Практичне заняття 3. Технології соціальної роботи в Канаді

1. Система соціального захисту населення

«Держава добробуту» була створена в Канаді після другої світової війни. В 60-х роках XX ст. були введені в дію державні програми служби допомоги громадянам і їх сім'ям, які опини­лися в складних життєвих ситуаціях: у разі хвороби, каліцтва, інвалідності, старості, бідності і безробіття. До середини 1960-х років у Канаді були створені основні елементи системи соціаль­ного забезпечення, оформлені законодавчо. Було ухвалено низ­ку законів: Акт про страхування зайнятості (1935), Акт про стра­хування по безробіттю (1940), Акт про сімейну допомогу (1944), Акт про забезпечення старості (1951), Акт про страхування ме­дичної допомоги і діагностичних послуг (1957), Канадський і Квебекський пенсійні плани (1965), Канадський план допомо­ги (1966) і Акт про медичну допомогу (1966). Кінець XX ст. був ознаменований скороченням державних витрат.

Хартія прав і свобод (1982) проголошувала рівність жінок з чоловіками як фундаментальну основу канадського суспільства. У 1995 р. уряд Канади зобов'язався розробити і впровадити інструменти і методологію для проведення тендерного аналізу.

Взаємини між федеральним і провінційними урядами в Ка­наді відіграють важливу роль у формуванні системи соціального захисту. Федеральні трансферти були ефективним засобом залу­чення федерального уряду у сфери, що підлягають юрисдикції провінцій (такі, як охорона здоров'я, професійна освіта, соціаль­не забезпечення). Проте, на початку 1990-х років федеральний уряд Канади, заклопотаний борговою і кредитною кризами по­чав скорочувати соціальні витрати. У провінціях також зменшу­вались соціальні витрати. Соціальні послуги були передані у ве­дення добродійних організацій і приватних фірм (наприклад, догляд на дому, приватні клініки, приватні дитячі сади).

Прибутковий податок збирається в Канаді за прогресивною шкалою зі всього працюючого населення, держава надає фінан­сову допомогу всім, хто з якої-небудь причини не може знайти собі роботу або непрацездатний. У такий спосіб Канада виключає у своїй державі появу класу людей, які знахо­дяться за межею бідності. За рахунок цього держава дістала можливість контролювати рівень злочинності і запобігати со­ціальній напрузі.

Людина, отримуючи допомогу по безробіттю в Канаді, усві­домлює, що ця допомога йде до неї з кишені багатого і працюю­чого сусіда, оскільки саме його податки йдуть на забезпечення безробітних відносно нормальним існуванням. Кошти від по­датків йдуть в основному на соціальні програми. Канадці часто називають свою систему соціального забезпечення «системою соціальної безпеки». Програми допомоги розраховані на всі прошарки суспільства, особливо на неповнолітніх дітей, безро­бітних та людей похилого віку. Сучасна пенсійна система Ка­нади складається з трьох позицій: пенсії за віком, пенсії за пра­цю та приватних пенсійних виплат.

2. Основні види соціальної допомоги

Канада - це країна, яка систематично турбується про доб­робут своїх громадян. Так, допомога на дітей була введена з січня 1993 року. Вона виплачується сім'ям з низьким та середнім рівнем доходів, в яких є діти, що не мають 18-ти років. Розмір допомоги залежить від сукупного річного доходу сім'ї.

Допомога по безробіттю виплачується тим, хто працює мен­ше 15 годин на тиждень або заробляє менше 113 канадських доларів на тиждень. Розмір допомоги та час, протягом якого вона буде виплачуватись, залежить від низки факторів: від заробітної плати, яку отримує особа, від тривалості роботи та темпів зрос­тання безробіття. Якщо в особи немає роботи, але вона її напо­легливо шукає, то така особа може отримувати допомогу протя­гом 50-ти тижнів. Допомога по безробіттю обкладається при­бутковим податком. Підприємці або пенсіонери (пенсійний вік у Канаді наступає з 65 років) не отримують таку допомогу. До­помога не поширюється також на працівників, які звільнилися з роботи за власним бажанням або які були звільнені за пору­шення трудової дисципліни.

Допомога по тимчасовій непрацездатності виплачується лю­дям, які отримали травму на робочому місці або страждають на професійне захворювання. Допомога виплачується протягом усьо­го курсу лікування. Після отримання допомоги таким особам на­лежить виплачувати пенсію або велику одноразову виплату. У випадку смерті годувальника утриманцям належить отримати кошти на похорон, місячний розмір пенсії та одноразову випла­ту. Дія цього виду допомоги поширюється і на іммігрантів з того дня, коли вони починають офіційно працювати.

Люди похилого віку можуть отримувати різноманітні допо­моги, що призначаються для підтримання забезпеченої старості мешканцям Канади.

