Точка обману 6 страница

— Звісно, — погодилася Нора, — якщо мати мозок недорозвиненої дитини.

— Не зрозуміла?! — лиховісно блиснула очима Рейчел.

Нора теж злобно витріщилася на неї.

— Певно, у вашій професії дилетантство — найнебезпечніша річ? Повірте мені, те саме стосується і гляціології. — Нора відірвала від неї очі й обвела поглядом решту присутніх.

— Зараз я вам усе поясню — раз і назавжди. Ділянки замерзлої морської води, про які казала міс Секстон, і справді трапляються. Гляціологи називають їх проміжками, або порожнинами. Однак ці проміжки формуються не як кишені солоного льоду, а як силь-по розгалужена система «щупалець», подекуди таких тонких, як людська волосина. Коли ми піднімали метеорит, він мав пройти крізь дуже велику кількість таких розгалужених проміжків, щоб дати тривідсоткову концентрацію солі в такій глибокій шахті.

Екстром невдоволено скривився.

— То це можливо чи ні?

— Абсолютно неможливо, — спокійно відповіла Нора. — Я неодмінно натрапила б на проміжки солоного льоду, коли робила пробне буріння.

— Ці зразки бралися в точках, вибраних здебільшого навмання, я правильно розумію? — спитала Рейчел. — Могло ж статися так, що бур просто оминув проміжки морського льоду?

— Я. свердлила вниз — просто над метеоритом. А потім зробила кілька свердловин з боків, на відстані лише кількох футів. Куди вже ближче!

— Та я просто питаю.

— Тут (В спірний момент, — зауважила Нора. — Проміжки солоної води трапляються тільки в сезонній кризі, тобто тій, що виникає і тане з кожною порою року. А лід на шельфі Мілна — це твердий прибережний лід, що утворюється в горах, а потім рухається до узбережжя і падає, відламуючись брилами, у море. Хоча планктоном і дуже зручно пояснити цей загадковий феномен, можу запевнити, що в цьому льодовику немає розгалуженої мережі замерзлих мікроорганізмів.

У невеличкій групі знову запала тиша.

Та попри різке спростування планктонної теорії, аналітичний розум Рейчел, звиклий до систематичної обробки даних, відмовлявся прийняти це заперечення. Інстинктивно вона відчувала, що присутність замерзлого планктону в льодовику є найпростішим поясненням виниклої головоломки. «Закон економії доказів, — подумала вона. Цей закон інструктори в управлінні військово-космічної розвідки закріпили у неї аж у підсвідомості..— Коли існує велика кількість пояснень, то зазвичай правильним є найпростіше».

Вочевидь, Норі Менгор було що втрачати, якщо її інформація про стан криги виявиться хибною. Рейчел спало на думку, що коли гляціолог побачила планктон, то збагнула, що помилялася, а тепер намагалася замести сліди.

— Я іцойно поінформувала персонал Білого дому про те, — мовила Рейчел, — що цей метеорит виявлено в шарі прісноводного льоду, де він пролежав неторкнутий і без зовнішнього впливу починаючи з 1716 року, відтоді як відколовся від знаменитого метеорита, відомого як Юнгерсольський. А тепер виходить, що на цей факт впала тінь сумніву.

Керівник НАСА мовчав з похмурим виразом обличчя.

- Толланд прокашлявся.

— Мушу погодитися з Рейчел. У шахті знайдено солону воду та планктон. І хоч би яким не було пояснення, очевидно одне: ця шахта не є замкненим простором. Принаймні ми не можемо цього напевно стверджувати.

Коркі збентежився і зауважив:

— Знаєте що, люди, не хочу тут висловлюватися як астрофізик, але коли ми помиляємося у своїй царині, то йдеться про гігантські величини: мільярд років туди, мільярд — сюди... А тут якийсь дрібний планктон, солона вода... Чи це так уже важливо? Тобто чистота криги жодним чином не впливає на сам метеорит, еге ж?

