Читайте также:
|
На початку 20х рр. ХХ ст., після завершення української національної революції, перемоги більшовицької партії на чолі з В.І.Леніним у громадянській війні та розгрому іноземної інтервенції в Росії, надії на світову пролетарську революцію стали марними. Соціальноекономічне та суспільнополітичне становище в РСФРР, як і в УСРР, було важким.Економіка України зазнала збитків внаслідок світової війни та революційних дій у розмірі 12 млрд. золотих руб., промислове виробництво знизилося до 1/10 довоєнного рівня. Криза транспортної інфраструктури призвела до того, що найважливіші промислові центри виявилися відрізаними від центральних районів. Сільське господарство зазнало значних втрат: скоротилася кількість робочої худоби та реманенту, а звідси і посівних площ до 16 млн. га (на 20 %). Становище селян в умовах «воєнного комунізму» ставало дедалі безвихіднішим, голод 1921–1923 рр. його тільки погіршив. Від початку 1921 р. селянські повстання проти більшовицької влади охопили більшість регіонів України. Радянська влада використовувала частини регулярної армії проти повсталих селян.Проте, це становило небезпеку для політичного режиму, адже армія складалася переважно з селян. Тому більшовицькому керівництву слід було шукати виходу з цієї кризової ситуації. На Х з’їзді РКП (б) у березні 1921 р. було проголошено перехід до нової економічної політики (надалі – неп), яку було запроваджено на зміну політиці «воєнного комунізму».
Безперечним успіхом НЕПу було відновлення зруйнованої економіки, причому, якщо врахувати, що після революції Росія втратила багато висококваліфікованих кадрів (економістів, управлінців, виробничників), то успіх нової влади стає ще більшим, стаючи справжньою «перемогою над розрухою». В той же час, відсутність тих самих висококваліфікованих кадрів стала причиною прорахунків і помилок.
Значні темпи зростання економіки, проте, були досягнуті лише за рахунок повернення в буд довоєнних потужностей, адже Росія лише до 1926—1927 року досягла економічних показників довоєнних років. Потенціал для подальшого зростання економіки виявився украй низьким. Приватний сектор не допускався на «командні висоти в економіці», іноземні інвестиції не віталися, та і самі інвестори особливо не квапилися до Росії через нестабільность, що зберігається, і загрози націоналізації капіталів. Держава ж була нездібна лише зі своїх засобів виробляти довгострокові капіталомісткі інвестиції.
Також суперечливою була ситуація і в селі, де явно гнобилися «куркулі» — найбільш дбайливі і ефективні господарі. У них був відсутній стимул працювати краще. Змусити село збільшувати обсяг виробництва можна було лише переклавши її на колективний спосіб господарювання, що підкоряється централізованому плануванню.
Дата добавления: 2015-09-01; просмотров: 113 | Нарушение авторских прав
| <== предыдущая страница | | | следующая страница ==> |
| Дайте оцінку наслідкам монголо татарської навали | | | Обгрунтуйте причини прийняття християнства |