Нематеріальне виробництво

В нематеріальному виробництві зайнято не менше п’ятої частини економічно активного населення світу. Стійка тенденція до зростання цієї частки також пов’язана з НТР.

Завдяки автоматизації та роботизації матеріального виробництва відбувається вивільнення частини трудових ресурсів та їхнє «переливання» у нематеріальне виробництво. Все більше людей починає займатися інтелектуальним вдосконаленням суспільства (освіта, радіо, телебачення). Важливим фактором розвитку продуктивних сил стало відтворення фізичних і творчих здібностей людини, а це призвело до збільшення зайнятості в охороні здоров’я, туризмі, індустрії розваг.

В сучасному суспільстві відбувається «інформаційний вибух»: обсяги науково-технічної та іншої інформації подвоюються кожні 5-10 років. Людський мозок вже не здатний обробити таку кількість інформації для прийняття правильних управлінських рішень з необхідною швидкістю. Створюються інформаційні банки даних, автоматичні системи управління виробництвом (АСУВ), інформаційно-обчислювальні центри (ІОЦ) тощо.

Швидкісні волоконно-оптичні засоби та супутникові системи зв’язку дозволяють створювати національні і міжнародні інформаційні служби, які значно розширюють можливості управління виробництвом. Людство вступає в інформаційну епоху: «Хто володіє інформацією – той володіє світом».

У сучасному світі існує розуміння того факту, що інформація – це не тільки продукт високоінтелектуальної праці, а й товар, який підлягає купівлі-продажу. Інформацію [1] подібно енергетичним, економічним та іншим матеріальним ресурсам можна збирати, накопичувати, зберігати, обробляти, передавати на відстань, змінювати форми її зберігання й представлення; інформація може тиражуватися, агрегуватися, ущільнюватися, замінюватися, поповнюватися або усуватися.

Сьогодні як складова частина світового господарства функціонує глобальний інформаційний ринок (медіа-ринок), під яким розуміється сфера товарно-грошового обміну, де виникають і реалізуються відносини, пов’язані з процесом організації руху інформаційних продуктів від виробників до споживачів.

З метою обслуговування потреб інформаційного ринку і контролю над інформаційним простором формується складний організаційно-технічний комплекс, що забезпечує виробництво, періодичну передачу і масове тиражування словесної, образної і музичної інформації для масової комунікації населення. Інакше цей комплекс називають засобами масової інформації (ЗМІ) або «mass-media».

Вплив НТР на територіальну структуру господарства:

Не менш вражаючим виглядає вплив НТР на територіальну структуру господарства. Розміщення виробництва – це одне з центральних питань соціально-економічної географії. Різні фактори, наприклад, природно-сировинний або транспортний, «керують» розміщенням теплових і атомних електростанцій, підприємств чорної та кольорової металургії, машинобудівних заводів та хімічних комбінатів.

Принципове значення має поділ факторів розміщення галузей господарства (насамперед це стосується промисловості) на дві великі групи: на природно-ресурсну, що зумовлює залежність географії галузей господарства від природних умов і ресурсів, та суспільну (соціально-економічну), яка ґрунтується на законах суспільного розвитку. Природні і суспільні фактори можна розглядати і як «соратників» у формуванні територіальної структури господарства, і як «суперників», що прагнуть «перетягнути» виробництво на свій бік.

Зрозуміло, що спочатку чільне місце посідали природні фактори, та й сьогодні для галузей, що зародилися раніше за інші, наприклад, сільського господарства і рибальства, лісової і видобувної промисловості, вони залишаються визначальними. Цей факт є цілком зрозумілим, адже Природа (в широкому розумінні цього терміну) забезпечує їх водою, корисними копалинами, ґрунтами, сприятливими для господарської діяльності рельєфом, кліматом та іншим.

Ступінь впливу природно-ресурсних факторів залежить від рівня розвитку продуктивних сил суспільства. По мірі розвитку продуктивних сил цей вплив слабшає, хоча і не зникає повністю. Використання досягнень науки і техніки створює можливість подолання несприятливих природних факторів, але вимагає додаткових витрат, що можуть досить істотно вплинути на конкурентноздатність і прибутковість підприємства. Вплив природних факторів на географію різних галузей і виробництв є різним: він, як правило, зменшується зі збільшенням ступеня обробки сировини, що призводить до підвищення значення суспільних факторів.

Вплив суспільних (соціально-економічних) факторів на територіальну структуру господарства збільшився на межі ХІХ і ХХ століть. Спочатку величезного значення набув транспортний фактор. Це й зрозуміло: з’явилася необхідність перевозити значні обсяги вантажів – мінеральну та сільськогосподарську сировину, напівфабрикати і комплектуючі вузли, готову промислову продукцію та інше. Разом із залізницями в різні райони світу «проникали» промислові підприємства, вони притягували населення, створювали навколо себе великі населені пункти (міста). Згодом ці міста розбудовувалися, в них відкривалися навчальні заклади і науково-дослідні установи, готувалися висококваліфіковані кадри, які «притягували» до себе нові підприємства і транспортні магістралі, а з часом навколо цих міст створювалося оточення з більш дрібних міських поселень. В результаті найбільші міста перетворилися на промислово-транспортні вузли, центри культури, освіти і науки. Цілком природно, що вони стали привабливими для наукомістких і трудомістких галузей промисловості, а також підприємств, яким необхідно кооперуватися для випуску кінцевої продукції із заводами-суміжниками.