І на ті скам’янілості, що в ньому містяться. Ніхто не ставить під сумнів їх справжність. Якщо виявиться, що ми помилилися з даними стосовно льоду, то всім буде до цього байдуже. Людей цікавить одне — ми знайшли докази існування життя на іншій планеті.

— Вибачте, докторе Марлінсон, — зауважила Рейчел, — як фахівець, що працює над збиранням та аналізом інформації, я мушу з вами не погодитися. Будь-яка дріб’язкова недоречність у даних, які сьогодні збирається оприлюднити НАСА, здатна кинути тінь на правдивість усього відкриття: Включно з автентичністю скам’янілих решток комах.

У Коркі аж щелепа відвисла.

— Що ви таке кажете?! Ці скам’янілості абсолютно неспростовні!

— Знаю. І ви це знаєте: Але якщо до громадськості дійдуть чутки про те, що НАСА навмисне надала неправдиві дані про

лід, то, повірте мені, вона одразу ж почне замислюватися, чи не збрехала агенція стосовно чогось іще.

Нора зробила крок уперед; її очі падали гнівом.

— Мої дані про кригу не підлягають жодному сумніву. — Вона обернулася до директора. — Я можу довести вам, що в цьому льодовиковому шельфі немає вкраплень солоного льоду!

Екстром зміряв її довгим поглядом.

— Яким чином?

Нора стисло пояснила свій план. Коли вона закінчила виклад, Рейчел мусила визнати, що ця ідея є цілком слушною.

Але керівник НАСА не поділяв її впевненості.

— А результати будуть остаточними та вичерпними?

— На сто відсотків, — запевнила його Нора. — Якщо поблизу цієї шахти знайдеться хоч дещиця бісового солоного льоду, то ви неодмінно це побачите. Навіть кілька краплин солоної води світитимуться в моєму устаткуванні, як Таймс-сквер у Нью-Йорку.

Екстром нахилив коротко стрижену голову і насупив брови.

У нас обмаль часу. До прес-конференції лишилося дві години.

— Я впораюся за двадцять хвилин.

— А вам далеко доведеться йти? До якого місця на льодовику?

— Та недалеко. Вистачйть і двохсот ярдів.

Він кивнув. '.

— А ви впевнені, що це безпечно?

— Я візьму з собою сигнальні ракети, — відповіла Нора. — До того ж зі мною піде Майк.

Толланд різко підвів голову.

— Я?

— Ну звісно, Майку, а хто ж іще! Ми будемо у зв’язці. Мені знадобиться пара сильних рук на той випадок, якщо надворі сильний вітер.

— Але ж... '

— Вона має рацію, — підтвердив керівник НАСА, повертаючись до Толланда. — Вона не мусить іти сама. Я б послав з Норою когось зі своїх людей, але, якщо чесно, не хочу, щоб ця планктонна проблема вийшла за межі нашого кола, поки ми не дізнаємося — проблема це чи ні.

Толланд неохоче кивнув.

— Я теж хотіла б піти, — озвалася Рейчел.

Нора крутнулася, сіпнувшись наче кобра.

— Чорта з два!

— Я почувався б спокійніше, — сказав директор таким тоном, наче ця ідея лише щойно спала йому на думку, — якби ми використали стандартну конфігурацію «четвірка». Якщо ви підете удвох і Майк послизнеться, то ви нізащо не втримаєте його. Учотирьох набагато безпечніше, аніж удвох. — Він на мить замовк, а потім поглянув на Коркі. — Це означає, що підете або ви, або доктор Мін. — Екстром обвів поглядом житлосферу. — А де доктор Мін, до речі?

— Щось його вже довгенько немає, — зауважив Толланд. — Може, він вирішив трохи подрімати?

Екстром повернувся до Коркі.

— Докторе Марлінсон, я не можу наказувати, щоб ви пішли разом із ними, одначе...

— Та яка проблема? — вигукнув Коркі. — Піду й допоможу, щоб усе було як слід.

— Ні! — вигукнула Нора. — Учотирьох ми лише заважатимемо одне одному. Ми підемо з Майком удвох.

