Читайте также:
|
Виконання курсового проекту включає такі етапи: генерація ідей для проекту, відбір найбільш перспективної, формування бази даних для початкового аналізу доцільності і ефективності проекту.
Після попереднього вибору об’єкту розробок, студент повинен узгодити його з керівником курсового проекту і заповнити лист завдання. У процесі узгодження теми конкретизуються мета і завдання роботи, перелік необхідних практичних розрахунків.
Викладення пояснювальної записки здійснюється у виді розділів і підрозділів, кожен з яких містить завершену інформацію. Висновки наводяться безпосередньо після викладення роботи з нової сторінки. У висновках дається загальна оцінка результатів проведеного аналітичного дослідження. Рекомендації повинні мати конкретний характер для виконаних практичних аналітичних розрахунків.
Перелік посилань або список використаних джерел розміщують у кінці тексту роботи після висновків і рекомендацій на новій сторінці. Бібліографічний опис у переліку посилань має відповідати діючим стандартам з бібліографічної та видавницької справи. У додатках розміщується матеріал, який має великий обсяг або має допоміжний характер. У додатки включають форми звітності підприємства, дані для розрахунків, додаткові таблиці та ілюстрації, опис розрахунків на комп'ютері.
Текст роботи має бути друкованим на листах формату А4 з полями не меншими, ніж: зліва – 25 мм, справа – 10 мм, зверху і знизу – 20 мм. Кількість рядків на сторінці не повинна перевищувати 40. При комп'ютерному варіанті бажано використовувати полуторний міжрядковий інтервал, шрифт Times New Roman, розмір 14 пт (не менше, ніж 12 пт). Слід уникати використання напівжирного та курсивного виділення як у заголовках розділів і підрозділів, так і у тексті. Заголовки розділів пишуться прописними літерами у центрі рядка, заголовки підрозділів – з першої прописної літери, відступ ліворуч 1,25 см. Перед та після заголовків розділів і підрозділів необхідно залишити один незаповнений рядок.
Таблиці нумерують послідовно в межах розділу (за винятком таблиць, поданих у додатках). Номер таблиці (наводиться у правому верхньому куті після напису "Таблиця" над відповідним заголовком) складається з номера розділу і порядкового номера таблиці, між якими ставиться крапка. Наприклад, "Таблиця 1.2" (друга таблиця першого розділу). При перенесенні частини таблиці на іншу сторінку слово "Таблиця" та її номер вказують один раз справа над першою частиною таблиці, над іншими частинами пишуть слова "Продовження табл." і вказують номер таблиці, наприклад, "Продовження табл. 1.2".
Ілюстрації позначають словом "Рис." і нумерують послідовно в межах розділу, за винятком ілюстрацій, поданих у додатках. Номер ілюстрації позначається арабськими цифрами і складається з номера розділу та порядкового номера ілюстрації в межах розділу, відокремлених крапкою. Після номера ставиться крапка та із заголовної літери надається назва ілюстрації. Наприклад, "Рис. 1.2. Модель інноваційного процесу" (другий рисунок першого розділу з відповідною назвою). Номер ілюстрації, її назва та пояснювальні підписи розміщують під ілюстрацією. Якщо в роботі подано одну ілюстрацію, то її нумерують за загальними правилами.
Формули в пояснювальній записці (якщо їх більше однієї) нумерують у межах розділу. Номер формули складається з номера розділу й порядкового номера формули в розділі, між якими ставлять крапку. Номери пишуть біля правого поля сторінки в одному рядку з відповідною формулою в круглих дужках, наприклад, (3.1) – перша формула третього розділу.
Ілюстрації (фотографії, креслення, схеми, графіки, карти), таблиці й формули необхідно подавати в роботі безпосередньо після тексту, де вони згадані вперше, на наступній сторінці або у додатках. На всі ці елементи пояснювальної записки повинні бути відповідні посилання (у місті, де читачеві треба вказати на них), наприклад, "...як це видно з рис. 3.1" або "... як це показано на рис. 3.1", "…у формулі (2.1)". При цьому слово "таблиця" пишуть скорочено, наприклад, "...в табл. 1.2". У повторних посиланнях слово "дивись" також вживають скорочено, наприклад, "див. табл. 1.3".
Окремо слід зауважити, що посилання на ілюстрації та таблиці не варто оформлювати як самостійні фрази, в яких лише повторюється те, що міститься у відповідному підписі.
