Первинні засоби гасіння пожеж. Класи пожеж

Первинні засоби пожежогасіння призначені для ліквідації невеликих осередків пожеж, а також для гасіння пожеж у початковій стадії їх розвитку силами персоналу промислового підприємства до прибуття штатних підрозділів пожежної охорони. Вони є у всіх виробничих приміщеннях, цехах, складах, лабораторіях, майстернях і передаються під охоронну відповідальність безпосередньо керівникам цих об'єктів або іншим посадовим особам з числа інженерно-технічних працівників.

До первинних засобів гасіння пожежі належать вогнегасники, як ручні так і пересувні, бочки з водою, відра, сокири, багри, лопати, ящики з піском, азбестові полотна, повстяні мати, шерстяні ковдри, ломи, пилки тощо.

На промислових підприємствах застосовуються в основному пінні, рідинні, вуглекислотні, вуглекислотно-брометилові, аерозольні та порошкові вогнегасники.

При правильній експлуатації, належному технічному обслуговуванні та кваліфікованому застосуванні вогнегасники є ефективним первинним засобом гасіння пожеж. Користування поданими відомостями допоможе підвищити рівень пожежної безпеки об'єктів, і, тим самим, зменшити матеріальні збитки та людські жертви.

Вогнегасники застосовують для ліквідації пожеж на початковій стадії їх розвитку.

Будівлі, споруди, приміщення, технологічні установки повинні бути забезпечені первинними засобами пожежогасіння: вогнегасниками, ящиками з піском, бочками з водою, покривалами з негорючого теплоізоляційного полотна, грубововняної тканини, повсті, пожежними відрами, совковими лопатами, пожежним інструментом (гаками, ломами, сокирами тощо), які використовуються для локалізації і ліквідації пожеж у їх початковій стадії розвитку.

Ця вимога стосується також будівель, споруд та приміщень, обладнаних будь-якими типами установок пожежогасіння, пожежної сигналізації або внутрішніми пожежними кранами.

Вперше збудовані, після реконструкції, розширення, капітального ремонту об'єкти (будівлі, споруди, приміщення, технологічні установки) повинні бути забезпечені первинними засобами пожежогасіння (згідно з нормами належності) до початку їх експлуатації.

Норми належності первинних засобів пожежогасіння для конкретних об'єктів повинні встановлюватися нормами технологічного проектування та галузевими правилами пожежної безпеки з урахуванням рекомендацій, викладених вище.

Для зазначення місця розміщення первинних засобів пожежогасіння слід встановлювати вказівні знаки згідно з чинними державними стандартами. Знаки повинні бути розміщені на видних місцях на висоті стандартами. Знаки повинні бути розміщені на видних місцях на висоті 2-2,5 м від рівня підлоги як всередині, так і поза приміщеннями (за потреби).

Для розміщення первинних засобів пожежогасіння у виробничих, складських, допоміжних приміщеннях, будівлях, спорудах, а також на території підприємств, як правило, слід встановлюватися спеціальні пожежні щити (стенди).

На пожежних щитах (стендах) повинні розміщуватися ті первинні засоби гасіння пожежі, які можуть застосовуватися в даному приміщенні, споруді, установці. Пожежні щити (стенди) та засоби пожежогасіння мають бути пофарбовані у відповідні кольори за чинним державним стандартом.

Пожежний інвентар повинен мати червоно-біле пофарбування і відповідні написи. Пожежний інструмент фарбується у чорний колір. На пожежних щитах (стендах) необхідно вказувати їх порядкові номери та номер телефону для виклику пожежної охорони. Порядковий номер пожежного щита вказують після літерного індексу «ПШ».

Пожежні щити (стенди) повинні забезпечувати:

захист вогнегасників від потрапляння прямих сонячних променів, а також захист знімних комплектуючих виробів від використання сторонніми особами не за призначенням (для щитів та стендів, установлюваних поза приміщеннями);

зручність та оперативність зняття (витягання) закріплених на щиті (стенді) комплектуючих виробів.

Немеханізований пожежний ручний інструмент, розміщуваний на об'єкті у складі комплектації пожежних щитів (стендів), підлягає періодичному обслуговуванню, яке включає такі операції:

очищення від пилу, бруду та слідів корозії;

відновлення пофарбування з урахуванням вимог стандартів;

випрямлення ломів та суцільнометалевих гаків для виключення залишкових деформацій після використання;

відновлення потрібних кутів загострювання інструмента з дотриманням вимог стандартів.

