Гігієнічні вимоги до організації і обладнання робочих місць з ПК

Згідно ДСанПІН 3.3.2.007-98 “Державних санітарних правил і норм роботи з візуальними дисплейними терміналами електронно-обчислювальних машин” робочі місця з ПК слід так розташовувати відносно світлових прорізів, щоб природнє світло падало збоку переважно зліва. Робочі місця з ПК повинні бути розташовані від стіни з віконними прорізами на відстані не менш, як 1,5 м, від інших стін на відстані -1 м, відстань між столами повинна складати не менш 1,5 м. При розміщенні робочого місця поряд з вікном кут між екраном дисплея і площиною вікна повинен складати не менше 90⁰ (для виключення відблисків) частину вікна, що прилягає бажано зашторити. Недопустиме розташування ПК, при якому працюючий повернений обличчям або спиною до вікон кімнати або до задньої частини ПК, в яку монтуються вентилятори. При розміщенні робочих столів з ПК слід дотримувати такі відстані між бічними поверхнями ПК 1,2 м, відстань від тильної поверхні одного ПК до екрана іншого ПК - 2,5 м.

Екран монітору ПК має розташовуватися на оптимальній відстані від очей користувача, що становить 600-700 мм, але не ближче ніж 600мм з урахуванням розміру літерно-цифрових знаків і символів.

Для розрахунку освітленості, особливо в досить складних умовах середовища, широко використовуються спеціалізовані комп’ютерні програми, які дозволяють окрім розрахунку «побачити» розподіл освітленості в об’ємному 3D представленні. Програма DIALux належить до безумовних лідерів за своїми можливостями серед безкоштовних програм. Розробка німецької компанії DIAL GmbH на сьогодні є однією з найбільш універсальних і тому поширених програм. Більшість виробників світлотехнічної продукції у цілому світі мають свої бази даних світильників для роботи з цією програмою.

Рис.1. Приклад графічного відображення розподілу освітленості в програмі DIALux

Програма дозволяє розраховувати внутрішнє і зовнішнє освітлення при заданому типі і кількості світильників і їх розташуванні. При розрахунку враховується геометрія приміщень, колір і текстура поверхонь, а також розставлені в приміщенні меблі. Результатами розрахунку є графічне зображення розподілу освітленості робочою поверхнею і загальний тривимірний вигляд освітленого приміщення (рис.1). Крім того, можна отримати ізолінії постійної освітленості, таблицю і графік освітленостей, інформацію про світильники і їх паспортні дані.

Методика розрахунку освітлення точковим методом –

лінії, що світяться

Загальне рівномірне освітлення при відсутності суттєвих затінень може розраховуватися будь-яким методом. Найчастіше використовується метод коефіцієнта використання, але в найбільш відповідальних випадках при світильниках прямого світла надають перевагу точковому методу.

Випромінювачі, довжина яких перевищує половину розрахункової висоти h,розглядаються як лінії, що світяться. Характеристиками ліній, що світяться є поздовжня і поперечна криві сили світла елементів, які утворюють лінію, і лінійна щільність світлового потоку ламп F'. Поперечна крива задається даними з каталогів.

Поздовжня крива часто характеризується параметром т. (Крива сили світла описується таким рівнянням: ). Для світильників з розсіювачами приблизно можна вважати т дорівнює 1,25, а для світильників з екрануючими гратками, що створюють в поздовжній площині захисні кути 15-30-45°, - т дорівнює 1.5-2.0-3.0 відповідно.

Щільність потоку визначається діленням сумарного потоку ламп в лінії F на її довжину L, причому лінії з рівномірно розподіленими по їх довжині розривами l розглядаються при розрахунку як безперервні, якщо l < 0,5 h, і під L розуміємо габаритну довжину лінії. Для довгих ліній з такими ж розривами можна вважати

(5)

де F - потік ламп в суцільному елементі, довжиною l.

При l > 0,5h для кожної суцільної ділянки лінії окремо визначається F' і освітленість, що створюється цією ділянкою.

Розрахункові графіки і таблиці дозволяють визначити відносну освітленість e (тобто освітленість при F' = 1000 лм/м і h= 1м), причому безпосередньо визначається освітленість точок, які лежать навпроти кінця лінії. Освітленість інших точок визначається шляхом поділу ліній на частини або доповнення їх уявними відрізками, освітленість від яких потім віднімається (рис.1).

Рис. 2.Освітленість точок, що не лежать навпроти кінця лінії

При загальному рівномірному освітленні контрольні точки, як правило, вибираються посередині між рядами світильників.

При великій довжині рядів (починаючи приблизно від 2h) досить помітно позначається зменшення освітленості біля їх кінців (вдвічі в порівнянні з освітленістю центральних ділянок при рядах необмеженої довжини).

