Легенда про медузу: «Морське серце».

Одного разу в морі купалися два брати. Ось старший, коли викупався, до берега тихо поплив, а молодший – від берега далі і далі. І полюбила морська хвиля відважного брата: узяла, обійняла його міцно і тягне до себе на дно, в підводне царство морське.

Чинить опір хлопець, кричить, зве на допомогу брата рідного. А старший боїться плисти. Думає: «Там глибоко, ще потону разом з ним!».
- Нехай тебе Господь рятує, - боязко промовив старший, а сам не посмів і поглянути, як брат утопає, і до берега швидко гребе, на камінь влізає.
Хвиля розсердилася і погналася за боягузом, наздогнала, знесла його в морі і потопила.
Меншого брата морська цариця на дні поселила. І сльози його перетворила на виблискуючі перли, а кучері – в корали. А старшого брата риби і раки дотла розтягнули. Лише до серця ніхто не хотів торкнутися: таким було мерзенним це боязке серце.

З тих пір з'явилося в морі те серце. Боязко, крадькома плаває, слизьке, холодне, пекуче, як кропива, мляво воно ворушиться, тремтить, немає від нього навіть тіні – прозоре.

До типу ПЛОСКІЧЕРВИ належить понад 5 тис. видів мор­ських, прісноводних, ґрунтових та паразитичних червів. Це дуже різноманітні за способом життя та особливостями будови тварини (планарії, печінковий сисун, котяча двуустка, свинячий та бичачий ціп’яки). Більшість їх вкрита вій­ками, за допомогою яких черви вільно пересуваються. У деяких паразитичних плоских червів є присоски, завдяки яким вони міцно тримаються на тілі хазяїна або в його внутрішніх органах. У всіх плоских червів відсутні органи дихання та крово­обігу, але є центральна нервова система (складається з головних вузлів і стовбурів, що відходять від них), розвинуті органи чут­тів, у тому числі органи хімічного чуття та фоторецептори, а також спеціальні органи рівноваги. Добре розвинута мускулатура.

Бичачий ціп’як

Плоскі черви – двостатеві тварини або гермафродити. Вони надзвичайно плодючі. Бичачий ціп’як (солітер) досягає довжини 4-12 м. Тіло його складається з члеників. В кожному із зрілих члеників дозріває до 175 тис. яєць. Крім того, плоскі черви можуть розмножуватися в стадії личинки.

Багато паразитичних плоских червів дуже небезпечні для тварин і людини. Вони можуть паразитувати в кишечнику, пе­чінці, у легенях, в органах виділення, у кровоносних судинах, деякі можуть проникати навіть у мозок.

До вільно плаваючих належать планарії.

Планарія біла

Тип КРУГЛІ ЧЕРВИ

........ Круглі черви – це одна з найчисленніших груп тварин. Кількість видів цього типу червів можна визначити лише приблизно. Переважна частина круглих червів – це вільноживучі мешканці ґрунту, морського або річкового дна, товщі води. Безліч видів круглих червів паразитує в тканинах рослин. Окремі види червів завдають великої шкоди сільському господарству, знищуючи врожай картоплі або пшениці. Особливо небезпечна галова нематода, що живе в тканинах коренів багатьох рослин. Під час розмноження нематод на коренях утворюються розрощення – гали, в яких міститься безліч червів. Спричинюють великі втрати врожаю також бурякова нематода, стеблова нематода картоплі, пшенична угриця. Серед них багато паразитів рослин, тварин і людини. До круглих червів, або нематод належать аскарида, дитячий гострик та ін.

Для типу характерні такі риси організації:

1. Тіло тонке, циліндричне, витягнуте у довжину і загострене на кінцях. На поперечному зрізі воно кругле (що дало назву типу).

2. Тіло має шар повздовжніх м’язових волокон, завдяки скороченням яких тіло може змієподібно згинатися.

3. Порожнина тіла, заповнена рідиною, що знаходиться під більшим, ніж атмосферний, тиском. Порожнинна рідина надає тілу пружність і завдяки цьому виконує роль гідроскелета.

4. Вперше в тваринному світі травна система представлена травною трубкою, яка поділена на три відділи – передню, середню і задню кишки.

5. Нервова система представлена кільцевим навкологлотковим вузлом та від нього відходять кілька нервових стовбурів, що з’єднані між собою нервовими перемичками. Є органи смаку, дотику, а у вільноживучих форм є світлочутливі вічка.

6. Круглі черви – роздільностатеві тварини, що розмножуються тільки статевим способом. У аскариди самці і самки зовні відрізняються (статевий диморфізм). Запліднення внутрішнє, а розвиток зазвичай проходить з неповним перетворенням (зі стадією личинки).