Вогнегасники слід встановлювати у легкодоступних та помітних місцях (коридорах, біля входів або виходів з приміщень тощо), а також у пожежонебезпечних місцях, де найбільш вірогідна поява осередків пожежі. При цьому необхідно забезпечити їх захист від попадання прямих сонячних променів і безпосередньої (без загороджувальних щитків) дії опалювальних та нагрівальних приладів.

Пожежні щити (стенди), інвентар, інструмент, вогнегасники в місцях установлення не повинні створювати перешкоди під час евакуації.

Переносні вогнегасники повинні розміщуватися шляхом:

• навішування на вертикальні конструкції на висоті не більше 1,5 м від рівня підлоги до нижнього торця вогнегасника і на відстані від дверей, достатній для її повного відчинення;

• встановлювання в пожежні шафи поруч з пожежними кранами, у спеціальні тумби або на пожежні щити (стенди).

Навішування вогнегасників на кронштейни, розміщення їх у тумбах або пожежних шафах мають забезпечувати можливість прочитування маркувальних написів на корпусі.

Експлуатація та технічне обслуговування вогнегасників повинні здійснюватися відповідно до паспортів заводів-виготовлювачів, а також затвердженими у встановленому порядку регламентами технічного обслуговування.

Вогнегасники, допущені до введення в експлуатацію, повинні мати:

облікові (інвентарні) номери за прийнятою на об'єкті системою нумерації;

пломби на пристроях ручного пуску;

бирки та маркувальні написи на корпусі, червоне сигнальне пофарбування згідно з державними стандартами.

Зарядження й перезарядження вогнегасників усіх типів повинні виконуватися відповідно до інструкції з експлуатації. Газові та закачні вогнегасники, в яких маса вогнегасного заряду або тиск середовища менше або більше номінальних значень на 5 % (за температури 20±2 °С), підлягають дозарядженню (перезарядженню).

Використані вогнегасники, а також вогнегасники із зірваними пломбами необхідно негайно направляти на перезарядження або перевірку. Вогнегасники, відправлені з об'єкта на перезарядження, повинні бути замінені відповідною кількістю заряджених вогнегасників.

Вогнегасники, встановлені за межами приміщень або в неопалюваних приміщеннях та не призначені для експлуатації за мінусових температур, повинні зніматися на холодний період. У таких випадках на пожежних щитах та стендах має вміщуватися інформація про місце розташування найближчого вогнегасника.

Відповідальність за своєчасне і повне оснащення об'єктів вогнегасниками та іншими засобами пожежогасіння, забезпечення їх технічного обслуговування, навчання працівників правил користування вогнегасниками несуть власники цих об'єктів (або орендарі згідно з договором оренди).

Успішне гасіння пожежі пов'язане з правильним вибором типу й виду вогнегасника.

Класифікація пожеж дає змогу обрати необхідний вогнегасник, тому що в кожен клас об'єднано пожежі, пов'язані з горінням речовин, що мають подібні характеристики. Для успішної боротьби з пожежами та з метою запобігання використанню непризначеного або неефективного для гасіння даного класу пожежі вогнегасника необхідне знання цих класів, тому що їх символи вказано на корпусах вогнегасників.

В Україні нині діє ГОСТ 27331-87 «Пожарная техника. Классификация пожаров», що встановлює класи пожеж та символи класів пожеж. Класи пожеж подано в табл.11.1.

Таблиця 11.1 Класи пожеж

Позначення класу пожежі	Характеристика класу	Позначення підкласу	Характеристика підкласу
А	Горіння твердих речовин	А1	Горіння твердих речовин, що супроводжується тлінням (наприклад, дерева, паперу, соломи, вугілля, текстильних виробів)
А2	Горіння твердих речовин, що не супроводжується тлінням (напр., пластмаси)
В	Горіння рідких речовин	В1	Горіння рідких речовин, що не розчиняються у воді (наприклад, бензину, ефіру, нафтового палива), а також зріджуваних твердих речовин (напр., парафіну)
В2	Горіння рідких речовин, що розчиняються у воді (напр., спиртів, метанолу, гліцерину
С	Горіння газоподібних речовин (напр., побутовий газ, водень, пропан)
D	Горіння металів	D1	Горіння легких металів, за винятком лужних (наприклад, алюмінію, магнію та їх сплавів)
D2	Горіння лужних та інших подібних металів (наприклад, натрію, калію)
DЗ	Горіння металомістких сполук (наприклад, металоорганічних сполук, гідридів металів)
Е	Горіння електроустановок

Вогнегасні речовини (ВР) — це речовини, що мають фізико-хімічні властивості, які дають змогу створити умови для припинення горіння.

Нині широко використовуються такі вогнегасні речовини: вода, вода з домішками, піна (хімічна або хімічно-механічна), вогнегасні порошки, вуглекислий газ, галогеновані вуглеводні.