Для компенсації цього досить продовжити лінію на 0,5 h за межі поверхні, що освітлюється або на такій же довжині біля меж цієї поверхні здійснити подвоєнне значення F', або доповнити подовжні ряди світильників поперечними, що їх замикають. Вибравши один з наведених заходів контрольна точка може вибиратися навпроти середини рядів.

Рис. 3.Лінійні ізолюкси для світильників ЛВП02 (вбудовані і світильники на стелі з розсіювачами з граткою)

Рис. 4.Лінійні ізолюкси для світильників ЛПО13; ПВЛМ –Р (вбудовані і світильники на стелі з дзеркальими відбивачами з граткою з ПРА)

Рис. 5.Лінійні ізолюкси для світильників ПВЛМ –Р (підвісні дифузні світильники з лампами ЛБР з граткою)

Рис. 6.Лінійні ізолюкси для світильників ЛДР, ЛСП02 (підвісні дифузні світильники з граткою)

Рис.7. Лінійні ізолюкси для світильників ЛСП01-2х80;

ЛСП01-2х150 (підвісні світильники з дзеркальними

відбивачами з граткою з ПРА)

Таблиця 1

Технічні дані люмінісцентних ламп

Тип лампи	Потужність лампи, Вт	Напруга на лампі, В	Світловий потік , лм	Довжина лампи , мм	Діаметр, мм
ЛБ 15-4				451,6
ЛБ 20-4				604,0
ЛБ 30-4				908,8
ЛБ 40-4				1213,6
ЛБ 65-4				1514,2
ЛБ 80-4				1514,2

Для визначення e найбільш зручні графіки лінійних ізолюкс (рис. 2-6). При користуванні ними за планом вимірюються розміри р і L (рис. 7),

Рис. 7.Розміри, що визначають положення лінії по відношенню до контрольної точки

далі знаходяться відношення р' = р:h і L' = L:h і для точки на графіку з координатами р' і L' визначається e.

Лінії, для яких L' > 4, при розрахунках практично можуть розглядатися як нескінченно довгі.

Лінійна щільність потоку F' визначається за формулою:

(6)

Підсумовуючи значення e від найближчих ділянок, що створюють освітленість у розрахунковій точці визначають Se. Коефіцієнт m, враховує дію віддалених світильників, відбиття поверхонь приміщення та характер світлорозподілу. Значення m приймається в межах 1,1-1,2. Коефіцієнт запасу к=1,5.

Для компонування лінії знаходиться загальний необхідний світловий потік ламп в лінії F = F'L. Число світильників в лінії при вибраному типі світильника і світловому потоці вибраного типу ламп в кожному світильнику визначається: . Сумарна довжина світильників співставляється з довжиною приміщення.

Формула (6) може бути використана також для визначення Е при заданому F'.

При відсутності для даного світильника лінійних ізолюкс (але при відомому, звичайно, світлорозподілі світильника) можливе визначення e по таблиці, складеної для усередненого значення m =1,5[1]. У цьому випадку, визначивши, як звичайно, р і L, знаходимо за таблицею f (р',L')і a [1]; знаючи a, знаходимо і визначаємо відносну освітленість:

(7)

Приклад. Необхідно розрахувати освітлювальну установку, показану на рис.8, на найменшу Е = 500 лк при k = 1,5. Світильники ЛДР з лампами ЛБ; h = 3 м.

Рис. 8.Розміщення освітлювальної установки в приміщенні

Точка А освітлюється шістьма “напіврядами", відміченими цифрами від 1 до 6 (рис. 8). Значення р, L, р', L' і визначені за рис.5 величини є вказані в табл.2.

Напівряд	р	L	р'	L'	e
1 і 3	1,25		0,42	0,67	2 х 102
	3,75		1,25	0,67
2 і 4	1,25		0,42		2 х 150
	3,75		1,25
					Sе=569

Приймаючи m = 1,1, знаходимо лінійну щільність світлового потоку F ’:

У кожному ряді повний потік ламп становить: . Число світильників N марки ЛДР в лінії при світловому потоці лампи марки ЛБ 20-4 визначається: світильників (з двома лампами в кожному потужністю 20Вт). Сумарна довжина світильників в ряді визначається: L = N Світильники добре вписуються в ряд, заповнюючи його майже без розривів (при лампах більшої потужності ряд мав би розриви).

Література.

1.Кнорринг Г.Я. Справочная книга для проектирования электрического освещения. - М.: Энергия, 1976. - 284с

2.ДСанПІН 3.3.2.007-98. Державні санітарні правила і норми роботи з візуальними дисплейними терміналами електронно-обчислювальних машин

3. ДБН В 2.5.28-2006. Природне та штучне освітлення.

Дата добавления: 2015-09-05