Ø Серед круглих червів є дуже дрібні форми і, навпаки, гіган­ти для цієї групи тварин. Наприклад, самка кінської аскариди досягає 37 см у довжину, ришта – 120 см, а паразит кашалота – понад 8 м.

Ø

Аскарида людська

Паразитичні круглі черви дуже плодючі. Кожна самка аска­риди за добу виділяє приблизно 200 яєць. Вони є дуже небезпечними паразитами людини. Аскарида отруює організм токсичними продуктами обміну та, проникаючи в різні органи та порожнини, механічно пошкоджує їх, викликаючи закупорку кишечника.

Тип КІЛЬЧАСТІ ЧЕРВИ

До цього типу червів відносять близько 8 тис. ви­дів. Тип кільчасті черви має вищий рівень розвитку, ніж круглі черви. Більшість мають розміри від кількох міліметрів до 15-30 см. Винятком є тропічні ґрунтові черви, що досягають 2,5 м.

Кільчасті черви – переважно вільноживучі форми, водяться у водоймах, ґрунті. Більшість з них живе в морській воді. Відомо один вид, який живе в тропіках, за багато кілометрів від морського берега, серед пальм, на план­таціях бананів та какао. Живляться кільчасті черви гниючими рештками листків та солодких плодів.

У кільчастих червів з’яв­ляється вторинна порожнина тіла з системою внутрішніх порож­нин, які мають власну стінку, що складається з епітелію. Тіло почленоване на сегменти, в яких повторюються життєво важливі структури – кровоносна, видільна, травна, нервова, статева систе­ма. Тіло кільчастих червів поділяється на три частини: голову, тулуб, який складається з кілець та анальну лопать. Кілець може бути кілька сотень. До кожного сегмента входять части­ни життєво важливих систем органів.

Розмножуються кільчасті черви поділом тіла на кілька час­тин (через деякий час кожна частина відновлює голову й хвіст) та яйцями. Один з представників кільчастих червів – піскожил викидає у воду до 1 млн. яєць. Деякі черви, які виявляють турботу про потомство, відкладають кілька сотень або десят­ків яєць.

Типовим представником кільчастих червів є дощовий черв’як, довжина якого буває до 30 см. Число сегментів досягає 140-150 см. У нього добре розвинута мускулатура, яка, скорочуючись, дає йому змогу пересуватись. Травна система складається з глотки, стра­воходу, прямої кишки і вивідного отвору. Кровоносна система склада­ється з замкнених судин з розши­ренням у спинній і черевній частині. На передньому кінці спини є потов­щення у вигляді сердець. Органів дихання в них немає. Дихання від­бувається через шкіру. При зволо­женні шкіри виникає нестача кисню і черви вилазять назовні (звідси і назва – дощові черви). Нервова система представлена навкологлотко-вим нервовим кільцем (це ніби найпрос­тіший «головний мозок»), від якого відходить черевний нервовий лан­цюжок.

Дощові черви, пропускаючи грунт через свій організм, значно поліпшують його родючість; розпушуючи грунт, сприяють поліп­шенню його механічного складу й накопиченню органічних речовин.

До кільчастих червів відносять і п’явок. Відомо близько 400 видів п’явок. Медична п’явка смокче кров. Вона випускає у кров особливу речовину – гірудин, який запобігає зсіданню крові й сприяє розширенню кровоносних судин. З давніх часів це використовували у лікування гіпертонії, хворих в передінсультному і передінфарктному стані. Багато з них належать до хижаків, оскільки спо­живають дрібних тварин.

В Україні зустрічається і псевдокінська п’явка. Вона не може проколювати шкіру великих тварин і тому живиться різними дрібними мешканцями водойм: червами, личинками комах, а також рибами.

Ø Вночі 11.10.1492 Христофор Колумб побачив з капітанового містка «Санта-Марії» дивне видовище – океан світився. Вахтовий негайно записав це в журнал, але Колумбу пізніше не повірили – всі говорили, що це була галюцинація або міраж. І лише пізніше біологи сказали, що це не було галюцинацією – світло виходило від яєць кільчастого черв’яка палоло, що спливали на поверхню на молодика.

Цікавий спосіб розмноження цих чер’яків – задня частина тіла цих черв'яків завдовжки близько 40 см, відривається і спрямовується на поверхню. Вільноплаваючі яйця запліднилися вільно плаваючими сперматозоїдами самців. Плаваючих статевих кліток так багато, що океан через це стає непрозорим. Нерест палоло є свого роду святом для мешканців Полінезії. Вони на своїх човнах виходять в океан і вичерпує сітями або кошиками плаваючі “хвостики” із статевими клітками, які є одними з улюблених ласощів жителів Полінезії. Деякі їдять їх прямо в човні сирими, інші обсмажують або запікають їх на вогні.

Тип МОЛЮСКИ

На сьогоднішній день в складі типа Молюски нараховується біля 150 тис. видів. Молюсків вивчає наука малакологія, а їх черепашки – конхіологія.

