Наче вершники у бурках чорних.

Донеччино, свята моя колиско,

Людських сердець неоцінимий скарб!

Чи ручаї дзвенять, чи пада листя,

Чи осінь ставить свій останній карб –

Люблю тебе, святкову і буденну,

В ранковий час і в надвечірню мить,

Коли вітри свистять в телеантенах,

Коли снігами далечінь шумить.

І, наче вершники у бурках чорних,

Летять навстріч крізь снігову крупу

Далекі, мов з легенди, терикони,

По білому, у вибалках степу.

Слова Жуковського С.

Музика Доната Патричі

Пісня про Донбас

Рідна земле в сонячній короні,

Дорога і люба без прикрас –

В сполохах заграв і шапках териконів,

Із співучим іменем Донбас.

Приспів:

Донбас, ми в підземні глибини за скарбом ідем,

Донбас, ми з тобою не хлібом єдиним живем.

І доля, і щастя - все спільне з тобою у нас,

Вогнений, курганний Донбас!

Край тополь замріяних і кленів,

Золотистих нив і зелен-трав,

Де в містах і білих селищах численних

Кожний з нас під зорями зростав.

Приспів.

В лавах вугіль блиска, як рубіни,

В печах сталь янтарно визріва, -

Недарма тебе перлиною Вкраїни

З гордістю народ наш назива.

Приспів.

Жуковський С.

Робітничий мій Донбас

Ти гримиш мені органом

У роботі повсякчас,

Вогнеликий і курганний,

Мій омріяний Донбас.

Над тобою білі хмари,

Наче лебеді, пливуть...

Славнозвісний вугледаре,

Я не міг тебе минуть.

Бо ж на першому привалі

Я почув іще здаля,

Як мені твої співали

Надра, небо і земля.

Дивним вражений хоралом,

Йшов я степом навмання.

І душа моя вбирала

Ритми сонячного дня.

Юнь мою ти взяв на пробу

І характер замісив.

Я щасливий тим, що робу

Із плеча твого носив.

Тож грими мені органом,

Де б не був я - повсякчас,

Вогнеликий і курганний,

Робітничий мій Донбас.

Жуковський С.

Це ти, моя Донеччино...

Нам всім під сонцем довелось зрости,

Де пролягли далекі сині гони,

Це ти, моя Донеччино, це ти,

Позначена шапками териконів.

Де спалахи відсвічують заграв,

І дзінко котить луни залізниця.

Де кожний з нас уперше покохав

І вийшов в степ,що росами іскриться.

Це ти, моя Донеччино, це ти —

Твої птахи, що линуть над землею.

Твій велелюд, що мужньо до мети

Крокує з Україною всією.

Серця у нас гарячі, як вогні,

Ми прагнем єдності і злагоди у всьому,

Щоб гріли душу рідні нам пісні,

І процвітало щастя в нашім домі.

Нам є що цінувати й берегти,

Багата скарбами підземними країна.

Це ти, моя Донеччино, це ти, —

Сторайдужна перлина України!

Ночовний М.

І все ж Донбас відкрив найпершим

Данко,

І не своє, його вугільне серце запалив.

...Допоки пломеню у наших грудях стане,

Допоки й серце Данко не згорить.

Прачева Л.

Осінь на Донеччині

Сине небо - небокрай,

На землі Донецькій - рай!

Золото дарує осінь

Людям безкоштовно зовсім!

Щиро радість роздає;

Всім і все, що в неї є:

З листя килими чарівні,

Ніжні спогади предивні

І надії пречудові,

І живе, цілюще слово.

Прачева Л.

Подивиться, яка краса,

Подивиться навколо себе!

Нас Донеччина колиса,

Сонце пестить, леліє небо.

Подивиться, яка краса!

Все це нам задля щастя дане:

Кришталева бринить роса –

Хай водою живою стане,

Змиє горе і біль спинить,

І ненависті злу отруту

Допоможе із серця змить,

Щоб плекать в нім любові руту.

Подивиться, яка краса!

Наче мати нас колиса,

Примовляє земля рідна,

ненька:

- У любові живіть, рідненькі,

Не цурайтеся свого дому,

Не бажайте горя нікому.

Бо усі ви для мене - діти,

І болить мені зиму й літо

Моє серденько, все про вас,

Щоб відкрилися очі враз.

Прокидайтеся, схамениться,

Серцем слухайте і дивіться,

Примовляє земля, шепоче,

Захистить нас від лиха хоче.

Сосюра В.

Далекий рідний мій Донбас

встає мов із тумана...

Я оспівав тебе не раз,

зоря моя рум'яна!

В твоїй колисці я гойдавсь,

овіяний гудками,

і за її краї чіплявсь

маленькими руками.

Тобі одній загадок моря

і пісня, що не в'яне,

моя рум'яная зоря,

Донеччина кохана!

1962 р.

Сосюра В.

Донеччино моя!

Донеччино моя, твоїх вітрів дихання

я відчуваю знов, як в ті далекі дні,

коли квітки в росі солодкого світання

над голубим Дінцем всміхалися мені.

Немов душею п 'ю твого труда весну я

у радості степів, у гомоні дібров,

і музику гудків твоїх я знову чую,

Донеччино моя, життя мого любов!

Знов шахти на горі... Дивлюсь на них крізь вії,

і піснею тремтять закохані вуста.

Нехай сніги кругом, та в серце маєм віє

у стороні моїй — і серце розцвіта.

І знову юний я, і лине в карі очі

проміння звідусіль, і весь у ньому я,

мов райдуга, звучу, і в жилах кров клокоче,

неначе музика, Донеччино моя!

Іду полями я, а в глибині, під ними,

у штреків плетиві підземний дивний світ

зітхає, і гримить, і дзвоном повнить рими,

такий близький мені іще з хлоп 'ячих літ.

І мов летять туди думки мої прозорі,

у мареві згадок сплітаючись у спів,

летять у глибину, де лампочки, як зорі,

хитаються й пливуть під кроки шахтарів.

Донеччино моя, героїв світла мати,

твоїх заводів дим, як прапор, у очах.

Ти з піснею мене, коли гули гармати,

послала, щоб тебе прославив я в піснях.

Донеччино моя, моя ти батьківщино,

тобі любов моя і всі мої чуття!

Я до твоїх грудей приникнув, як дитина,

щоб знов набратись сил для пісні і життя.

Ушаков М.

Донбас

Донбас, коханий,

Лагідний раю,

Чарівний, бажаний

Кращого не знаю.

Каштани, тополі,

Троянд кольори.

Дай кращої долі

Славній землі.

Шахти, заводи –

Рідний наш ти.

Рідні народи

Живуть, як брати.

Усі люблять тебе –

Дорослі і діти.

У Бога нам треба

За тебе молити.

Земле мила,

Батьківщино, раю!

Злагоди, миру,

Щастя бажаю!

Ушаков М.

Слава Донеччині

Донецькій край,

Сторононька рідненька,

Щастя бажаю,

Земля - ненько!

Якмамусю кохаю,

Шаную як татка, -

Місця кращого не знаю –

Вулицю, рідну хатку.

Люблю тебе єдину,

Народився де я.

Твій, Донеччино, сину,

Ти - родина моя.

Славлю Донеччину,

Розквітаючу, нову,

Чарівну, не приречену –

Українську я мову.

Дата добавления: 2015-09-05