Вода — рідина за температури від 0 до 100 °С. Способи подання — компактний або розпилений струмінь.

Вода з домішками. З метою покращення якості та підвищення ефективності гасіння у воду додають різноманітні речовини. Для зниження поверхневого натягу вживають поверхневоактивні (ПАР), (піноутворювачі, сульфаноли та ін.).

Піна — дисперсна система, що складається з комірок — міхурців газу, розділених плівками рідини. За способом видобутку піни розподіляються на хімічні та повітряно-механічні. Хімічна піна утворюється в результаті хімічної реакції між лужною та кислотною частинами заряду. Повітряно-механічна піна утворюється в результаті механічного розпилення розчину піноутворювача та його змішування з повітрям у піногенераторах.

Вогнегасні порошки — дрібноподріблені мінеральні солі з різноманітними домішками. Вони розподіляються на порошки загального та спеціального призначення. Вогнегасні порошки загального призначення застосовуються для гасіння пожеж класів А, В, С та електрообладнання під напругою (за винятком ПСБ-3, який не призначений для гасіння пожежі класу А). Вогнегасні порошки спеціального призначення використовуються для гасіння пожеж горючих металів.

Вуглекислий газ — безкольоровий газ без запаху й смаку при 0 °С та 760 мм. рт. ст. температура замерзання мінус 56,6 °С. Критична температура мінус 31 °С.

Галогеновані вуглеводні — речовини, основними компонентами 'яких є бромистий етил, бромистий метил, дібромтетрафторетан та ін. Вони складаються з атомів вуглецю, водню та галоїдів фтору, хлору, брому, йоду. У практиці пожежогасіння використовуються головним чином бромфторхлорпохідні метану й етану, котрі мають промислові назви «фреони» або «хладони».

11.2. Класифікація, застосування і будова вогнегасників

Класифікація. Відповідно до ДСТУ України 2273-93 «ССБП Пожежна техніка. Терміни та визначення» вогнегасником називається переносне або пересувне обладнання для гасіння осередків пожежі за рахунок випуску запасеної вогнегасної речовини. Вогнегасники розподіляються: за способом транспортування на:

♦ переносні (ручні та ранцеві), пересувні;

за видом вогнегасної речовини на: «водяні,» пінні (повітряно-пінні та хімічні пінні),

♦ порошкові, вуглекислотні, комбіновані;

за способом створення надлишкового тиску:

♦ за рахунок стисненого газу, що міститься: а) у балоні високого тиску; б) у корпусі вогнегасника (такі вогнегасники отримали назву закачних).

♦ за рахунок стисненого газу, що утворюється у результаті хімічної реакції: а) компонентів газогенеруючого пристрою; б) компонентів вогнегасної речовини (хімічні пінні вогнегасники).

Схема та порядок приведення в дію усіх вогнегасників міститься на їх корпусах. Назва вогнегасника, як правило, містить у собі відомості про вогнегасні речовини та його місткість.

Застосування вогнегасників. Водяні вогнегасники використовуються для гасіння пожеж класу А. Струмінь води необхідно подавати в основу пожежі, маніпулюючи насадком для охоплення зайнятої полум'ям поверхні; після того як полум'я збито, можна наблизитись і продовжити маніпулювати насадком і, подаючи воду невеликими порціями, покрити максимально можливу площу, гасячи окремі вогнища пожежі. Після закінчення гасіння при наявності вогнегасної речовини продовжити подачу з метою охолодження поверхонь.

Пінні вогнегасники використовуються для гасіння пожеж класів А і В. Під час гасіння пожежі класу А піну необхідно подавати так, щоб створювався шар, який покривав би охоплені полум'ям поверхні. Під час гасіння пожежі класу В піну слід подавати акуратно на охоплену полум'ям рідину, котра при цьому не розбризкується. Під час гасіння рідини в ємкості у перший момент піну подають на задній внутрішній борт, а потім у різних напрямках, намагаючись покрити піною всю площу. При гасінні розливу подають струмінь на поверхню горіння та навкруги, створюючи перешкоду поширенню вогню.

Порошкові вогнегасники використовуються для гасіння пожеж класів А (крім вогнегасника з порошком ПСБ-3), В і С. Під час гасіння пожежі класу А вогнегасний порошок необхідно подавати до осередку пожежі, переміщуючи струмінь з боку в бік з метою збиття полум'я. Після того як полум'я збито, треба наблизитись і покрити всю поверхню речовини, що горить, і особливо окремі осередки шаром порошку, при цьому порошок подається переривчастими порціями.