Переважна більшість молюсків у процесі еволюційного роз­витку пристосувалася до життя у воді – морській і прісній. Лише деякі види перейшли до наземного способу життя. Близь­ко 100 видів молюсків веде паразитичний спосіб життя. Вони зустрічаються в усіх кліматичних зонах, населяють практично всі глибини до 10 тис. метрів. Особливо багато молюсків у при­бережних мілководних районах, де вони становлять більшу частину всієї донної фауни.

Надзвичайно різноманітні за будовою і забарвленням морські молюски. Вони мають різні вирости, шипи, лусочки, виблиску­ють строкатими візерунками і яскравими фарбами. Прісно­водні скромно забарвлені в зеленуваті та коричнюваті ко­льори.

У будові типу молюсків спостерігається дальше усклад­нення організації живих організмів. Їх тіло здебільшого складається з голови, тулуба й ноги. Нога являє собою потовщену за рахунок мускулатури черевну стінку тулуба і є органом руху. На спинному боці тіла є захисна черепашка, найчастіше суцільна. З внутрішнього боку знаходи­ться особлива складка – мантія, у порожнині якої розміщені органи дихання, представлені зябрами або легенями. На голові розміщені ротовий отвір, органи чуттів (органи зору добре роз­винені у восьминогів), спеціальні органи – щупальці для захоплення здобичі. У глотці більшості молюсків є терка, яка виконує роль зубів (нею молюски зіскоблюють рослини, перетирають їжу). Органи кровообігу представлені навколосерцевою сумкою. Серце складається з передсердь (їх, як правило, два) і шлуноч­ка. Органи виділення представлені нирками. Збільшена концен­трація нервових вузлів. Більшість молюсків гермафродити.

Тіло в більшості молюсків захищене вапняковою чере­пашкою. Це своєрідне житло, в якому ховається молюск від ворогів, холоду або спеки.

Клас двостулкових молюсків – це малорухливі тварини, які живуть на дні водойм. Число видів двостулкових молюсків – біля 20 000. До них відносяться мідії, устриці, беззубка, перлівниця, гребінці.

Перлівниця Беззубка Устриця

Вони часто зариваються в мул, виставляючи тільки задній кінець із сифоном (до нерух­ливих належать устриці). Пропускаючи воду через мантію (до 3,5 л за годину), вони забезпечують себе їжею й киснем. Устриці і мідії людина вживає в їжу. З черепашок прісноводних (пер­лівниці і беззубки) виготовляють перламутрові вироби (ґудзи­ки). У морях серед двостулкових зустрічається перлова скойка, в черепашці якої утворюються перлини. Перлини утворюються завдяки тому, що в середину черепашки потрапляють піщинки, які мантія молюска вкриває перламутровим шаром.

Очищення води ведуть багато організмів (губки, ракоподібні), але, мабуть, одна з основних труп тваринних, якої ми зобов'язані чистотою води - це двостулкові молюски. Переважна більшість видів цієї групи за способом живлення – фільтратори: вони засмоктують воду, що містить органічні і мінеральні частинки, дрібні планктонні організми, а виводять чисту профільтровану воду. Про ефективність роботи двостулкових молюсків дають представлення цифри: щільне скупчення мідій, що заселяють 1 м² площі дна, за добу здатний профільтрувати до 280 м³ води. Мільярди живих насосів практично у всіх водоймах нашої планети день і ніч фільтрують воду, повертаючи їй первинну чистоту.

У молюсків велика різноманітність черепашок. Гі-

Тридакна

гантська тридакна може досягати довжини до 1,5 м та мати вагу до 250 кг, а глибоководні морські молюски мають довжину трохи більшу 1 мм, а вагу декілька міліграм.

Ø Живе тридакна гігантська в Індійському океані та у Червоному морі. Стулки її закриваються з такою силою, що перерізують якірні канати, які потрапили в тіло молюска.

До класу черевоногих належать молюски, в яких мантійна порожнина лежить спереду або збоку голови; черепашка, як правило, закручена. Клас включає близько 85 тис. видів, розміром від кількох міліметрів до 7-15 см. У більшості видів черепашка закручена в спіраль і вкриває все тіло. У слимаків вона маленька і частково або повністю накрита виступаючою мантією. У деяких видів черепашка повністю редукується. Нога, як правило, розвинена добре і служить органом пересування. У багатьох слимаків задня частина ноги має рогову кришечку, яка щільно закриває вхід у черепашку, коли молюск ховається.

Серед черевоногих є як роздільностатеві, так і гермафродити.