У Канаді функціонують різні фонди, серед яких є і такі, що надають соціальну допомогу:

- Канадський Пенсійний Фонд (КПФ) призначений для виплати пенсій мільйонам жителів Канади, які досягнули пен­сійного віку. Відрахування до цього Фонду обов'язкові для всіх працюючих, причому розмір відрахувань збільшується пропор­ційно збільшенню доходів. У пенсійний фонд надходять кошти як найманих робітників, так і приватних підприємців. Пенсію отримують жителі старші 65 років незалежно від того, продов­жують вони працювати чи ні. Якщо особа вирішила піти на пен­сію у віці 60-ти років, то їй буде виплачуватися неповна пенсія. Але після досягнення такою особою 65 років їй буде виплачува­тися повна пенсія. Пенсія виплачується щомісячно; її розмір постійно збільшується для захисту від інфляції. Пенсійний фонд виплачує також пенсії у зв'язку з непрацездатністю, про­те їх можуть отримати лише ті особи, яких КПФ офіційно виз­нав непрацездатними. З пенсій, як і з допомоги по безробіттю знімається прибутковий податок.

Фонд «Спокійна старість». Пенсії цього фонду виплачують­
ся канадським громадянам і жителям Канади, яким виповнилося
65 років. Можливість отримання пенсії та її розмір залежать від
терміну проживання в Канаді. Для отримання повної пенсії необ­
хідно прожити в Канаді не менше 40 років після досягнення по­
вноліття. Неповну пенсію можна отримати, проживши в країні
як мінімум 10 років після досягнення 18-ти років. Пенсії цього
фонду виплачуються тільки в межах Канади.

Фонд додаткової пенсії виплачує допомогу тим, хто вже
отримує пенсію з Фонду «Спокійна старість». Ця допомога по­
кладена на людей з невеликим доходом або взагалі без нього.
Розмір допомоги залежить від доходу в попередні роки або від
сукупного доходу сім'ї. Допомога не обкладається прибутковим
податком.

- Фонд допомоги на одного з подружжя. Ця незначна допо­
мога виплачується тим, кому від 60 до 64 років, а її/його чо­
ловік/дружина отримують пенсію фонду «Спокійна старість»
та додаткову пенсію. Розмір та право отримання цієї допомоги
залежать від сумарного доходу подружжя і терміну проживан­
ня в Канаді. Вдови та вдівці також можуть отримувати цю допо­
могу, з якої не знімається прибутковий податок.

3. Система служб соціального забезпечення

У Канаді широко практикується надання допомоги дітям, які потребують захисту. Вони перебувають під захистом держа­ви. «Знаходитися під захистом» звичайного включає такий юридичний статус дитини, коли батьки позбавляються прав опіки або їх права обмежуються на певний час. Турботу про ди­тину бере на себе держава. При цьому соціальний працівник керується принципом: рівень втручання ґрунтується на інте­ресах дитини і мінімальному втручання в її життя.

Програми «послуги вдома» направлені на надання допомо­ги батькам у розвитку навичок необхідного догляду за дітьми. Дитина, яка потребує догляду, живе удома, а соціальний праців­ник визначає, що саме потрібно зробити для покращення умов життя дитини. Проводиться аналіз, оцінка ситуації і взаємин у сім'ї, виробляється план дій. Агентства, громадські няні, вчи­телі - всі беруть участь у наданні допомоги дитині і сім'ї.

Головною метою такого виду послуг є збереження сім'ї і дитини в ній. Якщо ж це неможливо (у разі відмови батьків), про дитину піклується агентство з соціального захисту дітей. Для багатьох дітей у такій ситуації кращими умовами життя буде проживання в прийомній родині. Цим сім'ям платять за те, що вони забезпечують догляд за дитиною в сімейній атмо­сфері. Прийомні батьки наймаються агентством і проходять спе­ціальне навчання.

Догляд дітей в стаціонарі. Органи соціального забезпечен­ня представляють широку мережу державних або приватних установ. Це можуть бути маленькі котеджі (приблизно 4 або 6 дітей у кожному будинку), інтернати для дітей з нервовими, розумовими вадами (близько 20% дітей, що перебувають на дер­жавному забезпеченні, живуть у таких закладах). Обслуговую­чий персонал проживає разом з дітьми, здійснюючи за ними 24-годинний догляд. Великі установи такого типу вважаються менш ефективними, оскільки в маленьких будинках діти ближ­че до сімей і громад.

Усиновлення дітей. Останнім часом роль агентств у прове­денні таких програм зменшилася. Раніше усиновлювалися не­мовлята і маленькі діти. Зараз же, у зв'язку з дозволом абортів, можливістю багатьох молодих матерів самим виховувати своїх дітей (при матеріальній підтримці), кількість маленьких дітей для усиновлення скоротилася. Проте зросло число дітей (стар­шого віку) з фізичними недоліками.

І хоча всі програми (з соціального забезпечення дітей) чи­мось відрізняються одна від одної, головне в них - відповідальність уряду Канади за те, щоб діти були одягнені, нагодо­вані, мали житло. Метою всіх програм є: підтримка і збережен­ня сім'ї; зменшення вірогідності того, що дитина потребувати­ме державного піклування.

Завдання:

1. Система соціального захисту населення

2. Допомога по безробіттю в Канаді.

3. Допомога по тимчасовій непрацездатності в Канаді.

4. Охарактеризувати основні фонди Канади, що надають соціальну допомогу.

5. Програма «послуги вдома».

6. Догляд дітей в стаціонарі.

7. Усиновлення дітей в Канаді.

Дата добавления: 2015-10-24