—. Ви не підете з Майком удвох, — мовив керівник НАСА тоном, що не допускав заперечень. — Недаремно ж зв’язки формуються четвірками, і ми маємо ужити всіх заходів безпеки. Мені ще бракувало тут нещасного випадку за дві години до най-знаменнішої прес-конференції за всю історію НАСА.

Сидячи в задушливій атмосфері кабінету Марджорі Тенч, Габріель Еш почувалася вкрай непевно і невпевнено. Що цій жінці від мене треба? Сидячи у кріслі напроти неї, Тенч відкинулася на спинку, і її кутасті риси, здавалося, випромінювали задоволення від того незадоволення і дискомфорту, що їх зазнавала Габріель.

— Вас дратує дим? — спитала Тенч, дістаючи з пачки цигарку.

— Ні, — збрехала Габріель.

Але Тенч усе одно вже запалила цигарку, не дочекавшись відповіді.

— Ви і ваш бос виявили підвищений інтерес до НАСА під час цієї виборчої кампанії, — безбарвним тоном розпочала власниця кабінету.

— Так, — відрізала Габріель, навіть не намагаючись стримувати свій гнів, — завдяки тому, що дехто дуже вміло цей інтерес підігрівав. І я вимагаю пояснень.

Марджорі Тенч стиснула губи, зобразивши на обличчі вираз нерозуміння. ₇. _ч

— Ви хочете знати, чому я «підгодовувала» вас повідомленнями про НАСА, надсилаючи їх на вашу адресу?

— Інформація, яку ви мені пересилали, завдала шкоди президенту.

— У короткостроковій перспективі — так, завдала.

Зловісна інтонація радниці президента змусила Габріель рознервуватися.

— І що б це могло означати?

— Розслабтеся і заспокойтеся, Габріель. Мої електронні повідомлення насправді мало вплинули на ситуацію. Сенатор Секстон почав свої напади на НАСА ще задовго до того, як я вступила в гру. Я лише додала чіткості й конкретності його аргументам. Зміцнила його позиції.

— Зміцнили його позиції?

— Аякже, — посміхнулася Тенч, оголюючи жовті прокурені зуби. — Особливо це вдалося йому сьогодні, під час дебатів у телестудії.

Габріель пригадала відповідь сенатора на гостре безкомпромісне запитання Марджорі Тенч: «Так, я виступлю із законодавчою ініціативою розпустити НАСА». Секстон дав загнати себе в кут, але вискочив із цієї халепи, зробивши сильну і відверту заяву. То було правильне рішення. Хіба ж ні? Із задоволеного

вигляду Тенч Габріель відчула, що вона чогось не знає, що їй бракує якоїсь важливої інформації.

Раптом Тенч підвелася, і її кістлява постать заповнила собою і без того тісний простір кімнатки. З цигаркою в куточку рота, вона підійшла до стінного сейфа і витягла з нього товстий коричневий конверт, потім повернулася до столу і знову сіла.

Габріель уважно придивилася до товстого конверта.

Тенч посміхнулася, тримаючи конверт так, як тримає гравець козирного туза. Кінчиком пальця вона дратівливо шкребла по його краю, неначе смакуючи приємність моменту.

Габріель знала, що то, мабуть, промовляє її нечиста совість, але їй було лячно: а що, як у тому конверті якийсь доказ її необачної сексуальної пригоди з сенатором? Та це просто смішно, нема чого боятися, заспокоїла вона сама себе. Ця пригода відбулася пізно увечері в замкненому сенаторському офісі Секстона. До того ж, якби Білий дім дійсно про щось дізнався і мав докази, він би давно зробив їх надбанням громадськості.

«Вони можуть підозрювати, — подумала Габріель, — але вони не мають доказів».

Тенч загасила цигарку в попільниці.

— Міс Еш, знаєте ви чи ні, але ви потрапили в самісінький центр битви, що точиться у Вашингтоні за лаштунками починаючи з 1996 року.

Такого повороту Габріель не очікувала.

— Прошу?

