Драматичні жанри.

Драмати́чні жа́нри — це типи літературних творів, які притаманні драмі.Цей рід літератури охоплює безліч драматичних жанрів, наприклад: драма, поема, комедія, трагедія, фарс, водевіль, мелодрама, трагікомедія і т. д.

Дра́ма (грец. drama — дія) — п'єса соціального, історичного чи побутового характеру з гострим конфліктом, який розвивається в постійній напрузі. Герої — переважно звичайні люди. Автор прагне розкрити їх психологію, дослідити еволюцію характерів, мотивацію вчинків і дій. «Володимир» Феофана Прокоповича, «Йосип Патріарх» Лаврентія Горки, анонімна «Милість Божа»

Поема (від грец. ποίημα — твір) — ліричний, епічний, ліро-епічний твір, переважно віршований, у якому зображені значні події і яскраві характери. «Іліада» Гомера, «Енеїда» Вергілія, «Пісня про Роланда», «Слово про Ігорів похід»

Коме́дія (грец. komodia, від komos — весела процесія і ode — пісня) — драматичний твір, у якому засобами гумору та сатири викриваються негативні суспільні та побутові явища, розкривається смішне в навколишній дійсності чи людині. («За двома зайцями» М. Старицького, «Мартин Боруля, «Чмир», «Мамаша» М. Кропивницького, «Майстер Черняк» І. Франка).

Траге́дія (грец. tragoedia, буквально: козлина пісня) — драматичний твір, який ґрунтується на гострому, непримиренному конфлікті особистості, що прагне максимально втілити свої творчі потенції, з об'єктивною неможливістю їх реалізації. «Сава Чалий» Івана Карпенка-Карого, «Оборона Буші» Михайла Старицького, В. Шекспіра («Ромео і Джульєтта», «Король Лір», «Отелло», «Гамлет»)

Фарс — театральна або кіно- комедія легкого змісту з виключно зовнішніми комічними прийомами.Для фарсу характерні неправдоподібні парадоксальні ситуації, численні перебільшення, помилки визначення ідентичності особи, гра слів та вербальний гумор, фізичний гумор, зумисне використання абсурду та сильно стилізовані постанови.(«Комедія помилок» Шекспіра.«Тартюф» Мольєра.«Ревізор» Гоголя.«Операція И та інші пригоди Шуріка» Гайдая.

Водеві́ль (фр. vaudeville) — різновид легкої комедії з куплетами, які виконуються під музику. І. Котляревський, («Москаль-чарівник») «По-модному» М. Старицького)

Мелодра́ма (грец. mélos — пісня, drama — дія) — у 17-18 ст. у Франції й Італії — те ж саме, що й опера. Із середини 18 ст. — драматичний твір, у якому діалоги та монологи дійових осіб супроводжувалися музикою («Пігмаліон» Ж.-Ж. Руссо, «Орфей» Є. Фоміна

Трагікомедія — вид драматичних творів, який має ознаки як трагедії, так і комедії. Трагікомедія характеризується насамперед тим, що водночас трагічно і комічно вияскравлює одні й ті самі явища, при цьому трагічне і комічне взаємно посилюються, а співчуття автора до одного персонажа суперечить співчуттю до іншого.», «Сто тисяч», «Хазяїн» І. Карпенко-Карого

Дата добавления: 2015-09-01