрати», 81 «Витрати на оплату праці», 82 «Відрахування на соціальні заходи», 83 «Амортизація», 84 «Інші операційні витрати», 85 «Інші затрати») і витрати за видами діяльності (9 класс «Витрати діяльності»)
Ця класифікація необхідна для складання звіту про фінансові результати.
На підприємствах ведуть облік операційних витрат, витрат від іншої звичайної діяльності (витрати, пов’язані з інвестиційною і фінансовою діяльністю, а також інших витрат від звичайної діяльності) та облік надзвичайних витрат.
Витрати, що пов’язані з операційною діяльністю, які не включають до собівартості виготовленої продукції (товарів, робіт, послуг) розділяють на адміністративні витрати, витрати на збут та інші операційні витрати.
До адміністративних витрат відносять:
1) заробітну плату адміністративно-управлінського персоналу;
2) ЄСВ із заробітної плати адміністративно-управлінського персоналу;
3) витрати на відрядження адміністративно-управлінського персоналу;
4) корпоративні витрати (наприклад, витрати, пов’язані з проведенням щорічних зборів акціонерів);
5) витрати на Інтернет (витрати зв’язку);
6) витрати на утримання основних засобів невиробничого характеру;
7) витрати за операційною орендою, амортизацією основних засобів, винагороди за професійні послуги (консультації платних юридичних фірм, аудиторських фірм, фірм по оцінюванню майна тощо);
8) амортизація нематеріальних активів;
9) витрати на врегулювання суперечок в судових органах;
10) податки, збори, обов’язкові платежі, окрім податків, які включають до собівартості виготовленої продукції.
2.1. Облік операційних витрат.
Для обліку адміністративних витрат використовують рахунок 92 «Адміністративні витрати» (активний), за дебітом протягом місяця накопичують всі адміністративні витрати, за кредитом – відображають їх списання на фінансовий результат.
Відображення в обліку адміністративних витрат:
1. Нарахована заробітна плата директору, менеджеру, маркетологу, логісту, робітникам бухгалтерії, прибиральниці офісу тощо:
Дт 92, Кт 661.
2. Нарахування ЄСВ із суми витрат на оплату праці адміністративно-управлінського персоналу:
Дт 92, Кт 651.
3. Нараховані кошти за послуги Інтернет (та ін. засоби зв’язку):
Дт 92, Кт 685.
4. Нараховані кошти за юридичну консультацію, отриману бухгалтером підприємства:
Дт 92, Кт 685.
5. Нарахована амортизація необоротних активів адміністративно-управлінського корпуса:
Дт 92, Кт 131,132.
6. Списані канцтовари:
Дт 92, Кт 22.
7. Ремонт основних засобів адміністративно-управлінського призначення:
Дт 92, Кт 685 – якщо ремонт здійснює стороння організація; Кт 661 – якщо ремонтуємо самостійно.
8. Списані адміністративні витрати в кінці місяця:
Дт 79, Кт 92.
Для обліку витрат на збут використовують рахунок 93 «Витрати на збут», на якому накопичують інформацію про витрати:
1) на оплату праці робітникам збуту;
2) нарахування ЄСВ із заробітної плати робітників збуту;
3) списання витрат на відрядження робітників збуту; 4) витрати, пов’язані з упакуванням готової продукції;
5) витрати на ремонт тари;
6) витрати на рекламу;
7) амортизація, ремонт основних засобів, що пов’язані зі збутом продукції та інші витрати.
Відображення в обліку:
1. Нарахована заробітна плата вантажникам, експедиторам, робітникам торгового залу, касирам торгового підприємства, логістам, менеджерам:
Дт 93, Кт 661.
2. Нарахований ЄСВ із заробітної плати робітників збуту:
Дт 93, Кт 651.
3. Списані витрати на відрядження охорони, яка супроводжувала партію ТМЦ:
Дт 93, Кт 372.
4. Здійснені витрати на рекламу продукції підприємства:
Дт 93, Кт 685, 661, 26.
5. Відпущені картон і скоч на упаковку:
Дт 93, Кт 209.
6. В кінці місяця рахунок 93 закривається, і в обліку це відображають записом:
Дт 79, Кт 93.
Рахунок 94 «Інші витрати операційної діяльності» використовують в тих випадках, коли у підприємства виникають витрати від іншої операційної діяльності.
941 рахунок – «Витрати на дослідження і розробки».
Відпущена сировина на проведення розробки посилення смакових якостей:
Дт 941, Кт 201.
На цьому рахунку також відображається заробітна плата інженера-технолога та інші витрати, що пов’язані з дослідженнями та розробками.
Для обліку списання валюти при її реалізації використовують рахунок 942 «Собівартість реалізованої іноземної валюти»:
Дт 942, Кт 313.
У випадку, коли у підприємства є залишки запасів, і приймається рішення про їх реалізацію, то використовують рахунок 943 «Собівартість реалізованих виробничих запасів».
Списані невикористані виробничі запаси:
Дт 943, Кт 20 (22).
Рахунок 944 «Сумнівні та безнадійні борги».
Створення резерву сумнівних боргів в обліку відображається записом:
Дт 944, Кт 38.
Рахунок 945 «Втрати від операційної курсової різниці». Використання цього субрахунку відбувається в тому випадку, якщо курс валюти на момент погашення дебіторської заборгованості знизився. В обліку буде складений запис:
Дт 945, Кт 361.
Рахунок 946 «Втрати від знецінення запасів».
У процесі господарської діяльності підприємства може відбуватися знецінення запасів, в наслідок чого в бухгалтерії підприємства повинна здійснюватися уцінка. В даному випадку складають запис:
Дт 946, Кт 20 (26).
Рахунок 947 «Нестачі і втрати від псування цінностей». Цей рахунок використовують для обліку списання недостачі, яка буде урегульована. В обліку складають запис:
Дт 947, Кт 10,20,22,28,26 та ін. види активів.
Рахунок 948 «Визнані штрафи, пені, неустойки». В обліку складають запис:
Дт 948, Кт 361(631).
Якщо витрати не визначені ні за одним із вище перелічених рахунків, але вони пов’язані з операційною діяльністю, в обліку будуть використовувати рахунок 949 «Інші витрати операційної діяльності».
В кінці звітного періоду рахунок 94, як і інші операційні витрати, закривається шляхом списання
Дата добавления: 2015-10-02; просмотров: 577 | Нарушение авторских прав
| <== предыдущая страница | | | следующая страница ==> |
| Дт 641, Кт 311 | | | итоги фестиваля от Сергея Авакова |