Радниця закурила ще одну цигарку. Тонкі, як нитки, губи стиснули її кільцем, і кінчик цигарки зажеврів червоним вогником.

— Що вам відомо про законопроект під назвою «Про сприяння комерціалізації космічного простору»?

Габріель ніколи про нього не чула і тому розгублено знизала плечима.

— Невже не знаєте? — єхидно перепитала Тенч. — Це мене дивує. Враховуючи платформу, з якою йде на вибори ваш кандидат. Цей законопроект запропонував 1996 року сенатор Вокер. Якщо стисло, ось його зміст: після висадки людини на Місяць НАСА більше не спромоглася ні на що путнє. І тому в законопроекті про-і іопується приватизувати НАСА і негайно дорого продати активи приватним космічним компаніям, дозволивши системі вільного ринку ефективніше досліджувати космос, щоб таким чином зняти;і платників податків тягар фінансування НАСА.

Габріель колись чула про плани приватизації НАСА, але по знала, що ці плани навіть набули вигляду офіційного законопроекту. •.

— Цей законопроект про комерціалізацію, — продовжила Тенч, — уже чотири рази пропонувався на розгляд конгресу. Він схожий на ті, згідно з якими було приватизовано державну галузь із видобутку урану. І всі чотири рази конгрес ухвалював цей законопроект. На щастя, усі чотири рази Білий дім накладав на нього вето. Захарію Герні довелося ветувати його аж двічі.

— На що ви натякаєте?

— Якщо сенатор Секстон стане президентом, то неодмінно підтримає цей законопроект. Я маю підстави вважати, що Секстон безжально і не змигнувши оком продасть активи НАСА зацікавленим комерційним структурам за першої ж нагоди. Коротше кажучи, ваш кандидат підтримає приватизацію космічної агенції замість утримувати її на гроші платників податків.

— Наскільки мені відомо, сенатор ніколи публічно не висловлювався щодо планів приватизації агенції й того чи іншого відповідного законопроекту.

— Дійсно так. Одначе, знаючи його політичні погляди, я припускаю, що він би підтримав такий законопроект.

— Зазвичай приватні структури працюють ефективніше за державні.

— Цю вашу відповідь я потрактую як підтвердження моїх слів. Приватизація НАСА — це насправді жахлива ідея, і є багато причин, чому кожна адміністрація в Білому домі блокувала цей законопроект відтоді, як він потрапив до конгресу.

— Мені вже доводилося чути аргументи проти приватизації космосу, — зазначила Габріель, — і я добре розумію вашу тривогу.

— Та невже? — нахилилася до неї Тенч. —А які саме аргументи доводилося вам чути?

Габріель збентежено завовтузилася у кріслі.

— Зазвичай це стандартні, суто абстрактні побоювання, що коли ми приватизуємо НАСА, то нинішнє прагнення до нових наукових відкриттів зміниться на прагнення отримати прибуток за рахунок тих чи інших комерційних проектів.

_ — Це дійсно так. Космічна наука одразу ж помре. І замість витрачати кошти на дослідження нашого Всесвіту, приватні космічні компанії будуть виснажувати астероїди, безжально видобуваючи з них корисні копалини, будуватимуть космічні готелі для туристів і надаватимуть послуги з запуску комерційних супутників. Навіщо приватним компаніям Перейматися вивченням походження нашого Всесвіту, якщо на вкладені мільярди вони не отримають ані цента прибутку?

, — А чому ви впевнені, що не перейматимуться? — спробувала заперечити Габріель. — Адже можна буде створити, наприклад, Національний фонд космічних досліджень, який фінансуватиме виключно наукові космічні програми.

— Ми вже маємо таку систему. І вона називається НАСА.

Габріель замовкла.