4 Критерії оцінювання курсово го проекту
Оцінку "відмінно" ("А") отримує студент, який в процесі виконання курсового проекту вміло, правильно і творчо застосовує теоретичні знання, використовує міжпредметні зв'язки при розв'язанні поставлених завдань, демонструє вміння виконувати правильні розрахунки і складати правильні таблиці з посиланнями на них у тексті, формулює самостійні висновки на основі проведеного аналізу. Студент повинен чітко дотримуватися календарного графіку виконання із захистом в установлений термін. Відповіді студента на захисті проекту повинні:
- бути грамотними і відповідати вимогам культури ділового мовлення;
- давати обґрунтовану відповідь на питання;
- свідчити про глибоке знання понятійного апарату і вміння синтезувати знання з ряду тем.
Оцінка "добре" ("В", "С") виставляється студенту, якщо курсовий проект виконаний в повному обсязі з незначними помилками, які не змінюють його суті. Зміст проекту має свідчити про вміле і правильне застосування теоретичних знань, обґрунтоване використання міжпредметних зв'язків при його виконанні, вміння виконувати правильні розрахунки з незначними неточностями, що суттєво не впливають на результат. Таблиці, рисунки представлені з незначними порушеннями вимог щодо графічного і табличного матеріалу або на них немає посилань у тексті роботи. Сформовані висновки і рекомендації носять не завжди лаконічний і грамотний виклад результатів дослідження. Допускаються незначні відхилення від календарного графіку виконання проекту із захистом в установлений термін. Відповідь на захисті курсового проекту має відповідати вимогам і правилам культури ділового мовлення.
Рівень знань оцінюється як "задовільно" ("D", "Е"), якщо теоретичних знань недостатньо для вмілого і творчого застосування їх при виконанні курсового проекту і для використання міжпредметних зв'язків. Підтвердженням недостатності знань є допущені помилки у розрахунках, порушення логіки і послідовності у проекті, незавершеність висновків, незначні порушення правил культури ділового мовлення. Таблиці, рисунки представлені з незначними порушеннями вимог щодо графічного і табличного матеріалу або на них немає посилань у тексті. Сформовані висновки і рекомендації не в повній мірі відбивають суть проведеного дослідження або не містять частини отриманих результатів. Допускаються незначні відхилення від календарного графіку виконання проекту із захистом в термін, пізніший за встановлені строки.
Оцінка "незадовільно" ("F", "FX") доцільна в тих ситуаціях, коли проект виконаний зі значними помилками і свідчить про незнання більшої частини матеріалу. При цьому допущені суттєві помилки в розрахунках, таблицях і викладенні змісту роботи, відсутня логіка і порушена послідовність у виконанні проекту, також висновок або відсутній, або сформульований неправильно. Проект виконаний зі значними відхиленнями від календарного графіку, при захисті студент демонструє незнання більшості матеріалу, викладеного в курсовому проекті й не вміє роботи висновків.
5 Методика ВИКОНАННЯ ПРОЕКТУ
1 ГЕНЕРАЦІЯ ІДЕЇ
Генерація ідеї є початковим етапом розробки проекту. У цьому розділі необхідно обрати 10 інноваційних ідей, виконати їхній аналіз, обґрунтувати вибору з них об'єкту розробок, сформувати пропозиції з удосконалення цієї ідеї.
Початкові ідеї можливо генерувати самостійно на основі застосування спеціалізованих методів пошуку ідеї або використати результати сторонніх розробок (див. бази даних патентного відділу ДВНЗ “ДонНТУ“, ресурсів Державного підприємства "Український Інститут промислової власності" http://www.ukrpatent.org/ і Федеральної служби по інтелектуальній власності, патентам и товарним знакам (Російська Федерація) http://www.fips.ru/).
Методи пошуку ідеї зародилися в теорії вирішення винахідницьких задач і успішно застосовуються для вирішення проблем організації. Серед них достатньо відомими є такі методи, як мозковий штурм, синектика, ліквідація тупикових ситуацій, морфологічний аналіз, метод гірлянд випадковостей і асоціацій.
Використання останнього методу передбачає дотримання наступного алгоритму.
1. Визначення синонімів об'єкта.
2. Вибір випадкових об'єктів.
3. Складання комбінацій з елементів гірлянди, синонімів об'єкта й елементів гірлянди випадкових об'єктів.
Комбінації складаються з двох елементів шляхом спроби об'єднання кожного синоніма розглянутого об'єкта з кожним випадковим об'єктом.