Виноградний слимак

Черевоногі пристосувалися до надзвичайно різноманітних умов існування. Вони заселили прибережні зони океанів, морів та їх глибини (рапани), прісноводні водойми (ставковик), частина видів пристосувалася до життя на суші (виноградний слимак, слимаки), заселивши навіть пустелі і вершини гір. У наземних форм захистом від несприятливих умов середовища (посухи, холоду) служить затягування отвору ч ерепашок плівкою слизу, яка твердне на повітрі. Органами дихання прісноводних і наземних видів є легені.

Ставковик

Наземні молюски мають на голові дві пари щупалець (органи дотику); на кінцях однієї з них розташовані очі (виноградний слимак). У прісноводних форм очі знаходяться біля основи єдиної пари щупалець. Їжа черевоногих надзвичайно різноманітна: планктон, водні й наземні рослини, черви, ракоподібні, інші молюски.

Наземні черевоногі – равлики і слимаки – можуть завдавати значної шкоди сільському господарству. Хорошими об’єктами спостережень у початковій школі є водні молюски – п’явушник і котушка.

Рапани

Самий великий та самий страшний молюск-хижак Чорного моря – рапан. Його довжина до 15 см. Рапан полює на двостулкових молюсків. Через рапанів у Чорному морі в 2 рази менше молюсків, ніж 30-50 років тому. Рапанів крупніше 2-3 см вже ніхто не їсть. На його батьківщині рапанів поїдають морські зірки, яких немає в Чорному морі. В Чорне море рапани потрапили у 1947 році. Зараз вони живуть на всіх типах дна.

Клас головоногі – найрухливіші з молюсків і можуть мати великі розміри (деякі з кальмарів досягають довжини до 18 м). До класу головоногих молюсків належать кальмари, каракатиці, восьминоги. Вони можуть жити лише у водах із високою солоністю (не менше 33 %о) – тому їх немає у Чорному та Азовському морях.

Тіло їх складається з голови з щупальцями й тулуба. На черевному боці є лійка, виштовхуючи воду з якої, вони можуть рухатися, як реактивний снаряд. Щупальці – це змінена нога, звідси й назва головоногих молюсків. Рот, крім терки, має рогові щелепи у вигляді дзьоба, який допомагає розривати здобич. У більшості головоногих є внутрішній хрящовий скелет, який захищає центральну нервову систему. Нервова система головоногих складніша, ніж в інших безхребетних. Дихають за допомогою зябр, які розташовані у мантійній порожнині.

У головоногих добре розвинені органи чуття: є нюхові ямки, очі, які за своєю будовою нагадують, органи зору ссавців. У гігантського спрута діаметр ока до 40 см.

За способом живлення головоногі – хижаки. Свою здобич вони захоплюють і утримують щупальцями, на яких у 2-3 ряди розташовані присоски, а в деяких і гачки. Присоска діаметром у 3 см може утримувати масу до 3,5 кг. Головоногі можуть проковтнути лише подрібнену їжу

У деяких молюсків черепашка має вигляд тонкої пластинки, що міститься під шкірою спи­ни (кальмар). Є «чорнильний мішок», з якого під час небезпеки випускається особлива речовина у вигляді темної хмари. усіх країнах світу щороку добувають майже 1 млн. т головоногих молюсків.

Людина здавна споживає деяких молюсків (восьминогів, кальмарів, устриць, мідій, виноградного слимака, перлівницю, беззубку та ін.). Споживають м'язисту ногу та ікру деяких молюсків. М'ясо й черепашки інших молюсків використовують для виготовлення кормового борошна, добрив. Дуже ціниться морський двостулковий молюск перлівниця, який може утворю­вати перли. Є молюски, які завдають шкоди сільському гос­подарству, наприклад: виноградний слимак, голий слимак, а також отруйні – восьминоги.

Ø Більшість молюсків малорухливі тварини, але є й такі, які пересуваються досить швидко. Наприклад, кальмари можуть розвивати швидкість до 55 км/год.

Ø У кінці минулого століття було описано новий вид молюсків – архітеутис. Довжина його тіла – 3 м, а довжина щупальців – 15 м. Цей кальмар найбільший з усіх безхребет­них тварин. У нього найбільше серед тварин око – 30 см у діаметрі.

Ø Найбільшу пер­лину знайдено в 1938 р. на Філіппінських островах під мантією величезної тридакни. Довжина її 24 см (форма перлини дов­гаста, еліпсоїдна), а маса понад 6 кг. Як і всі інші перлини з три­дакн, ця ювелірної цінності не мала. Адже в черепашці тридак­ни немає перламутрового шару й перлини, які в них утворюють­ся, не мають характерної гри світла. Це просто гладенькі глиби вапна.

Ø Найбільшою кількістю зубів природа наділила садового слимака, який водиться в Америці. Його язик має 135 рядів зубів по 105 зубів в кожному. Коли слимак прогризає підземний коридор, він орудує 14 175 зубами.

Дата добавления: 2015-08-17