Страхування в туризмі - це система відносин між страховою компанією і туристом по захисту його життя і здоров'я та майнових інтересів.

Особливості страхування в туризмі

Страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів громадян та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати громадянами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій).

Страхування в туризмі - це система відносин між страховою компанією і туристом по захисту його життя і здоров'я та майнових інтересів.

Страхування здійснюється також господарюючими суб'єктами, які страхують своє майно, транспортні засоби, фінансові ризики. Ці види страхування в туризмі проводяться в тому ж порядку, що й страхування в інших галузях економіки.

Страховиками визнаються юридичні особи, створені у формі акціонерних, повних, командитних товариств або товариств з додатковою відповідальністю згідно із Законом України "Про господарські товариства" з урахуванням особливостей, передбачених цим Законом, а також, хто одержали у встановленому порядку ліцензію на здійснення страхової діяльності. Страхова діяльність в Україні здійснюється тільки страховиками-резидентами України.

Сутність страхування, як і будь-якої іншої економічної категорії, визначається її функціями. Страхування виконує чотири функції: ризикову, попереджувальну, ощадну,контрольну.

Особливості страхування в туризмі стосуються безпосередньо страхування туристів. Застосовуються наступні види страхування: медичне; від нещасного випадку; майнове; на випадок затримки транспорту; витрат, пов'язаних із неможливістю здійснити поїздку; асистанс; страхування відповідальності власника автотранспортних засобів та інші.

Одним із основних видів страхування в туризмі є медичне страхування, яке, в основному, покриває всі витрати на медичні послуги, послуги стаціонарного лікування, перевезення машиною швидкої допомоги, придбання ліків, догляд за хворим, а у випадку смерті за кордоном - траспортування тіла на батьківщину.

Не менш важливим є страхування від нещасних випадків. Страховим випадком визнаються: смерть застрахованого, яка настала в результаті нещасного випадку, що відбувся із застрахованим під час дії договору страхування; інвалідність, одержана в результаті нещасного випадку; часткова втрата працездатності в результаті нещасного випадку, який мав місце під час дії договору страхування.

Стаття 17 Закону України "Про туризм" передбачає, що "Страхування туристів (медичне та від нещасного випадку) обов'язкове і здійснюється суб'єктами туристичної діяльності на основі угод зі страховими компаніями, які мають право на здійснення такої діяльності".

Суб'єкт туристичної діяльності, який надає туристичні послуги, зобов'язаний забезпечити страхування туристів та осіб, які їх супроводжують. Для цього договір страхування із страховиком можуть укласти самі туристи або суб'єкт туристичної діяльності як агент страхової компанії. У першому випадку перевіряється наявність у туриста страхового полісу і його копія додається до договору про надання туристичних послуг. У другому – договір страхування укладається безпосередньо в туристичному підприємстві агентом страхової компанії, яка має ліцензію на право здійснення діяльності, пов'язаної з організацією медичного страхування і страхування від нещасного випадку.

Особливим видом страхування є асистанс. Він забезпечує туристів або спеціалістів, відряджених за кордон, допомогою на місці в технічній (ремонт автомобіля), грошовій або іншій формі.

Асистанс - це перелік послуг (в межах угоди), які надаються в необхідний момент в натурально-речовій формі або у вигляді грошових коштів через технічне, медичне і фінансове сприяння.

Об'єктом страхування відповідальності власників автотранспорту є їх громадянська відповідальність за можливе спричинення шкоди іншим особам при дорожньо-транспортній пригоді. Завдані матеріальні збитки та витрати, зумовлені нанесенням тілесних пошкоджень потерпілим громадянам, підлягають відшкодуванню страховою компанією. За цим видом страхування виплачуються матеріальні збитки, пов'язані з відновленням транспортних засобів та іншого майна, проводиться оплата витрат на лікування потерпілих громадян, протезування, перекваліфікацію, відшкодовуються втрати сімейного бюджету у зв'язку із тілесними пошкодженнями або смертю потерпілого тощо.

В міжнародній страховій діяльності страхування відповідальності власників автотранспорту відоме під назвою "зелена картка".

"Зелена картка" - це система міжнародних угод про обов'язкове страхування громадянської відповідальності автовласника. Свою назву вона отримала за кольором і формою страхового полісу.

Система "зелена картка" створена в 1949 році і гарантує вільне пересування транспортних засобів у межах кордонів 32 держав.

