Бойові документи.

Командир ремонтного підрозділу в ході бойових дій розробляє і веде такі бойові документи:

- робочу карту;

- журнал радіаційного та хімічного спостереження;

- журнал обліку доз радіоактивного опромінювання;

- індивідуальні картки обліку доз радіоактивного опромінювання;

- позачергові донесення.

Окрім того, командир ремонтного підрозділу віддає підлеглим бойові розпорядження. Він також подає донесення старшому начальнику по всім питанням технічного забезпечення, що потребують його рішення.

Робоча карта – це один із основних документів, з допомогою якого командири ремонтних підрозділів організують і здійснюють управління ними у бою. З її допомогою командир:

- з’ясовує одержану бойову задачу;

- вивчає та оцінює обстановку;

- приймає рішення;

- ставить бойові задачі підлеглим;

- доповідає обстановку старшому начальнику;

- орієнтується на місцевості при здійсненні маршу та переміщеннях до районів розташування.

Робоча карта.

Командир ремонтного підрозділу особисто відпрацьовує робочу карту, як правило, масштабу 1:50000 або 1:100000. На робочу карту умовними та скороченими позначеннями з необхідними пояснювальними надписами наноситься:

- передній край, необхідні дані про ворога і своїх військах;

- задачі частини (з’єднання), розмежувальні лінії, маршрути руху;

- пункти управління;

- місця та час організації ЗППМ, шляхи переміщення свого підрозділу, а також частин і підрозділів технічного забезпечення старшого начальника;

- місця та час проведення технічного обслуговування озброєння і техніки та його вид;

- місця знаходження озброєння і техніки, що вийшли із ладу, підлягають ремонту, евакуації або списанню, з вказівкою марок (систем), часу та причин виходу із ладу і обсягу ремонту;

- шляхи евакуації пошкоджених зразків озброєння та техніки своєї частини (з’єднання) і старшого начальника;

- місця розгортання складів технічного забезпечення, медичного пункту, тилового пункту управління частини (з’єднання);

- дані про радіаційну, хімічну та бактеріологічну обстановку, завалах, зруйнуваннях та затопленнях.

При необхідності на робочу карту наносяться таблиці:

- виходу із ладу озброєння і техніки;

- позитивних посадових осіб;

- сигналів оповіщення.

Робоча карта повинна мати відповідне оформлення: службовий заголовок, вказівки про час початку і закінчення ведення карти, підпис посадової особи. Умовні та скорочені позначення, пояснювальні надписи та кольори, якими вони наносяться, повинні відповідати вимогам бойового Статуту Сухопутних військ.

Журнал радіаційного та хімічного спостереження – призначений для ведення обліку наслідків радіаційної та хімічної розвідки. Облік ведеться старшим хімічного спостережувального поста (хіміком-спостерігачем) ремонтного підрозділу. Записи в журналі (форма-додаток №1) виконуються після кожного контролю за зміною радіаційної та хімічної обстановки.

Журнал обліку доз радіоактивного опромінювання (форма-додаток №2) і індивідуальна картка обліку доз радіоактивного опромінювання (форма-додаток №3) призначені для ведення обліку опромінювання особового складу підрозділу і визначення ступені його боєздатності.

Облік доз опромінювання ведеться командирами підрозділів. Значення доз записується зростаючим підсумком за кожний день з урахуванням зниження їх біологічної ефективності. Ступінь боєздатності записується умовними позначками: б (боєздатний), об – 1 ст, об – 2 ст, об – 3 ст (обмежено боєздатний відповідно 1,2,3 ступені).

Індивідуальна картка обліку доз радіоактивного опромінювання зберігається в посвідченні особи військовослужбовця.

Позачергове донесення (форма-додаток №4) подається старшому начальнику при масовому виході із ладу особового складу, озброєння і техніки. Ним командир ремонтного підрозділу доносить про витрати, дози опромінення, що одержав особовий склад, а також про озброєння і техніку, що вийшли з ладу, і приймаємі заходи. Така інформація, як правило, доповідається негайно.

Бойові розпорядження віддаються командирами ремонтних підрозділів усно, звичайно з використанням формалізованих документів. Бойові розпорядження, як правило, включають короткі відомості про ворога і діях своєї частини (з’єднання), а також конкретні вказівки по питанням:

- організації ремонту і технічного обслуговування озброєння і техніки, підготовки особового складу;

- передачі не відремонтованих зразків озброєння і техніки ремонтним засобам старшого начальника;

- доукомплектування ремонтних підрозділів матеріальними засобами;

- проведення рекогносцировку районів розташування ремонтних підрозділів та шляхів евакуації;

- організація захисту, охорони та оборони;

- здійснення переміщення в нові райони та по іншим питанням технічного забезпечення.

Командир ремонтного підрозділу доповідає усно або подає письмове донесення вільної або встановленої форми по всім питанням технічного забезпечення. До донесень можуть додаватися схеми району розташування, організації охорони і оборони та інші графічні документи.

Плануючі документи

Командир ремонтного підрозділу при оцінці свого підрозділу визначає його можливості:

- по ремонту і технічному обслуговуванню озброєння та техніки в підготовчий період та в ході ведення бойових дій;

- по евакуації пошкоджених зразків;

- по маневру в нові райони розташування.