— До того ж, — продовжила Тенч, — відмова від наукових досліджень на догоду наживі — це лише побічна проблема. І дуже незначна в порівнянні з тим хаосом, який запанує, якщо дати приватним компаніям хазяйнувати в космосі на власний розсуд. Якщо ми так зробимо, то знову матимемо Дикий Захід, тільки цього разу — в космосі. Ми знову матимемо натовпи переселен-ців-піонерів, що заявлятимуть права на ділянки на Місяці та на астероїдах, а потім захищатимуть ці права силою. Я вже чула пропозиції компаній розміщувати у космосі гігантську неонову рекламу. Я вже бачила клопотання стосовно створення космічних готелів та туристичних атракціонів, де запропоновано викидати відходи в космічний простір. І ці купи сміття обертатимуться на земній орбіті або мандруватимуть у відкритому космосі. А буквально вчора я навіть прочитала, що одна компанія пропонує перетворити космос на такий собі мавзолей, запускаючи в нього домовини з небіжчиками. Класно, еге ж? Уявіть собі, що який-небудь супутник зв’язку налітає у космосі на домовину. А минулого тижня до мого кабінету завітав один мільярдер, голова ради директорів великої корпорації. Знаєте, про що він клопотався? 11 ро те, щоб притягнути ближче до Землі астероїд для видобутку мінералів. Довелося нагадати цьому типові, що, коли підтягнути астероїд до Землі, це може призвести до катастрофи глобальних масштабів! Можу запевнити вас, міс Епї; що у разі ухвалення цього законопроекту серед натовпу підприємців, які ринуться освоювати космічний простір, не буде науковців-ракетників. То будуть спритні ділки з тугими кишенями та порожніми головами.

— Доволі переконливі аргументи, — зазначила Габріель, — і можу вас запевнити, що сенатор Секстон серйозно на них зважатиме, якщо йому коли-небудь доведеться розглядати цей законопроект. Але дозвольте спитати — який стосунок усе це має до'мене?

Очі Тенч, що виднілися крізь сигаретний дим, лиховісно звузилися.

— Багатьом людям страх як кортить заробити на космосі купу грошей, і лобісти посилюють свій тиск, аби зняти всі обмеження і відкрити шлюзи. Право вето, яке має президент, — це єдина перешкода на шляху до приватизації... на шляху до повної анархії в космосі.

— Виходить, президент Захарій Герні молодець, що наклав вето на цей законопроект.

— Але я боюся, що ваш кандидат не буде настільки розважливим у разі свого обрання.

— Повторюю — сенатор, якщо його оберуть, ретельно зважить усі за і проти, приймаючи рішення стосовно цього законопроекту.

Але Тенч явно не поділяла її впевненості.

— А ви знаєте, скільки коштів витрачає сенатор Секстон на свою рекламу в засобах масової інформації?

Це запитання здалося Габріель дещо дивним.

— Ці цифри відомі широкій громадськості, ніхто не робить з них таємниці,

— Понад три мільйони на місяць.

Габріель знизала плечима.

— Приблизно стільки... — Ця цифра більш-менш відповідала дійсності.

— Це дуже багато грошей, ви так не вважаєте?

— А він має дуже багато грошей.

— Так, він усе добре спланував у своєму житті. Точніше, уклав вигідний шлюб. — Тенч зробила паузу і видихнула дим. — Така сумна історія вийшла з його дружиною Кетрін. Її смерть стала для нього страшним ударом. — Тенч трагічно зітхнула, вочевидь удавано. — Вона померла не так давно, наскільки я пам’ятаю?

— Або ви почнете говорити конкретно, або я зараз піду.

Тенч закашлялася, а потім простягнула руку до товстого коричневого конверта. Витягнувши з нього невеличкий стос скріплених паперів, вона подала його Габріель.

— Це фінансова звітність Секстона.

Габріель здивовано переглянула документи. Звітність за декілька останніх років. Хоча помічниця сенатора і не була втаємничена в тонкощі секстонівських фінансів, вона інтуїтивно відчула, що ці дані справжні: банківські рахунки, рахунки кредитних карток, акції, нерухомість, борги, прибутки на вкладений капітал і збитки.

— Це приватна інформація. Де ви її роздобули?

