Основні і допоміжні цеха.

Цех – організаційно-відокремленний підрозділ підприємства, що складається з низки виробничих і допоміжних ділянок і обслуговуючих ланок, що виконує певні обмежені виробничі функції, обумовлені характером розподілу і кооперації праці всередині підприємства. На більшості промислових підприємств цех є їх основною структурною одиницею. Частина дрібних і середніх підприємств може бути побудована за без цехової структури. У цьому випадку підприємство розчленовується безпосередньо на виробничі ділянки. Деякі найбільші підприємства будуються в організаційно-адміністративному відношенні корпусних систем на основі об'єднання під єдиним керівництвом ряду цехів і господарств.

До цехів основного виробництва відносяться цехи, що виготовляють основну продукцію підприємства. До них відносять: заготівельні (ливарні, ковальсько-пресовані, та ін..), обробні (механічної обробки деталей, холодного штампування, термічні та ін..), складські (вузлової збірки, генерального збирання, монтажні, регулювально-настроювальні та ін..) цехи.

До допоміжних відносяться цехи, які сприяють випуску основної продукції, створюючи умови для нормальної роботи основних цехів: оснащують їх інструментом і пристосуванням, забезпечують запасними частинами для ремонту обладнання і проводять планові ремонти, забезпечують енергетичними ресурсами. Найважливішими з цих цехів є інструментальні, ремонтно-будівельні,, ремонтно-механічні, модельні, штампові та ін.. Кількість допоміжних цехів та їх розміри залежать від масштабу виробництва зі складу основних цехів.

До побічних цехів відносяться такі цехи, в яких виготовляється продукція з відходів основного і допоміжного виробництва, або здійснюється відновлення використаних допоміжних матеріалів для потреб виробництва, наприклад, цех виробництва товарів широкого споживання, цех регенерації формувальної суміші, масел, обтиральних матеріалів.

До підсобних цехів відносяться цехи, що здійснюють підготовку основних матеріалів для основних цехів, а також виготовляють тару для пакування продукції.

До обслуговуючих господарств виробничого призначення належать: складське господарство, що включає різного роду заводські склади та комори; транспортне господарство, до складу якого входять депо, гараж, ремонтні майстерні та необхідні транспортні та вантажно-розвантажувальні засоби; санітарно-технічне господарство, що об’єднує водопроводні, каналізаційні, вентиляційні та опалювальні пристрої; центральна заводська лабораторія, яка складається з лабораторій механічної, металографічної, хімічної, пірометричної, рентгенівської та ін.. Всі вони виконують роботу по обслуговуванню основних, допоміжних і побічних цехів.

Поряд з виробничою, розрізняють загальну структуру підприємства. Остання, крім виробничих цехів і обслуговуючих господарств виробничого призначення, включає різні загальнозаводські служби, а також господарства, пов’язані з капітальним будівництвом, охороною навколишнього середовища і культурно-побутовим обслуговуванням працівників, наприклад, житлово-комунальне господарство, підсобне господарство, їдальні, профілакторії, медичні установи, дитячі ясла, клуби та ін..

Виробнича структура підприємства формується при його створенні і в результаті безперервно здійснюваній на нього в подальшому процесу організації. Вона визначається великою сукупністю чинників, основними з яких є конструктивні і технологічні особливості вироблю вальної продукції; обсяги випуску по кожному виду продукції; форми спеціалізації підрозділів підприємства; форми кооперування з іншими підприємствами з випуску конкретних видів продукції; нормативи чисельності та керованості виробничих підрозділів та ін..

Конструктивні особливості вироблю вальної продукції та технологічні методи її виготовлення багато в чому зумовлюють склад і характер виробничих процесів, видовий склад технологічного обладнання, професійний склад робітників, що в свою чергу зумовлює складу цехів та інших виробничих підрозділів, а тим самим і виробничу структуру підприємства.

Обсяг випуску продукції впливає на диференціацію виробничої структури, на складність внутрішньовиробничих зв’язків між цехами. Чим більший обсяг випуску продукції, тим, як правило, більші цехи підприємства і тим більше вони можуть бути вузько спеціалізовані.

Поряд з об’ємом, вирішальний вплив на виробничу структуру надає номенклатура продукції. Саме від неї залежить, чи повинні цехи і ділянки бути пристосовані для виробництва строго певної продукції або більш різноманітною. Чим меньша номенклатура продукції, то відносно простіша структура підприємства.

Форми спеціалізації виробничих підрозділів визначають конкретний склад технологічно і предметно спеціалізованих цехів, дільниць підприємств, їх розміщення на виробничі зв’язки між ними, що є найважливішим фактором формування виробничої структури.

Економічно доцільні форми кооперування підприємства з іншими підприємствами з випуску різних видів продукції дозволяють реалізувати частину виробничих процесів поза даног підприємства, і тим самим не створювати на підприємстві частину тих чи інших цехів і ділянок або обслуговуючих господарств.

Нормативи чисельності і керованості виробничих підрозділів, які визначаються числом робочих, зайнятих в цехах і на дільницях, істотно впливають на заходи підприємства, і як наслідок, на виробничі структури.

Виробнича структура підприємства не може бути незмінною тривалий час, вона динамічна, так як на підприємствах завжди відбувається: поглиблення суспільного поділу праці, розвиток техніки і технології, підвищення рівня організації виробництва, розвиток спеціалізації і кооперування, з'єднання науки і виробництва, поліпшення обслуговування виробничого колективу, все це викликає необхідність її вдосконалення.

6. Матеріальний баланс заводу.

Все-таки інші поопераційні відходи діляться або на неповернуті втрати, як наприклад, що знімається матеріал при шліфуванні й розпилюванні, забрудненні крокусом відходи при різанні, що відскакують осколки в моллировиній печі, або на відходи, які в тим або в іншому виді направляються в переробку, наприклад відсортований бій після розбивки й різання, розмітки й розпилювання.

Головні види пороків оптичного скла, по ознаці яких майже винятково виробляється розбракування пущених у роботу плавок, звичайно не можуть бути на перешкоді для того, щоб скло було пущено в переплавлення у вигляді зворотнього бою, цифри виходу є середніми.

Окремі вдалі плавки нерідко дають виходу до 20 і навіть 30%. Взагалі стан виходів на наших заводах оптичного скла, цього головного показника якості роботи, у з'єднанні з високими достоїнствами випускається продукція, що свідчить про повне оволодіння в нашій країні технікою оптичного скловаріння. Єдиним пунктом, по якому наше скло до останнього часу трохи уступало кращим зразкам закордонного, але тепер, у зв’язку з останніми успіхами в цьому напрямку заводу Лензос, що дав скло з рекордними нормами свого поглинання, і ця різниця згладилася. Ми вправі вважати, що заводи оптичного скла зараз зайняли цілком рівноправне положення в ряді кращих закордоних підприємств, що покрили себе світовою славою.

Дата добавления: 2015-10-24