Таким чином, міста відіграли (і продовжують відігравати) важливу роль у «змаганні» природно-ресурсних та соціально-економічних факторів. Особливо потужно «проявили» себе міські агломерації, які наочно втілили в собі фактор територіальної концентрації (інколи його називають агломераційним). Остаточній, але не повній перемозі соціально-економічних факторів сприяла НТР, яка зуміла «відірвати» індустрію від сировинних баз.

На сучасному етапі розвитку світового господарства підприємства передових галузей промисловості тяжіють до країн з високим рівнем розвитку науки і техніки, значними фінансовими ресурсами, висококваліфікованими і організованими кадрами. Вплив природно-ресурсних факторів помітно послабшав навіть у середньорозвинених країнах. Матеріаломісткі виробництва все частіше «пересуваються» до моря (до портів), куди можна доставити сировину для подальшої переробки.

Дуже великий вплив на розміщення сучасної промисловості мають трудові і фінансові ресурси. Їх часткова взаємозамінність може призводити до помітних змін у розміщенні промислового виробництва, наприклад, якщо прибуток від використання нової високопродуктивної технології і техніки перекриває витрати за рахунок використання дешевої робочої сили.

У другій половині ХХ століття НТР «перетягнула канат» у бік соціально-економічних факторів, а деякі з раніше існуючих факторів розміщення виробництва «зазвучали» по-новому. У першу чергу це стосується екологічного фактору, який змусив збільшувати витрати на будівництво очисних споруд та переносити «брудні» виробництва.

Таким чином, за останні півстоліття НТР створила нову картину світу. Вплив суспільних факторів понад усе позначився на територіальній структурі господарства високо- і середньорозвинених країн. У багатьох низькорозвинених країнах «третього світу» зберігається «дореволюційна» первісність господарства, тому визначальними факторами залишаються природно-ресурсний і транспортний.

Новими тенденціями в розміщенні промисловості є концентрація підприємств у вільних економічних зонах та у прикордонних районах з пільговими податковими умовами, а також формування міжнародних економічних районів.

Характерною рисою останніх десятиліть є тенденція до росту кількості підприємств різних галузей оптимальних розмірів, у тому числі міні-підприємств, а також до більш рівномірного їх розміщення. Цьому сприяє розширення ринків збуту та формування систем центральних місць у сфері послуг. У такий спосіб відбувається процес трансформації факторної системи в регулярну.

У майбутньому, по мірі економічного розвитку, НТР буде посилювати свій вплив на галузеву і територіальну структуру національних господарств країн «третього світу».

Висновки:

1. Науково-технічна революція (НТР) – це докорінне якісне перетворення продуктивних сил, за якого наука стає безпосередньою виробничою силою. Внаслідок НТР відбуваються радикальні зміни у галузевій і територіальній структурах світового господарства.

2. Головна закономірність у зміні галузевої структури світового господарства: перехід від високої частки у ВВП сільського господарства до збільшення частки видобувної та галузей обробної промисловості з технічно простим виробництвом; потім – до капітало- та матеріаломістких галузей, надалі – до наукомістких галузей та сфери послуг.

3. В галузевій структурі обробної промисловості відбуваються зміни на користь галузей «авангардної трійки», в структурі сільського господарства – на користь тваринництва, серед сервісних галузей найвищими темпами зростає сфера інформаційних послуг.

4. Глобальна інформатизація суспільства є магістральним напрямом подальшого розвитку людської цивілізації.

5. Провідними ознаками інформаційного суспільства є радикальне прискорення НТР, падіння ролі матеріального виробництва, пріоритет виробництва послуг над виробництвом товарів, провідна роль інформації у всіх сферах життя суспільства, перевага класу професійних фахівців і техніків, високий рівень організації управління, формування принципово нових технологічних укладів.

6. Зміна «лідерів» серед факторів розміщення виробництва у сучасному світовому господарстві відбувається наступним чином: «природно-ресурсні → транспортний → територіальної концентрації (агломераційний) → екологічний».

7. Останніми десятиліттями у високорозвинених постіндустріальних країнах в територіальній структурі господарства все більшого значення набуває регулярна система розміщення окремих галузей.

[1] Виникло навіть таке поняття як інформаційні ресурси, під якими розуміють частину наявних у суспільстві знань, матеріалізованих у вигляді документів, комп’ютерних баз даних, а також творів науки і культури. Іншими словами, інформаційні ресурси суспільства – це знання, підготовані для найбільш доцільного соціального використання.

Під впливом процесів інформатизації в географії сформувався новий науковий напрям – інформаційна географія, об’єктом вивчення якої є інформація, її види та властивості, а предметом – особливості формування інформаційного простору та його просторової структури.

Дата добавления: 2015-08-20