— Моє джерело інформації — не ваша справа. Але якщо ви завдасте собі клопоту вивчити ці документи, то чітко побачите, що сенатор Секстон не має тих грошей, які зараз витрачає. Після смерті Кетрін він розтринькав велику частину її спадку на невдалі інвестиції, предмети розкоші та на забезпечення своєї перемоги на попередніх партійних виборах. Півроку тому ваш кандидат був банкрутом.

Може, вона блефує? Якщо Секстон і справді збанкрутів, то цього не можна було сказати з його поведінки. Навпаки: він щотижня замовляв дедалі більше політичної реклами.

— Ваш кандидат, — продовжила Марджорі Тенч, — витрачає грошей у чотири рази більше за президента. А власних коштів він не має.

— Ми отримуємо багато пожертв.

— Так, декотрі з них законні.

Габріель різко підвела голову.

— Прошу?

Тенч нахилилася через стіл, і Габріель відчула її нікотиновий подих.

— Габріель Еш, зараз я поставлю вам запитання і раджу дуже добре подумати, перш ніж відповідати. Позаяк од вашої відповіді залежить, чи проведете ви кілька наступних років за ґратами, чи залишитеся на волі. Вам відомо про те, що сенатор' Секстон бере величезні незаконні суми від космічних компаній, які сподіваються заробити мільярди від приватизації НАСА?

Габріель отетеріло витріщилася на неї.

— Це абсурдне припущення!

, — Ви хочете сказати, що вам невідомо про цей бік його діяльності?

— Гадаю, якби сенатор і справді брав такі величезні хабарі, як ви кажете, то я б неодмінно про це знала.

Тенч холодно посміхнулася.

— Габріель, я розумію, що сенатор Секстон — не зовсім чужий вам чоловік і ви багато про нього знаєте, але запевняю: ви ще дуже багато не знаєте про цього чоловіка.

Габріель обурено підвелася.

— Нашу зустріч закінчено.

—-Навпаки, — заперечила Марджорі Тенч, дістаючи з конверта решту його вмісту і.розкладаючи на столі. — Наша зустріч тільки-но починається.

У «гримерці» житлосфери Рейчел Секстон відчула себе астронавтом, коли надягала автономний захисний костюм чорного кольору. Цей суцільний костюм нагадував надувний підводний скафандр. Його двошарова м’яка тканина з «ефектом пам’яті» мала отвори, крізь які подавався щільний гель, що допомагав регулювати температуру тіла як у.гарячому, так і в холодному довкіллі.

Коли Рейчел натягувала на голову еластичний каптур костюма, її погляд упав на директора НАСА. Він стояв біля дверей наче вартовий і був явно невдоволений цією невеличкою вимушеною експедицією.

Оснащуючи кожного всім необхідним, Нора не припиняла лаятися.

— А оцей — для недоумкуватих опецьків, — сказала вона, кидаючи Марлінсону його костюм.

Толланд майже встиг надягнути свій.

Коли Рейчел повністю застебнулася на зіпер, Нора знайшла на її костюмі клапан і приєднала до нього впускну трубку, обкручену навколо сріблястого бачка.

— Вдихніть, — наказала Нора, відкриваючи клапан.

Рейчел почула сичання, і костюм почав стискатися навколо

неї завдяки гелю з «ефектом пам’яті». Відчуття було таке, наче опускаєш у воду руку в гумовій рукавичці.

Коли на її голові надувся каптур, він натиснув їй на вуха, від чого всі звуки стали приглушеними. «Я буцімто в коконі», — подумала Рейчел.

— Найкраще в цьому костюмі, — зазначила Нора, — це його підкладка. Можна впасти на дупу і нічого при цьому не відчути.

І Рейчел їй повірила, бо почувалася так, наче її зашили в матрац.

Нора подала їй декілька інструментів — льодоруб, а також застібки і карабіни зв’язки, які вона прикріпила до ременя, пристебнутого до талії Рейчел.

— І все це для того, щоб пройти якихось двісті ярдів? — спитала Рейчел.

Нора звузила очі.

— Ви йдете чи ні?

Толланд підбадьорливо кивнув Рейчел.