Обсяг відповідальності у зв'язку із заподіяною шкодою регулюється, як правило, діючим в цій країні законом про обов'язкове страхування громадянської відповідальності автовласників.

Практично у всіх європейських країнах страхування громадянської відповідальності власників транспортних засобів обов'язкове. Такі країни об'єднались у систему "Зелена картка", де тісно співпрацюють уряди, національні бюро "Зеленої картки" і страхові ринки.

Права та обов'язки туристів і підприємств, що надають туристичні послуги, гарантуються статтями 20, 21, 22 Закону України «Про туризм», а також договорами (контрактами), укладеними між туристами і підприємствами.

• Єдиним документом, що підтверджує статус особи або групи осіб як туристів, і який є підтвердженням оплати та права на отримання туристичних послуг в Україні (внутрішній туризм) або за кордоном (зарубіжний туризм) є туристський ваучер (путівка) - далі ваучер. У ваучері вказуються: номер ліцензії Держкомтуризму України, назва та адреса приймаючої сторони, прізвище туриста або керівника групи, кількість туристів, кількість днів туру, дати прибуття та виїзду, маршрут, назва готелю та клас обслуговування, види транспорту, відмітка про оплату туру та фактично надані послуги.
• Ваучер є фінансовим документом суворої звітності і призначений для розрахунків між направляючим та приймаючим туристичними підприємствами, які співпрацюють на підставі укладених між ними договорів (контрактів). До цих договорів (контрактів) туристичні підприємства-партнери додають зразки своїх ваучерів.

Ваучери українських туристичних фірм виготовляються за зразком, який затверджується Держкомтуризмом України.

Бланк ваучера є єдиним за формою як для туриста індивідуально, так і для груп туристів.

Єдиним документом, що підтверджує статус особи чи групи осіб як туристів, оплату та право на отримання туристичних послуг є ваучер (туристична путівка). Ваучер є фінансовим документом суворої звітності, що призначений для розрахунків між туристичними підприємствами -партнерами. Зразок бланку ваучера обов'язково додається до угоди. Бланк ваучера є єдиним за формою як для туриста-індивідуала, так і для групи туристів. Ваучер виписується на підставі досягненої домовленості між туристок) фірмою і туристом після оплати замовлених послуг та отримання підтвердження від приймаючої сторони про готовність їх надання в повному обсязі в замовлений термін. Ваучер може бути виписаний туристу або групі туристів як на весь комплекс обслуговування по туру, так і на окремі послуги (за домовленістю).

3.3 Ваучер виписується туристу або групі туристів на весь комплекс обслуговування або на окремі послуги.

Підставою для видачі заповненого ваучера є оплата замовлених послуг, а також письмове підтвердження готовності до прийому туристів від приймаючого туристичного підприємства направляючому туристичному підприємству.

1.4 Ваучер для туриста або групи туристів заповнюється у трьох екземплярах за єдиним номером.

Перший і другий екземпляр ваучера видається туристу або керівнику групи туристів під розпис перед початком туру. Турист або керівник групи туристів пред'являє їх представнику приймаючого туристичного підприємства в першому пункті обслуговування по маршруту. Після закінчення туристичного обслуговування, що було передбачене ваучером, турист або керівник групи туристів в останньому пункті обслуговування на двох екземплярах ваучера засвідчує особистим підписом фактично отримані послуги та конкретний перелік послуг, які були передбачені контрактом, але не були надані туристичним підприємством, що приймало туристів.

Перший екземпляр ваучера передається представникові туристичного підприємства, що приймає туристів, другий екземпляр ваучера з записом про незабезпечені послуги і завірений печаткою приймаючого туристичного підприємства повертається до туристичного підприємства, що направляло туристів, для взаєморозрахунків та розрахунків з туристами.

Третій екземпляр ваучера зберігається в бухгалтерії направляючого туристичного підприємства.

1.5 Туристичне підприємство, власник ваучера, зобов'язане на першу вимогу контролюючих органів або осіб, ними уповноважених, пред'явити всю необхідну документацію щодо використання бланків ваучерів.

Непридатні до використання бланки ваучерів списуються відповідно до вимог, що стосуються документів суворої звітності.

3.6 Вимоги до проектування туристичних послуг, в тому числі до порядку розробки і оформлення документів, а також забезпечення безпеки туристів і екскурсантів та вимоги до якості обслуговування туристів, обумовлені чинними в Україні державними та міждержавними стандартами на туристично-екскурсійне обслуговування.