4. Складання переліку ознак випадкових об'єктів.
Визначаються ознаки випадково обраних об'єктів з можливо великою кількістю ознак протягом обмеженого часу (2‑3 хв.). Успіх пошуку значною мірою залежить від широти охоплення ознак випадкових об'єктів, тому доцільно застосовувати як основні, так і другорядні ознаки. Для зручності складається таблиця ознак, в одному стовпці якої зазначені випадкові об'єкти, а в іншому (навпроти) – ознаки цих випадкових об'єктів.
5. Генерування ідей шляхом почергового приєднання до технічного об'єкта і його синонімів ознак випадково обраних об'єктів.
6. Генерування гірлянд асоціацій. По черзі з ознак випадкових об'єктів, виявлених на четвертому кроці, генерують вільну асоціацію, потім до неї генерують вільну асоціацію і т.д. Таким чином отримуємо гірлянди вільних асоціацій. Для кожної з окремих ознак вони можуть бути практично необмежено довгими, тому генерування варто обмежити за часом або кількістю елементів гірлянди. Якщо генерування гірлянд асоціацій проводиться колективно, то кожен член колективу займається цим самостійно.
7. Генерування нових ідей. До елементів гірлянд синонімів технічного об'єкта намагаються приєднати елементи гірлянд асоціацій.
8. Вибір альтернативи. На цьому кроці вирішується питання – продовжувати генерування гірлянд асоціацій або їх уже досить для відбору корисних ідей. Якщо за попередньою оцінкою таких ідей мало, можна продовжити створення гірлянд асоціацій, починаючи з якого-небудь нового елемента гірлянд, створених на шостому кроці, і діючи подібним же чином.
9. Оцінка і вибір раціональних варіантів ідей. Серед безлічі нераціональних, тривіальних і навіть безглуздих ідей, як правило, завжди знаходяться оригінальні і раціональні. Якщо протягом короткого часу можна знайти кілька десятків варіантів рішення, то цілком задовольнить положення, при якому хоча б 5-6 варіантів виявляться раціональними.
10. Вибір оптимального варіанта.
На прикладі застосування методу гірлянд асоціацій має вигляд.
На першому кроці визначається гірлянда синонімів послуги чи товару: прокат – оренда – лізинг – надання у користування.
На другому кроці, за допомогою генератора випадкових чисел і книжки «Пригоди капітана Врунгеля» (бо вона згідно з методом випадковостей випадково потрапила в руки), обирається п’ять наступних слів: родина, повернення, розмова, справа, людина. У результаті одержали такі можливі комбінації: родина напрокат; лізинг з поверненням; прокат розмов; людина в оренду.
На четвертому кроці сформується таблиця випадкових об’єктів і їх ознак.
Таблиця 1.1
Ознаки випадкових об’єктів
| Випадковий об’єкт | Ознаки |
| Родина | Дружна, повна, щаслива |
| Порада | Професійна, добра, дружня |
| Розмова | Емоційна, голосна, ділова |
| Механізм | Складний, точний, годинниковий |
| Людина | Хвора, сімейна, турботлива |
На цьому етапі можливо одержати наступні комбінації: сімейний прокат, термінова оренда, турботливий лізинг, важливий прокат, повне надання у використання, прокат для хворих, професійний лізинг.
Далі генеруються гірлянди вільних асоціацій, взявши за основу ознаки випадкових об’єктів:
Таблиця 1.2
Гірлянди вільних асоціацій
| Ознака | Гірлянда асоціацій |
| Професійна | Допомога-друг-надійність |
| Дружна | Компанія-гомін-сусіди-стук |
| Емоційна | Емоції-щастя-весна-життя |
| Ділова | Ситуація-вирішення-результат |
| Годинниковий | Годинник-Швейцарія-банк |
| Складний | Характер-психотип-психолог |
| Сімейна | Сім’я-батьки-діти-проблеми |
Синтезувавши отримані гірлянди з синонімами послуги, одержали наступні комбінації: допомога в оренді; друг напрокат; компанія в лізинг; сусідське надання у користування; оренда навесні; банківська оренда; психолог напрокат; сім’я напрокат; батьки (діти) в оренду.