— Нора просто церестраховується.

Коркі, посміюючись, підключився до резервуара і надув свій костюм.

— Таке враження, що я увібрався у величезний презерватив.

Нора роздратовано простогнала.

— Хлопче, час би вже знати, що таке презерватив і як ним користуватися, незайманий ти наш.

Толланд присів біля Рейчел. Зав’язуючи їй важкі черевики та прикріплюючи до них шпичаки, він слабко посміхнувся.

— Ти дійсно хочеш піти? — У його очах промайнув вираз майже батьківської турботи, і вона одразу ж відчула симпатію до цього чоловіка.

Рейчел сподівалася, що Майкл не помітив її зростаючої триноги. Двісті ярдів... це ж зовсім недалеко.

— А ти, певно, думав, що захват можна відчути лише у відкритому морі під час сильного шторму?

Толланд, прикріплюючи власні альпіністські шпичаки, захихотів.

— Насправді вода в рідкому стані, подобається мені значно більше, аніж у замерзлому.

— Я ніколи не була великим фаном води та льоду, — зазначила Рейчел. — Колись, іще малою дівчинкою, я провалилася крізь кригу. І відтоді вода мене завжди нервує.

Толланд співчутливо поглянув на неї.

— Шкода. Коли все це скінчиться, приїжджай до мене на «Гою». І я зміню твоє ставлення до води. Це я тобі обіцяю.

Запрошення здивувало її. Дослідне судно «Гоя» було добре відоме завдяки програмі Толланда «Дивовижні моря» та репутації одного з найнезвичайнішір: плавзасобів у океані. Хоча візит на це судно й обіцяв Рейчел чимало нервових потрясінь, вона знала, що відмовитися буде важко.

— Наразі «Гоя» стоїть на якорі за дванадцять миль від узбережжя Нью-Джерсі, — зауважив Толланд, вовтузячись із застібками.

— Схоже, що для неї це не зовсім звичне розташування.

— А ось і ні. Атлантичне узбережжя — дивовижне місце. Ми збиралися знімати новий документальний фільм, але президент безжально перервав цей процес.

Рейчел розсміялася.

— Документальний фільм? А про що?

— Про гігантську акулу-молот і мегаплюми.

Рейчел спохмурніла.

— Добре, що я заздалегідь поцікавилася.

Толланд нарешті впорався із застібками і підвів голову.

— Якщо серйозно, то я вже два тижні займався зйомками. Вашингтон недалеко від узбережжя Нью-Джерсі. Вибирайся до мене, коли повернешся додому. Нема чого марнувати життя, живучи у страху перед водою. Моя команда розгорне перед тобою червоний килим.

їхню розмову перервав пронизливий, як автомобільна сирена, голос Нори:

—- Ви йдете зі мною надвір чи мені принести вам шампанського та свічок?

Габріель Еш не знала, що й думати про ті документи, які розклала перед нею на столі Марджорі Тенч. Тут були фотокопії листів, факсів, роздруківки телефонних розмов, і все це, здавалося, підтверджувало припущення, що сенатор Секстон підтримував таємні стосунки з приватними космічними компаніями.

Тенч підштовхнула до Габріель двійко зернистих чорно-білих фотографій. ^

— Гадаю, це для вас не новина?

Помічниця сенатора поглянула на фото. На першому сенатор Секстон виходив із таксі в якомусь підземному гаражі. Але ж Секстон ніколи не користується послугами таксі! Габріель перевела погляд “на друге фото — сенатор сідає до білого мінівена в гаражі. Можна було розгледіти, що в мінівені на нього чекав якийсь дідуган.

— А це хто? — поцікавилася Габріель, сумніваючись у справжності знімків.

— Велике цабе з ФКК.

На обличчі Габріель з’явився непевний вираз — фонд «Космічний кордон»?