Під час гасіння пожежі класу В струмінь порошку спочатку подають на ближчий край, перемішуючи насадок з боку в бік для покриття пожежі по всій ширині. Подачу порошку слід робити безперервно при повністю відкритому клапані, переміщуючись уперед і не залишаючи позаду й з боків непогашені ділянки, намагаючись постійно підтримувати у зоні горіння порошкову хмару.

Під час гасіння пожежі класу С струмінь вогнегасного порошку необхідно спрямувати в струмінь газу майже паралельно газовому потоку. Під час гасіння електроустаткування струмінь вогнегасного порошку слід спрямувати безпосередньо у джерело полум'я. До початку гасіння вимкнути електричний струм.

Вуглекислотні вогнегасники застосовуються для гасіння пожеж кла­су В і електроустаткування. Під час гасіння пожежі класу В розтруб має бути спрямований в основу вогнища пожежі, що знаходиться найближче до оператора. Під час гасіння оператор зобов'язаний виконувати рухи розтрубом з боку в бік, просуваючись уперед. При гасінні електроустаткування тактика аналогічна до користування порошковими вогнегасниками.

Хладонові вогнегасники використовуються для гасіння пожеж класу В й електроустаткування. Тактика користування хладоновими вогнегасниками аналогічна до тактики користування вуглекислотними вогнегасниками.

При застосування всіх типів вогнегасників необхідно дотримуватись таких загальних правил безпеки:

• у випадку виявлення пожежі подати сигнал тривоги й сповістити пожежну охорону;

не проходити повз пожежу у пошуках вогнегасника, тому що тупикове приміщення може стати для вас пасткою;

під час гасіння електроустаткування, що перебуває під напругою, необхідно, щоб відстань від електрообладнання до насадка (розтруба) вогнегасника не менше, ніж 1 м;

гасіння здійснюється з навітряного боку;

залишати вільним шлях евакуації;

• у разі невдалого гасіння відразу ж залишити приміщення і очікувати на допомогу. Ваше знання обстановки допоможе тим, хто прийде на допомогу;

• під час гасіння одночасно кількома вогнегасниками не здійснювати гасіння струменями вогнегасної речовини, спрямованими назустріч один одному;

після закінчення гасіння відходити необхідно, залишаючись лицем до вогнища;

при наявності запасного вогнегасника з вогнегасною речовиною охолоджувальної дії зробити обробку нагрітих поверхонь з метою попередження повторного займання.

Будова і принцип роботи. Вогнегасник складається з корпусу для зберігання вогнегасної речовини або компонентів для його отримання, пристрою підготовки вогнегасної речовини та подавання його на вогнище пожежі, пристроїв, що запобігають перевищуванню тиску вищедопустимого й від випадкового спрацьовування, джерела надлишкового тиску(стиснений газ може знаходитись у корпусі вогнегасника).

Загальний принцип роботи вогнегасників полягає в утворенні надлишкового тиску в корпусі (за винятком закачних), під дією якого вогнегасна речовина подається на вогнище пожежі. Даний спосіб втілений в різних моделях вогнегасників, кожна з яких має свої особливості.

Ураховуючи розмаїття конструктивних ознак різних вогнегасників, далі наведено опис роботи вогнегасників, які мають найбільш характерні ознаки.

Вогнегасники з джерелом робочого газу у вигляді балону високого тиску. Як приклад — вогнегасник порошковий ОП-5Б (рис. 1).

Вогнегасники закачні. Як приклад — вогнегасник вуглекислотний ОУ-2, ОУ-5 (рис.2) та порошковий ОП-Ю(З) (рис. 3).

Для приведення вогнегасника до дії необхідно:

видалити пристрій, що запобігає випадковому спрацюванню, — чеку 19;

натиснути й відпустити кнопку 17, в результаті чого голка руйнує мембрану балона 4, і робочий газ подається через отвір у головці 2, сифонну трубку 5, до корпусу 1 і утворює в ньому надлишковий тиск та викликає рихлення вогнегасного порошку.

Після цього вогнегасник готовий до подавання вогнегасного порошку на вогнище пожежі. При натисканні на важіль 7 відчиняється клапан 10 і вогнегасна речовина по сифонній трубці 5, рукаву 3 через насадок-розпилювач 6 подається на вогнище пожежі. Для припинення подачі вогнегасної речовини потрібно відпустити важіль 7.

Для приведення в дію вуглекислотного вогнегасника (наприклад, ОУ-2 і ОУ-5) необхідно видалити запобіжну чеку 8, спрямувати розтруб 3 на вогнище пожежі, натиснути на важіль 9, при цьому вогнегасна речовина з корпусу 1 по сифонній трубці 15 через розтруб 3 подається на вогнище пожежі.