На цьому етапі можна припинили генерування ідей методом гірлянд асоціацій. Взявши за основу деякі з отриманих ідей (сімейний прокат, турботливий лізинг, важливий прокат, прокат для хворих, допомога в оренді, друг напрокат, психолог напрокат, сім’я напрокат; батьки (діти) в оренду), можна застосувати метод мозкового штурму. За допомогою якого визначились з такими основними ідеями: батько напрокат, психолог для дітей і батьків, допомога неповним сім’ям, няня-лікар.
2 Маркетингове дослідження ринку
На цьому етапі чітко визначається об’єкт бізнес планування, надається різностороння характеристика продукту із обов'язковим зазначенням мінімум п'яти факторів успіху або конкурентних переваг.
Маркетинговий аналіз ринку передбачає проведення:
1. Аналізу галузі товарів-замінників (визначення обсягу реалізації товарів, визначення цільового сегменту ринку, описання обсягу і місце знаходження бізнесу подібного запропонованого для реалізації, аналіз прогнозів розвитку цільового сегменту і т.д.). Для написання пункту слід використовувати данні отримані з періодичної літератури, звітів рейтингових агентств і Internet.
2. Оцінка потреб споживачів. На цьому кроці
- окреслюється коло потенційних споживачів;
- рівень їх доходів;
- визначається фактори, що впливають на рішення про придбання продукції;
- реакція споживачів на ціну продукцій; вимоги до якості;
- зазначаються специфічні вимоги висувають споживачі до продукції;
- як часто готові купувати її;
- які характеристики існуючої продукції їх не задовольняють.
Для відповіді на поставлені питання необхідно провести анкетування, результати якого мають бути представлені у вигляді, що легко сприймається.
3. Аналіз конкурентів потребує визначення фірм, що виробляють товари чи послуги зі схожими характеристиками; їх репутації і долі ринку; лояльність споживачів до конкурентів; переваг інноваційного товару по відношенню до вже існуючих.
Також рекомендується провести SWOT-аналіз бізнесу, що допоможе допрацювати, ідею бізнесу і визначитися із стратегією її реалізації.
3 Маркетингова стратегія
Маркетингова стратегія складається з 4-х компонентів:
1. Товар;
2. Ринок;
3. Ціна;
4. Просування.
В розділі товар, ще раз проводиться детальний опис продукції, з врахуванням вдосконалень вироблених на основі SWOT-аналізу. Визначається кількість продукції за сегментами ринку; асортимент; вид обслуговування, що буде впроваджуватися; гарантії якості, які надаються споживачеві.
При розгляді ринку, визначають канали розповсюдження товару, засоби транспортування і умови збереження товару.
Підчас побудови стратегії маркетингу особливе місце займає питання формування стратегії ціноутворення, визначається система надання знижок, політика диверсифікації цін, проводиться порівняння цін з рівнем цін конкурентів.
У цьому пункті визначаються види реклами, що застосовуються, графік рекламної компанії, принципи відбору засобів масової інформації, методи стимулювання продажу, формування «public relation» і т.ін.
4 КомплекснЕ оцінЮВАННЯ економічної ефективності проекту
На базі отриманих у попередніх пунктах даних щодо ціни продукції, її собівартості, і прогнозних обсягів реалізації продукції проводиться оцінка ефективності проекту на базі показників чистої дисконтованої вартості
,
внутрішньої норми прибутковості
згідно методу хорди 
,
модифікована внутрішня норма рентабельності;
,
індексу прибутковості
CF (cash flow) – чистий грошовий потік;
COF (cash outflow) – валовий негативний грошовий потік
(грошові потоки у проект, тобто інвестиційні витрати);
CIF (cash inflow) – валовий позитивний грошовий потік
(грошові потоки у напрямку від проекту);
FV (future value) – майбутня вартість;
NPV (net present value) – чиста дисконтована вартість;
IRR (internal rate of return) – внутрішня норма рентабельності;
MIRR (modified internal rate of return) – модифікована внутрішня норма рентабельності;
PI (profitability index) – індекс прибутковості;
DPP (discounted payback period) – дисконтований період окупності;
CC (cost of capital) – вартість капіталу;
WACC (weighted average cost of capital) – середньозважена вартість капіталу.
n – плановий горизонт;
i – ставка дисконтування;
iр – ставка реінвестування;
dk – частка k-го джерела фінансування в структурі капіталу;
NPV1 і NPV2 – значення NPV при ставках дисконтування і1 і і2 відповідно, і1 і і2 необхідно підібрати такими, щоб NPV1 і NPV2 мали різні знаки.
За результатами проведених розрахунків необхідно зробити висновок, щодо ефективності реалізації бізнес-ідеї.
