км2романтики

19 жовтня. Вокзал, потяг Одеса–Львів, купа сумок з провізією чи не на 2 тижні, батьки вмовляють взяти теплий одяг і студенти, які вперто відмовляються. Далі невеличка баталія за найкращі місця у вагоні – і ми вже обговорюємо, які враження нам подарує Львів.

Поки деякі намагалися робити домашнє завдання на понеділок, потяг поволі набирав швидкість. Через безнадійно забруднені вікна можна було лише здогадуватись про минаючі краєвиди.

20 жовтня, приблизно шоста ранку. 12 годин дороги і ми вперше знайомимося з містом Лева. Ще темний небосхил, дрібний дощ, холодний вітерець – ось такою комбінацією зустріло нас старовинне місто.

Екскурсійний план був спланованим надзвичайно грамотно. І ми щиро раді, що наше перше знайомство Львовом відбулося саме з нашим гідом – паною Валентиною. Вона розповіла нам цікаві моменти з історії міста, піклувалась про нас та допомогала.

Архітектура міста захоплює! Катедральний, Домініканський, Бернандинський – собори Лева вражають своєю кількістю та різноманіттям і кожен з них неповторний, вражаючий. В цьому місті дивно поєднуються, співіснують та доповнюють одне одного безліч релігій та віросповідань. Особливо вражає чистота міста з відсутністю смітників і великих магазинів.

Львів сповнений таємницями, легендами, оповит романтикою. Здається ніби час назавжди зупинився в ньому. Саме такий Львів і його жителі.

Під час подорожі ми вирішили провести експеримент-практику ­­– розмовляли українською мовою, навіть поміж собою, що здалося цікавим завданням. Це виявилося дуже корисним, і не тільки через те, що практикуєш свою розмовну українську, а ще й тому, що починаєш слідкувати за своїми словами. Іноді нас приймали за киян – напевно через те, що мешканці столиці вільно володіють і російською, і українською, а дехто навіть поцікавився, чи вивчають в Одесі українську. З’ясувалося, що українська мова у Львові не тільки помітно відрізняється від тої, яку ми звикли чути, але й що у багатьох львів’ян є незвичний акцент. Назважаючі на легенди про несприйняття та ігнорування розмовної російської мови львів’яни були привітними і щірими з нами – одеситами. Лиш дехто зробив кілька сухих зауважень щодо нашої української.

Завдяки вільному часу пообідні ми змогли познайомитись безпосередньо з особливостями львівського менталитету. Львів’ян на вулицях насправді не так багато, переважно туристи, - іноді місто здається взагалі пустим. Лиш іноді можна зустріти поважно йдучих перехожих з великими парасолями та в довгих шарфах. Жителі міста повністю відображають дух Львова та живуть з ним в надзвичайній гармонії. Тому туриста легко розпізнати – лише вони кудись спішать.

Ввечері ми були остаточно знесилені, але дуже задоволені. З особливими почуттями згадували слова батьків про теплий одяг - у Львові було дуже холодно, наприкінці дня ми вже мріяли тільки про можливість десь сісти та зігрітись. Львів – місто кав’ярень, майже на кожному кроці є затишне місце, де можна випити кави або чаю з солодощами. Наш гід порадила нам цілий список цукерень. Власне ми нікуди не встигли завітати, тому що з маніакальним завзяттям обходили всі книгарні у центрі. Це також мало свої наслідки – ми знайшли книгу М. Грушевського «Історія України-Руси» (козацькі часи до 1625 року) за фантастичною ціною у 4 гривні. Спочатку ми не хотіли вірити, що новісінька книга у 624 сторінки може стільки коштувати, і щоб остаточно бути упевненими, ми її придбали за вищевказану ціну. Як не дивно, усі сторінки були на місці…

Наступного дня в нас було достатньо вільного часу, але на цей раз у нас був неофіційний гід – мешканець Львову. Під час прогулянки ми вийшли до пам’ятника Посмішці і наш екскурсовод розповів нам «правила користування»: треба взятись за лапки та потерти своїм носом ніс дивного створіння – ці «ритуальні» дії мають принести удачу.

Отже, вечір 21 жовтня. Ми їдемо за своїми речами у студентський хостел, де ми ночували. У гуртожитку ми забираємо сумки, згадуючи веселих сусідів із Донецька та гарячу воду о сьомій ранку. А далі як починалося – вокзал, потяг Львів–Одеса…

В кінці статті хочеться зазначити чудову організацію нашого профкому студентів та подякувати керівнику нашої групи і «неофіційному гіду» за чудові вихідні у Львові.

P. S. Львів треба розуміти виключно у метафізичному плані…

Козирь М., Чиркіна І.

1курс, видавнича справа

Дата добавления: 2015-09-01