Успіхи загальної теорії систем

При оцінці нових теорій вирішальним питанням є визначення пояснюватиме і предсказательной цінності цих теорій, що претендують, наприклад, на рішення великого числа проблем, що відносяться до цілісності, телеології і т. д. Безсумнівно, що зміна інтелектуального клімату дозволяє бачити нові, до цього не помічаємо проблеми або бачити проблеми в новому світлі, і це більш важливо, ніж будь-яке одиничне спеціальне дослідження. «Коперніанская революція» в науці означала щось значно більше, ніж просто можливість дещо краще обчислювати руху планет;загальна теорія відносності є більшим, ніж просто поясненням дуже невеликого числа фізичних явищ, не піддаватися раніше аналізу; дарвінізм представляв собою щось більше, ніж просто гіпотетичний відповідь на котрі стали в зоології проблеми; одним словом, у всіх цих випадках велике значення мало зміна, так би мовити, системи. Разом з тим реальне виправдання такої зміни в кінцевому рахунку визначається специфічними успіхами, які не могли бути досягнуті без цієї нової теорії.[4]

Безсумнівно, що загальна теорія систем відкриває перед нами нові горизонти, проте її зв'язок з емпіричними фактами поки ще залишається дуже убогою. Так, теорія інформації у свій час була проголошена «головним напрямком» сучасного наукового дослідження, але, крім первісної сфери свого застосування - техніки, - в інших областях вона не зіграла досі значної ролі. У психології її досягнення в значній мірі обмежені вельми банальними застосуваннями, такими, як аналіз запам'ятовування і т. д. Коли в біології говорять про ДНК як про «закодованої інформації» або про «дробленні коду» при поясненні структури нуклеїнових кислот, це скоріше facon de parler, ніж додатковий погляд на управління протеїновим синтезом. «Теорія інформації, вельми корисна для вирішення задач обчислювальної техніки та аналізу мереж, до цих пір не зайняла значного місця в біології». Теорія ігор також є новим кроком у розвитку математики, який порівнювали за своїми масштабами з ньютонівської механікою і введенням в науку числень, але тут конкретні «застосування є мізерними і нерішучими». Те ж саме можна бачити на прикладі теорії рішень, від якої очікували значного виграшу для прикладної системної науки, але що стосується вельми розрекламованих військових і економічних ігор, то «не існує контрольованої оцінки ефективності цих ігор і методів відбору операторів»[6]

Слід звернути особливу увагу на небезпеки, що криються в наукових досягненнях останніх років. У науці минулого (і частково справжнього) панував однобокий емпіризм. У біології (і психології) тільки збір даних і накопичення експериментів розглядалося як справді «наукова діяльність», теорія прирівнювалася до «спекуляції» чи «філософії» і при цьому забувалося, що просте з'єднання емпіричних даних хоча і означає певний прогрес, але ще не складає власне «науки». Результатом емпіризму стало відсутність достатнього розуміння і підтримки для розвитку теоретичних методів аналізу, що в свою чергу зробило несприятливий вплив на емпіричне дослідження, яке здебільшого стало випадковим, що ведуться навмання. В останні роки в певних галузях науки обстановка кардинально змінилася. Ентузіаз, викликаний отриманими в розпорядження новими математичними і логічними інструментами, привів до гарячкового «побудови моделей» як самоцілі, часто без віднесення їх до емпіричним фактам. Однак експериментування з понятями навмання має не більше шансів на успіх, ніж випадкове експериментування з біологічним психологічним або клінічним матеріалом. Дещо інша ситуація склалася в кібернетиці. Застосовувані тут моделі не є новими. Хоча інтенсивний розвиток цієї області почалося з часу введення терміну кібернетика. З тих пір моделі зворотного зв'язку і гомеостазіса були застосовані до величезного числа біологічних явищ і - дещо менш переконливо - у психології та соціальних науках. Звичайно, у всіх підходах до загальної теорії систем існує така небезпека: ми отримали новий компас для наукового мислення, але дуже важко продертися між Сциллою тривіальності і Харибдою помилкових неологізмів.[4]

Поняття системи висуває проблеми, багато з яких ще далекі від свого вирішення. У минулому дослідження системних проблем призвело до важливих математичним результатами, таким, як теорія інтегродиференціальних рівнянь Вольтера, поняття системи з «пам'яттю», поведінка якої залежить не тільки від наявних в даний час усло-вий, але також від її попередньої історії. Зараз постають нові важливі системні проблеми: наприклад, загальна теорія нелінійних диференціальних рівнянь, станів рухомого рівноваги і ритмічних явищ, узагальнений принцип найменшої дії, термодинамічна визначення станів рухомого рівноваги і т. д.; всі вони чекають свого рішення.

При розгляді того чи іншого дослідження, зрозуміло, не має значення, виступає воно відкрите під назвою «загальної теорії систем» чи ні. Ми не припускаємо давати тут повного або вичерпного огляду. Мета даного непретензійних огляду буде виконана, якщо він зможе виступити своєрідним путівником у дослідженнях, що ведуться в даний час в області загальної теорії систем, а також для наукових сфер, які, можливо, стануть у майбутньому ареною системної діяльності.[5]

Дата добавления: 2015-09-04