5 Управління ризиками
Вимір ризику можна здійснити статистичним методом, методом експертних оцінок, комбінуванням статистичного й експертного методів та спеціальних методів. Мета цього процесу полягає у встановленні розміру аналізованого фактора, що характеризує прибутки або втрати, та ймовірності його настання. З використанням статистичного методу ймовірність настання події визначається на підставі частоти, із якою відбувається ця подія.
При експертному методі ці дані базуються на суб'єктивних оцінках експертів, тобто їхніх пропозиціях. Для використання об'єктивного статистичного методу необхідно мати статистичні дані про рівень прибутків або втрат, що мали місце при здійсненні оцінюваного або аналогічного йому процесу, для встановлення розміру і частоти одержання визначеного результату та упорядкування прогнозу.
Метод експертних оцінок використовується в тому випадку, коли відсутня необхідна статистична інформація для розрахунку показників, що характеризує рівень ризику, а також коли інвестиційний проект не має аналогів.
Зміна ризику складає лише один бік впливу фактора невизначеності. Необхідно співвіднести ризик з очікуваними прибутками і відібрати прийнятні виробленій стратегії інвестиції. У практиці одержали поширення наступні методи урахування впливу невизначеності і ризику:
- метод поправок;
- аналіз чутливості;
- побудова профілю ризику;
- спеціальні методи формалізованого опису невизначеності. ([10], 15).
Найпростішим є метод поправок. Цей метод дозволяє врахувати невизначеність шляхом коригування параметрів проекту на величину поправок. З поправленими даними потім проводять обчислення як у випадку визначеної інформації. Метод поправок спрямований на встановлення результатів інвестування в гіршій ситуації. Якщо інвестиція залишиться вигідною в несприятливій ситуації, що створюється штучно за допомогою поправок, то вона буде задовольняти встановленим критеріям у сприятливішій ситуації.
Широке поширення одержало коригування норми дисконтування або норми накопичення капіталу. Для урахування ризику, користуючись методом поправок, необхідно змінювати ставку дисконтування. Розмір коригування залежить від розміру ризику. У результаті ставка дисконтування (i) коректується на розмір ризику (Z):
r = (i +Z).
Визначити розмір коригування ставки дисконтування на ризик можна на підставі експертних оцінок, а також за допомогою спеціальних методів.
При використанні методу поправок необхідно враховувати, що він недостатньо точно обґрунтовує розмір поправок, що може призвести до нереальності інвестиційних розрахунків по проекту. Тому цей метод можна назвати простим, але недостатньо точним. Його використовують частіше усього для оцінки загального ризику інвестиції, а потім окремі операції по проекту підрозділяють за рівнем ризику та уточнюють вплив ризику.
Наступним методом виконання інвестиційних розрахунків при невизначеності є аналіз чутливості. Аналіз чутливості відповідає на запитання, чи залишиться колишнім рішення при змінах даних. У випадку якщо рішення є незмінними для визначених областей з інтервалу невизначеності даних, необхідно визначити критичні значення, при яких оптимальне рішення змінюється.
Аналіз чутливості інвестиційного проекту включає наступні етапи:
- вибір ключового показника, щодо якого відбувається оцінка чутливості (прибуток, чиста дисконтована вартість капіталу, внутрішня норма рентабельності та ін.);
- вибір факторів, що обумовлюють зміну ключового показника (рівень інфляції, конкуренції та ін.);
- розрахунок значення ключового показника на різних стадіях здійснення проекту та перевірка чутливості прийнятого рішення.
Проведемо оцінку ризику на прикладі проекту створення кадрового агентства.
Спочатку окреслимо основні ризики, з якими може бути пов’язана реалізація даного проекту і можливий ступінь їхнього впливу на кінцевий результат реалізації проекту, що характеризується показниками ефективності. Задля визначення ризиків і якісної їх оцінки ми скористувались методом експертних оцінок. Перелік ризиків з оцінкою ймовірності їх настання приведений в табл. 5.1. Оцінка здійснювалась з використанням наступної системи оцінки:
2 – ризик вважається несуттєвим;
4 – ризик, скоріш за все, не реалізується;
6 – не можна нічого сказати щодо настання події;
8 – ризик, скоріш за все, проявиться;
10 – дуже велика ймовірність реалізації ризику [6].