8. Організація екскурсійного, культурно-видовищного та лікувально-оздоровчого обслуговування туристів, їх дозвілля

· Екскурсійне та культурно-видовищне обслуговування туристів включає організацію екскурсій, відвідування музеїв, виставок, національних, природних та регіональних ландшафтних парків, зоологічних та ботанічних садів, окремих пам'яток історії і природи, археології, архітектури та інших екскурсійних об'єктів; організацію бесід, кінолекторіїв та «круглих столів»; відвідання театрів, концертів, участь у фольклорних святах, фестивалях мистецтв та народних гуляннях; зустрічі дружби; відвідання об'єктів соціального характеру - промислових і сільськогосподарських підприємств, навчальних закладів, дитячих та медичних установ, громадських організацій, творчих майстерень, сімей тощо.

· Екскурсійне та культурно-видовищне обслуговування туристів організується фахівцями туристичних підприємств або фізичними особами, що надають такі послуги, на підставі договорів (контрактів).

До проведення екскурсій залучаються екскурсоводи, гіди-перекладачі, які мають відповідну кваліфікацію та спеціальний дозвіл (ліцензію) на право зайняття такою діяльністю.

· Екскурсійне та культурно-видовищне обслуговування туристів здійснюється за програмами, складеними туристичним підприємством, яке здійснює обслуговування, в кожному місті згідно придбаного туру.

· Крім зазначених у програмі екскурсійних та культурно-видовищних заходів, туристичні підприємства можуть організовувати за готівку додаткове обслуговування.

Туристичні підприємства, що займаються екскурсійним обслуговуванням, повинні мати перелік екскурсій та культурно-видовищних заходів, що пропонуються туристам.

· Екскурсійна програма може бути змінена лише за згодою туристів та домовленістю з партнером - суб'єктом туристичної діяльності.

· Лікувально-оздоровче обслуговування туристів включає зайняття фізичною культурою, фізіотерапевтичні процедури і масаж, відвідання саун і лазень, зайняття спортом - лижі, ковзани, вело-мотоспорт, альпінізм, теніс, кінні змагання, а також морські та річкові прогулянки, походи тощо.

8.1 Лікувально-оздоровче обслуговування туристів організується туристичними підприємствами на власній базі або на умовах укладання договорів (контрактів) із спеціалізованими лікувальними та спортивними закладами. База для організації прийому та обслуговування туристів повинна бути належним чином обладнана мати тренажерні зали, кімнати для масажу, зали та майданчики для занять фізкультурою і спортом, промаркіровані траси для одно-та багатоденних походів тощо.

При організації походів з активними засобами пересування, відпочинку на морі, річці тощо туристичні підприємства забезпечують безпеку туристів та охорону навколишнього природного середовища.

8.2 У пунктах довгострокового перебування туристів (готелів рекреаційних зонах; туристські бази, круїзні судна, молодіжні центри і табори тощо) туристичні підприємства повинні дбати про організацію дозвілля туристів, що здійснюється ними за спеціально розробленими планами, які включають масові, групові та індивідуальні заходи:

• проведення конкурсів, турнірів, вікторин, свят Нептуна, днів країн, лотерей тощо;
• організація роботи дискотек, кінозалів, відео та музичних салонів, радіомережі, залів ігор та атракціонів, робота з дітьми;
• користування бібліотекою, більярдною;
• прокат спортінвентаря, настільних ігор тощо.

Інформація про тур повинна включати:

• країну, місце призначення поїздки;
• засоби транспорту, що використовуються для перевезення туристів, його клас та комфортність (при авіаперевезенні вказати назву авіакомпанії, українська чи іноземна, чартер);
• назву підприємства розміщення туристів, його місце розташування, класність та категорію номеру з переліком наявних в ньому туалета, душу, холодильника, кондиціонера, телефона, телевізора тощо;
• перелік послуг, що надаються туристам (додатково вказати, чи входить у вартість туру користування пляжем, басейном тощо, відстань до моря (пляжу));
• систему харчування (повний пансіон, напівпансіон, шведський стіл чи тільки сніданок);
• дату початку та кінця туру;
• маршрут, програма перебування по кожному дню із зазначенням кількості екскурсій, їх тривалості та тематики;
• транспортно-візові, медичні вимоги в країні перебування для іноземних громадян;
• мінімальну кількість учасників туру, необхідну для того, щоб тур відбувся;
• граничний строк інформування клієнта про ануляцію туру;
• ціну туру в карбованцях і іноземній валюті;
• пільги на дитину з посиланням на вік у відсотковому співвідношенні від загальної вартості туру;
• інші послуги, про які домовились сторони;
• назву та основні реквізити організатора поїздки.
• Туристичне підприємство зобов'язане надавати своїм клієнтам достовірну інформацію про тури, умови обслуговування, вартість послуг, гарантійні зобов'язання, а також надавати туристам допомогу в оформленні візових, митних, медико-санітарних, валютних, страхових та інших необхідних формальностей.
• Здійснюючи рекламу в засобах масової інформації, туристичне підприємство несе відповідальність за недостовірну рекламу і зобов'язане вказувати своє повне найменування та адресу, згідно зі свідоцтвом про державну реєстрацію, номери телефонів, факсів та чинної ліцензії, а також орган ліцензування, що її видав.
• Туристичне підприємство не може збільшувати загальну вартість туру, обумовлену зі своїми партнерами в договорах (контрактах), за винятком випадків загальнодержавної зміни цін та тарифів. В разі зміни вартості послуг з названих причин туристичне підприємство зобов'язане своєчасно інформувати про це своїх клієнтів, в рекламних інформаціях не допускати перебільшення в оцінці якості послуг, що пропонуються клієнтам.
• У всіх випадках (крім форс-мажорних) туристичне підприємство забезпечує виконання своїх зобов'язань перед партнерами, що задіяні в наданні послуг туристам, згідно з укладеними договорами (контрактами) та відповідає перед споживачами (туристами) як за власні дії, так і за дії своїх партнерів.
• При здійсненні своєї діяльності туристичні підприємства керуються чинним законодавством України, відповідними норма тивними документами Держкомтуризму України, що регулюють цю діяльність.

12. Контроль за підприємницькою діяльністю, пов'язаною з наданням туристичних послуг

ü Контроль за виконанням туристичними підприємствами вимог цієї Інструкції (надалі - контроль), здійснюється працівниками Держкомтуризму України, місцевими органами виконавчої влади в галузі туризму та Ліцензійної палати при Міністерстві економіки України.

ü Контроль передбачає:

ü аналіз інформації про діяльність, на яку видається ліцензія;

ü створення (в разі необхідності) комісії для проведення контролю за здійсненням туристичної діяльності;

ü проведення відповідної перевірки на місці;

ü оформлення наслідків перевірки та прийняття рішення.

Періодичність і обсяг проведення контролю встановлює орган ліцензування в залежності від стану якісного надання послуг туристичними підприємствами.

ü Раптовий контроль може бути проведений при надходженні інформації про претензії до якості туристичних послуг від споживачів або органів, що здійснюють державний контроль за якістю надання послуг, на які видана ліцензія.

ü Наслідки перевірки оформляються актом, в якому дається оцінка якості перевірених послуг, стану дотримання умов і правил обслуговування та загальний висновок про можливість подальшого здійснення туристичної діяльності. Акт зберігається в органі ліцензування, що здійснював перевірку, а копія його направляється в туристичне підприємство, що перевірялося.

12.6 У разі порушення чи недотримання туристичним підприємством особливих умов і правил здійснення підприємницької діяльності по наданню туристичних послуг орган, що видав ліцензію або Ліцензійна палата при Міністерстві економіки України можуть дати розпорядження про усунення цих порушень, чи приймають рішення про зупинення, анулювання, визнання такою, що втратила чинність або позбавлення ліцензії за правилами, визначеними Інструкцією про порядок видачі суб'єктам підприємництва спеціальних дозволів (ліцензій) на діяльність, пов'язану з наданням туристичних послуг.

Дохід (маржа) туристичної фірми,якій поділяється на:

ü поточні витрати туристичних фірм на розробку туристичних маршрутів, екскурсійних програм, програм обслуговування туристів у процесі реалізації туру;

ü прибуток туроператора з урахуванням податкових платежів з прибутку;

ü комісійна винагорода на користь турагента та інших посередників, які беруть участь в реалізації туру;

сезонні та інші комерційні знижки для окремих туристів та туристичних груп.

Дата добавления: 2015-09-05