Фонд був чимось на кшталт спілки приватних космічних ком-липій. Він представляв інтереси космічних підрядників, підприємців та багатих авантюрників — усіх приватних організацій, іацікавлених у виході в космос. Вони зазвичай критикували

11 АСА, стверджуючи, що космічна програма Сполучених Штатів вдається до нечесних бізнесових прийомів, щоб» перешкодити приватним компаніям організувати запуск космічних кораблів власними силами.

— Наразі ФКК, — продовжила Тенч, — об’єднує понад сто великих корпорацій,та декілька дуже багатих підприємств, які і іетерпляче чекають ратифікації закону про комерціалізацію космосу.

Габріель замислилася. Цілком очевидно, що ФКК був дуже за>-цікавлений у підтримці виборчої кампанії сенатора Секстона, хоча останній і намагався триматися на певній відстані через їхню суперечливу лобістську.тактику. Нещодавно ФКК публічно виступив з гучними закидами; звинувачуючи НАСА в тому, що врна фактично перетворилася на незаконну монополію, чия забезпечена владою здатність працювати збитково і не прогорати була кричущим прикладом нечесної конкуренції щодо приватних фірм. Як заявляв ФКК, щоразу, коли телефонна компанія «АТ&Т» хотіла запустити власний супутник зв’язку, декілька приватних космічних компаній погоджувалися виконати це замовлення за помірну ціну 50 мільйонів доларів. На жаль, у справу завжди втручалася НАСА і пропонувала запустити супутник лише за двадцять п’ять мільйонів. Ґце тоді, коли собівартість такого запуску для НАСА складала вп’ятеро більшу суму! Працюючи у збиток, НАСА, таким чином, зберігає свою монополію в космосі, стверджували юристи ФКК. А розплачуватися за це доводиться платникам податків.

— На цьому фото видно, — сказала Тенч, — що ваш кандидат потайки зустрічається із представниками організації, яка лобіює інтереси приватних космічних компаній, — Радниця президента кивнула на декілька інших документів, що лежали на столі. — У нашому розпорядженні також копії внутрішніх меморандумів ФКК. У цих доповідних записках компаніям-членам фонду настійно рекомендують збирати великі суми грошей — відповідно до їхніх чистих активів — і переказувати на рахунки, контрольовані сенатором Секстоном. Фактично ці компанії об’єднали зусилля, аби проштовхнути Секстона на посаду президента Сполучених Штатів. З огляду на це можу припустити лише одне: він погодився ратифікувати закон про комерціалізацію космосу та приватизацію НАСА в разі свого обрання.

Габріель недовірливо поглянула на стос документів.

— Невже ви хочете, щоб я повірила, ніби Білий дім має свідчення повністю незаконного фінансування виборчої кампанії свого конкурента, але чомусь тримає ці докази в секреті?

— А у що б ви повірили?

Габріель кинула на Марджорі Тенч гнівний погляд..

— Якщо чесно, то, враховуючи ваші здібності до маніпуляції, напрошується логічніше пояснення: ви намагаєтеся обдурити мене, використовуючи фальшиві документи та фото, скомпільовані якимось здібним співробітником Білого дому на його офісному комп’ютері.

— Таке може бути, згодна. Але це неправда.

— Неправда? Але тоді як ви роздобули цю внутрішню документацію? Ресурси, необхідні для того, щоб організувати її викрадення, явно перевищують можливості Білого дому!

— Маєте рацію. Ця інформація дісталася нам як несподіваний подарунок.

Габріель розгубилася, не знаючи, що сказати.

— І майте на увазі, — додала Тенч, — що у нас багато такої інформації. Річ у тім, що президент має чимало впливових політичних союзників, котрі зацікавлені в тому, щоб він залишився на своїй посаді. Згадайте, що ваш кандидат збирається скорочувати витрати скрізь і всюди, а насамперед тут, у Вашингтоні. Сенатор Секстон мав необережність заявити про необхідність безжального скорочення роздутого — на його думку — бюджету ФБР, представляючи його як класичний приклад марнотратства держави. Він зробив також кілька залпів по податковій службі. Певно, дехто у ФБР чи в податковій трохи занепокоївся такими «далекосяжними» планами.

Дата добавления: 2015-09-05