Таблиця 5.1
Аналіз ризиків
| Ризики | Експерти | Середнє | Вага | Оцінка | |||
| №1 | №2 | №3 | |||||
| Стадія підготовки | |||||||
| Непередбачені витрати | 5,33 | 0,09 | 0,48 | ||||
| Недоліки проектно-кошторисних робіт | 5,33 | 0,09 | 0,48 | ||||
| Несвоєчасна підготовка приміщення і обладнання | 2,67 | 0,06 | 0,16 | ||||
| Сумарна оцінка ризику | 1,12 | ||||||
| Стадія функціонування Фінансово-економічні ризики | |||||||
| Непостійність попиту | 8,67 | 0,1 | 0,87 | ||||
| Поява аналогічних або альтернативних послуг | 9,33 | 0,1 | 0,93 | ||||
| Зростання податків | 0,08 | 0,48 | |||||
| Демпінг зі сторони конкурентів | 5,33 | 0,07 | 0,37 | ||||
| Зростання видатків на заробітну плату | 7,33 | 0,09 | 0,66 | ||||
| Неплатоспроможність покупців | 0,1 | 0,8 | |||||
| Нестача обігових коштів | 2,67 | 0,06 | 0,16 | ||||
| Зростання видатків на рекламу | 4,67 | 0,07 | 0,33 | ||||
| Сумарна оцінка фінансово-економічних ризиків | 4,6 | ||||||
| Соціальні ризики | |||||||
| Нестача робочої сили потрібної кваліфікації | 6,67 | 0,07 | 0,47 | ||||
| Загроза страйків | 0,02 | 0,04 | |||||
| Сумарна оцінка соціальних ризиків | 0,51 | ||||||
| Загальна інтегральна оцінка ризиків | 6,2 | ||||||
Бачимо, що найбільш суттєвими, на думку експертів (якими є учасники команді), є фінансово-економічні ризики, а саме:
1) непостійність попиту;
2) поява альтернативних послуг;
3) неплатоспроможність покупців;
4) зростання видатків на заробітну плату.
Загальний рівень ризику є середнім і, спираючись на думку експертів, проект може бути прийнятий до реалізації.
Щоб більш детально дослідити деякі з найбільш імовірних ризиків і дати їм кількісну оцінку, а саме дослідити як зміняться показники ефективності при реалізації цих ризиків, зробимо аналіз чутливості показників ефективності до змін попиту на основні послуги нашого агентства, а також до змін заробітної плати найманим працівникам. Крім того, як було зазначено в попередньому розділі, прогноз попиту на послуги агентства не є точним. Цей аналіз допоможе дослідити зміну показників ефективності за умови, якщо попит на послуги буде нижчим на 25% і на 40% за величину, що була спрогнозована.
Таблиця 5.2
Зміна показників ефективності при зменшенні попиту на різні послуги агентства на 25%
| Показник | Початкове значення показників при 100% попиту | Відносні зміни показників при зниженні попиту на 25% на відповідну послугу, % | ||||||||
| Пошук хатнього персоналу | Послуги "Вусатий Нянь", "Няня-психолог" | Клірінгові роботи | Послуга "Мобільна няня" | Влаштування свят | Консультації психолога | Консультації стиліста | Юридичні послуги | Допомога при всиновленні | ||
| NPV | 441577,7 | -18,59 | -7,58 | -4,21 | -0,99 | -1,87 | -4,19 | -9,81 | -3,91 | -0,41 |
| IRR | 166,84 | -3,37 | -1,27 | -0,61 | -0,13 | -0,31 | -0,62 | -1,52 | -0,61 | -0,07 |
| DPP | 22,22 | 11,11 | 11,11 | 0,00 | 0,00 | 11,1 | 11,1 | 11,1 | 0,00 |
Як бачимо, зниження попиту на 25% на якусь одну послугу протягом всього періоду реалізації проекту не суттєво впливає на зміну показників ефективності проекту.
Значення показників ефективності за умови зміни попиту на всі види послуг одночасно на 25% або на 40% наведені в табл. 5.3.
| Показник | Значення показників ефективності при зниженні попиту | |
| -25% | -40% | |
| NPV | 263544,7 | 77235,7 |
| IRR | 150,47 | 100,6 |
| DPP | 14,77 | 39,52 |
Таблиця 5.3
Зміна показників ефективності при зміні попиту на всі види послуг одночасно
Бачимо, що за таких умов показники ефективності змінилися значною мірою, але навіть за таких змін проект все ще є ефективнішим відносно вкладення коштів у банк.