При плануванні ремонту озброєння і техніки визначаються можливості ремонтного підрозділу (фонд робочого часу), обсяг робіт і черговість ремонту.

Черговість ремонту установлюється, виходячи із задач, що поставлені частині (з’єднанню), значення того чи іншого зразку при виконанні цих задач та ступені пошкодження озброєння і техніки.

Обсяг робіт по ремонту і технічному обслуговуванню визначається безпосередньо на пошкодженому зразку. Для укрупнених розрахунків звичайно застосовують норми часу, що відпрацьовані в ремонтному підрозділі на підставі досвіду роботи і затверджені начальником відповідної служби. Час, що потрібний на ремонт окремого зразку озброєння і техніки, визначається за формулою:

, де: (1)

Ті - час, що потрібний на ремонт і-го зразку;

Nі – кількість одиниць і-го зразку, потребуючих ремонту;

Ні – норматив часу на ремонт одиниці озброєння чи техніки і-го зразку;

і – порядковий номер зразку.

Час, що потрібний на ремонт всього несправного озброєння і техніки для даної категорії спеціалістів-ремонтників, визначається за формулою:

, де: (2)

п - кількість зразків озброєння, що потребує ремонту.

Фонд робочого часу ремонтного підрозділу для кожної категорії спеціалістів-ремонтників може бути визначена за формулою:

, де: (3)

Т – час роботи (годин). Він розраховується від моменту одержання бойової задачі і до вказаних строків готовності озброєння і техніки або установленого часу знаходження підрозділу на ЗППМ в ході бою;

М – кількість майстрів, що занятті ремонтом;

К – коефіцієнт, який враховує втрати робочого часу майстрів на невиробничу діяльність (обслуговування майстерень, несення строкової служби, інженерне улаштування району розташування, відпочинок і т.п.). для укрупнення розрахунків коефіцієнт К у воєнний час приймається рівним 0,8.

При проведенні розрахунків фонд робочого часу для інших категорій працюючих (не спеціалісти-ремонтники) приймається рівним 50% фонду робочого часу спеціаліста-ремонтника. До цих категорій працюючих відносяться:

- командири ремонтних підрозділів;

- майстри, що залучаються для робіт не по спеціальності;

- обслуги (екіпажі) і водії пошкоджених зразків, що залучені для надання допомоги в ремонті та технічному обслуговуванні озброєння і техніки.

Виконуючи розрахунок фонду робочого часу, командир ремонтного підрозділу повинен також передбачити:

- виділення частини своїх сил та засобів для надання допомоги бойовим підрозділам у підготовці озброєння і техніки до бою;

- відрядження особового складу до груп технічної розвідки, РЕГ (Рем. Г) та для виконання інших задач технічного забезпечення;

- використання доданих йому ремонтних сил та засобів старшого начальника.

Порівнюючи час, що потрібний на ремонт озброєння і техніки і визначений за формулою (2), з фондом робочого часу спеціалістів-ремонтників визначеного за формулою (3), командир приймає рішення на організацію ремонту. Як правило, фонд робочого часу буде менше обсягу ремонтних робіт. У цих випадках він вносить начальнику відповідної служби такі пропозиції:

- залучити для виконання ремонтних робіт необхідну кількість особового складу із бойових підрозділів;

- передати частину зразків озброєння і техніки ремонтному органу старшого начальника.

Можливості ремонтного органу по евакуації (в одиницях озброєння і техніки) можна визначити за формулою:

де: (4)

Кт - кількість евакотягачів;

Vе - швидкість евакуації пошкодженого (несправного) озброєння і техніки (приймається рівною 10 км/год);

tе - час роботи евакотягачів (годин);

Кпр - коефіцієнт, що враховує підготовчі роботи для евакуації (приймається рівним 0,8);

Sе - плече евакуації (для частини приймається рівним 6-8 км, для з’єднання – 10-15 км).

При плануванні маневру величина переміщення ремонтного підрозділу може бути визначена за формулою:

, де: (5)

Lм - протяжність маршруту, яка вимірюється по карті;

Км - коефіцієнт маневру озброєння і техніки в ході бою;

Кр - коефіцієнт рельєфу місцевості.

Коефіцієнт маневру – це відношення фактичного пробігу озброєння і техніки до відстані, що виміряна по карті. Він залежить від дорожніх умов та вогневого впливу ворога. Для розрахунків коефіцієнт маневру приймається рівним:

- на марші – 1,05-1,2;

- при висуванні – 1,1-1,2;

- в ході наступу – 1,3-2,0.

Коефіцієнт рельєфу місцевості залежить від її характеру і масштабу карти. Він враховує топографічний характер місцевості, тобто наявність на шляху руху підйомів і спусків, а також закруття доріг.

Значення коефіцієнту рельєфу місцевості для карт різного масштабу.

№ п/п	Характер місцевості	Масштаб карти
1:500000	1:200000	1:100000	1:50000
	Рівнина (слабо пересічна)	1,05	1,05	1,00	1,00
	Горбиста (середньо пересічна)	1,20	1,15	1,10	1,05
	Гориста (сильно пересічна)	1,30	1,25	1,20	1,15

Дата добавления: 2015-09-01