Тактико-технічні характеристики вогнегасників. Одними з основних технічних характеристик вогнегасників є: місткість корпусу, маса вогнегасника, заряд, маса вогнегасної речовини, робочий газ, тривалість подавання вогнегасної речовини мінімальна, довжина струменя вогнегасної речовини мінімальна, діапазон температур експлуатації, вогнегасна здатність.

Подані відомості (табл.11.2 — 11.4) дадуть змогу від особливостей об'єкта обрати вогнегасник з потрібними параметрами.

Рис 1. Вогнегасник порошковий ОП-5Б

1 корпус; 2 — головка; 3 — рукав; 4 — балон з робочим газом; 5 — трубка сифонна; 6 — насадок-розпилювач; 7 — важіль керування клапаном; 8 — ручка; 9 — кільце ущільнювальне; 10 — клапан; 11 — перехідник; 12 — гайка накидна; 13 — кільце ущільнювальне; 14 — штифт; 15 —пружина; 16 —вісь; 17 —кнопка з голкою;Ч8 —пружина; 19 — запобіжна чека; 20 — кільце ущільнювальне.

Рис 2. Вогнегасники ОУ-2 і ОУ - 5

1 — корпус; 2 — головка; 3 — розтруб. 4 – гайка, 5 – запобіжна мембрана; б—шайба, 7 кільце ущільнювальне; 8 — запобіжна чека, 9 - важіль керування клапаном; 10 – ручка, 11- кулачок, 12 – шток, 13-клапан;14 - пружина, 15 —трубка сифонна.

Рис 3. Вогнегасник ОП-10 (3):

1 - корпус; 2 сифонна трубка; 3 - гайка; 4 кільце ущільнювальне; 5 клапан; 6 — головка; 7 — рукоятка; 8 —важіль; 9 — пружина; 10 — рукав; 11 — запобіжна чека; 12 — вісь; 13—заклепка; 14—манометр; 15 — насадок.

Слід відмітити, що запірно-пускові пристрої різних вуглекислотних вогнегасників мають відмінності.

Для приведення в дію порошкового вогнегасника, наприклад "оП-ІО(з) його потрібно взяти за ручку 7 і піднести до місця пожежі. Опустити вогнегасник на землю і висмикнути чеку 11. Взяти вогнегасник за ручку 7 Спрямувати насадок 15 на охоплену полум'ям поверхню і натиснути на важіль 8. При цьому опускається клапан 5 і газопорошкова суміш

надходить під дією тиску через сифонну трубку 2, канал у головці 6, шланг 10 і насадок 15 і подається у вигляді струменя:на вогнище пожежі.

Для припинення подавання порошку необхідно важіль 8 відпустити.

Таблиця 11.2. Технічні характеристики повітряно-пінних і водяних вогнегасників

Показник	ОВП-5Д	ОШ1-.Ю.01	ОВ-9
Місткість корпусу, л	6,3 -0,2	10 ^+0,5	11,5 ^+0,2
Заряд	6 % розчин піноутворювача	вода
Маса вогнегасної речовини	5-0,1 л	9,5 кг	9-0,1 л
Робочий газ	СО2 повітря	СО2	СО2, повітря
Тривалість подавання вогне­гасної речовини мінімальна, с	30 ^+10		40 ^+І0
Довжина струменя вогнегас­ної речовини мінімальна, м	1,5	4,5	3,0
Діапазон температур експлуатації, °С	5 … 50
Вогнегасна здатність гасіння модельного вогнища пожежі класу, (м2) А В	5,57 1,1	4,78 1,76	9,2 -
Маса вогнегасника повна, кг		15,5

Таблиця 11.3. Технічні характеристики вуглекислотних вогнегасників

Показник	ОУ-2	ОУ-5	ОУ-10	ВВ-5
Місткість корпусу, л		5,5		5+0,1
Маса вогнегасної речовини, кг	1,4±0,1	3,5±0,1	7,0±0,1	3,5±0,1
Тривалість подавання вогнегасної речовини мінімальна, с
Довжина струменя вогнегасної речовини мінімальна, м	1,5	1,5	3,0	1,5
Вогнегасна здатність гасіння мо­дельного вогнища пожежі класу, (м2) А В	- 0,41	0,9 0,41	- -	- 0,41
Діапазон температур експлуатації, °С	-40... +50	-40... +50	-40... +50	-20... +50
Маса вогнегасника, кг конструктивна повна	5,0 7,0	9,8 13,5	- 30,0

Таблиця 11.4. Технічні характеристики порошкових вогнегасників

Дата добавления: 2015-08-27