У відносних показниках ці зміни представлені в табл. 5.4.
Таблиця 5.4
Зміна показників ефективності при зміні попиту на всі види послуг одночасно
| Показник | Відносні зміни показників ефективності при зниженні попиту, % | |
| -25% | -40% | |
| NPV | -40,32 | -82,51 |
| IRR | -9,81 | -39,7 |
| DPP | 64,1 | 339,1 |
Отже при зниженні попиту на 1 % чиста дисконтована вартість проекту знижується на 1,61 %. Діяльність агентства досягає граничної ефективності при зниженні попиту на всі групи послуг, що надаються, на 48,48 %.
Аналогічно аналізується чутливість проекту для інших визначальних факторів проекту.
6 РЕКОМЕНДОВАНА ЛІТЕРАТУРА
1. Адаптация промышленных предприятий к научно-техническим новшествам / Гончаров В.Н., Дибнис Г.И., Пекин А.Ю. и др.; Под общ. ред. В.Н. Гончарова. – К.: Технiка, 1993. – 132 с.
2. Активізація інноваційної діяльності: організаційно-правове та соціально-економічне забезпечення: Монографія / О.І. Амоша, В.П. Антонюк, А.І. Землянкін та ін. / НАН України. Ін-т економіки пром-сті. – Донецьк, 2007. – 328 с.
3. Балабанов И.Т. Инновационный менеджмент: Учеб. пособие. – СПб.: Питер, 2000. – 208 с.
4. Валдайцев С.В. Управление инновационным бизнесом: Учеб. пособие для вузов. – М.: ЮНИТИ, 2001. – 343 с.
5. Василенко В.О., Шматко В.Г. Інноваційний менеджмент. – К.: ЦНЛ, 2005. – 440 с.
6. Власова А.М., Краснокутська Н.В. Інновацiйний менеджмент: Навч. Посiбник / Ред. О.П. Бондаренко; Киiв. нац. екон. ун-т. – К.: КНЕУ, 1997. – 92с.
7. Гохберт Ю.А., Кучеба П.К, Поважный С.Ф. Инновационный менеджмент. – Донецк: ДонГАУ, ДонГУ, 1995. – 138 с.
8. Гриньов А.В. Організація та управління науково-дослідними і дослідно-конструкторськими розробками на підприємстві: Монографія. – Х.: ВД "ІНЖЕК", 2004. – 188 с.
9. Гриньова В.М., Власенко В.В. Організаційні проблеми інноваційної діяльності на підприємствах: Монографія. – Х.: ВД "ІНЖЕК", 2005. – 200 с.
10. Гриньова В.М., Козирєва О.В. Соціально-економічні проблеми інноваційного розвитку підприємств: Монографія. – Х.: ВД "ІНЖЕК", 2006. – 192 с.
11. Економіка і маркетинг виробничо-підприємницької діяльності: Навчальний посібник / За ред. проф. Перерви П.Г., проф. Гаврись О.М., проф. Погорєлова М.І. – Харків: НТУ "ХПІ", 2004. – 640 с.
12. Инновационный менеджмент. Методическое пособие в двух частях. – Киев: Издание концерна "РАМО" 1991.
13. Инновационный менеджмент: Учеб. пособие для вузов / Оголева Л.Н., Радиковский В.М., Сумароков В.Н. и др.; Под ред. Л.Н. Оголевой. – М.: ИНФРА-М, 2001. – 238 с.
14. Инновационный менеджмент: Учебник для вузов / Ильенкова С.Д., Гохберг Л.М., Ягудин С.Ю. и др.; Под ред. С.Д. Ильенковой. – М.: ЮНИТИ, 2001. – 327с.
15. Йохна М.А., Стадник В.В. Економіка та організація інноваційної діяльності: Навчальний посібник. – К.: Видавничий центр "Академія", 2005. – 400 с.
16. Кардаш В.Я. Товарна інноваційна політика: Навч. посіб. / Ред. T.О. Соломарський; Київ. нац. екон. ун-т. – К.: КНЕУ, 1999. – 124 с.
17. Медынский В.Г., Ильдеменов С.В. Реинжиниринг инновационного предпринимательства / Под ред. проф. В.А. Ирикова. - М.: ЮНИТИ, 1999. – 414 с.
18. Морозов Ю.П. Инновационный менеджмент. – М.: ЮНИТИ-ДАНА, 2000. – 446 с.
19. Основы инновационного менеджмента: Теория и практика: Учеб. пос. / Под ред. П.Н. Завлина и др. – М.: ОАО "НПО Изд-во "Экономист"", 2000. – 475 с.
20. Паппэ Я.Ш. Малоразмерные макроэкономические модели экономического роста и научно-технического прогресса / Рос. акад. наук, Ин-т народнохозяйственного прогнозирования; Отв. ред. В.И. Данилов-Данильян. – М.: Наука, 1992. – 187 с.
21. Покропивний С.Ф., Новак А.П. Ефективність інноваційно-інвестиційної діяльності: Зб. навч. мет. мат. – К.: КНЕУ, 1997. – 184 с.
22. Про затвердження Положення про порядок створення і функціонування технопарків та інноваційних структур інших типів. Постанова Кабінету Міністрів України № 549 від 22 травня 1996 р. // Зібрання постанов Уряду України. – 1996. – №12. – Ст. 340.
23. Про інноваційну діяльність. Закон України // Відомості Верховної Ради України. – 2002. – №36. – Ст. 266.
24. Про Концепцію науково-технологічного та інноваційного розвитку України. Постанова Верховної Ради України № 916-XIV від 13 липня 1999 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1999. – №37. – Ст. 336.
25. Про оподаткування прибутку підприємств. Закон України // Відомості Верховної Ради України. – 1995. – №4. – Ст. 28.
26. Про основи державної політики в сфері науки і науково-технічної діяльності. Закон України // Відомості Верховної Ради України. - 1992. - №12. - Ст. 165.
27. Про охорону прав на винаходи і корисні моделі. Закон України // Відомості Верховної Ради України. – 1994. – №7. – Ст. 32.
28. Про спеціальний режим інвестиційної та інноваційної діяльності технологічних парків "Напівпровідникові технології і матеріали, оптоелектроніка та сенсорна техніка", "Інститут електрозварювання імені Є.О. Патона", "Інститут монокристалів". Закон України // Відомості Верховної Ради України. – 1999. – №40. – Ст. 363.
29. Санто Б. Инновация как средство экономического развития: Пер с венг. – М.: Прогресс, 1990. – 296 с.
30. Стадник В.В., Йохна М.А. Інноваційний менеджмент: Навчальний посібник. – К.: Академвидав, 2006. – 464 с.
31. Тацуно Ш. Стратегия – технополисы / Пер. с англ. – М.: Прогресс, 1989.
32. Твисс Б. Управление научно-техническими нововведениями: Сокр. пер. с англ. – М.: Экономика, 1989. – 281 с.
33. Титов А.Б. Маркетинг и управление инновациями: Учеб. пособие. – СПб.: Питер, 2001. – 240 с.
34. Фатхутдинов Р.А. Инновационный менеджмент: Учебник для вузов. - 2-е изд. – М.: Бизнес-школа "Интел-Синтез", 2000. – 624 с.
35. Федулова Л.І. Інноваційна економіка. – К.: Либідь, 2006. – 480 с.
36. Формирование хозяйственных решений. / Под общ. ред. В.М. Хобты – Донецк: "Каштан", 2003. – 416 с.
37. Хобта В.М. Управління інвестиціями: навчальний посібник. – Донецьк: ДонНТУ, 2005. – 394 с.
38. Черваньов Д.М., Нейкова Л.I. Менеджмент інноваційно-інвестиційного розвитку підприємств України. – К.: Знання, 1999. – 515 с.
39. Шумпетер Й. Теория экономического развития: Пер. с нем. – М.: Прогресс, 1982. – 455 с.
40. Яковлев А.И., Макаренко Н.А. Экономико-организационные аспекты промышленных инноваций. – Х.: Бизнес Информ, 2003. – 168 с.
41. Яковлєв А.I. Методика визначення ефективності інвестицій, інновацій, господарських рішень в сучасних умовах. – Харків:Бізнес Інформ, 2001. – 56 с.
42. Яковлєв А.І. Соціально-економічна ефективність нововведень за умов ринку: Навч. Посібник. – К.: ІСДО. 1994. – 228 с.
Додаток А
Зразок оформлення титульного листа
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
Дата добавления: 2015-09-02; просмотров: 52 | Нарушение авторских прав
| <== предыдущая страница | | | следующая страница ==> |
| программ | | | ДЕРЖАВНИЙ ВИЩИЙ НАВЧАЛЬНИЙ ЗАКЛАД |